Бердянськ
Бердя́нськ — місто в Україні, адміністративний центр Бердянської міської громади та Бердянського району на півдні Запорізької області, на північному узбережжі Азовського моря.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Бердя́нськ — місто в Україні, адміністративний центр Бердянської міської громади та Бердянського району на півдні Запорізької області, на північному узбережжі Азовського моря. Як місто засноване у 1836 році на місці козачих та рибальських поселень, які з'явилися тут у середині XVI століття. Перші поселенці — запорозькі козаки, які заснували на місці майбутнього міста форпост та поселення Запорізької Січі і займалися землеробством, рибальством, тваринництвом, бджільництвом.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Бердя́нськ — місто в Україні, адміністративний центр Бердянської міської громади та Бердянського району на півдні Запорізької області, на північному узбережжі Азовського моря. Як місто засноване у 1836 році на місці козачих та рибальських поселень, які з'явилися тут у середині XVI століття. Перші поселенці — запорозькі козаки, які заснували на місці майбутнього міста форпост та поселення Запорізької Січі і займалися землеробством, рибальством, тваринництвом, бджільництвом.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Назва
Після заснування у XVI ст. поселення мало назву Новоногайськ (від ногайців, що оселилися тут на той час). Також до 1841 року мало назву Берда. Згодом отримало сучасне найменування Бердянськ, яке походить від розташування у гирлі річки Берда (від ногайського берди — «даний богом», «багатий»). З 17 липня 1939 до 26 червня 1958 року місто мало назву Осипенко, за радянською льотчицею Поліною Осипенко.
Згідно з Правописом 1928 року назва міста була Бердянське.
Влада міста
Під час виборів 2020 року міським головою м. Бердянськ було обрано Валерія Баранова.
18 листопада 2021 року повноваження Валерія Баранова було достроково припинено рішенням сесії Бердянської міської ради за його особистою заявою. Обов'язки міського голови в період з 18.11.2021 року по 18.10.2022 року виконував секретар Бердянської міської ради Олександр Свідло.
28 лютого 2022 року місто Бердянськ було тимчасово окуповано Збройними силами Російської Федерації
18 серпня 2022 року Розпорядженням Президента України начальником Бердянської міської військової адміністрації призначено Вікторію Галіціну, повноваження якої визначено Постановою Верховної ради України.
У травні 2024 року Вікторія Галіціна призначила на посади заступників міського голови Богдана Сушка і Руслана Пидорича. Обидва внесені до бази «Миротворець» за ознаки злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людини та міжнародного права.
16 жовтня 2024 року Розпорядженням Президента України Вікторію Галіціну звільнено з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.
Географія
Розташування і фізична географія
У геологічному відношенні місто розташоване на схилі Українського кристалічного щита, що заглиблюється на 500—1000 м та Причорноморської западини. Для міста характерний рівнинний ландшафт, який представлений Приазовською рівниною, а також сучасною терасою Азовського моря та Бердянською косою. Малопідвищений хвилястий рельєф верхньої, нижньої частини міста та Бердянської коси сприяє соціально-економічному розвитку міста.
На території міста знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду: загальнодержавний ландшафтний заказник «Заплава річки Берда», що розташований на Бердянській косі (площа 564 га); ландшафтний заказник місцевого значення «Оголовок Бердянської коси» (площа 215 га).
11 січня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України від 11 січня 2005 року № 2305-IV «Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення».
Клімат
Клімат близький до помірного, із тривалим сухим, спекотним, з великою кількістю сонячних днів літом, і короткою, малосніжною, м'якою, з частими відлигами зимою. Середньорічна температура повітря змінюється від 8,0 °С до 11,7 °С, у середньому за багаторічний період вона становить 9,8 °С. Липень — найтепліший місяць із температурою ≈23.1 °C, січень — найхолодніший з температурою ≈ -2.9 °C.
За кількістю атмосферних опадів місто Бердянськ входить до зони з недостатнім зволоженням. Середня річна сума опадів у регіоні становить 467 мм. Переважно вітри східних і південно-східних румбів, повторюваність яких становить 40-50 %.
Поява льоду відбувається пізніше, ніж на інших узбережжях Азовського моря та припадає на початок січня. Льодовий покрив тримається до середини березня. Число сонячних днів на рік становить у середньому 179 днів.
Історія
Заснування та розвиток
Населений пункт розбудовувався від маленького поселення та пристані, побудованого у 1673 році запорозькими та азовськими козаками, до досить великого міста обласного значення, що є великим транспортним вузлом і відомим курортом.
1 липня 1830 року пройшла офіційна церемонія відкриття пристані. Поселення отримало назву Ново-Ногайськ і 1835 року отримало статус міста. 1835 року завершено будівництво порту. Для збільшення безпеки судноплавства, 1838 року було побудовано Нижній Бердянський маяк. Населення міста 1838 року становило 3 200 жителів.
1 січня 1841 року спеціальним указом царя Миколи I місто було перейменовано в Бердянськ.
1842 року Бердянськ став центром Бердянського повіту. У місті відкрили міську і повітову поштові станції. Відкрилася парафіяльна школа. 17 листопада 1844 року, був затверджений перший герб Бердянська та Бердянського повіту
Українська революція
У 1917 році акціонерне товариство «Матіас» почало будувати в Бердянську аеропланний завод. Щорічне відвідування суднами морського порту склало 350—360 суден. З початком Української революції та Першої радянсько-української війни, у грудні 1917 року, місто зайняли більшовики, проти яких у квітні 1918 року вибухнуло повстання. Протягом наступних трьох років місто перебувало послідовно під владою Української Центральної Ради, гетьманату, більшовиків, денікінського уряду та знову більшовиків. За результатами перших українських визвольних змагань остаточно опиняється під радянською окупацією.
Період радянської окупації
Протягом Другої світової війни окупований військами Німеччини 7 жовтня 1941 року, реокупований радянськими військами — 17 вересня 1943 року. Під час німецької окупації місто було адміністративним центром Бердянського ґебіту.
У 1948 році було розпочато будівництво кабельного заводу «Азовкабель», який у 1950 році видав першу продукцію. У 1963 році, на річці Берді створено водосховище. У 1971 році був побудований великий винокомбінат. У 1973 році була розпочата газифікація Бердянська — до міста підведена лінія природного газу.
Райони міста
Ландшафтно місто умовно можна розділити на три частини: Нижня частина міста, Нагірна та Коса.
Нижня частина складається з районів Центр (власне історичний Бердянськ), Колонія (місце мешкання німецьких колоністів на схід від Центру), Макорти та дальні Макорти (це продовження вулиці Рудєвої, яка простягається через заповідну зону до селища Новопетрівка, 3 століття тому це була основна дорога до Новопетрівській фортеці), рибальські прибережні райони Ліски (на захід) та Слобідка (на схід від центру міста).
Нагірна частина розташована на пагорбі, давньому морському березі, заселювалась від другої половини XX століття і складається з районів АЗМОЛ, 8 Березня, Скловолокно, АКЗ, Сільгосптехніка, Військове містечко.
Косу поділяють на Ближню, Середню та Дальню, на якій збереглося рибальське селище.
Вулиці міста
18 лютого 2016 року на сесії Бердянської міської ради депутати ухвалили рішення «Про присвоєння назв вулицям, проїздам, площам, проспектам, скверам, бульварам в м. Бердянськ». На виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Бердянська міська рада перейменувала 70 вулиць.
Населення
Станом на 1897 рік склад населення становив: 858 дворян, 97 осіб духовного звання, 366 купців, понад 1000 іноземних підданців. Налічувалося близько 19 тис. робітників, ремісників, дрібних торговців і членів їхніх родин, 4815 селян.
Станом на 1 жовтня 2011 року середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у галузях економіки, склала 27,6 тис. осіб, у тому числі кількість працівників економічно активних підприємств — 23,5 тис. осіб, малих підприємств — 4,1 тис. осіб. За січень-вересень 2011 року середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки, склала 1 960,2 грн або 114,4 % до рівня відповідного періоду 2010 року.
Етнічний склад міста був і залишається досить різноманітним:
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
В окупованому з березня 2022 року Бердянську окупаційна влада вживає заходів задля викорінення української мови та зросійщення міста: освітній процес у навчальних закладах проходить виключно російською. Підприємців змушують змінювати українськомовні рекламні вивіски на російськомовні, за відмову окупаційна влада погрожує притягувати до відповідальності. Також російська влада вживає заходів для зміни етнічного складу населення Бердянська, заохочуючи росіян переїжджати до міста.
Економіка
Бердянськ є важливим промисловим центром у Приазов'ї. У місті розташовано близько 20 підприємств різних галузей: металообробки, харчової та нафтохімічної промисловостей, машинобудування. Найбільшими серед них є:
Український науково-дослідний інститут кабельної промисловості
Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у відпускних цінах підприємств (без ПДВ) за 2011 рік склали 1 632,4 млн грн., що становить 123,0 % до рівня 2010 року.
У місті банківські послуги надають близько 13 банків. Найбільше відділень мають ПриватБанк, Ощадбанк та А-Банк.
Найважливіше значення у житті міста і всього регіону має морський порт, через який, зокрема, здійснюються великі перевезення сільськогосподарської і металургійної продукції.
Велику роль в економіці міста відіграє курортна галузь: тут вздовж узбережжя розташовані десятки санаторіїв, баз відпочинку, сотні міні-готелів і квартир, які здаються влітку особам, що прибули до Бердянська на відпочинок; у туристичній справі задіяні також численні торговельні точки і розважальні заклади.
Інфраструктура

Галузь послуг
На території міста розташовано 2 417 об'єктів торгівлі, громадського харчування, галузі послуг. Функціонує 10 ринків і торговельних рядів, 1 — комунальної власності, 9 — приватної, з яких 2 — сезонного характеру.
Транспорт
На 19 міських маршрутах працює 165 одиниць транспортних засобів. Функціонує десять служб легкового таксі, загальна кількість транспортних засобів — понад 500 одиниць.
Влітку додатково працюють сезонні маршрути з перевезення мешканців та гостей міста до місць масового відпочинку, з'єднуючи всі його мікрорайони з основними пляжами Бердянської коси та пляжу «Лазурний». Добре розвинена мережа міжміських та міжобласних автобусних маршрутів.
До міста прокладений автошлях національного значення Н30 (Василівка — Токмак — Бердянськ). За 3 км на північ від міста пролягає автошлях міжнародного значення М14E58 (Одеса — Новоазовськ).
У місті розташована залізнична станція 1-го класу Запорізької дирекції Придніпровської залізниці. До міста є можливість щоденно дістатися нічним швидким поїздом Київ — Бердянськ (призначений з 25 березня 2018 року). До 18 березня 2020 року курсував приміський поїзд сполученням Запоріжжя — Пологи — Бердянськ. Під час курортного сезону, зазвичай, призначаються додаткові пасажирські поїзди з Дніпра, Києва, Кривого Рогу, Львова та Харкова.
Значну роль у транспортній системі міста відіграє Азовське море. Бердянський порт добре відомий у світі як важливий морський порт Північного Приазов'я, куди заходять судна під прапорами багатьох країн.
Курорт
Бердянськ — грязьовий і кліматичний курорт.
У 1902 році на березі Червоного лиману було збудовано невелику дерев'яну споруду першої на цьому курорті грязелікувальні. За п'ять років заклад встиг прийняти більш ніж 1000 пацієнтів, а вже в 1914 році лише впродовж літнього сезону до Бердянська приїхало біля 3000 відпочивальників. До послуг курортникам надавались 74 мармурові ванни з можливістю приймати вуглекислі, сірчано-хвойні та сірчано-лужні ванни, а також купальні на лимані. Сонячно-грязьові процедури мали змогу одночасно отримати до 150 людей. З урахуванням зростання популярності курорту для зручності відпочивальників було прийняте рішення продовжити залізничну гілку Чаплине — Бердянськ (збудована у 1899 році) від станції Бердянск-Порт до Червоного лиману.
Освіта
Вища освіта
БДПУ — Бердянський державний педагогічний університет
БІДМУ КПУ — Бердянський інститут державного та муніципального управління Класичного приватного університету
БУМіБ — Бердянський університет менеджменту і бізнесу
Середня освіта
У Бердянську діє 21 заклад середньої освіти.
Засоби масової інформації
FM-радіостанції
Через окупацію міста мовлення всеукраїнських та регіональних радіостанцій припинено.
Культура
Території та об'єкти природно-заповідного фонду
Острови Великий Дзензик, Малий Дзензик та архіпелаг Астапіха
Ландшафтний заказник «Заплава річки Берда»
Ландшафтний заказник «Оголовок Бердянської коси»
Заклади культури та мистецтва
Філія Бердянського краєзнавчого музею — музей «Подвиг»
Філія Бердянського краєзнавчого музею — меморіальний будинок-музей П. П. Шмідта
Філія Бердянського краєзнавчого музею — Музей історії міста Бердянська
Бердянський художній музей імені І. І. Бродського
Бердянська міська централізована бібліотечна система
Бердянський міський Палац культури імені Т. Г. Шевченка
Бердянський підлітковий зоологічний клуб «Неон»
Бердянський центр культури і дозвілля «Софіт»
Історико-культурні пам'ятки
Пам'ятник на честь загиблих моряків Азовської флотилії
Пам'ятник на честь загиблих воїнів-рибалок
Пам'ятник на честь 150-річчя Бердянського порту
Пам'ятник засновнику Бердянська графу М. С. Воронцову.
Історико-архітектурні споруди
Житловий будинок купця Ісаєва (початок XX століття)
Будинок міського 4-класного училища (1911)
Будинок чоловічої гімназії є національною пам'яткою по вулиці Петра Шмідта, у якій 1876—1880 роки навчався Петро Шмідт
Традиційні свята та фестивалі
Міський фестиваль народної творчості «Зорецвіт»
Регіональний фестиваль національних культур «Джерела рідного краю»
Всеукраїнський фестиваль дитячої творчості «Топ-Топ»
Регіональний фестиваль виконавців східного танцю «Експресія сходу»
Міжнародний пленер імені І. І. Бродського «Художник і місто»
Відомі уродженці
Абакумов Ігор — український та бельгійський велосипедист;
Антощак Микола Володимирович — український поет;
Бахчиванжи Володимир Ілліч (1962—2024) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
Бичихін Опанас Олексійович — агроном-дослідник;
Вертипорох Володимир Іванович — радянський розвідник, генерал-майор;
Восленський Михайло Сергійович — російський історик і соціолог;
Галушка Артур Аркадійович (1959—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
Коваль Людмила Вікторівна (* 1960) — докторка педагогічних наук, професорка, заслужена працівниця освіти України.
Коваль Юрій Геннадійович (1960—2016) — старший сержант ЗСУ, учасник російсько-української війни;
Зарва Вікторія Анатоліївна — український літературознавець, професор;
Зіньківський Трохим Аврамович (1861—1891) — український письменник, фольклорист і публіцист;
Кириченко Олександр Миколайович — російський радянський ентомолог, професор;
Конкін Михайло Парфентійович — Герой Радянського Союзу;
Корнієнко Тиміш Никанорович — обозний 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу;
Курбатов Костянтин Іванович — дитячий письменник;
Куриленко Ольга Костянтинівна — фотомодель, акторка;
Левітан Борис Мойсейович — радянський математик;
Лисенко Федір Остапович — український геолог;
Мезенцев Георгій Опанасович (1903—1976) — капітан далекого плавання;
Ніколаєва Ніна Єгорівна — народна артистка України;
Семендяєв Сергій Костянтинович — карикатурист;
Сизоненко Олег Миколайович (1967—2016) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
Хавкін Володимир Аронович — мікробіолог; створив першу в світі вакцину проти чуми і холери;
Чернишова Лідія Дем'янівна — українська радянська артистка балету;
Чибінєєв Роман Вікторович (1989—2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Див. також
Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)
Література
Культурна спадщина Бердянська. Туристичні об‘єкти: До 180-річчя Нижньо-Бердянського маяка / Л. Ф. Ноздріна ; [Л. Ф. Ноздріна]. — Бердянськ ; Мелітополь: Мелітопольська міська друкарня, 2018. — 114 с. — Авт. вказаний над вих. дан. — ISBN 966-197-614-5.
Флора и фауна курорта Бердянск : [информ. пособие / В. И. Пономаренко, И. А. Сысоева, Т. Е. Сивец и др.] ; под ред. В. И. Пономаренко, И. А. Сысоевой. — К. : Денеб, 2007. — 142, [1] с. : ил. ; 23 см. — Авт. указаны на обороте тит. л. — Библиогр.: с. 142. — 1 000 экз. — ISBN 978-966-8552-17-5.
Посилання
Бердянськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР [Архівовано 11 листопада 2012 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
Інформаційний портал міста Brd24 [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Сайт Бердянської міської ради [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.]
Інвестиційний паспорт м. Бердянська на сайті Бердянської міської ради [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Інвестиційний розділ міста Бердянськ на сайті Бердянської міської ради [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Азовленд. Ігор Петренко. // Укр. тиждень [Архівовано 24 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Фотополювання. Бердянськ [Архівовано 3 квітня 2012 у Wayback Machine.]
Енциклопедичний огляд курорту у місті Бердянськ [Архівовано 17 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Вебкамери міста Бердянськ [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Kaynak: Wikipedia – Бердянськ · CC BY-SA 4.0
History
Founding
In the 19th century, the Russian Imperial government began to plan to build a seaport in the Northern Azov region. In 1824, Count Mikhail Vorontsov, Governor-General of the Caucasus Viceroyalty, sent an expedition to the Azov Sea. Its task was to find a place to build a new seaport to assist in the defense of Russia's southern borders. Initially, the place for a future port was implied in the village of Obetochnoe that belonged to Count Orlov-Denisov, near the town of Nogaisk (now Prymorsk) founded in 1821.
In the autumn of 1824, Captain Nikolai Kritsky, the expedition supervisor reported on several prospective sites; the best being a place closed off from the sea by the Berdiansk Spit. In an official report to Vorontsov, Kritsky wrote: "the quality of Berdiansk Spit surpasses that of Obytichna Spit; you can build a landing stage and port on it unless you concede to Sevastopol...". In the 1820s, the place of the future Berdiansk was just a small settlement of fishers with a few huts.
The settlement that would become Berdiansk itself was founded in 1827 on the site of a Nogai settlement named "Kutur-Ohla". The settlement was also called "Kutur-Ohla" initially, inheriting the name of the Nogai settlement. Vorontsov, who had ordered the founding of the village, had a "fairly liberal" attitude regarding Jewish people, and so the settlement had a Jewish community from as early as it was founded. The local Jews were mainly employed as tailors and merchants.
Development
In 1830, its name was changed to Novo-Nogaisk. On 1 July 1830 merchant Nikolay Kobozev's private wooden quay was opened with a ceremony. Only by 12 January 1835, a state-owned quay had been built.
In 1833, Kobozev set up a wooden post to function as a navigation beacon. In 1836, the first foreign ship entered the port of Berdiansk. A modern stone lighthouse was built under the leadership of the Italian merchant Carlo Tomasini in 1838. It is a 23-metre (75 ft) octahedral whitestone tower with an orange stripe in the middle. The beacon fires protected sailing ships and was first seen in 1840. The present name "Berdiansk" was given to the city in 1841 by special decree of Nicholas I and named after the nearby Berda River. The name of Berdiansk has also been written Berdianske (Ukrainian: Бердянське), According to 1928 Kharkiv Orthography.
Geography

Berdiansk is located in a steppe zone that defines its varieties of flora and fauna. The climate on the Azov coast is unique: the summers are hot and dry, the winters are mild and warm. The main natural feature is the end of the Berdiansk Spit. The spit flora is quite diverse. Here one can find more than 300 different kinds of plants. Some of them are documented in the Red Book (e.g. Carex colchica, Eryngium maritimum, Glycyrrhiza glabra). The vegetation is mostly made up of plants with powerful root systems.
In spite of the fact that the spit is a populous territory, it exhibits a wide variety of fauna. Here it is possible to see hares, hedgehogs, martens, foxes, weasels and steppe cats. There also are: geese, sandpipers, swans, herons, ducks, magpies, seagulls, cormorants, warblers, lapwings, red-breasted geese and mute swans. Their numbers swell during the migration season. The islands of Big Dzendzik and Small Dzendzik, small islands in the Astapih's archipelago, contain most of the birds.
Sea water temperatures off Berdiansk are higher than the Black Sea coast of the Crimea and the Caucasus. Already in May, the water warms up to 22 °C (72 °F), and in June it can reach 30 °C (86 °F). In the sea there are more than 70 fish species amongst them great sturgeon, Russian sturgeon, starred sturgeon, Azov turbot, haarder, mullets, kilka, anchovy, sea roach, shemaya and various species of gobies. There are predators too, pike perch and sterlet. The phytoplankton consists of diatomaceous, peridinium and cyanobacteria algae. At the bottom of the sea are large quantity of molluscs, such as cockles, sendesmiya, mussels and myas. They form an important food source for the fish. In coastal waters there are also dolphins.
Demographics
Ethnic composition of the city according to the 2001 Ukrainian census:
Native language according to the 2001 Ukrainian census:
Culture

In the city of Berdiansk, there are several art museums, Schmidt's Museum, Museum of World War II and Berdiansk History Museum. It is a host city to more than ten festivals a year. The list includes:
the Azov Summer Ukrainian Journalism Festival
the Hilarious by the Dark Blue Sea Comedy Festival
the Starfall Children's Pop Music Festival
Berdiansk Folk and Religious Music Festival
the Azov Sails Televised Children's Talent Festival
Tourism
The status of the city has gradually changed from an Industrial centre to more of a tourist centre. Today Berdiansk is the main resort city on the Azov coast. Its population numbers about 130,000, and during the resort season this figure rises to about 600 thousand. The leisure facilities are highly developed and successfully compete with resorts on the Black Sea Coast and the Crimea. There are a large number of sanatoriums and resorts where it is possible to take medical and restorative courses for "health improvement".
On the Berdiansk Spit there are about: 7 sanatoriums, 17 children's and sports establishments, 45 recreation centres and boarding houses that receive up to 15 thousand visitors. There is also the biggest Aquapark in Europe, the Kyiv dolphinarium, a safari zoo, and a lot of pleasure and cultural establishments. Gradually Berdiansk is evolving into a modern European city. In 2001 it received first place in an All-Ukrainian competition for best city beautification.
In the pedestrian area of Azov Avenue, the Seaside square and Berdiansk quays it is possible to travel on trishaws, a small steam locomotive and on real horses. On all beaches there are entertainments such as: riding on rubber bananas and tablets, water bicycles and motorcycles, slides and trampolines, and sailing. There is also nightlife, with many bars and restaurants located directly on the sea coast.
Economy

One of the main enterprises is the sea trading port, with clients from all over the world. It carries out metal processing, scrap metal, grain, coal, ore, clay, sunflower-seed oil, industrial oils, mineral oil, and pig-iron. There is a complex for processing fertilizers and mineral oil, the container terminal, and a railway depot. Tracks and roads approach all moorings, and all are equipped with electric cranes. Depth in port water area is 8.4 metres (28 feet).
Berdiansk is also an important fisheries centre which is an integral part of the city's food industry. There is also a scientific organisation which does fish research in reservoirs of the Azov basin. It determines stock levels and calculates the annual volumes of withdrawal of such valuable food fish as sturgeon, pike perch, haarder, Azov turbot, Azov gobies, and flounder.
Chemical and the petroleum-refining industry is represented by two big enterprises: "AZMOL," and the Berdiansk state fiberglass factory, plus two small enterprises: Limited Liability Company "Fibreglass" and Closed Corporation "Bertie."
Public corporation "AZMOL" is engaged in the manufacture of lubricants and packaging, and the development of new products using energy-efficient technologies. Transfer to municipal ownership of the city biological sewage treatment plant is planned.
Education

As well as the state comprehensive schools there are private lyceums and gymnasiums, as well as branches of other high schools and professional colleges. There is the Berdiansk State Pedagogical University and the University of Management and Business. In the Schmidt park there is the Berdiansk musical school, and nearby, almost on the coast, an art school. A subject of pride in Berdiansk is the Centre of Children's and Youthful Creativity, numbering a large quantity of study groups and ensembles.
According to Ben Eklof in Russian Peasant Schools, education in Berdiansk was badly disrupted in the 1870s when the schools director, a government inspector, 'ran amok' and had to be removed from his post.
Kaynak: Wikipedia – Berdiansk · CC BY-SA 4.0
