Біла Церква
Бі́ла Це́рква — місто в Центрі України, значний економічний, культурний та освітній центр Київщини, розташований за 80 км на південь від Києва на річці Рось.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Бі́ла Це́рква — місто в Центрі України, значний економічний, культурний та освітній центр Київщини, розташований за 80 км на південь від Києва на річці Рось. Найбільше місто Київської області. Вперше згадується в Іпатіївському літописі 1115 року як Юр'їв у центральній частині Поросся. Через нього проходили торговельні шляхи на Київ, Вінницю, в арабські країни, Індію, Угорщину.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Бі́ла Це́рква — місто в Центрі України, значний економічний, культурний та освітній центр Київщини, розташований за 80 км на південь від Києва на річці Рось. Найбільше місто Київської області. Вперше згадується в Іпатіївському літописі 1115 року як Юр'їв у центральній частині Поросся. Через нього проходили торговельні шляхи на Київ, Вінницю, в арабські країни, Індію, Угорщину.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Топоніміка
Щодо походження назви міста існує кілька версій. Білу Церкву збудував як фортецю у 1032 році великий князь Київський Ярослав Мудрий. Фортецю назвали християнським іменем князя — Юр'їв. У 1050 році він спорудив на Замковій горі єпископську церкву. Поставлена високо на горі, церква стала помітною прикметою поселення.
Місто будували як фортецю Київської Русі проти кочівників (половців, печенігів тощо). Також навколишні мешканці називали церкву білою, а коли татари знищили Юр'їв (Юр'єв), то нове місто, яке відбудовувалося на згарищах, дістало назву Біла Церква.
Географія

Розташування і фізична географія
Місто розташоване на південному заході Київської області, займає вигідне географічне положення: поруч із ним проходить автомагістраль E95 (Санкт-Петербург — Київ — Одеса).
Відстань до столиці України — міста Київ становить 84 км, до міжнародного аеропорту «Бориспіль» — 120 км.
Близькість до Києва, зручне транспортне сполучення, розвинута соціально-економічна інфраструктура в поєднанні з природними умовами надають місту значної інвестиційної та туристичної привабливості.
У геологічному відношенні територія міста розміщена на Українському кристалічному щиті (УКЩ). У зональному відношенні це перехідна зона від лісу до степу — лісостеп.
У Білій Церкві знаходяться джерела радонових вод.
Головною водоймою є річка Рось, яка 16 км тече здебільшого південною частиною міста, відокремлюючи центральні райони від Заріччя (сучасні Заріччя та житлові масиви Піщаний і Таращанський). Протока тече Білою Церквою 9,6 км і впадає в Рось. А в урочищі Сухий Яр є Сухоярський струмок довжиною 9,6 км. Через Рось у межах міста прокладені 4 мости: 2 пішохідні (Дерев'яний міст та Зарічанська гребля) та 2 автомобільних. Річку Протоку перетинає значна кількість маленьких містків різноманітної конструкції.
У місті чимало невеликих скверів та парків, що розташовані в історичному центрі. Важливу роль у культурному житті Білої Церкви відіграє здавна відомий міський парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка. Також у центрі міста розміщений парк Слави.
На північно-західній околиці міста розташований державний дендрологічний парк «Олександрія». Це найбільший архітектурно оформлений ландшафтний парк в Україні. Дендропарк розташований на площі 297 га на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки і Рось) становить 21 га. Загальна довжина алей і доріжок становить понад 20 км. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків.
Історія

Київська Русь
Місто засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим. На час заснування називалося Юр'їв (Юр'єв, Гюргев) згідно з християнським іменем Ярослава Мудрого — Юрій (Георгій).
Початок ХІ століття позначився безнастанними набігами печенігів на південні окраїни Київської держави. Унаслідок цього кордони Русі відсунули на північ — до берегів Стугни. В 1017 році Ярослав Мудрий завдав поразки печенігам і відтіснив їх на південь. Для зміцнення південних рубежів держави вздовж Росі у 1032 році розпочали будівництво оборонної лінії — системи сторожових фортець, сполучених між собою величезними насипами та ровами.
Саме у 1032 році з'явились Корсунь, Богуслав, Стеблів, Володарка (літописний Володарев) та інші населені пункти Поросся. І саме того року на скелястому лівому березі Росі з'явився військово-феодальний замок, що дістав назву Юр'їв (на честь християнського імені Ярослава Мудрого — Юрій). Замок згодом «обріс» містечком, яке наприкінці XI століття стало кафедральним центром Пороської єпархії.
Серцем міста була гора з розміщеним на ній дитинцем (замком). Також на горі стояв білокам'яний собор — обов'язковий атрибут єпархіального центру.
Юр'їв жив у постійній напрузі. Набіги печенігів змінились натиском половців, а згодом — монголо-татар. Місто було кочівникам «як кістка у горлі», постійно заважаючи їхнім походам на північ. Не раз його руйнували вщент. Востаннє Юр'їв лежав у руїнах у ХІІІ столітті. Занепав для того, щоб відродитися з новою назвою — Біла Церква.
Спалений кочівниками Юр'їв залишив по собі лише високий напівзруйнований єпископський собор. Ця споруда, збудована з білого каменю, довгий час служила переселенцям орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Саме тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, що постало з руїн князівського Юр'єва на скелястому березі, дістало назву Біла Церква.
Адміністрація
Адміністративний поділ
Місто Біла Церква є адміністративним центром Білоцерківського району, а також центром Білоцерківської міської територіальної громади. Територія міста не поділяється на райони. Структурно-планувальні та рекреаційні елементи території Білої Церкви складають Замкова гора, житлові райони «Гайок», «Турчанінова», «Матросова», «Залізничне селище», «ДНС», «Вокзальний», «Центральний», «Павліченко», «Глиняний», «Мельника», масив «Леваневського» (після перейменування - «Незалежності»), мікрорайони «Роток-1», «Роток-2», «Роток-3», «Роток-4», житлові райони «Гризодубової» (після перейменування - «Марії Примаченко»), «Заріччя», мікрорайони «Піщаний», «Таращанський», селекційна станція «Олександрія», райони «Учгосп», «Рибгосп», «Роток», урочища «Гайок», «Голендерня», «Кошик», «Палієва гора», «Сухий яр», «Товста» та острів «Дитинство».
Населення
Населення Білої Церкви 196 тис. жителів.
Під час перепису населення 2001 року, населення Білої Церкви становило 200,1 тисячі жителів; під час передостаннього перепису, у 1989 році,— 196,9 тисячі.
Населення Білої Церкви до середини XX століття було невеликим. Значно зменшилась його кількість після Другої світової війни, коли було винищено майже всіх євреїв.
Проте після оголошення всесоюзного будівництва каучукопереробних підприємств ГТВ та 2 заводів об'єднання Білоцерківшина населення міста зросло більш ніж у двічі.
Національний склад Білої Церкви за даними переписів населення:
Сучасний масив Леваневського, який прилягає до цих заводів став місцем концентрації близько 60 % усіх жителів Білої Церкви. На початку 1990-х відбулось деяке скорочення населення в основному через згортання виробництва на підприємствах міста та еміграції євреїв до Ізраїлю. Наразі помічено процес повільного зростання кількості жителів Білої Церкви, що пов'язано з відновленням роботи багатьох підприємств та створення розгалуженої сфери послуг.
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Вторгнення Росії в Україну спровокувало нову хвилю українізації в місті, дедалі більше людей вважають за краще розмовляти українською мовою.
9 грудня 2025 року рішенням Білоцерківської міської ради у Білій Церкві було запроваджено мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту.
Економіка
Економіка міста — найбільша економіка області серед адміністративних суб'єктів по об'єму валового регіонального продукту. Представлена потужним промисловим комплексом, який складається із 57 підприємств різних галузей та видів діяльності. Провідними галузями економіки міста є хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування, добувна, легка, харчова, переробна, фармацевтична промисловості, виробництво меблів тощо.
Основними напрямами економічної діяльності є промисловість, будівництво, мале підприємництво. У місті активно розвивається приватний бізнес: здійснюють діяльність близько 2000 малих підприємств та більше 10 000 підприємців фізичних осіб. У розрахунку на 10 тис. жителів міста припадає 100 малих підприємств. На малих підприємствах міста зайнято 24 тис. чоловік, що становить 20 % у розрахунку до кількості населення у працездатному віці.
На промислових підприємствах впроваджується міжнародний стандарт ISO 9001:2000, який встановлює вимоги до системи менеджменту якості. Найбільшими підприємствами міста є:
ПрАТ «Росава» — виробництво автомобільних шин.
ТОВ «Інтер-ГТВ», ТОВ «Білоцерківський завод „Трібо“» — виробництво накладок, колодок гальмівних.
ТОВ «Білоцерківські будматеріали» — виробництво клінкерної лицьової цегли.
ПОГ « Білоцерківське УВП УТОС» — виробництво низьковольтної та електротехнічної продукцїї.
ПАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій», ТОВ «Білоцерківський домобудівельний комбінат», КП «Білоцерківбуд» — виробництво виробів з бетону для будівництва.
ТОВ «Валтекс» — виробництво взуття, пошиття спецодягу, засобів індивідуального захисту.
ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» — виробництво дискових агрегатів, широкозахватної техніки, інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства.
ДП "Білоцерківський завод «Еталон» — виробництво дозиметричних приладів та ремонт устаткування.
Інфраструктура

Торгівля та сфера послуг
На території міста функціонують Київська регіональна торгово-промислова палата, 9 ринків, 144 магазинів харчових продуктів, 14 магазинів побутової хімії, понад 60 об'єктів роздрібної торгівлі, 16 спортмагазинів, понад 120 меблевою спеціальність, 7 — технікою спеціальною, 17 — тканини, фурнітура, пряжа, 46 магазинів чоловічого та жіночого одягу, 22 — ювелірних виробів, близько 10 торговельних комплексів та центрів, як-от ТРЦ «Вега», ТРЦ «Гермес», ТРЦ «Апельсин», ТРЦ «Сіті центр», ТРЦ «White Plaza», ТРЦ «Олександрія», ТЦ «Євродім», ТЦ «ДНС», ТЦ «Бона», ТЦ «Бульвар», ТЦ «Пасаж», офісно-торговельний центр «Великий трикутник», центр моди «Гранд парфюм» «Королева», ТЦ «Піщаний» та «Christal Palace»
У місті представлені головні національні мережі супермаркетів як продовольчих і господарських товарів: «Сільпо», гіпермаркет «Велмарт»(?)*, АТБ-Маркет, «VARUS», «Novus», «Економ», «Коло», «Траш», «Делві», «Фора», «Пчілка маркет»,"Маркетопт", "Рулька", гіпермаркет будівельних матеріалів «Епіцентр», «Будмаркет», так і побутової та професійної техніки, аудіо- та відеоелектроніки — «Фокстрот», Comfy, ,«Frost», « MOYO online», Алло,Ringoo, «Мобільні фішки», «SMART», «Жжук», «Комп'ютерний всесвіт», косметики та побутової хімії «Космо», «ProStor», «Eva», «Watsons», «JYSK».
У Білій Церкві працює понад 40 автозаправних станцій та комплексів, що є власністю великих операторів ринку «ТНК-BP», «Amic», «Укртатнафта», «WOG», «ОККО» тощо. Також, у місті близько 15 автосалонів, близько 56 магазинів, що спеціалізуються з автозапчастин, 5 автошкіл, 26 автостоянок, гаражних кооперативів тощо.
У місті досить розвинута готельна інфраструктура, що представлена закладами різного рівня обслуговування: «City Park Hotel», «Київ», «Chalet», «Центральний», «Соборний», «Трактир», «Обрій», «Гостинний двір», «Кларк», «Рось», «Візит», «Поліс», «Місце під сонцем», «Диліжанс».
Релігія

У місті зареєстрованих понад 30 релігійних громад, зокрема 8 громад УПЦ, римо-католицька церква, єврейська месіанська громада при КЄМГ(Київської єврейської мессіанської громади), мусульманська громада та інші. Є 5 церков, каплиця, жіночий монастир Святої рівноапостольної Марії-Магдалини, 4 молитовні будинки.
Біла Церква — центр Білоцерківської єпархії Української православної церкви. До УПЦ відносяться такі храми: Церква святої Марії Магдалини, Храм-каплиця святого великомученика Георгія Побідоносця та Свято-Покровська Церква.
До Білоцерківської єпархії ПЦУ Спасо-Преображенський кафедральний собор, Свято-Миколаївська церква, Свято-Покровська церква.
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церков Пресвятої Трійці, Покрова Пресвятої Богородиці, Преображення Господнього, св. Марії Магдалини, св. Миколая м-ка Біла Церква Білоцерківської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України
У місті існує парафія св. Івана Хрестителя римо-католицької церкви. Храм, який був збудований Ф-К.Браницьким у 1816 році, в часи СРСР був перетворений у органний зал. Досі не повернений вірним РКЦ.
У 2004 році бл. Любомир Гузар благословив будівництво храму Парафії Різдва Христового Української греко-католицької церкви (проект виконав архітектор Бабич Юрій Іванович). 18 квітня 2008 спроба греко-католиків освятити ділянку землі під будівництво храму закінчилася протистоянням із прибічниками московського патріархату. Лише у 2014 році органами влади були надані всі законні дозвільні документи для будови храму. У 2018 році на земельній ділянці розпочали ведення будівельних робіт. Однак вони були припинені через протиправні дії з боку групи зловмисників. 5 лютого 2021 року, Владика Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської Архиєпархії зустрівся з мером міста Біла Церква для обговорення земельного питання громади УГКЦ у місті. Також у місті існує парафіяльна громада Блаженної княгині Ольги УГКЦ.
Культура

Театр, музика і кіно
Біла Церква — найбільший культурний осередок Київщини, відомий своїм творчим потенціалом та досягненнями в галузі мистецтва.
У 1933 році в місті засновано Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені Панаса Саксаганського, що розташований у пристосованій будівлі за адресою: Клубний провулок, буд. 1. Вистави театру відбуваються переважно державною українською мовою.
Завдяки клопотанню колишнього директора і художнього керівника театру заслуженого діяча мистецтв України В'ячеслава Ускова, театру повернули ім'я обласного, яке було в нього до німецько-радянської війни. З 2008 року творчий колектив театру поповнився молодими акторами і режисерами — випускниками театральних ЗВО Києва, Харкова й Івано-Франківська.
На базі краєзнавчого музею щороку проводяться краєзнавчі читання, науково-практичні конференції різного рівня, присвячені визначним подіям історії та сучасності, друкуються їхні матеріали.
Після реставрації у будівлі костьолу відкрито Будинок органної та камерної музики. Орган було встановлено 7 березня 1990 року чехословацькою фірмою «Rieger Kloss». Він має механічну трактуру та електричну регістратуру (шлейфлада), три мануали, педальну клавіатуру, шість вільних і три готових комбінації, вальце, сорок регістрів. Загальна кількість труб — 2734.
У місті існують 3 палаци культури — ПК «Білоцерків МАЗ», ПК «Росава», ПК ТОВ «Інтер-ГТВ», кінотеатр імені О. Довженка, 6 клубів, 9 бібліотек, 3 школи мистецтв, 4 музичні школи, центр творчості дітей та юнацтва «Соняшник», будинок художньої творчості, будинок юних техніків тощо.
У Білій Церкві — 24 колективи народної самодіяльності. Серед них — народний ансамбль танцю «Ровесник», ансамбль скрипалів молодших та старших класів ДМШ № 4, дитячий танцювальний колектив «Щасливе дитинство», чоловіча хорова капела, Муніципальний духовий оркестр тощо.
Спорт

Білоцерківський футбольний клуб «Арсенал-Київщина» утворений у 2006 році і розформований 2018 року, виступав у другій лізі чемпіонату України. Домашні матчі проводив на стадіоні «Трудові резерви», який вміщує 13,5 тис. глядачів. У чемпіонаті Київської області грає місцева команда «Зміна».
Спортивні заклади міста: баскетбольний клуб, 7-й спортивний клуб, федерація шахів, комітет із фізичної культури та спорту, спортивний клуб «Буревісник», дитячо-юнацький фізкультурно-спортивний клуб, 2 дитячо-юнацькі спортивні школи, 3 стадіони тощо.
З 1987 року в місті Біла Церква відбувається Білоцерківський марафон, який наприкінці 1980-х — початку 1990-х років був чи не найсильнішим спортивним заходом на теренах колишнього СРСР.
Старт-фінішна зона розташована недалеко від дендропарку «Олександрія». Сертифікована Міжнародною федерацією легкої атлетики траса пробігу проходить центральними вулицями міста. У рамках змагань проводяться також старти на дистанції-супутники для дорослих і для дітей.
З моменту відкриття (з 1 лютого 2008 року) ковзанка «Льодовий період» стала улюбленим місцем відпочинку білоцерківців різних вікових категорій. Розмір льодової ковзанки становить 27×54 м, що дозволяє проводити тренування з фігурного катання та хокею, а також використовувати льодову ковзанку як майданчик для проведення спортивних змагань.
У рамках виконання національної програми «Хокей України» в 2012 році відкрито ще одну криту льодову арену із штучним льодовим покриттям, яка вміщує 450 глядачів. Також льодова арена аналогічна тим, що були відкриті у Києві, Донецьку, Дніпрі та Калуші. Слугує як домашня арена хокейного клубу «Білий Барс».
22 серпня 2013 року на масиві «Піщаний» був відкритий спорткомплекс «Зміна», де матимуть змогу тренуватись вихованці ДЮСШ «Зміна», займатись спортом усі охочі білоцерківці, а також проводитимуться обласні та загальнодержавні змагання.
Засоби масової інформації
FM-радіостанції
На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 15 всеукраїнських та регіональних радіостанцій:
Інтернет-радіостанції
Radio.Net (інтернет-радіо) після вимкнення аналогового телебачення (2017—2018) також незабаром можливе впровадження цифрового стандарту радіомовлення (DAB, DAB +), 2017—2020 рр.
Освіта й наука
Станом на початок 2015 року у Білій Церкві діє 36 дошкільних навчальних закладів (дитячих садочків), забезпечуючи оптимальні умови для здобуття дітьми дошкільної освіти відповідно до потреб населення міста.
Загальна середня освіта міста представлена 25 загальноосвітніми навчальними закладами: колегіумом, ліцеєм, 2 гімназіями, 5 спеціалізованими загальноосвітніми школами, 13 загальноосвітніми школами І—ІІІ ступенів, 1 школою І ступеня, спеціальною загальноосвітньою школою та приватним навчально-виховним комплексом. Крім того у місті функціонують 2 вечірні (змінні) загальноосвітні школи № 1 та 2.
У 2008 році був відкритий перший у Київській області Білоцерківський колегіум, який зайняв провідні місця у місті. Уже в 2010 році з нього були випущені перші випускники.
У Білій Церкві функціонують 16 закладів вищої освіти. Серед закладів вищої освіти — 10 закладів І—ІІ рівня акредитації, які здійснюють підготовку за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший бакалавр (молодший спеціаліст), бакалавр.
Це технолого-економічний коледж Білоцерківського національного аграрного університету, Білоцерківський медичний коледж, Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж, Білоцерківський коледж сервісу та дизайну, Білоцерківський коледж фінансів обліку та аудиту Національної академії статистики обліку та аудиту, Білоцерківське училище професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, Білоцерківський механіко-енергетичний технікум, Білоцерківський технічний коледж ТСО України, Білоцерківська філія Одеської державної академії технічного регулювання та якості та Білоцерківський коледж ЗВО «Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна“».
7 закладів вищої освіти, філій, навчальних центрів дистанційно-заочного навчання ЗВО мають ІІІ та IV рівень акредитації та здійснюють підготовку за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавр, магістр.
Охорона здоров'я

Охорона здоров'я міста — розгалужена структура медичних закладів різною за формою власності, сферою діяльності, метою якої є організація та забезпечення доступного медичного обслуговування населення міста та Київської області.
Медична інфраструктура міста представлена 11 лікарнями багатопрофільного та спеціалізованого напрямку, 2 поліклініками, зокрема 3 стоматологічними, центром здоров'я, переливання крові, станцією екстреної медичної допомоги, 4 санітарно-профілактичними закладами. Також, міську мережу закладів охорони здоров'я складають аптеки, аптечні бази (склади), магазини медичної техніки, медичної оптики тощо.
Курорт міста — кліматичний та бальнеологічний курорт на базі радонових гідрокарбонатно-кальцієво-натрієвих та гідрокарбонатно-кальцієво-магнієвих мінеральних лікувальних вод. Водолікарні обслуговують як місцеве населення, так і амбулаторних хворих з інших областей України. З 1984 року функціонує санаторій-профілакторій «Діброва», який розташований навпроти дендропарку «Олександрія», поряд із дубовим лісом в урочищі «Голендерня», який за роки свого існування став відомий не тільки в Україні, а й за її межами.
Білоцерківський військовий шпиталь є вагомим структурним підрозділом військової медицини, одним із найважливіших військово-медичних закладів України в загальнодержавній системі військових госпіталів. Є багатопрофільним клінічним, лікувально-діагностичним та науковим центром у якому лікуються військовослужбовці, ветерани Збройних Сил України та всі охочі цивільні пацієнти.
Персоналії
У місті народилися
Андрєєв Аркадій Сергійович (1992—2022) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник Російсько-української війни.
Войта Максим Сергійович (2000—2023) — солдат збройних сил України, учасник Російсько-української війни.
Гулько Ярослав В'ячеславович (1997—2024) — український військовослужбовець, солдат 80 ОДШБр Збройних сил України, учасник Російсько-української війни.
Гусарчук Тетяна Володимирівна (нар. 1957) — український музикознавець.
Валерій Кобзаренко (нар. 1977) — український шосейний велогонщик.
Коломієць Дмитро Валерійович — Герой України, учасник Російсько-української війни, майор, загинув 24 лютого 2022 року.
Єгоров Олександр Ігорович (1984—2023) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Яків Яциневич — композитор і хоровий диригент;
Котинін Олександр Володимирович (1997—2023) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Юрій Линник — математик, академік АН СРСР;
Майборода Ярослав Сергійович (2000—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Вадим Тітушко — український спортсмен, від прізвища якого походить термін тітушки;
Уродженцями Білої Церкви були дід та бабуся відомого американського актора Дастіна Гофмана.
Детальніше в категорії Уродженці Білої Церкви
У місті жили і працювали
Степан Дроздов, археолог і музеєзнавець;
Міжнародна співпраця
Біла Церква є членом міжнародної асоціації «Всесвітня федерація поріднених міст». Міжнародна співпраця встановлена між містами, переважно із різних країн, досягнуто постійні дружні зв'язки для взаємного ознайомлення з життям, історією та культурою, для досягнення кращого взаєморозуміння, зміцнення співпраці та дружби між їхнім населенням, а також для обміну досвідом у розв'язанні аналогічних проблем, що постають перед міськими органами управління та організаціями.
Співпраця міста реалізується через обмін делегаціями, художніми колективами і спортивними командами, виставками, а також літературою, кінофільмами, фотоматеріалами про життя міст. Не менш важливим є і обмін досвідом ведення міського господарства.
З 2015 року у місті працює Почесний консул Литовської Республіки.
Див. також
Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)
Джерела
Грисюк М. М., Дерій І. Г., Антонов М. М., Олійник М. Дендрологічний парк «Олександрія». — К. : АН УРСР, 1961.
Павловський О. Г. та ін. Минуле та сучасне міста Біла Церква. — Біла Церква, 1957.
Павловський О. Г., Перехрестов В. Д., Трембовельський В. Т., Черевченко В. Минуле і сучасне міста Білої Церкви. — Біла Церква, 1957.
Салатич А.К. Парк «Олександрія» в Білій Церкві. — К. : АН УРСР, 1949.
Чернецький Є. Історія Білої Церкви: події, постаті, життя. — Біла Церква : О. Пшонківський, 2013. — 445 с. — ISBN 978-617-604-028-6.
Чернецький Є. Нащадки рицарів із Савиць: Савицькі герба Сліповрон у Київській губернії. — Біла Церква : О. Пшонківський, 2012. — 120 с. — ISBN 617-604-008-8.
Чернецький Є. Браницькі. — Біла Церква : О. Пшонківський, 2011. — 736 с. — ISBN 978-617-604-001-9.
Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Гол. редакція УРЕ, 1974-1985. — ISBN 978-0-7167-7108-1.
Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К. : Гол. редакція УРЕ, 1971. — 792 с.
Андриевский М. Летописный город на Роси. — К. : Киевская старина, 1883. — Т. VII.
Костомаров Н. Поездка в Белую Церковь. — К. : Киевская старина, 1882. — Т. II.
Похилевич Л. И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. — К., 1864.
Справочная книга под. редакцией А. И. Ярошевича. Весь юго-западный край. — К., 1906, 1913.
Białacerkiew, Białocerkiew // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 174. (пол.).— S. 174—180.
Література
Будівельна історія Білої Церкви XI—XXI століть / Олексій Стародуб [та ін.]. — Біла Церква: Пшонківський О. В. [вид.], 2017. — ISBN 978-617-604-119-1 (повне зібрання).
Т. 1 : Від середньовічного граду до сучасного міста. — 2017. — 345, [1] с. : іл., фот. — ISBN 978-617-604-120-7 (т. 1): Т. 2 : Сучасне місто: розбудова. — 2017. — [351]-727 с. : іл., фот. — ISBN 978-617-604-121-4 (т. 2): Т. 3 : Сучасне місто: будівельні організації. — 2017. — [733]-1029, [1] с. : іл., фот. — ISBN 978-617-604-122-1 (т. 3): Т. 4 : Науково-довідковий апарат. — 2017. — [1033]-1363, [2] с. — Бібліогр.: с. 1045—1270. — ISBN 978-617-604-123-8 (т. 4)
Посилання
Офіційний сайт Білоцерківської міської ради та її виконавчих комітетів [Архівовано 9 квітня 2015 у Wayback Machine.] (укр.)
Офіційний сайт Дендрологічного парку «Олександрія» [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] (укр.)
Всеукраїнський проект міських інформаційних ресурсів. Біла Церква online (укр.)
Сайт міста: історія, сьогодення, майбутнє [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.] (укр.)
Kaynak: Wikipedia – Біла Церква · CC BY-SA 4.0
Tarihçe
XI-XVI yüzyıllar
Şehir 1032'de Bilgeli Kiev Prensi I. Yaroslav tarafından kuruldu. Kurulduğu sırada, Bilge Yaroslav Hristiyan ismine göre ona Aziz George denir.
11. yüzyılın başlangıcı, Kiev eyaletinin güney eteklerinde Pechenegs'in sürekli baskınları ile işaretlendi. Sonuç olarak, Rusya'nın sınırları kuzeye - Stugna kıyılarına itildi. 1017'de Bilge Yaroslav Pechenegs'i yendi ve onları güneye itti. 1032'de Ros nehri boyunca devletin güney sınırlarını güçlendirmek için, devasa setler ve hendekler ile birbirine bağlı bir gözetleme kulesi sistemi olan savunma hattı inşa etmeye başladı.
1032'de Korsun, Boguslav, Stebliv, Volodarka (kronik Volodarev) ve Porossia'nın diğer yerleşimleri ortaya çıktı. Ve o yıl Ros nehrinin kayalık sol kıyısında, St.George adlı askeri feodal kale ortaya çıktı (Bilge - Yaroslav Hristiyan adının onuruna). Kale daha sonra XI yüzyılın sonunda Poros diocese'nin katedral merkezi haline gelen bir kasaba oldu.
Şehrin kalbi kalesi olan bir dağdı. Ayrıca dağda, diocesan merkezinin zorunlu bir özelliği olan beyaz bir taş katedral duruyordu.
St. George sürekli gerginlik içinde yaşıyordu. Peçeneklerin baskınlarının yerini Polovtsianların saldırısı ve daha sonra Moğollar aldı.
Göçebeler tarafından yakılan St.George sadece uzun, yarı yıkık bir piskoposluk katedrali bıraktı. Beyaz taştan inşa edilen bu yapı, o zamanlar Ros nehri vadisini kaplayan yoğun ve vahşi ormanlar arasında yerleşimciler için bir dönüm noktası olarak hizmet etti. Bu yüzden katedralin durduğu yere ve daha sonra kayalık bir sahilde Prens George'un kalıntılarından doğan şehre Bila Tserkva adı verildi.
Şehrin adını borçlu olduğu katedral, tarihi olayların girdabında kayboldu: onu kimin ne zaman yıktığı bilinmiyor. Yirminci yüzyılda yapılan arkeolojik kazılar sırasında bu yapının kalıntıları Castle Hill'de bulunmuştur.
Kaynak: Wikipedia – Bila Tserkva · CC BY-SA 4.0
History

Founded in 1032, the city was originally named Yuriiv by Yaroslav the Wise, whose Christian name was Yuri. The contemporary name of the city, literally translated, is "White Church" and may refer to the white-painted cathedral (no longer extant) of medieval Yuriiv. In its long history, Bila Tserkva spent its first few hundred years privately owned, later, though the owner was typically a citizen of the ruling empire, it was organized as a fiefdom, with important trade routes to Kyiv, Hungary, the Middle East and India, passing through it.
From its earliest incarnation, Bila Tserkva was considered to provide important defense against nomadic tribes that included both the Cumans and the Tatars. However, a 13th century invasion by the Mongols devastated the city, and illustrated the fallibility of its defense.
Lithuanian and Polish rule
From c. 1363, Bila Tserkva belonged to the Grand Duchy of Lithuania, and from 1569 to the Kingdom of Poland within the Polish–Lithuanian Commonwealth, administratively in the Kijów Voivodeship, part of Lesser Poland Province.
In 1550, the Voivode of Kyiv, Fryderyk Proński, built a castle in Bila Tserkva, which at that time was the easternmost fortress on the steppe. By 1570, it had four towers. Around that time, a town began to develop around the castle, as frequent Tatar raids—due to the nearby so-called Black Trail—had previously made permanent settlement impossible.
In 1572 King Sigismund Augustus designated Bila Tserkva as the seat of Jan Badowski, the judge and administrator of Cossack affairs, which were excluded from the regular state administration. At the beginning of the 17th century, the Bila Tserkva starostwo was established, granted as a reward for merit to prominent Crown officials. The first recipient was Prince Janusz Ostrogski. The townspeople enjoyed numerous privileges, including exemptions from customary taxes, as they were responsible for the defense of the town and its surroundings. By 1616, the town had 600 houses, including 300 Cossack ones. In 1620, King Sigismund III granted the town Magdeburg rights and a coat of arms: a bow with a drawn string and three arrows.
Jewish history

In Jewish folklore the city came to be referred to as the "Black Contamination" (Yid. Shvartse Tume), a play on its name in Russian ("White Church"). The earliest Jewish inhabitants have been traced to 1648. The population, however, has risen and fallen due to outbreaks of violence and, later, pogroms. By the end of the 19th century, Jews made up a slight majority of the population at 52.9% of the city's total population, or 18,720 total inhabitants. According to the Jewish Virtual Library, in 1904, Jews owned 250 workshops and 25 factories engaged in light industry employing 300 Jewish workers." Cossack-led attacks, Stalin's purges, pogroms and the Holocaust, including the horrors of the Bila Tserkva massacre, caused a major demographic shift. By 2001, it was mostly inhabited by ethnic Ukrainians, with a meager Jewish population of less than 0.3%.
Geography
The city is located on the Ros River about 80 km (50 mi) south of Kyiv. Its total area is almost 68 square kilometres (26 sq mi).
Radon water sources are located in Bila Tserkva
Climate
Bila Tserkva is located at 49°47'58.6" North, 30°06'32.9" East and is 178 metres (584 ft) above sea level. The city has a total area of 67.8 square kilometres (26.2 sq mi).
Economy
An important regional center during Lithuanian and, later, Polish rule, Bila Tserkva remained prominent due to its close proximity to Kyiv, and its place at the center of Europe's "breadbasket," with some of the continent's most fertile land. The city economy first began diversifying in the late 1700s, when Alexandra Branicki, the wife of the Polish Hetman Franciszek Ksawery Branicki had a 400-hectare landscaped park designed. In 1809–14, Market Stalls were created to provide space for 85 merchants at a time when the grain trade and sugar industry also began to contribute to the growth of the city. By 1850, Bila Tserkva had built its first major factory. Later, it "began to specialize in building machines for the production of feed for livestock, electrical capacitors, tires, rubber-asbestos products, shoes, clothing, furniture, and reinforced-concrete products." In 1929, the Bila Tserkva National Agrarian University was founded in as a scientific research center, which now specializes in academic research focusing on environmental protection, veterinary welfare and biosafety. The Oleksandriia Dendrological Park is now a part of Ukraine's National Academy of Sciences, and currently cultivates more than 1,800 endemic and exotic plant species, with more than 600 species of exotic trees and shrubs alone, in addition to publishing academic research. Modern-day industry in the city includes Railway Brake product manufacturers "Tribo Rail", Tribo plant and a major automobile tire manufacturer "Rosava".
Culture
Architecturally, Bila Tserkva is known for a variety of late 18th and early 19th-century buildings, courtesy of the Branickis, who ruled there during this era. Highlights include: The Winter Palace on the bank of the Ros River, the Summer Palace, an ensemble of postal station buildings, the Church of Saint John the Baptist (1789–1812), the Transfiguration Cathedral (1833–9), and the Church of Saint Mary Magdalene (1843). The Church of Saint Nicholas, whose construction was initiated by Hetman Ivan Mazepa and Colonel Kostiantyn Maziievsky in 1706, and was finally completed in 1852.By the late 19th century, Jews would comprise nearly half the population of the city. An important Jewish center, it also evolved into an active center for the exchange of influential ideas about politics, religion, art, and culture, with an active Zionist movement, an active branch of the Decembrist movement and a branch of the Society of United Slavs formulating "plans to assassinate Tsar Alexander I." A center of Hassidim, it also hosted vigorous factions arguing for assimilation. Home to many artists and writers, Sholem Aleichem and Shaye Shkarovsky spend periods writing there in Yiddish, and Ivan Nechuy-Levytsky was also writing in Ukrainian during this era.
Education

Education in Bila Tserkva is provided by many private and public institutions. Its best known is the Bila Tserkva National Agrarian University was founded in 1929 as a scientific research center publishing academic studies on modern agrobiotechnology, nature and environmental protection; the latest technologies for processing livestock products; biosafety, the veterinary welfare of livestock; regulation of bioresources and sustainable nature management; rationalization of social development of rural areas; economics of agro-industrial complex, legal sciences, linguistics and translation. They partner with institutions of higher learning worldwide, and participate in programs with Erasmus+, the British Council, NATO and Fulbright, among several others.
Sports
The principal local football club is FC Ros Bila Tserkva, which plays in the lower levels of competitions managed by the Ukrainian Football Federation. The city is also home to hockey club Bilyi Bars, that plays on Bilyi Bars Ice Arena, built by the Kostyantyn Efymenko Charitable Foundation.
Architecture

Arboretum Oleksandriya, a historical 400 acres (160 ha) landscape park is situated in Bila Tserkva. It was founded in 1793 by the wife of Polish Hetman Franciszek Ksawery Branicki.
Notable secular buildings include the Merchant Court (1809–1814) and the Post Yard (1825–31), Palladian wooden buildings of the Branicki "Winter Palace" and, once, the District Nobility Assembly, prior to a fire. The Shukhov Water Tower, a tower that supports a water tank was built according to a project of Vladimir Shukhov, a Russian engineer-polymath, scientist and architect.
Religious buildings
The construction of St. Nicholas Church was begun in 1706 under Ukrainian Hetman Ivan Mazepa, but the building was not completed until 1852. The Orthodox Saviour's Transfiguration Cathedral was built between 1833 and 1839. The Roman Catholic St. John the Baptist Church dates to 1812. St. Mary Magdalene Church was completed in 1846 by Count Branicki. The building of the mid-19th century Great Choral Synagogue has survived. Today it is the Technology and Economic College of Bila Tserkva National Agrarian University. St. George the Victorious was recently rebuilt from ruins in the manner of an ancient 11–12th c. Ruthenian temple, on the foundation of the church destroyed by the Tatar-Mongols. It is said to be the white church that gave the city its name in a 14th c. homage to Yaroslav the Wise.
Transportation

The M05 highway connects Bila Tserkva with Kyiv and Odesa.
The state-owned Ukrzaliznytsia provides railway links to the region and the rest of Ukraine. There are two railway stations in Bila Tserkva, Bila Tserkva railway station and Rotok railway station
The Bila Tserkva trolley service has six lines.
Kaynak: Wikipedia – Bila Tserkva · CC BY-SA 4.0
