Білгород-Дністровський
Бі́лгород-Дністро́вський — місто в Одеській області, центр Білгород-Дністровського району.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Бі́лгород-Дністро́вський — місто в Одеській області, центр Білгород-Дністровського району. Населення міста — 46,7 тис. осіб (01.01.2025). Місто утворює осібну Білгород-Дністровську міську громаду.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Бі́лгород-Дністро́вський — місто в Одеській області, центр Білгород-Дністровського району. Населення міста — 46,7 тис. осіб (01.01.2025). Місто утворює осібну Білгород-Дністровську міську громаду.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Назва
VII ст. до н. е. — фінікійська колонія Офіусса;
VI ст. до н. е. — давньогрецька колонія Тіра;
VI ст. — східнослов'янське плем'я антів називало поселення Туріс;
IX—X ст. — східнослов'янські племена — тиверці та уличі — назвали місто Білгород [джерело?], а візантійці — Левкополь («Біле місто»);
XIII ст. — генуезці назвали місто Монкастро;
XV ст. — місто було в Молдавському князівстві й називалось Четатя-Албе («Біла фортеця»);
1484 р. — місто й фортецю на понад три століття загарбала Османська імперія, його назву змінено на Аккерман («Білий камінь»);
1812 р. — згідно з Бухарестською угодою місто разом з дельтою Дунаю, відійшло до Російської імперії під назвою Аккерман;
1918 р. — місто разом із рештою Бессарабії відійшло до Румунського королівства під назвою Четатя-Албе;
1940 р. — місто разом із Бессарабією долучено до СРСР під назвою Аккерман;
1944 р. — за наказом Сталіна місто перейменували у Білгород-Дністровський, додавши уточнення «Дністровський», аби відрізняти від російського Бєлгорода.
Історія

Античність
У IV столітті до н. е. на острові, що омивався двома рукавами Тіраса (Дністра), мілетці заклали поліс, що дістав назву Офіуса («місто змій»), через безліч плазунів. Незабаром на високому правому березі річки виросла Тіра — поселення скіфів-орачів. Згодом відмінності між полісами стерлись, люди перемішались, утворивши нову спільноту — скіфів-еллінів, або мікс-еллінів. А коли через дедалі вищий рівень Світового океану Офіусу затопило — її пожильці перебрались до Тіри.
107 року Римська імперія завоювала Дакію, вийшла до Дунаю й зробила його прикордонною річкою. Тіра стала форпостом імперії.
238 року Тіру захопили готи, котрі вже 257 року почали будувати в місті піратський флот і стали нападати на римські провінції.
371 року під мурами поліса з'явились орди гунів, що взяли собі за спільників готських невільників — скіфів-еллінів. У розпал битви за місто вони відчинили ворота, що через них увірвалися кочовики. Від чистого знищення готів урятувала угода з імператором Римської імперії, що 376 року дозволив менш як 200 тисячам готів розселитись у Мезії та Фракії. А завойовники-гуни, на знак подяки несподіваним спільникам, мало не відновили історичну назву поліса — Туріс.
Утім, серед гунського війська були й слов'яни, що осіли в завойованому місті. А вже через три століття воно стало резиденцією легендарного хана Аспаруха, що скорив сім слов'янських племен і 679 року розбив візантійську армію. Ще через два роки на відбитих у Константинополя землях започатковано Перше болгарське царство. Після цього нашестя в полісі утвердилось східнослов'янське плем'я тиверців. Воно підняло місто з попелу, а як головним будівельним матеріалом став білий вапняк, то назвали його Білий Город.
Середньовіччя
IX століття відзначилось приходом до Північного Причорномор'я кочових угрів, котрих згодом змінили печеніги. У Києві спочатку не зважили на цю напасть, але вже 907 року князь Олег справив великий похід Русі на Візантію, в якому спілкували й тиверці. Царгород підступно помстився їм, 915 року нацькувавши печенігів на Білгород. І хоча мури й будинки під час нападу вціліли — вирізано й продано в неволю візантійцям було понад половину городян.
Клімат
Помірно континентальний клімат регіону характеризується значним числом ясних сонячних днів — у році їхнє число перевищує 290.
Протягом року переважно тепла погода. Найтепліший місяць — липень (середньодобова температура — 25-27 °C тепла, максимальна — 40 °C), найхолодніший місяць — січень (середньодобова температура — −2,5 °C).
Населення
Національний склад
Національний склад населення за даними перепису 2001 року:
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 1897 року:
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Історія
Згідно з відомостями за 1808 рік, понад третину населення міста становили вірмени. Етнічний склад населення міста був такий:
Економіка

Промисловість
На 2017 рік Білгород-Дністровський — одне з промислово розвинених міст Одеської області зі середньорічним обсягом виробництва понад 200 млн грн У місті працює 24 промислових підприємства. Усі підприємства, окрім міської друкарні, приватизовані.
Основні та найприбутковіші галузі промисловості:
медична (прилади переливання крові та одноразові шприци);
виробництво з пластмас (дитячі іграшки, товари народного споживання);
виробництво будівельних матеріалів з бетону (пористого та залізного).
Лідер міської промисловості — завод «Гемопласт» (питома вага у загальному об'ємі виробництві міста коло 60 %) — до 1994 року завод медичних виробів з полімерних матеріалів — єдине з підприємств цього профілю, що зосталось в Україні та насьогодні успішно розвивається (одноразові шприци, прилади переливання крові та ін.)
Транспорт
Транспортно-комунікаційний комплекс міста містить морський торговий порт, центр електрозв'язку, залізничний вокзал та автотранспорт.
З головного вокзалу міста до станції Одеса-Головна 3 рази на день їздять приміські електропоїзди. Вони спиняються й на платформі Тіра, що в одному з житлових масивів. Деякі городяни щоденно їздять на роботу й навчання до Одеси, купуючи місячні абонементні квитки.
До грудня 2017 року їздив пасажирський поїзд Одеса — Ізмаїл/Березине. З 23 вересня 2016 року призначений нічний швидкий поїзд «Дунай» сполученням Київ — Ізмаїл та Київ — Соборне (через Вінницю, Жмеринку, Подільськ), що сполучив місто зі столицею України. Ще їздить поїзд Білгород-Дністровський — Чернівці.
Білгород-Дністровський морський торговельний порт — ще одні ворота міста. Порт лежить у закритій гавані Дністровського лиману на відстані 14 км від моря. Функціонує порт практично весь рік. Судна до порту проходять через Дністровсько-Цареградське гирло. Порт може приймати суда типу «річка — море» вантажомісткістю до 5000 тонн. Пропускна спроможність порту — 3,0 млн тонн у рік, норма одночасної обробки — 5-6 судів. Обладнання та технічні засоби порту дозволяють переробляти практично всі вантажі, окрім хімічних, навалювальних та наливних небезпечних.
Історичні пам'ятки

Аккерманська фортеця (Білгород-Дністровська фортеця);
Розкопки античного міста Тири: фрагмент перед Кілійськими воротами фортеці та римська вулиця з внутрішнього боку стіни фортеці на схід від Кілійських воріт;
Грецька (Іоанно-Предтеченська) церква, XIII—XVII ст., вул. Грецька, 13;
Олександрівські казарми офіцерського корпусу, близько 1850 року (вул. Шабська, 51);
Вірменська церква Успіння Пресвятою Богородиці, XIV—XV ст. (вул. Старовірменська, 1);
Вознесенський собор, XIX ст., вул. Соборна, 75;
Свято-Георгіївська церква (болгарська), вул. Кишинівська, 77а;
Миколаївська церква, XIX ст., вул. Ізмаїльська, 79;
Підземна церква та криниця св. Йоана Нового (Сучавського), XIV—XVIII ст., вул. Шабська;
Маєток купця Ярошевича в мавританському стилі XIX ст., вул. Музейна, 26;
Будинок купця Фемиліді, поч. XX ст., вул. Музейна, 19;
Пам'ятник солдату Василю Рябову та всім аккерманцям, загиблим у російсько-японській війні, поч. XX ст. — сквер на вул. Шабській;
Будинок, що в ньому спинявся Олександр Пушкін, вул. Візантійська, 33;
Сарматський склеп, III ст. на території Вірменської церкви (перенесений), вул. Старовірменська, 1;
Скіфська кам'яна гробниця, або Скіфська могила, I—III ст. (в заростях зліва від залізничної гілки, що йде на територію порту на місці первинної знахідки — точна локалізація;
Пам'ятник Тарасу Шевченку — сквер між вулицями Героїв України та Михайлівською;
Пам'ятник на честь 20-річчя визволення міста від окупації у парку Перемоги;
Пам'ятник на честь визволителів міста Білгорода-Дністровського;
Чоловіча гімназія (теп. педагогічне училище), вул. Музейна, 17 (у дворі кол. гімназії сад троянд, фонтан, пам'ятний знак Адаму Міцкевичу та пам'ятник Лесі Українки, що перебували тут);
Аккерманська повітова земська управа (теп. аграрний технікум), поч. 20 ст., Українська, 53;
Особняк XIX ст. (пожежне депо) — вул. Незалежності, 33а;
Відомі люди
Народилися
Батищев Іустин Миколайович — радянський діяч, революціонер-підпільник, депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань (1941—1950).
Ніколає Векерою — румунський політик, член Соціал-демократичної партії Румунії та 3-й Прем'єр-міністрів Румунії (1992—1996).
Гутник Сергій Михайлович — міністр торгівлі та промисловості в уряді гетьмана Павла Скоропадського.
Епельбаум Наум Мойсейович — український, молдовський та єврейський скульптор-монументаліст, член Союзу художників СРСР.
Барух Камін (1914—1988) — ізраїльський політик.
Ломаченко Анатолій Миколайович (нар. 14.12.1964) — тренер і батько дворазового олімпійського чемпіона Василя Ломаченка.
Ломаченко Василь Анатолійович (нар. 17.02.1988) — український професіональний боксер. Чемпіон світу за версією WBO в напівлегкій вазі (від 2014). Дворазовий чемпіон Олімпійських ігор (2008, 2012), дворазовий чемпіон світу (2009, 2011), чемпіон Європи (2008), багаторазовий чемпіон України. Заслужений майстер спорту України. Найтитулованіший український боксер.
Лупашко Владислав Вікторович — український футболіст, півзахисник.
Котов Ілля Вікторович (нар. 6.05.1993) — український юрист, науковець, кандидат наук з державного управління (2024), викладач Державного податкового університету.
Радулович-Топазунович Володимир Митрофанович — полковник Армії УНР.
Теннер Григорій Самійлович (1889—1943) — скульптор-портретист.
Туранська Тетяна Михайлівна — прем'єр-міністр самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки з липня 2013 по грудень 2015 року.
Хромов Анатолій Володимирович (нар. 05.11.1985) — український історик, юрист, архівіст, поет, державний діяч.
Шайбле Олександр Якович — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
Порфирій Христофоров Стаматов — болгарський і російський юрист. У 1881 році був міністром юстиції Болгарії. Батько письменника Георгія Стаматова.
Посилання
Погода в місті Білгороді-Дністровському [Архівовано 30 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Мандри Україною. Білгород-Дністровський [Архівовано 7 липня 2017 у Wayback Machine.]
Репортаж із найдавнішого міста України // Україна Молода [Архівовано 27 грудня 2010 у Wayback Machine.]
Аккерман CLUB — Білгород-Дністровський [Архівовано 1 червня 2022 у Wayback Machine.]* Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
Cities & towns of Ukraine [Архівовано 21 червня 2013 у WebCite]
Джерела
Офіційний сайт міста [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.]
М. М. Шулюк. Білгород-Дністровський // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
П. Й. Каришковський, Р. М. Кудрявіна. Білгород-Дністровський // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Одеська область / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П., Білогуров М. К., Білодід I. K., Гудзенко П. П., Дерев'янкін Т. І., Компанієць І. І. (заст. гол. Гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Мітюков О. Г., Назаренко І. Д., Овчаренко П. М., Пількевич С. Д., Ремезовський Й. Д., Скаба А. Д. (заст. гол. Гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. Гол. редкол.), Цілуйко К. К., Шевченко Ф. П.; Ред. кол. тому: Гладка Л. В. (голова), Ануфрієв Л. О. (заст.), Бачинський А. Д., Боровой С. Я., Вольський С. А., Воробей П. І., Каришовський П. Й., Касьян Я. Г., Коваленко К. С., Ковбасюк С. М., Коломійчук В, Т., Коновалов В. Г., Коншина В. А., Курносов Ю. О., Лопата П. П., Мазуренко I. Д., Некрасов П. А., Першина 3. В., Раковський М. Ю., Смирнов О. М., Цвілюк С. А. (відп. секр.), Цимбал Є. I., Чижевський М. Т., Чухрій П. Г. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 283—299.
Література
Красножон А. В. Білгород-Дністровський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2025. — ISBN 966-00-0632-2.
Білгород-Дністровський // Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014. — С. 47. — ISBN 978-966-580-454-3.
Білгород-Дністровський // Янко М. Т. Топонімічний словник України: словник-довідник / Міжнародний фонд «Відродження». — Київ: Знання, 1998. — C. 47. — ISBN 5-7707-9443-7.
Аккерман, город // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Білгород-Дністровський // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Шубарт Павло. Білгородська фортеця на сторінках історії та в легендах // Чорноморські новини. — № 103-104. — 2012. — 29 грудня.
Adları
Bilhorod-Dnistrovskyi Ukraynaca Bilhorod-Dnistrovsky veya Bilhorod-Dnistrovskyy olarak da anılır. Dnistrovsky daha sonraları, Sloboda Ukrayna'da bulunan ve benzer bir isim taşıyan Bilhorod'dan ayırt etmek için eklenmiştir.
Şu anki yerleşim alanında daha önce kurulan yerleşimler Antik Yunanlar tarafından Ophiusa (Οφιούσα) ya da Tyras (Τύρας) (aynı zamanda Dinyester nehrinin de adıydı) olarak anılmıştı. Romalılar ise Album Castrum ("ak kale") dediler.
Bizans kalesi ilk başta Asperon olarak adlanmıştır. Bu ad, beyaz deniz kabukları dolu dik kıyısı nedeniyle, yerel Türk dillerinden Peçenekce "ak" sözcüğüne dayanır. "Ak" sözcüğü bugüne dek şehrin adının temel anlamı olagelmiştir. Şehrin adı çeşitli dillerde "ak şehir" ya da "ak kaya"nın tercümesi şeklindedir: Bulgarca Белгород Днестровски (Belgorod-Dnestrovski), Gagauzca Akerman, Lehçe Białogród nad Dniestrem, Macarca Dnyeszterfehérvár, İbranice עיר לבנה (Ir Levana) ve Almanca konuşan yerliler tarafından genellikle Akkerman kısmen de Walachisch Weißenburg.
Şehrin isminin Yunanca biçimleri Leukopolis (Λευκόπολις, "ak şehir"), Asprokastron (Ασπρόκαστρον, Asperondan) ve Maurokastron (Μαυρόκαστρον, ironik olarak "kara kale") olmuş, bu sonuncusu Latinceye Maurocastrum ve Moncastrum olarak geçmiş ve daha sonra, İtalyanca Moncastro ya da Maurocastroya dönüşmüştür.
1503-1918 ve 1940-1941 arasında şehir Akkerman (Rusça: Аккерман, Türkçe "Ak Kale") olarak anıldı. 1918-1944 arasında (1940-1941'deki kısa değişiklik hariç), şehir Romanca adıyla Cetatea Albă ("white citadel") ya da Bolgrad olarak adlandırıldı. 1944-1991 arasında şehir en çok Rusça adıyla Belgorod-Dnestrovskiy (Бе́лгород-Днестро́вский, "Dinyester'in beyaz şehri") olarak bilindi. Şu anda şehrin en yaygın kullanılan adı Ukraynaca ile aynı olarak Bilhorod-Dnistrovs’kyidir.
Tarihçe
MÖ 6. yüzyılda Miletli koloniciler bugünkü Bilhorod-Dnistrovski'nin bulunduğu yerde Tyras yerleşimini kurdular.
14. yüzyılda şehir kısa bir süre için Cenevizliler ve Macar kralı Louis I tarafından kontrol edildi. Sfântul Ioan cel Nou (yeni Saint John), Moldova'nın azizi, 1330'daki bir Nogay saldırısında şehit düştü. 1391'de Cetatea Albă yeni kurulan Moldova'nın Dinyester üzerindeki son şehriydi ve sonraki yüzyılda ikinci büyük kenti, en önemli limanı ve önemli bir kalesi olarak kaldı.
II. Bayezid' in "Boğdan Seferi" sırasında 11 Ağustos 1484 yılında Osmanlı topraklarına katıldı. Fetihten sonraki dönemde yerleşim sancakbeyliği haline getirildi. Osmanlı döneminde Akkirman Kalesi stratejik olarak büyük bir öneme sahipti. 1789 yılında Rus kuvvetlerince ele geçirildi ancak 1792 yılında imzalanan Yaş Antlaşması ile Osmanlı' ya iade edildi. 1806'da yeniden Rus işgaline uğradı. Bükreş Antlaşması (1812) ile Rus İmparatorluğu topraklarında kaldı.
1918'de Romanya Krallığı'nın idaresine geçen ve Cetatea Albă adını alan Akkirman 1940 tarihinde Sovyetler Birliği tarafından ilhak edildi. Ancak 1941-1944 arasında yeniden Romanya'nın egemenliğinde kaldı. 1944 yılında Kızıl Ordu tarafından ele geçirildi. 1946 yılında ismi "Belgorod-Dnestrovskiy" olarak değiştirildi. Akkirman 1991 yılında Sovyetler Birliği'nin dağılmasıyla Ukrayna topraklarında katıldı.
Yetiştirdiği kişiler
Nicolae Văcăroiu, Romanya eski başbakanı ve başkanı
Porfiriy Stamatov (1840–1925), Bulgaristan Adalet Bakanı (1881)
Kaynak: Wikipedia – Bilhorod-Dnistrovski · CC BY-SA 4.0
Name
The city of Bilhorod-Dnistrovskyi is also referred to by alternative transliterations from Ukrainian as Bilhorod-Dnistrovsky. Dnistrovskyi was added to differentiate it from Belgorod (in Ukrainian Bilhorod), a city in Russia, when both were a part of the Soviet Union.
Ophiussa (Οφιούσσα), Phoenician colony (meaning "city of snakes" in Greek)
Tyras (Τύρας), Ancient Greek colony (also the Greek name for the River Dniester)
Asprokastron (Ἀσπρόκαστρον, "White Castle"), Greek name in Antiquity and the Middle Ages. Name attested from 944 to 1484 AD.
Maurokastron (Μαυρόκαστρον, "Black Castle"), Greek name of a Roman/Byzantine fort in late antiquity on a site directly opposite Asprokastron, but usually taken together.
Album Castrum ("White Castle"), Latin name
Cetatea Albă ("White Citadel"), Romanian name
Moncastro, Italian corruption of Maurokastron used by Genoese traders and during Genoese rule (14th–15th centuries)
Akkerman, Ottoman Turkish ("White Castle") and Russian name until 1944
Belgorod-Dnestrovskiy, Russian (Белгород-Днестровский, "White city on the Dniester")
Weißenburg, ("White Castle"), German name
During the reign of Burebista, the city was known as Tyras and was incorporated into the Dacian kingdom. The town became part of the Principality of Moldavia in 1359. The fortress was enlarged and rebuilt in 1407 under Alexander the Good and in 1440 under Stephen II of Moldavia. It fell to Ottoman conquest on 5 August 1487.
The city became part of Romania from 1918 to 1940, and once again between 1941 and 1944 and is known in Romanian as Cetatea Albă with other languages using the Turkish name, Akkerman, or variations of the Turkish name. Since 1944 the city has been known as "Bilhorod-Dnistrovskyi" (Білгород-Дністровський), while on Soviet geography maps it is often translated into its Russian equivalent of "Belgorod-Dnestrovskiy" (Белгород-Днестровский), literally "white city on the Dniester".
History

Ancient and medieval period
In the 6th century BC, Milesian colonists founded a settlement named Tyras on the future location of Bilhorod-Dnistrovskyi, which later came under Roman and Byzantine rule. In Late Antiquity, the Byzantines built a fortress and named it Asprokastron ("White Castle" - a meaning kept in several languages), but it passed out of their control in the 7th-15th centuries under control of Bulgaria, the cities called Belgorod (white city), as it was the border of the Bulgarian empire.
Slavic tribes of Tiverians and Ulichs inhabited the region during the period of Kyivan Rus'. Between the 12th and 14th centuries the city was used as a haven by princes of Galicia. In the 13th century the site was controlled by the Cumans, and became a center of Genoese commercial activity from c. 1290 on. Briefly held by the Second Bulgarian Empire in the early 14th century, by the middle of the century it was a Genoese colony. Sfântul Ioan cel Nou (Saint John the New), the patron saint of Moldavia, was martyred in the city in 1330 during a Tatar incursion. In 1391, Cetatea Albă was the last city on the right bank of the Dnister to be incorporated into the newly established Principality of Moldova, and for the next century was its second major city, the major port and an important fortress.
In 1420, the citadel was attacked for the first time by the Ottomans, but defended successfully by Moldavian Prince Alexander the Kind.
In the 15th century, the port saw much commercial traffic as well as being frequently used for passenger traffic between central Europe and Constantinople. Among the travellers who passed through the town was John VIII Palaiologos.
Ottoman rule
In 1484, along with Kiliia, Cetatea Albă was the last of the Black Sea ports to be conquered by the Ottomans. The Moldavian prince Stephen the Great was unable to aid in its defence, being under threat of a Polish invasion. The citadel surrendered when the Ottomans claimed to have reached an agreement with Prince Stephen, and promised safe passage to the inhabitants and their belongings; however, most of the city-dwellers were slaughtered. Later, attempts by Stephen the Great to restore his rule over the area were unsuccessful. Cetatea Albă was subsequently a base from which the Ottomans were able to attack Moldavia proper. In 1485, Tatars setting out from this city founded Pazardzhik in Bulgaria. In 1570 (Hijri 977) the town of Akkerman was inhabited by Muslims, Christians and Jews. It had 55 Muslim households in 25 neighbourhoods and 113 Non-Muslim households in 9 neighbourhoods and it was a "has" of the Sultan, a land property that was directly owned by the Sultan. The castle of Akkerman also had a Jewish congregation and a Roma congregation.
Demographics
In 1919, an US officer estimated the population to 35,000, of which he believed 8,000 were Romanian, 8,000 were Jewish, and 5,000 were German. Additional populations included Turks, Greeks, Bulgarians and Russians. According to the 1930 Romanian census, the population of the broader Cetatea Alba County consisted of around 30% Russians, 30% Ukrainians and smaller Romanian and Jewish communities.
According to the 2001 Ukrainian census, the majority of the city's population are Ukrainians (62.88%). Other communities include Russians (28.25%), Bulgarians (3.72%), Moldovans (1.89%), Gagauz (0.41%) and Romanians (0.02%). The language situation is notably different, with self-identified Russian-speakers representing a majority (54.52%), followed by speakers of Ukrainian (42.08%), Bulgarian (1.66%), Moldovan (Romanian) (0.67%) and Gagauz (0.19%).
Geography
Climate
Bilhorod-Dnistrovskyi has a humid continental climate (Köppen: Dfb bordering on Dfa).
