Бахмут
Ба́хму́т[⇨] — місто в Україні, Донецькій області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Ба́хму́т[⇨] — місто в Україні, Донецькій області. Адміністративний центр Бахмутського району і Бахмутської міської громади.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Ба́хму́т[⇨] — місто в Україні, Донецькій області. Адміністративний центр Бахмутського району і Бахмутської міської громади.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Назва
Назва міста походить від назви річки Бахмутки, яка може походити від тюркської назви степових коней — бахмати. За іншою версією, від кримськотатарського (турецького) імені Махмуд або Махмет.
У Повесті врем'яних літ можна побачити, що автор називає Магомета «Бохъмитом», а його вчення — вірою «Бохъмичѣ»:
Побутують два варіанти наголосу: Ба́хмут і Бахму́т.
У 1924—2016 роках місто мало назву Арте́мівськ — на честь більшовика Сергєєва (Артема).
Географія
Розташування
Місто розташоване в північно-східній частині Донецької області, на плато Донецького кряжу, яке прорізає річка Бахмутка з правою притокою Каменуватого Яру. Плато має загальний нахил на північ до долини р. Сіверський Донець. У районі Бахмута висота вододілу на північно-західній околиці становить 200 м, оцінки висоти в центрі міста близько 84 м.
Бахмут розміщений за 3 км від автостради E40М03 (Київ — Харків — п. п. Довжанський) та за 89 км на північний схід від Донецька.
За сім кілометрів від міста проходить побудований у 1953—1958 роках канал Сіверський Донець — Донбас, який має велике значення для водопостачання міста.
У межах Донецької височини виділяється Бахмут-Торецька височина, назва якої знову відповідає назві міста.
Ґрунти
У районі міста переважають родючі ґрунти — типові та звичайні чорноземи.
Клімат
Клімат помірно-континентальний. Літо спекотне, посушливе. Зима мінлива, іноді зі значними морозами. Найхолодніші місяці року — січень і лютий (середня температура −6…−8 °C). Максимальна глибина промерзання ґрунту 80 см, мінімальна 27 см. Найтепліший місяць — липень (+20…+25 °C). Абсолютна максимальна температура спостерігається в липні (+40 °C). Середньорічна кількість атмосферних опадів становить 500 мм. З них більша частина випадає в теплий період. У порівнянні з навколишньою місцевістю число днів із туманами, сніговим покровом більше; безморозний період менше.
Археологія
У 1930-х роках у районі Алебастрового кар'єру та 1955 року на поселенні Карла Лібкнехта виявлені кістки мамутів давньокам'яної доби.
Історія

Від заснування
Перша версія — вперше про «сторожу Бахмутську» згадується під 1571 р., коли на місці давнього займища українців створено сторожовий пункт Московського царства. Ця версія про походження Бахмута аргументовано піддана критиці, оскільки всі сторожі згідно з «Розписом сторож» розташовувалися на лівому боці Сіверського Донця (Бахмутівська — напроти впадіння в нього р. Бахмут — нині с. Ямпіль Краматорського району) і не складали жодних укріплень, а були лише місцями зустрічі московської прикордонної служби для обміну інформацією (згідно зі статутом сторожової і станичної служби на сторожі не дозволялося навіть розкладати вогнище, щоб не виказати ворогові місця, у якому зустрічаються «сторожі» (прикордонники).
У XVII ст. значний пункт солеваріння. Один з осередків повстання Булавіна.
Як повноцінне поселення Бахмут заснували козаки Ізюмського слобідського полку приблизно в 1680—1690-х, за іншими даними 1701-го. Документально доведено, що острог на р. Бахмут збудували слобідські козаки з дозволу московського уряду в 1703 році[джерело?], а перший його опис складено в 1704 році. Станом на 1712 рік етнічно значно домінували українці.
У 1715 році розпочав роботу солеварний завод.
У 1719 році стає адміністративним центром Бахмутської провінції, адміністративно-територіальної одиниці в складі Азовської та Воронізької губерній Російської імперії. Бахмутська провінція ліквідована в 1783 році.
У 1721 році поруч із містом відкриті поклади кам'яного вугілля. Першовідкривачами промислових покладів вугілля в регіоні Донбасу є ландрат (помічник губернатора), шляхтич українсько-польського походження Микита Вепрейський та комендант Бахмутської фортеці, капітан Ізюмського слобідського полку Семен Чирков.
У Бахмуті побудована Покровська церква на кошти парафіян і, значною мірою, на кошти священника Йоанна Лук'янова, який пожертвував на храм церковне начиння, наряди, ікони та книги. Покровська церква освячена 30 вересня 1732 року.
Промисловість та економіка
З давніх часів місто — великий центр видобування кам'яної солі (понад 1/3 видобутку в Україні). У Бахмуті містяться НДІ «Сіль» і головний офіс «АртемСіль», тоді як соледобувні шахти розташовані в Соледарі. Станом на 2016 р. продовжувалася модернізація соляних рудників і солепереробних підприємств Бахмута.
Є заводи: металообробний (обробка кольорових металів), гірничого устаткування та інструментів, ремонтно-механічний, кераміко-трубний, скляний, черепичний. 2006 року в місті був відкритий завод французької компанії «Lafarge» з виробництва гіпсокартону та сухих сумішей.
Розвинута харчова промисловість: млини, хлібо- і м'ясокомбінат, лікеро-горілчаний завод та завод шампанських вин, молокозавод. 2006 року було відкрите ВКО «Екопродукт» з виробництва різних напоїв.
Легка промисловість: взуттєва фабрика «Світоч» і швейна фабрика. У Бахмутському районі розташовані одна з найбільших у Донбасі Миронівська ДРЕС, соляні шахти, поклади вогнетривких глин (Часів Яр), гіпсу. У Бахмуті розташовувався трест «Артемвугіллягеологія» (зараз ДРГП «Донецькгеологія»).
У 1975 році в місті працювало 64 промислових підприємства, серед яких:
ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод Вістек» (вул. Миру, 6)
ТОВ «Артемівський лікеро-горілчаний завод»
ВАТ «Артемівський завод» Доріндустрія (вул. Сибірцева)
ТОВ «Будівельне управління Артемівськтрансбуд» (вул. Космонавтів, 6)
ТОВ Концерн «Молокопродукт» (вул. Зарічна)
ЗАТ «Артемівський м'ясокомбінат» (вул. Алебастрова)
ЗАТ «Артемівський завод шампанських вин Артемівськ Вайнері» (вул. Патріса Лумумби, 87)
ТОВ «Артемівський хлібокомбінат» (вул. Соборна, 14)
Обсяг промислового виробництва у 2003 році — 963 млн грн (на 1 жителя — 8692 грн). Індекс промислової продукції — 30,1 % 2003 до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферу від джерел забруднення міста — 3,7 тис. тонн.
Політична система
Місцева влада у Бахмуті належить міській раді, що обирається раз на чотири роки на основі загального прямого таємного виборчого права. Рада має свій виконавчий комітет.
Головою міста є міський голова, що обирається одночасно з виборами Ради на чотири роки та здійснює свої повноваження на постійній основі. Очолює виконавчий комітет міської ради, головує на засіданнях міської ради.
Міським головою Бахмута з 1991 року є Олексій Рева. На 2022 рік він керує містом вже 31 рік, що призводить, на думку деяких містян, до застою в житті міста.
У місті також розташовані органи управління Бахмутським районом: Бахмутська районна адміністрація, Бахмутська міська рада та інші.
На президентських виборах 2004 року місто віддало за Віктора Януковича 93,62 % голосів, за Ющенка — 4,19 %.
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у місті функціонували 41 окрема виборча дільниця № 1, 140603–140639, 140641, 140661 та 142443.
зареєстровано 56935 виборців, явка 50,09%, найбільше голосів віддано за «Опозиційну платформу — За життя» — 41,19%, за «Слугу народу» — 31,22%, за «Опозиційний блок» — 9,70%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Федір Христенко (Опозиційна платформа — За життя) — 31,02%, за Родіона Вощанова (Слуга народу) — 28,88%, за Дмитра Реву (Опозиційний блок) — 27,11%.
Населення
Національний склад
Національний склад населення за даними перепису 2001 року:
Мовний склад, перепис 2001
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мовний склад, перепис 1897
Рідна мова населення за даними перепису 1897 року:
За даними перепису 2001 року населення міста становило 83 146 осіб, із них 27,61 % зазначили рідною мову українську, 71,07 % — російську, 0,19 % — вірменську, 0,15 % — циганську, 0,10 % — білоруську, 0,03 % — молдовську, 0,01 % — болгарську та грецьку, а також німецьку, гагаузьку, польську, румунську, угорську та єврейську мови.
Чисельність населення Бахмута на 1 червня 2017 року склала 75,9 тис. осіб.
Національний склад і рідна мова населення Бахмута. Розподіл постійного населення за найбільш численних національностей та рідної мови (станом на 2012 рік).
Під час боїв за Бахмут протягом листопада 2022 — квітня 2023 року місто було майже повністю зруйноване, відповідно й жити в ньому стало маломожливим, тому більшість населення евакуювалося. Після захоплення Бахмута російськими загарбниками навесні 2023 року в місті від довоєнних 70 тисяч лишилося не більше, ніж 500 осіб, а станом на 2024 рік російські пропагандисти повідомляють, начебто в місті не залишилося жодного жителя.
Транспорт
Міський електротранспорт: тролейбус (з 29 квітня 1968 року) — 8 маршрутів;
див. Бахмутський тролейбус; Маршрутні автобуси.
На території міста розташовані залізничні станції Бахмут I, Бахмут (вокзал), Малоільшівська і Ступки.
Фінанси
Бюджет міста 1975 року — 12,6 млн карбованців.
Експорт товарів 2003 року — 90,5 млн доларів США.
Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 20,8 млн доларів США.
Обсяг вироблених послуг 2003 року — 42,4 млн гривень.
Середньомісячна зарплата 2003 року — 501 гривня.
Культура та освіта
У Бахмуті розміщені Донецька геофізична експедиція і дослідна станція виноградарства й садівництва, кінотеатри, геологічний музей, клуби, бібліотеки.
1959 року за проєктом скульпторів А. Шапрана і М. Декерменджі споруджено 12-метровий бронзовий пам'ятник Артему.
Артемівський міський центр дітей та юнацтва, (вул. Миру).
Артемівський міський центр культури та відпочинку, (пл. Свободи).
Бахмутський міський народний дім, (вул. Перемоги).
Будинок техніки ДРГП «Донецькгеологія», (вул. Сибірцева).
Палац культури «Машинобудівник», (вул. Миру).
Артемівський індустріальний технікум, (вул. Чайковського).
Коледж транспортної інфраструктури, (вул. Миру).
Бахмутський коледж мистецтв імені Івана Карабиця, (вул. Лермонтова).
Артемівське педагогічне училище, (вул. Благовіщенська).
Бахмутський медичний коледж, (вул. В. Носакова).
Артемівський професійний ліцей, (вул. Оборони).
Артемівська центральна районна лікарня, (вул. Миру).
20 шкіл (11 600 учнів), 29 дитсадків (3500 дітей), 4 ПТУ (2000 учнів), 2 технікуми (6000 учнів), музичні школи, 5 будинків культури та клубів, 12 бібліотек.
З 2014 року в Бахмуті почали з'являтися нові урбаністичні та соціальні проєкти. Реконструювали набережну річки Бахмутка, сквер на Бульварі металургів та Алею троянд. Підтримка міжнародних грантів допомогла відремонтувати лікарні, школи, бібліотеки, а 2016 року реконструювали міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Пам'ятки

У місті Бахмут Донецької області на обліку перебуває 43 пам'ятки історії та 9 пам'яток монументального мистецтва.
Бахмутська школа мистецтв № 1
Це була найстаріша школа Донеччини. У 2023 році їй мало виповнитися 120 років. Ансамбль історичних будівель школи мистецтв складався з двох будинків — особняка Якова Абрамовича Смоленського у стилі модерн та Комерційного клубу, який поєднує риси стилів історицизму та модерну.
Обидві будівлі мали історичну та художню цінність, були невід'ємною частиною архітектурного центру Бахмута. З середини 1960-х років тут працювала дитяча музична школа. А з 1930-х там розташовувалась міська міліція, а після Другої світової війни — методичний кабінет партійно-політичної освіти, пошта та телеграф. Будівлі майже стовідсотково зберегла свій автентичний фасад разом з металевим дашком і балконом.
У 2004 році будівлям школи мистецтв надали статус щойно виявлених об'єктів архітектурної спадщини місцевого значення.
У 2022 році будівлі знищені російською армією.
Бахмутська філія Азовсько-Донського комерційного банку
Побудована у 1900—1902 роках у стилі неоренесанс. У 1983 році вона єдина в місті мала статус пам'ятки архітектури місцевого значення. Будівля колишнього Азовсько-Донського банку унікальна тим, що це єдина споруда, яка майже повністю зберегла свою автентичність не тільки зовні, а ще й зсередини. У 1917 році свої фінансові справи тут вела Харламівська соляна копальня. Пізніше в будівлі завжди розміщувались фінансові установи.
У 2023 році внаслідок чергового російського обстрілу сталася пожежа. На той час вже багато тижнів у місті не працювала рятувальна служба, тож у будівлі вигоріли всі внутрішні дерев'яні перекриття.
Палац культури
Історія палацу культури у Бахмуті починається ще до радянських часів — з 1902 року. Тоді він називався народним домом і розташовувався поміж кам'яних торгових рядів на тодішній площі Торговій. Будівля мала великий залом на 500 місць з особливим приміщенням для народної бібліотеки-читальні і з народною чайною в другому кінці. Пізніше будівля стала частиною споруди Палацу Леніна. Перед повномасштабною війною у цій будівлі був міський центр культури та дозвілля імені Євгена Мартинова. Центр мав статус щойно виявленого об'єкта культурної спадщини місцевого значення.
Релігія

Католицька церква
Костел Матері Божої Святого Розарію (РКЦ та УГКЦ). Костел перебуває у напівзруйнованому стані
Православна церква
Храм святителя Івана Золотоуста (УПЦ МП)
Вшанування
16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається: урочисто відзначити на державному рівні у 2021 році «450 років із часу першої писемної згадки про місто Бахмут (1571)».
Відомі люди
Уродженці
Анацький Микола Леонідович (1989—2023) — фотограф, лейтенант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.
Атнабунт Захар Ілліч (1897—1921) — український військовик, козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу.
Беркович Есфір Семенівна (1912—1992) — українська бібліографиня.
Верлинський Борис Маркович (1887—1950) — шахіст, перший гросмейстер СРСР з 1929 року, міжнародний майстер (присвоєно 1950 року), за особливі заслуги в шахи (посмертно).
Вігдергауз Павло Ісаакович (1925—2013) — архітектор, лауреат Державної премії СРСР.
Волкова Аліна Іванівна — оперна співачка. Народна артистка УРСР.
Георгієвський Віктор Петрович (1937—2018) — провізор, доктор фармацевтичних наук, професор, член-кореспондент НАНУ.
Голубєв Павло Васильович (1883 — 1966) — український співак (баритон), педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1953).
Гутиря В'ячеслав Володимирович — український художник та скульптор.
Дерман Софія Яківна (1886—1960) — поетеса.
Добров Геннадій Михайлович (1929—1989) — український науковець, засновник української наукознавчої школи.
Забірко Віталій Сергійович — український письменник.
Загорулько Борис Терентійович (1927—1985) — український письменник.
Коробов Володимир Андрійович (1924—2001) — український художник.
Костроменко Вадим Васильович (1934—2017) — український кінооператор, кінорежисер.
Ковальов В'ячеслав Ярославович (1976—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Коховський Всеволод Порфирійович (1835—1891) — педагог, письменник, генерал-лейтенант, засновник та перший директор «Педагогічного музею» у Петербурзі.
Курінний Олексій Вікторович (1986—2017) — український громадський діяч, політолог, правник, поет та експерт із розвитку української мови.
Кримський Сергій Борисович (1930—2010) — український філософ, культуролог, лауреат Шевченківської премії, заслужений діяч науки і техніки України, член Нью-Йоркської академії наук.
Бахмут у культурі
29 вересня 2021 року відбулося спецпогашення поштових марок № 1955 «м. Бахмут, Донецька обл.» та № 1956 «м. Кременчук, Полтавська обл.» (дев'ятий випуск стандартних поштових марок з серії «Герби міст, селищ та сіл України»). Процедура спецпогашення відбувалася одночасно у поштових відділеннях Укрпошти у Києві («КИЇВ-01001»), Бахмуті («84511») та Кременчуку («39600») спеціальними штемпелями «Перший день» (ШПД № 897, № 898 та № 899). Окрім марок також було випущено спеціальний конверт з мапою України та позначенням територій Донецької та Полтавської областей, географічного положення міст Бахмут та Кременчук, а також відображенням гербів обидвох міст.
Цікаві факти про місто
Поблизу Бахмута можна побачити соляну шахту і найбільший підземний концертний зал у світі.
У місті розташоване найбільше підприємство в Східній Європі з виробництва ігристих вин класичним пляшковим методом.
Бахмут є одним із тих міст України, що втратили значення обласного центру, а отже більші можливості для розвитку, разом із Кам'янцем-Подільським, Дрогобичем та Ізмаїлом.
Література
Артемівськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 7 квітня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Артемівськ, Артемівський район, Донецька область // Історія міст і сіл Української РСР
Артемівськ, Артемівський район, Донецька область (продовження) // Історія міст і сіл Української РСР
Kaynak: Wikipedia – Бахмут · CC BY-SA 4.0
Names
Current name (until 1924; 2016–present)
The name derives from the Bakhmutka River, on which the city lies. The ultimate origin of the name Bakhmut is uncertain. According to a theory by Kharkiv historian Igor Rassokhaa, the word may derive from a Turkic word meaning 'salt water' or 'beach'. It may also be derived from bakhmát (бахмат), ultimately from Turkic paχn at, meaning "steppe horse". Another theory states that the name Bakhmut is based on Turkish or Tartar Mahmut, a variant of Muhammad.
Former name (1924–2016)
Ukrainian: Артемівськ, romanized: Artemivs'k, pronounced [ɐrˈtɛmʲiu̯sʲk]
Russian: Артёмовск, romanized: Artyomovsk, pronounced [ɐrˈtʲɵməfsk]
In 1924, the city was renamed Artemivsk in honour of Fyodor Sergeyev, who was pseudonymously known as "Comrade Artyom". On 23 September 2015, the city council decided to restore the name Bakhmut under the Decommunisation Laws, in which cities with communist-related names were required to be renamed. The Verkhovna Rada approved a bill of renaming to Bakhmut on 4 February 2016.
History

Pre-founding
Near the city, archaeologists have discovered a Neolithic-era flint processing workshop, excavated ancient burial grounds from the Copper Age and Bronze Age, and discovered stone baba sculptures associated with nomads from the ninth-to-twelfth century.
Early history
Although there is evidence of prior settlement in 1556, the first official mention of Bakhmut dates from 1571, when Ivan the Terrible, in order to protect the southern border of the Russian state from Crimean–Nogai slave raids, ordered the creation of border fortifications along the Aidar and Siverskyi Donets rivers. The settlement was described then as a guard-fort (storozha) named after the nearby Bakhmutka River, a tributary of the Siverskyi Donets, and located at the mouth of a stream called the Chornyi Zherebets.
The ultimate origin of the name Bakhmut is uncertain. According to a theory by Kharkiv historian Igor Rassokhaa, the word may derive from a Turkic/Tatar word meaning 'salt water' or 'beach'. The name dates back to 1571.
Bakhmut was initially a border post, and later became a fortified town. In 1701, Peter the Great ordered the fort at Bakhmut to be upgraded and the adjacent sloboda (free village) of Bakhmut be designated a city. The new fort was completed in 1703 and housed 170 people. In 1704, Peter commanded some Cossacks to settle at the Bakhmutka River and mine salt. The population of Bakhmut doubled, and the town was assigned to the Izium Regiment, a province of Sloboda Ukraine.
In the autumn of 1705, Bakhmut became one of the centers of the Bulavin Rebellion. A detachment of Don Cossacks headed by Ataman Kondraty Bulavin captured the Bakhmut salt mines and occupied the city until they were defeated and the city retaken by government troops. According to official Soviet sources, the government forces "brutally" suppressed the revolution and Bakhmut was completely destroyed.
Geography
Climate
Bakhmut has a humid continental climate (Dfb bordering on Dfa).
Demographics
Bakhmut's population has continuously declined in recent years, with the death rate (535) significantly higher than the birth rate (187) in 2017. In January 2022 (the last estimate of the city's population before the Russian invasion of Ukraine), the estimated population of Bakhmut was 75,900.
The majority of Bakhmut's residents are ethnic Ukrainians (69.4%), with a large minority of ethnic Russians (27.5%). Many of the latter group are descendants of migrants who arrived in Bakhmut during industrialization efforts in the Soviet era, between the later 1920s and the 1940s. There are also small minorities of ethnic Belarusians (0.6%), Armenians (0.3%), Romani people (0.2%), and Jews (0.2%).
The most spoken native language is Russian (62%), with a large minority speaking Ukrainian (35%), and very small minorities speaking Armenian (0.19%), Romani (0.15%), and Belarusian (0.10%). The Russian speech of many residents has characteristics of surzhyk, a kind of mixed Ukrainian and Russian speech common in eastern Ukraine.
Historically, Bakhmut was a more Ukrainian-speaking city. In 1897, most residents of Bakhmut spoke Ukrainian (61.8%), while minorities spoke Russian (18.9%) and Yiddish (16.7%).
Government and politics
Bakhmut's political leaning and sense of identity has historically been mixed. In the 1991 Ukrainian independence referendum, the overwhelming majority of Bakhmut residents voted for independence from the Soviet Union. In the 2010 Ukrainian presidential election, most voters in Bakhmut and surrounding areas voted for Russia-leaning Viktor Yanukovych and his party the Party of Regions. However, Christopher Miller, visiting the city in 2010, reported that "few seemed enthusiastic about having [voted for Yanukovych] and openly acknowledged that they believed he was corrupt. His party was seen by many as the least bad option." He said that most residents of the city considered themselves "people of the Donbas" first and foremost, and that while they valued autonomy, separatist sentiments were extremely rare.
Oleksiy Reva, who became mayor of Bakhmut in 1990 during the last years of the Soviet period, has become the longest-running mayor of any city in Ukraine. Ukrainian media, describing Reva, said "He survived the collapse of the empire, two revolutions and six presidents." He has "only once" been accused of corruption. He has been criticized for his conduct during the 2014 battle of Artemivsk during which he fled the city, but in September 2019, when he held a city council session in the Ukrainian language for the first time, it was considered a "historic event" for Bakhmut.
Bakhmut is the administrative center of Bakhmut urban hromada, one of the hromadas of Ukraine. In addition to Bakhmut, the hromada also contains the nearby town Krasna Hora and numerous small surrounding villages.
Economy

Since 1950, the winery Artwinery (or Artvaineri, formerly Artemovsk Winery) has operated in the city. Its production was disrupted by the Russian annexation of Crimea, as it used to procure 70% of its grapes from Crimea.
The Artemsil salt mine is located in the suburb of Soledar. The chambers in the mine are large enough that a hot air balloon has been floated inside, and classical music concerts have been played.
Transport
The highway between Kharkiv and Rostov-on-Don passes near the city.
Education

The city contains an institute of the salt industry, several technical colleges, medical schools, music schools, and teacher-training colleges. Among others, there is the Ivan Karabyts Bakhmut College of Arts (named after composer Ivan Karabyts) and the Bakhmut Pedagogical College.
There are twelve libraries, including one for blind people.
After the outbreak of the war in Donbas in 2014 the Horlivka Institute for Foreign Languages was evacuated and is now operating in Bakhmut.
Media
The mass media in Bakhmut includes Russian-language newspapers such as Sobytiia and Vpered, as well as local television and radio channels. There is also an internet publication, bahmut.in.ua.
Sports
The Metalurh Stadium, a football stadium constructed in 1949, is located within the city and has a seating capacity of 4,800. The stadium was damaged during the Russian invasion.
Kaynak: Wikipedia – Bakhmut · CC BY-SA 4.0
