Бориспіль
Бори́спіль — місто в Україні, адміністративний центр Бориспільської міської громади та Бориспільського району Київської області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Бори́спіль — місто в Україні, адміністративний центр Бориспільської міської громади та Бориспільського району Київської області. Районний центр з 1923 року, з 1956 по 2020 роки — місто обласного підпорядкування Київської області.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Бори́спіль — місто в Україні, адміністративний центр Бориспільської міської громади та Бориспільського району Київської області. Районний центр з 1923 року, з 1956 по 2020 роки — місто обласного підпорядкування Київської області.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Географія
Клімат
За класифікацією Кеппена клімат відносять до вологого континентального з теплим літом (Dfb). Середньорічна температура складає 8,0 °C, кількість опадів — 602 мм.
Історія

Київська Русь
Бориспіль — одне з найдавніших поселень Київщини, відоме за літописними матеріалами 1015—1154 років, як Лто, Льто, Алто, Альто, Олто. Перша літописна згадка про нього стосується початку XI століття, коли в братовбивчій війні (1015—1019) між синами київського князя Володимира на річці Альті загинув князь Борис, який з 1072 року канонізований як один із перших святих Київської Русі. З іменем Бориса і пов'язана сучасна назва міста. Далі Летч неодноразово згадується в літописах до 1154 року як укріплене городище, яке стояло на підвищенні між двома рукавами річки Ільтиця. Місцевість була заболочена і лісиста. Летч за часів Київської Русі був не тільки укріпленим пунктом на межі Київського та Переяславського князівства, але й місцем зміни коней та місцем відпочинку для різних посольств, гінців, княжих дружин, князів.
Під час монголо-татарської навали поселення на території сучасного Бориспільського району та сам Летч були зруйновані. З XIII століття ці землі переходять під владу Великого князівства Литовського.
Період Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Війська Запорозького
Пізніше ця територія належала королівському товмачу Солтанові Албеєвичу. У 1508 році він продав ці землі Київському Пустинно-Микільському монастирю. Монахи володіли землею до кінця XVI століття. Найімовірніше, що в цей час Бориспіль (в окремих джерелах — Баришпіль, Боришпіль) і отримав свою сучасну назву. На монастирських землях в цей період почали селитися втікачі з Правобережжя.
Після 1569 року всі українські землі, які раніше належали литовцям, відійшли до польської Корони. За рішенням польського сейму від 1590 року містечко Бориспіль отримав у володіння Войтех Чоновицький, який в документах 1590 року згадується як гетьман запорізьких козаків. У цих документах Бориспіль вперше згадується як містечко.
У 1596 році Сигізмунд III зробив Бориспіль королівською маєтністю, він був тоді вже значним поселенням. Того ж року було утворено Бориспільське староство. В часи польського панування місту було надано Магдебурзьке право. Відтоді міська ратуша Борисполя користувалася власною печаткою з гербом — зображенням Святого Станіслава (Інститут рукопису НБУ ім. В. Вернадського. — Ф. 1. — Спр. 50683).
Населення
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Культура

У Борисполі діє мережа закладів культури; є пам'ятки історії та архітектури.
Заклади культури
Сферу культури в місті та в цілому Бориспільському районі репрезентують:
міський будинок дитячої та юнацької творчості «Дивоцвіт»;
міська централізована бібліотечна система Бориспільської міської ради Київської області (також є 7 шкільних бібліотек та інших установ);
у місті діє Бориспільський державний історичний музей:
Улюбленим місцем відпочинку містян є центральний парк, де в тому числі розташовані меморіал пам'яті воїнів німецько-радянської війни і Алея Героїв (відкрита 31 березня 2023 року), стадіон «Колос», міська спортивна школа, різноманітні заклади відпочинку, кафе, атракціони тощо.
Пам'ятки

Цікавими об'єктами історичного минулого та архітектури у Борисполі є:
Пам'ятник «Святий князь Володимир — Хреститель Русі-України»;
Книшовий меморіальний парковий комплекс.
У місті також встановлено ряд інших пам'ятників і пам'ятних знаків — меморіал воїнів німецько-радянської війни, пам'ятники Павлу Чубинському, пам'ятні знаки на честь перебування Т. Г. Шевченка в околицях міста і воїнам-афганцям.
Після здобуття Україною незалежності містяни неодноразово порушували питання знесення пам'ятника В. І. Леніну та зміни назв декількох вулиць. Наприклад, у ніч на 1 березня 2011 року представники організації «Патріот України» розбили постамент довкола пам'ятника Леніну, на якому були написані металеві букви «В. І. Ленін». 22 серпня 2011 року пам'ятник Ленінові було перенесено з площі перед Міськрадою. 21 лютого 2014 місцевими мешканцями його було остаточно знесено. Бориспільці запропонували замість Леніна поставити пам'ятник Павлові Чубинському — уродженцю міста, автору тексту гімну України.
23 серпня 2014 року, в День Державного прапора України, урочисто відкрито пам'ятник Героям Небесної сотні.
25 травня 2021 року на Європейській площі в місті Борисполі урочисто відкритий монументально-декоративну скульптуру князю Борисові. Фігуру князя Бориса встановили на постамент ще напередодні новорічних свят. Проте тривалий час скульптор Олексій Пергаменщик вже на місці доводив скульптуру до досконалості. Скульптуру закладали ще при Анатолію Соловйовичу Федорчуку, при ньому й мали відкрити. Але, як відомо, міський голова пішов із життя, тому цю місію взяв на себе міський голова — Володимир Борисенко. Монументально-декоративна скульптура князю Борису виготовлена з цільного світло-сірого граніту, без перехідної моделі (за твердженням знавців, так свої скульптури робив Мікеланджело). На голові в князя шолом часів Київської Русі. Князь підперезаний мечем, лівою лукою Борис опирається на щит, на якому є зображення тризуба. Правою рукою тримає Біблію, притиснувши її до грудей. Над Борисом здіймається німб. Із лицьового боку напис: «Св. Князь Борис 986—1015 н. е.». Із тильної сторони: «Ініціатор створення пам’ятника: Анатолій Федорчук. Скульптор: Олексій Пергаменщик. Куратор: Микола Данилейко. 2020 н. е».
Транспорт
Бориспіль є фактично східними воротами Києва. Через місто пролягає автошлях міжнародного значення М03E40 Київ — Полтава — Харків, та починається автошлях національного значення Н08 (Бориспіль — Кременчук — Запоріжжя — Маріуполь). Тому щодня через місто проходить велика кількість автотранспорту. Але кількість світлофорів у Борисполі центральною вулицею — Київський Шлях складає 22 одиниці. Уранці та ввечері в Борисполі видовжуються кілометрові черги з автівок, оскільки світлофори загоряються на 30—35 секунд і не є синхронізованими між собою.
В місті знаходиться однойменна залізнична станція на електрифікованій лінії Київ — Харків та автостанція на магістралі цього ж напрямку. За 9 км від центру міста розташований Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та пасажирська залізнична станція Бориспіль-Аеропорт, збудована для «Kyiv Boryspil Express».
Підприємства та соціальна сфера міста
У місті досить добре розвинені всі галузі виробничої та невиробничої сфери, а також розташоване чимало будівельних підприємств. У Борисполі розташований найбільший виробник кранів у Східній Європі — Київський завод підіймально-транспортного обладнання (КЗПТО).
Банківську сферу діяльності у місті Борисполі представлені такими банками, як «Ощадбанк», «ПриватБанк», «Райффайзен Банк», «Укргазбанк», «Сенс Банк» тощо.
ЗМІ
Газета «Трудова слава» (видається з 1930 р.)
Інтернет-видання «Це Бориспіль» (з 2007 р.)
Релігія

У місті діють громади всіх конфесій України:
Українська православна церква (МП) — Покровський кафедральний Собор (Борисо-Глібська парафія).
Православна церква України — храм Святого Миколая.
Українська греко-католицька церква — храм Святих Володимира й Ольги.
Римсько-католицька церква — храм Преображення Господнього.
Православна церква України — парафія Святих жінок-мироносиць.
Громада Євангельських християн-баптистів «Благословіння».
Громада Церкви християн віри Євангельської (п'ятдесятників) «Ковчег Любові».
Харизматична Християнська церква Повного Євангелія «Преображеніє».
Об'єднання рідновірів України [Архівовано 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.] — громада українських рідновірів «Поляни».
Персоналії
Припіяло Сергій Вікторович (1982) — український легкоатлет; дворазовий срібний призер Дефлімпійських ігор.
Бородавка Віталій Олександрович (1994) — капітан спецпідрозділу «Омега», учасник російсько-української війни. Призер Ігор Нескорених-2023.
Оврашко Сергій Миколайович (1976—2014) — молодший сержант 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Аксьонов Олександр Васильович (1984—2021) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Бабенко Микола Андрійович (1942—2005) — український актор театру, кіно та дубляжу.
Горкун Віталій Володимирович (1986) — український вояк, учасник російсько-української війни.
Гудзь Валерій Федорович (1971—2022) — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Герой України (2022).
Дудченко Олександр Олександрович (1988—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Євсевський Федір Андрійович — композитор української діаспори.
Кудря Володимир Іванович — український кінооператор.
Леонтьєва Світлана Іванівна (1959) — українська телеведуча.
Логвин Геннадій Борисович (1972—2015) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Ніговський Іван Миколайович — підполковник Армії УНР.
Раєвський Петро Іванович (1847—1886) письменник, автор більше 40 повістей і оповідань, надрукованих в газеті «Києвлянинь» українською мовою.
Тороповський Георгій Валерійович (1996—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Чепілко Іван Йосипович (1880—1921) — український громадський та політичний діяч. У 1921 році — голова Цупкому.
Чубинський Павло Платонович — автор гімну України, географ, етнограф (похований у Борисполі).
Ярмак Олександр Валентинович — відомий український реп-виконавець, співак та актор.
Див. також
Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)
Шевченко Тарас Григорович. Сотник (поема)
Джерела
С. Шамрай. До історії Баришполя у XVIII століття / Сергій Шамрай // Історично-географічний збірник. — 1927. — Т. 1. — С. 92–120
О. М. Придатко. Бориспіль [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. 313—314. — ISBN 966-02-2682-9.
Л. В. Шевченко. Бориспіль [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 346—347. — ISBN 966-00-0734-5.
Boryspol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 338. (пол.)
Boryspol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 220. (пол.)
Посилання
Інтернет-видання «Це Бориспіль». [Архівовано 30 квітня 2020 у Wayback Machine.]
Міський портал міста Бориспіль — «Бориспіль на долоні». [Архівовано 25 березня 2020 у Wayback Machine.]
Бориспіль — Інформаційно-пізнавальний портал. Київська область у складі УРСР. [Архівовано 18 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
Сайт Бориспільської міської ради. [Архівовано 18 серпня 2010 у Wayback Machine.]
Сайт газети «Вісті». [Архівовано 2 червня 2013 у Wayback Machine.]
Прядко О. Бориспільська фортеця XVII – XVIII ст. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Випуск 31. Ніжин-2022. – С. 15-22.
Kaynak: Wikipedia – Бориспіль · CC BY-SA 4.0
Name
Official sources state that the city is named after Prince Boris, of Boris and Gleb, two sons of Vladimir the Great, who were both murdered during the internecine wars of 1015–1019. According to Petro Tronko in his History of cities and villages in Ukrainian SSR, the locality where Boryspil is located was named as "Borysove pole" (Borys's field) when in 1015 a son of Vladimir the Great Borys returning from another raid against Pechenegs died from hands of hired assassins. Others state that the name of the city is of the Greek origin; it consists of two parts Borys from Borysthenes (the Greek name for Dnieper) and Pil from Polis (the Ukrainized version of the Greek word). The city also has a sister city, Hopkins, Minnesota, US.
In Ukrainian language the city has also been historically known as Baryshpil (Баришпіль).
History
The settlement is first mentioned in 1015 in connection with the internecine wars of 1015–1019, and later, in the 12th century, as part of the Kyivan Rus (Ruthenia). Sometime after the Mongol invasion, most of the Ruthenian territory belonged to the Grand Duchy of Lithuania. The site of the settlement belonged to the King's translator Soltan Albiyevich who in 1508 sold it to the Kyiv Saint Nicholas Hermitage. It is believed that it was then when the settlement received its modern name.
After the Union of Lublin, the southern regions of the Grand Duchy of Lithuania were passed over to the Polish Crown and in 1590 on decision of the Sejm of the Polish–Lithuanian Commonwealth, the settlement was given to Wojtech Czonowicki, a senior of the Registered Cossacks, who later participated in the Kosiński uprising. In 1596 the Polish King Sigismund III Vasa transformed the town into a royal estate and there was formed the Boryspol starostwo. Later the same year it was granted the Magdeburg rights (or possibly Lübeck law) and in the town was built a ratusz. The Boryspil town's coat of arms contained an image of Saint Stanislav (see Stanislaus of Szczepanów). With extinguishing the Nalyvaiko Uprising, the Boryspil starostwo was passed to Stanisław Żółkiewski and stayed as the Żółkiewski's family estate until the 1648 Khmelnytsky Uprising.
On 14 January 1752 the Hetman of Little Russia Kyrylo Rozumovsky gave the town in eternal possession of his brother-in-law Kyiv Colonel Yukhym Darahan.
During the Anti-Hetman Uprising, Trypillia division of Otaman Zeleny fought a battle against the Hetmanate forces at Boryspil. In the following years it was a site of rebel activities against the Bolsheviks. On 2 June 1920 during the Battle of Boryspil Polish-Ukrainian forces defeated the Red Army.
Later in 1920, Soviet regime was established in the city. Four collective farms (kolhoz) were created: "Shevchenko Memorial", "Kirov Memorial", "Sickle and Mallet", "Victory".
Demographics
As of the 2001 Ukrainian census, Boryspil had a population of 53,953 inhabitants, ranking it fourth in the entire Kyiv Oblast.
Accounting for roughly 90% of the population at the time of the census, ethnic Ukrainians constitute an overwhelming majority, followed by a notable Russian minority, as well as a small Belarusian community. The exact ethnic composition was as follows:
When being asked about their first languages, over 88% of the population claimed to be native Ukrainian speakers, 11% claimed to primarily speak Russian. The exact linguistic composition of the city was as follows:
Infrastructure
Aerosvit Airlines had its head office on the grounds of Boryspil International Airport.
Around the city detours the main European route E40, particularly the Kyiv–Kharkiv highway (part of the national M 03 route). Along M 03 between Kyiv and Boryspil International Airport stretches a modernized motorway.
In the city also starts another national highway H 08 which connects Boryspil with Zaporizhzhia.
Sports
It also hosts Ukrainian Premier League team Arsenal Kyiv at the Kolos Stadium.
Kaynak: Wikipedia – Boryspil · CC BY-SA 4.0

