Донецьк
Доне́цьк — місто на Сході України, адміністративний центр Донецької області й однойменних району та громади.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Доне́цьк — місто на Сході України, адміністративний центр Донецької області й однойменних району та громади. З 2014 року перебувало під окупацією самопроголошеного маріонеткового утворення Донецька Народна Республіка, визнаного Україною терористичною організацією, яке було анексоване Росією у 2022 році.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Доне́цьк — місто на Сході України, адміністративний центр Донецької області й однойменних району та громади. З 2014 року перебувало під окупацією самопроголошеного маріонеткового утворення Донецька Народна Республіка, визнаного Україною терористичною організацією, яке було анексоване Росією у 2022 році.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Назва
у 1869–1924 та під час нацистської окупації 1941—1943 років — Ю́зівка;
у 1924–1941 та 1943–1961 — Ста́лін, Ста́ліне, Ста́ліно.
Історія

Заснування та розвиток
Заселення земель в районі сучасного Донецька розпочато запорозькими козаками у XVII столітті, та донськими наприкінці XVIII століття.
Історики та дослідники вважають датою заснування Донецька 1779 рік, оскільки саме на нього припадає перша документована згадка про існування постійного населеного пункту на території майбутнього міста.
У 1775, після ліквідації Запорізької Січі землі, які входять сьогодні до складу Донецька, були віддані нащадкові Ізюмського полковника поручику Євдокиму Шидловському. На цих землях Шидловський в 1779 році заснував слободи Олександрівку (північно-східна частина Київського району м. Донецька) і Крутоярівку (більша частина Юзівського району м. Донецька). Перша дістала назву на честь його старшого сина Олександра, а друга — від яру, який розділяв поселення (його залишки і сьогодні обрамляють зі сходу Міський парк культури і відпочинку). Таким чином, володіння Шидловського в сучасних межах міста простягалися від Путилівського парку до Донецького металургійного заводу.
За даними четвертої ревізії 1782 року в Олександрівці вже мешкало 206 чоловіків і 135 жінок.
Наприкінці XVIII — на початку XIX століття на території сучасного Донецька з'явилося ще кілька селищ: Олексіївка, Катеринівка, Любимівка, Григорівка, на території майбутнього міста вже існувала слобода Олександрівка, Григорівка, Семенівка, хутір Овечий, заснований запорізькими козаками в XVII столітті.
На початку XIX століття на теренах міста з'являються дрібні шахти. Новоросійський генерал-губернатор Воронцов орендував у поміщика землю і побудував на території теперішнього Донецька першу шахту — Олександрівську, де працювали 76 вільнонайманих робітників. У середині 50-х років XIX століття шахта давала 400—500 тисяч пудів вугілля на рік.
У 1869 валлієць Джон Юз розпочав будівництво металургійного заводу робітниками селища Юзівка, названого на честь засновника. Ця дата і вважається часом заснування селища. Варто нагадати, на той час на території Донецька вже існували слободи Олександрівка, Григор'ївка, Авдотьїно. Дореволюційна Юзівка ділилася на дві частини: Заводська — район металургійного заводу, де знаходилися «Англійська колонія» — район переселенців з Великої Британії, та Новий Світ — район мешкання чиновників та ремісників. Вплив англійської культури значно позначився на архітектурі та плануванню міста.
Географія
Загальна характеристика
Географічні координати Донецька: 48°00' пн.ш. 37°48' сх.д.. Часовий пояс — UTC+2, з переходом на літній час UTC+3. Загальна площа Донецька — 385 км². Довжина міста Донецька з півночі на південь — 28 км, зі сходу на захід — 55 км.
Місто розташоване в центральній частині Донбасу, на південь від Донецького кряжу. Географічно належить до степової зони, у верхів'ях річки Кальміус оточений невеликими лісами, пагорбами, річками та озерами.
За 115 км на південь від Донецька розташоване Азовське море. Найбільші водосховища — Кальміуське водосховище (62+38 га, на річці Кальміус) і Донецьке море (206 га), найбільша річка — Кальміус, протікає центром міста, серед малих річок — Асмолівка (13 км); Черепашкина (23 км); Бахмутка (Скоморошина); Осикова; Піщана; Казенна; Богодухівка.
На території міста Донецька розміщені 125 шахтних териконів.
Клімат
Клімат Донецька помірно континентальний. Ізотерма січня −5 °C та липня +22 °C. Взимку переважають північно-східні та східні вітри, влітку — північно-західні та західні вітри. Швидкість вітру сягає 20-30 м/сек. Опадів випадає до 556 мм на рік.
Тепла погода встановлюється у кінці квітня, тримається приблизно 160—170 днів. Літо в Донецьку характеризується високою температурою повітря, посухою та різкими вітрами. Перші холодні дні бувають у жовтні, листопад із заморозками та снігом. Взимку панує Азійський антициклон. Клімат нестабільний, оскільки рівнинна місцевість дозволяє вільно рухатись атлантичним, арктичним та континентальним повітряним масам, морози часто змінюються потеплінням. Середня температура повітря взимку: мінус 3-6 °С.
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 21.6 °C (70.9 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -4.1 °C (24.6 °F).
Територіально-адміністративний устрій

Разом з найближчими містами Донецьк входить до складу Донецької агломерації. До складу сучасного міста Донецька входять населені пункти Бирюки, Горбачево-Михайлівка, Ларине та Моспине. Решта колишніх передмість, такі як Вєтка, Гладківка тощо, давно стали територією міста, однак зберігають свої історичні назви як його мікрорайони.
Донецька міська рада поділена на 9 адміністративних одиниць — районів
Населення
Донецьк входив у п'ятірку найбільших міст України. В 1978—2004 роках чисельність населення Донецька становила більш 1 мільйона мешканців. За даними всеукраїнського перепису 2001 року у міській раді мешкало 1 033 424 осіб, в тому числі населення власне міста Донецька — 1 016 194 осіб.
У 2001—2004 роках населення зменшувалось приблизно на 5 тис. осіб на рік, в 2004—2009 — на 3,5 тис. осіб на рік. За неофіційними даними кількість людей у Донецьку становило приблизно 800 тисяч осіб (19.12.2014).
Національний склад населення Донецька за переписом населення 2001:
Мовний склад
Під час перепису 1989 року 17,4 % населення міста вказали українську мову рідною, 80,0 % вказали такою російську. Станом на 1991 рік, через тривале зросійщення України, у Донецьку не лишалося жодної школи з українською мовою викладання.
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Під час перепису 2001 року українську мову рідною в Донецькій міській раді вказали 22,98 % етнічних українців, 0,66 % етнічних росіян, 1,61 % етнічних білорусів і 2,63 % етнічних греків, тоді як російську мову — 99,26 % етнічних росіян, 76,92 % етнічних українців, 90,15 % етнічних білорусів та 93,27 % етнічних греків. Серед населення, що вказало українську мову рідною, 96,25 % були етнічними українцями, 2,85 % — етнічними росіянами. Серед населення, що вказало російську мову рідною, 54,42 % були етнічними росіянами, 40,85 % — етнічними українцями, 1,18 % — етнічними білорусами, 1,05 % — етнічними греками.
Після відновлення Україною незалежності у Донецькій області, як і в Україні в цілому, розпочалося відновлення українськомовної освіти, однак цей процес, як і в сусідній Луганській області, тут проходив значно повільніше, аніж у решті регіонів країни. Станом на 2012/13 навчальний рік українською мовою навчалися 28,3 % школярів Донецька, зокрема 26,5 % першокласників.
Економіка

Промисловість
Донецьк посідав друге місце в області за обсягом промислового виробництва (після Маріуполя) і перше місце за темпами росту.
На промислових підприємствах міста було зайнято понад 119 тисяч людей. Рівень безробіття в Донецьку — 0,7 %.
Загальний обсяг реалізованої промислової продукції у 2011 році — 50,0 млрд грн, загальний обсяг реалізованих послуг — 10,5 млрд грн (зростання на 15 відсотків, відносно 2010 року).
Характерною рисою господарчого комплексу Донецька була багатогалузева спеціалізація промисловості, поєднана з розвинутим транспортним та фінансовим господарством міста. У промисловості представлені майже всі галузі, проте, у структурі промислової продукції найбільшу вагу мають підприємства з виробництва та розподілу електроенергії, газу та води (31,9 %), металургії (23,1 %), харчової промисловості (16,2 %), вугільної промисловості (10,5 %) та машинобудування (8,7 %).
Серед провідних підприємств важкої індустрії міста Донецький металургійний завод (близько 9 % виробництва сталі в Україні), завод «Топаз» (розробник СРТР «Кольчуга»), Донецьккокс, фінансово-промислові корпорації Донбаська паливно-енергетична компанія, Індустріальний союз Донбасу, Альтком (найбільший та найсучасніший в Україні технологічний парк спецтехніки), System Capital Management (найбільша компанія України), «DMS». Найбільші вуглевидобувні підприємства — шахта імені О. Ф. Засядька і шахта імені О. О. Скочинського. Також, Донецьк є центром хімічної промисловості — у місті розміщені великі хімічні підприємства — «Донецький завод хімічних реактивів», «Донпластавтомат». Підприємства харчової промисловості: пивоварний завод «Сармат», кондитерські концерни АВК і «Конті», завод «Геркулес» широко відомі в Україні. Серед підприємств сфери інформаційних технологій вирізняються компанія АМІ та XITEX Software. Концерн «Nord» — відомий виробник холодильників та газових плит, близько 40 відсотків продукції якого експортувалося в Європу.
Наука та освіта

Наука
В Донецьку базувалося керівництво Донецького наукового центру НАН України і МОН України, що складалося з 10 установ НАН України (зокрема Інститут економіки промисловості НАН України, Інститут прикладної математики і механіки НАН України, Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії імені Л. М. Литвиненка НАН України, Фізико-технічний інститут імені О. О. Галкіна), 8 університетів Донеччини та 2 університетів Луганщини.
У місті діяли інші науково-дослідні та проєктні інститути (зокрема Автоматгірмаш, Донецький експертно-технічний центр, Дондіпрошахт, Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу, НДІ медико-екологічних проблем Донбасу, НДІ судових експертиз, ДонВУГІ, Дондіпровуглемаш, НДІ проєктних робіт у промисловості вогнетривів, НДІ травматології та ортопедії, Проєктно-конструкторський технологічний інститут, Дондіпрооргшахтобуд, НДІ гірничої механіки імені Федорова, ПівденНДІдіпрогаз. Діє низка приватних (акціонерних) науково-виробничих об'єднань (Донецька інжинірингова група, Гаймек, Донецьквибухпром, Спецшахтобуріння тощо).
Серед відомих наукових товариств у 1997—2014 роках діяло Донецьке відділення Наукового Товариства імені Шевченка, Академія економічних наук України, Донбаський науковий центр Академії гірничих наук України.
Освіта
Станом на 1 вересня 2011 року в Донецьку було 19 вищих навчальних закладів III і IV рівнів акредитації (в області 31). У 2006 році загальна кількість студентів в Донецьку становила 113 тис. осіб, з них на денному відділенні навчалося 63,5 тисяч осіб. Вищих навчальних закладів I та II рівнів акредитації — 20 (в області 82). У них навчалося приблизно 20 тисяч учнів. Провідними навчальними закладами міста були:
Донецький національний технічний університет,
Донецький університет економіки і торгівлі,
Донецький державний університет управління
За версією QS World University Ranking Донецький національний університет разом з Київським політехнічним потрапив до рейтингу найкращих ВНЗ планети.
Медицина
Медична допомога населенню Донецька організована в 52 лікувально-профілактичних установах міського підпорядкування. З них 22 багатопрофільні лікарні, 5 дитячих лікарень, 6 диспансерів (2 дермато-венеричних, протитуберкульозний, онкодиспансер, психоневрологічний, наркологічний), 8 стоматологічних поліклінік, станція швидкої медичної допомоги, центр профілактики, Центр здоров'я, Будинок дитини, 4 дитячі санаторії тощо.
Дев'ять лікувально-профілактичних установ мають статус клінічних, у яких розгорнуті кафедри Донецького медичного університету. Планова потужність поліклінічних відділень міських лікарень становить 137 78 відвідувань за зміну. Ліжковий фонд міських лікарень нараховує 7248 ліжок з 42 профілями. Амбулаторне приймання ведуть лікарі за 70 спеціальностями. У лікувально-профілактичних установах міста працюють 4104 лікарі, 7474 середніх медичних працівники.
Донецька обласна клінічна лікарня імені М. І. Калініна (ДОКТМО — Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання) (Калинівський район)
Інститут невідкладної і відновної хірургії імені Г. К. Гусака (ІНВХ), або ОЦКЛ — Обласна центральна клінічна лікарня (Олександрівський район)
Донецький науково-дослідний інститут травматології та ортопедії імені М. Горького (Київський район)
Донецька обласна дитяча клінічна лікарня (Калинівський район)
Донецька обласна психоневрологічна лікарня («Перемога») (Смолянський район)
Донецький обласний протипухлинний центр (Богодухівський район)
Донецька обласна лікарня професійних захворювань (Калинівський район)
Дорожня клінічна лікарня на станції Донецьк (Київський район).
Спорт
До 2014 року Донецьк був потужним спортивним центром України, мав високорозвинену спортивну інфраструктуру. Свого часу тут проходили чемпіонати СРСР з тенісу, легкої атлетики, боксу. Також в Донецьку проводилися матчеві зустрічі Кубка Девіса, Ліги Чемпіонів УЄФА.
Найпопулярнішим серед донеччан, був футбол. У місті діяло три професійні футбольні команди, які грали у Вищій лізі: «Шахтар», «Металург» та «Олімпік» (тепер команди змушені базуватися і грати в інших містах України). ФК «Шахтар» — володар Кубка УЄФА 2008—2009 року (розіграш якого під цією назвою проводився в останній раз, у фіналі Шахтар здолав бременський «Вердер» з рахунком 2:1), чвертьфіналіст Ліги Чемпіонів УЄФА, неодноразовий чемпіон і володар Кубка України. За версією IFFHS, Шахтар — найкращий футбольний клуб у пострадянському просторі за перше десятиріччя XXI ст. ФК «Металург» — триразовий бронзовий призер Чемпіонату України, неодноразово представляв Україну в Лізі Європи УЄФА. Влітку 2009 року Донецьк і Маріуполь приймали Чемпіонат Європи з футболу серед юнаків. Переможцем стала збірна команда України, яка у фіналі перемогла збірну Англії із рахунком 2:0.
У Донецьку було проведено 5 матчів Чемпіонату Європи з футболу, у тому числі півфінальний матч між Іспанією та Португалією. Під час проведення ЄВРО, у Донецьку базувалися збірні Англії та Франції.
29 серпня 2009 відбулося відкриття першого у Східній Європі стадіону, спроєктованого та побудованого згідно з 5-зірковою акредитацією УЄФА — стадіону «Донбас Арена». Стадіон має 55 тисяч місць. За акредитацією УЄФА та ФІФА — споруда відповідала класу «еліт» (тепер 2020-у, стадіон знаходиться в занедбаному стані). Середня відвідуваність була 35 540 глядачів — найвища в Україні.
Окрім «Донбас-Арени» в Донецьку розміщено три стадіони, які приймали матчі високого рівня — РСК «Олімпійський», «Шахтар», «Металург».
Культура
У місті розміщено 11 кінотеатрів, 53 Палаци культури та клубів, 140 музеїв та музейних кімнат, 368 бібліотек із фондом понад 15 522 662 книжок, 16 початкових спеціалізованих навчальних закладів мистецтв, культурологічних та науково-просвітницьких організацій, серед яких Український культурологічний центр, Донецька обласна філармонія імені С. С. Прокоф'єва, Донецький державний цирк «Космос», Донецький планетарій, театр кіно ім. Т. Г. Шевченка.
У Донецьку відбувалися такі фестивалі: «32 травня», «Бельканто», «Золотий Скіф», «Пані Україна», «Підводні фантазії», «Прокоф'євська весна», «ДоДж», а також щоосені, за особистого сприяння Вадима Писарєва, фестиваль «Зірки світового балету». 2011 року в Донецьку у Міжнародний день театру буде відновлено Міжнародний конкурс артистів балету та хореографів імені Сержа Лифаря.
Релігія
У місті представлені усі релігійні конфесії, діють православні церкви, протестантські молитовні доми й католицький костел, мусульманська мечеть і юдейська синагога.
Однак найбільшу церковну громаду, має Українська православна церква Московського патріархату, їхні культові споруди переважають в місті. Відомо, що до 1948 року в Донецьку існувало 13 православних парафій, однак за радянської влади релігійне життя міста майже зійшло нанівець.
Кафедральний собор — історичний Свято-Преображенський собор, розміщений у самому серці міста, у Юзівському районі на вулиці Артема. У Київському районі міста розміщено жіночий Свято-Іверський монастир.
Бібліотеки
Універсальні публічні: Донецька обласна бібліотека для юнацтва, Донецька обласна дитяча бібліотека імені С. М. Кірова, Донецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Н. К. Крупської, Міська дитяча бібліотека ЦБС для дітей міста Донецька, Центральна бібліотека для дорослих ЦБС міста Донецька.
Спеціалізовані: Бібліотека Державної консерваторії імені С. С. Прокоф'єва, Донецька обласна науково-медична бібліотека, Наукова бібліотека Донецького національного університету, Наукова бібліотека Донецького фізико-технічного інституту імені О. О. Галкіна НАН України, Науково-технічна бібліотека Донецького національного технічного університету.
Вулиці міста, парки і пам'ятники

Загальна характеристика
У місті нараховується 2 219 вулиць, бульварів, проспектів, 21 площа. Головна площа — площа Леніна. Загальна протяжність вулиць Донецька — 2 500 км.
Головна вулиця — вулиця Артема. Найдовша — вулиця Петровського. Як мінімум одна вулиця складається з одного будинку: Нижньовартівська.
У 1880-х роках у Юзівці існувала тільки одна вулиця — Перша лінія. У 1890-х роках з'явилися паралельні їй вулиці, які називалися «лініями»: Друга лінія, Третя лінія тощо. Вулиці перпендикулярно перетиналися з більш вузькими провулками. Пізніше вулиці перейменували.
Парки Донецька
Донецьк — дуже зелене місто, у ньому багато парків, скверів, бульварів.
Багато з парків належать місцевим підприємствам, наприклад, парк ДМЗ, парк Готелю Вікторія, сквер Київ-Конті.
Одним з символів міста є троянди, які переповнюють центральні проспекти, парки, розарії. В 1970-х роках Донецьк отримав прізвисько «місто мільйона троянд». На початку XXI століття Донецьк повернув собі статус міста в якому на кожного мешканця припадає по кущу троянд. Станом на 2010 рік, у Донецьку нараховувалося 1 096 000 троянд.
Найперший парк, закладений у Донецьку, отримав звичайну для своєї епохи назву — Міський сад. Проте після того, як 1932 року на протилежному березі Першого міського ставка відкрився Парк імені Постишева, а нині Центральний парк культури і відпочинку імені Щербакова, загальною площею 200 га, Міськсад почав поступатись йому у популярності і поступово втратив своє значення.
Центральний парк культури і відпочинку імені Щербакова у 2010 р. визнаний найкращим парком країни. У 2012 році, під час проведення ЄВРО-2012 на території парку діяла фан-зона.
1956 року в Донецьку закладено ще один великий парк у Київському районі міста — Міський парк культури і відпочинку. Його центрами стали монумент «Визволителям Донбасу» та дитяча залізниця імені В. В. Приклонського. 2009 року на межі парку із вулицею Челюскінців відкрито стадіон «Донбас Арена» з великим ландшафтним парком. У парку розміщений найбільший в Україні сад каменів.
Засоби масової інформації
У Донецьку видавалися понад 40 друкованих видань, діяли понад 18 радіостанцій та понад 20 телевізійних телеканалів, а також низка кабельних операторів.
Найпопулярніша суспільно-політична газета — «Вечерний Донецк», вона поширюється на території Донецька і Донецької області (наклад 30 000 екземплярів). Серед інших суспільно-політичних видань популярні газети Вести Донбасса, «Донбасс», «Донецкие новости», «ГидТВ», «Панорама», «Жизнь», «Донецький кряж». Видаються також місцеві випуски українських та російських газет: «МК в Донбассе», «Газета по-донецки», «Сегодня», «Комсомольская правда — Донбасс» тощо. Певне поширення мають і рекламно-інформаційні газети («Алло», «Вікна реклами», «Перша лінія», «Все обо всем», «Нерухомість Донбаса», «СтройПрайс»), а також безоплатні газети оголошень. У 1992—1997 роках виходила друком тижнева газета «Східний часопис» (наклад 5-10 тис. прим.), а також місячний додаток до неї «Козацький край» (наклад 2-3 тис. прим.).
FM-радіостанції
Через окупацію міста мовлення всеукраїнських та регіональних радіостанцій припинено
Міська символіка
Міська символіка Донецька затверджена 27 вересня 2004 року рішенням № 13/5 Донецької міської ради. У рішенні затверджувались герб Донецька та прапор Донецька.
Герб Донецька — це п'ятикутний щит, розділений навпіл горизонтальною смугою. Верхня частина щита — блакитна, нижня — чорна. На щиті зображена золота правиця, яка тримає золотий гірничий молоток. У верхньому правому куті розміщена п'ятипроменева зірка. Великий герб з двох боків підтримується фігурами з композиції монументу «Визволителям Донбасу»: ліворуч — шахтар на фоні золотої лаврової гілки; праворуч — воїн на фоні дубової гілки. Обидві фігури сріблястого кольору. Композиція обвита чорно-блакитною стрічкою. Зверху міститься золота корона з п'ятьма вежами, на якій зображені цифри «1869» — рік заснування міста. Знизу щит обрамований двома покладеними навхрест золотими гілками троянди. Троянди обгорнуті червоною стрічкою, на якій золотими літерами написано «Донецьк».
Прапор Донецька: прямокутне полотнище з розмірами: 1,2 ширини до 1,5 довжини. Прапор горизонтально розділений на дві рівні частини. Верхнє поле — блакитне, нижнє — чорне. В центрі полотна нанесене золоте зображення гербу Донецька, що займає не менше 0,32 частини площі прапора. Блакитне поле герба розташоване на лазуровій половині прапора, а чорне — на чорній. Зображення герба створюється за допомогою вишивки або аплікації. Полотнище прапора кріпиться на держак та увінчується наконечником. Крім офіційного прапора Донецька, зустрічається і такий варіант: на білому полотнищі розміщується повнокольоровий герб Донецька.
Відомі люди

Народилися
Біляїв Володимир Іванович — письменник і журналіст, громадсько-політичний та культурний діяч, керівник української редакції радіостанції «Голос Америки».
Вадим Писарев — український артист балету.
Халдей Євген Ананійович — фотограф, військовий фотокореспондент.
Емма Андієвська — українська письменниця (поетеса, прозаїк), художниця
Василь Атрощенко — український хімік-технолог, педагог
Анатолій Солов'яненко — оперний співак, лірико-драматичний тенор
Петро Симоненко — 1-й секретар ЦК КПУ (з червня 1993)
Олег Твердовський — російський хокеїст, дворазовий володар Кубка Стенлі
Ірен Роздобудько — українська журналістка, письменниця, поетеса
Дорож Максим (?-1919) анархіст, повстанський отаман учасник Махновського руху.
Абраменко Володимир Григорович (1934) тренер (легка атлетика). Засл. тренер України (1977).
Абрамов Володимир Андрійович — лікар-психіатр. Доктор медичних наук (1987), професор (1989).
Левко Миколайович Задов (Зіньковській) — анархіст, начальник розвідки армії Нестора Махна, пізніше — працівник радянських спецорганів. Образ Льова Задова знайшов відображення у декількох радянських кінофільмах та романах.
Ткаченко Станіслав Йосипович (нар. 6 грудня 1937) — український науковець, завідувач кафедри теплоенергетики Вінницького національного технічного університету, доктор технічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України.
Рибачук Марина Василівна — українська художниця, член Національної спілки художників України.
Проживали
Джон Джеймс Юз — британський гірничий інженер, засновник металургійного заводу та міста Донецьк.
Дзюба Іван Михайлович — громадський діяч, дисидент радянських часів
Леонід Литвиненко — український хімік, академік НАНУ
Олександр Некрасов — композитор, журналіст, професор музичної академії
Сергій Бубка — стрибун із жердиною, багаторазовий рекордсмен світу
Левицький Марк Юрійович — український журналіст. Заслужений журналіст України
Посилання
Донецьк: історія, події, факти [Архівовано 30 листопада 2012 у WebCite]
Путівник по місту Донецьку для гостей і туристів
Донецьк [Архівовано 7 травня 2008 у Wayback Machine.] на OpenStreetMap
Карта Донецька з пошуком за назвою вулиць і номером будинку [Архівовано 27 грудня 2009 у Wayback Machine.]
Інтернет-портал «Література рідного краю» (Донбасу). Творчість українських письменників Донбасу.
Донецьк: місто териконів і українського спротиву. Ukraїner. 6 липня 2023. Архів оригіналу за 15 липня 2026.
Джерела та література
О. Г. Бажан. Донецьк // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 447. — ISBN 966-00-0405-2.
М. І. Волков. Донецьк [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2026. — ISBN 966-02-2074-X.
Постаті (нариси про видатних людей Донбасу)
Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
Білецький В. С. Схід України в інтегративних процесах сучасного державотворення [Архівовано 8 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Донецьк — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 7 квітня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Kaynak: Wikipedia – Донецьк · CC BY-SA 4.0
Tarih
Modern Donetsk bölgesindeki toprakların yerleşimi 17. yüzyılda Zaporojya Kazakları tarafından başlatılmıştır.
1775 yılında, Zaporijya Siçi'in tasfiyesinden sonra, şimdi Donetsk'in parçası olan topraklar, Izium Albay, Teğmen Yevdokim Shidlovsky'nin soyuna verildi. 1779'da Shidlovsky, bu topraklarda Oleksandrivka (Kiev Donetsk bölgesinin kuzeydoğu kısmı) ve Krutoyarivka (Donetsk'in Voroshilov bölgesinin çoğu) yerleşimlerini kurdu. Birincisinin adı en büyük oğlu Alexander ve ikincisi - yerleşimi bölen dağ geçidinden (kalıntıları hala doğudan Şehir Kültür ve Rekreasyon Parkı tarafından çerçevelenmiştir). Böylece, Shidlovsky'nin modern şehir sınırları içindeki mülkleri Putylivsky Parkı'ndan Donetsk Metalurji Fabrikasına kadar uzanıyordu.
1869'da Welshman John Hughes, kurucunun adını taşıyan Yuzivka köyündeki işçiler tarafından metalurjik bir tesisin inşasına başladı. Bu tarih köyün kurulduğu zaman olarak kabul edilir. O zamanlar Oleksandrivka, Hryhorivka ve Avdotyino yerleşimlerinin Donetsk topraklarında zaten var olduğunu hatırlamakta fayda var.
Mayıs 1917'de 70.000 nüfusa sahip Yuzivka köyü şehir statüsü aldı. Köyün nüfusunun ana kısmı, Orta Rusya'dan ve Azak Denizi Yunanları Güney Ukrayna'dan gelen göçmenlerdi.
Devrim öncesi Yuzivka iki bölüme ayrıldı: Zavodska - metalurji tesisinin alanı, burada "İngiliz kolonisi" - Büyük Britanya'dan göçmen alanı ve Yeni Dünya - yetkililerin ve zanaatkârların ikamet alanı. İngiliz kültürünün etkisi şehrin mimarisini ve planlamasını önemli ölçüde etkiledi.
1932'de şehir Stalinist bölgenin idari merkezi oldu.
1991'den beri - bağımsız Ukrayna'nın bir parçası.
Coğrafya

Donetsk, dağınık ormanlık, atık yığınları, tepeler, nehirler ve göllerle çevrili bozkır arazidedir. Kuzey etekleri esasen tarım için kullanılır. Kalmius Nehri, şehri güneye doğru 95 km (59 mi) uzaklıktaki Azak Denizi’ne bağlar ve nehir Donetsk‘de yaşayanlar için popüler bir dinlenme alanıdır. Geniş tarım arazileri kuşağı şehri çevreler.
Şehir kuzeyden güneye 28 km (17 mi) ve doğudan batıya 55 km (34 mi) uzanır. Yakınlarda 2 tane su rezervuarı vardır: Nyzhnekalmius (60 ha) ve "Donetsk Denizi" (206 ha). Kalmius, Asmolivka (13 km), Cherepashkyna (23 km), Skomoroshka ve Bakhmutka dahil olmak üzere 5 nehir şehrin içinden geçer. Şehir ayrıca toplam 125 atık yığınını kapsar.
2014 Ukrayna Krizi
Çatışmaların başlaması Rusya ile Avrupa Birliği arasındaki Ukrayna'nın yönünü belirleme çabasına dayanmaktadır. Ukrayna'da seçimler sonrası görevinden uzaklaştırılan eski başkan Viktor Yanukoviç Ukrayna'nın Rusya ile iyi ilişkiler kurması gerektiğini savunuyordu. 21 Kasım 2013'te Ukrayna-Avrupa Birliği Ortaklık Antlaşması hükûmet tarafından reddedilince Yevromaydan adı verilen ayaklanmalar başlamış ve 22 Şubat'ta Yanukoviç istifa edene kadar sürmüştür.
İstifası üzerine olaylar Kiev çevresinde yatışmış ama yeni gelen Batı yanlısı hükûmet Rus azınlık tarafından tepkiyle karşılandı. Kırım referandum ile Rusya tarafından ilhak edilince; Odessa, Harkiv, Donetsk ve Luhansk gibi Rus kökenli vatandaşların yaşadığı yerlerde geniş çaplı protesto gösterileri düzenlendi.
Daha sonra hükûmet binalarını ele geçiren protestocular kısa sürede Donetsk ve Luagnsk gibi şehirlerde kontrolü ele geçirdi. Ve ele geçirdikleri şehirlerde Donetsk ve Lugansk Halk Cumhuriyeti'ni kurdular. 26 Haziran'da ise bu cumhuriyetler birleşerek Halk Birliği Cumhuriyeti'ni kurdular.
Donetsk Havalimanı Savaşı
5 Eylül tarihinde tek taraflı ateşkes ilan eden Novorossiya Federal Devleti ile Ukrayna hükûmeti arasında Belarus'un başkenti Minsk'te bir ateşkes antlaşması imzalanmıştır.
Eylül ayında ateşkese tam olarak uyulmamış ve taraflar arasında çatışmalar başlamıştır. Donetsk Halk Cumhuriyeti Ordusu grad füzeleriyle saldırıya geçmiş ve Ukrayna Ordusu şiddetle karşılık vermiştir.
Ekim ayında hızla ilerleyen Donetsk Halk Cumhuriyeti Ordusu, Ukrayna Ordusu'nu mağlup etmiş ve terminal binasına geri çekilmeye zorlamıştır.
Ocak ayında ise Rus yanlısı milisler bitirici darbeyi vurmak için harekete geçmiş ve Ukrayna Ordusu'nu terminal binasından çıkararak kesin bir zafer elde etmiştir.
Ekonomi

Donetsk ve çevresindeki bölgeler yoğun bir şekilde kentleşmiştir ve birleşik kentte toplanmıştır. İş gücü, ağır sanayi, özellikle kömür madenciliği ile yoğun bir şekilde ilgilenir. Şehir, Donets Havzası'nda (Donbas) önemli bir ağır sanayi ve kömür madeni merkezidir. Şehrin hemen altında son zamanlarda maden kazaları'nda artış görülen kömür madenleri vardır ve en son kaza 2007 Zasyadko madeninde olmuş ve 100'den fazla işçinin ölümüyle sonuçlanmıştır.
Din
Donetsk'te Ortodoks ve Yunan Katolik kiliseleri, Protestan ibadet evleri, kilise, cami ve sinagog bulunmaktadır.
Kaynak: Wikipedia – Donetsk · CC BY-SA 4.0
History

Foundation and early history
One of the early mining settlements in the territory of Donetsk was Alexandrovka (Oleksandrivka). The existence of Aleksandrovskaya (Oleksandrivska) Cossack sloboda in its place is attested by 1779, with the Aleksandrovsky (Oleksandrivska) coal mine eventually being opened there.
The city of Donetsk was founded in 1869 by Welsh businessman John Hughes, who operated a steel plant and several coal mines at Aleksandrovka. The workers’ settlement at the plant merged with Aleksandrovka and the place was named Yuzovo/Yuzove, later Yuzovka/Yuzivka (Russian: Юзово, Юзовка, Ukrainian: Юзове, Юзівка), after Hughes. In its early period, it received immigrants from Wales, especially from the town of Merthyr Tydfil. By the beginning of the 20th century, Yuzovka had approximately 50,000 inhabitants, and attained the status of a city in 1917. The main district of Yuzovka is named English Colony, and the British origin of the city is reflected in its layout and architecture.
When the Ukrainian War of Independence broke out, Yuzivka became a part of the Ukrainian People's Republic as per the Third Universal. It became a part of Cuman Zemlia, the administrative center of which was Bakhmut. During the First Ukrainian–Soviet War, Yuzivka was captured by the Bolshevik forces on 5 January 1918, but then recaptured by Ukraine in April. Soviet forces captured Yuzivka again during the Second Ukrainian–Soviet War. Donetsk became a part of Donetsk-Krivoy Rog Soviet Republic from its declaration of independence on 12 February 1918. The Republic was disbanded at the 2nd All-Ukrainian Congress of Soviets on 20 March 1918, when the independence of the Ukrainian Soviet Republic was declared. It failed to achieve recognition, either internationally or by the Russian SFSR, and was abolished under the Treaty of Brest-Litovsk. After the war, the city was administratively part of the Donets Governorate of Ukraine.
Geography

Donetsk lies in the steppe landscape, surrounded by scattered woodland, hills, spoil tips, rivers and lakes. The northern outskirts are mainly used for agriculture. The Kalmius River links the city with the Sea of Azov, which is 95 km (59 mi) to the south, and a popular recreational area for those living in Donetsk. A wide belt of farmlands surrounds the city.
The city stretches 28 km (17 mi) from north to south and 55 km (34 mi) from east to west. There are 2 nearby reservoirs: Nyzhnekalmius (60 ha), and the Donetsk Sea (206 ha). 5 rivers flow through the city, including the Kalmius, Asmolivka (13 km), Cherepashkyna (23 km), Skomoroshka and Bakhmutka. The city also contains a total of 125 spoil tips.
Climate
Donetsk's climate is moderate hot summer continental (Köppen: Dfa). The average temperatures are −4.0 °C (25 °F) in January and 22.5 °C (73 °F) in July. The average number of rainfall per year totals 162 days and up to 556 millimetres per year.
Government and administrative divisions
Starting on 7 April 2014, Donetsk was de facto governed by the Donetsk People's Republic as its capital city. The Donetsk People's Republic was at that time not recognized internationally, and all UN member states recognized the city as Ukrainian. However, in February 2022, Russia recognized the DPR and the neighboring Luhansk People's Republic as sovereign states, and later that year officially annexed them (along with various other parts of Ukraine that were then at least partially under Russian military occupation). The member states of the United Nations still overwhelmingly considered the areas to be Ukrainian, with only Syria, North Korea, and Russia itself considering them to be Russian.
The territory of Donetsk is divided into 9 administrative districts, whose local government is administered by district councils, which are subordinate to the Donetsk City Council.
On 26 February 2026, the Donetsk Oblast Military Administration renamed eight districts as part of the decommunization and derussification campaign; their new de jure names are shown in parentheses in the table below.
Demographics
Donetsk had a population of over 985,000 inhabitants in 2009 and over 1,566,000 inhabitants in the metropolitan area in 2004. It was the fifth-largest city in Ukraine.
The structure of the Donetsk City Municipality by ethnicity as of the Ukrainian Census of 2001:
Native language of the population of the city of Donetsk:
In a 1991 poll one-third of the population identified as Russian, one-third as Ukrainian while the majority of the rest declared themselves Slavs. Smaller minorities include in particular ethnic groups from the South Caucasus and northeast Anatolia region, including Armenians, Azerbaijanis, Georgians, and Pontic Greeks (including those defined as Caucasus Greeks).
Economy

Donetsk and the surrounding territories are heavily urbanised and agglomerated into conurbation. The workforce is heavily involved with heavy industry, especially coal mining. The city is an important center of heavy industry and coal mines in the Donets Basin (Donbas). Directly under the city lie coal mines, which have recently seen an increase in mining accidents, the most recent accident being at the Zasyadko mine, which killed over 100 workers.
Donetsk's economy consists of about 200 industrial organizations that have a total production output of more than 120 billion rubles per year and more than 20,000 medium-small sized organizations. The city's coal mining industry comprises 17 coal mines and two concentrating mills; the metallurgy industry comprises 5 large metallurgical plants located throughout the city; the engineering market comprises 67 organizations, and the food industry — 32 organizations.
After the fall of the Soviet Union, Donetsk and other neighboring cities of the Donbas suffered heavily, as many factories were closed down and many inhabitants lost their jobs. About 412,000 m2 (4,434,731 sq ft) of living space, 7.9 km (4.9 mi) of gas networks, and 15.1 km (9.4 mi) of water supply networks were constructed in the city during 1998–2001.
The city also houses the "Donetsk" special economic zone. Donetsk currently has nine sister cities. The German city of Magdeburg had economic partnerships with Donetsk during 1962–1996.
In 2012, Donetsk was rated the best city for business in Ukraine by Forbes. Donetsk topped the rating in five indicators: human capital, the purchasing power of citizens, investment situation, economic stability, as well as infrastructure and comfort.
The shopping areas in the city include the enclosed shopping mall Donetsk City.
Sports

Donetsk is a large sports center, has a developed infrastructure, and has repeatedly held international competitions – Davis Cup, UEFA Champions League. Representatives of the city are state leaders sports such as football, hockey, basketball, boxing, tennis, athletics and others.
The most popular sport in Donetsk is football. Shakhtar Donetsk won the Ukrainian Championship and Ukrainian Cup multiple times and in 2009 they became the second team from Ukraine (after FC Dynamo Kyiv) to win a European competition, the UEFA Cup. It played at the Donbas Arena prior to 2014 but has played at NSC Olimpiyskiy in Kyiv since May 2020. A second club using the name FC Shakhtyor Donetsk was formed in 2025 and plays in the Russian Second League Division B.
Two important teams - FC Metalurh Donetsk and FC Olimpik Donetsk - were dissolved in 2015 and 2021 respectively. Donetsk was also home to the women's football club WFC Donchanka, one of the most successful clubs in the history of the Ukrainian Women's League, but it ceased operations in 2014.
Donetsk is home to the football stadium Donbas Arena, which was opened in 2009. It became the first stadium in Eastern Europe designed and constructed according to the UEFA standards for stadiums of "Elite" category. When the joint bid for the UEFA Euro 2012 was won by Poland and Ukraine, Donetsk's Donbas Arena was chosen as the location for three Group D matches, one quarter-final match, and one semi-final match. The RSK Olimpiyskyi Stadium was chosen as a reserve stadium.
Donetsk, together with the nearby Mariupol, were the host towns of the 2009 UEFA European Under-19 Championship. The stadiums hosting the event on behalf of Donetsk were RSC Olimpiyskiy (which hosted the final) and the Metalurh Stadium.
Donetsk is home to the ice hockey club HC Donbass, playing at the Druzhba Arena since 2011 (but discontinuing operations is 2014 and then moving to Druzhkivka in 2015), which won the 2011 Ukrainian Hockey Championship, and which is the only elite level team in the country. After playing a single season in the Russian Major League, the club upgraded its arena to Kontinental Hockey League regulations, and joined the league in 2012. When moving to the KHL, the club created a local farm club to play in the Ukrainian Championship under the name HC Donbass-2, which won the 2012 and 2013 national titles. In 2013 Donetsk was hosting the 2012–13 IIHF Continental Cup ice hockey Super Final, which HC Donbass won, and the 2013 IIHF World Championship Division I – Group B, where Ukraine finished 1st and earned promotion to Group A (both were hosted at the Druzhba Arena). After the team resumed operations in 2015, it withdrew from the KHL, ultimately ending up in the Ukrainian Hockey League, where it has won four of the last five championships.
Culture

First Line Avenue (Artema Street)
First Line Avenue, also known as Artema Street, is considered to be the main part of Donetsk. It generally functions as the foremost place to start for any tourist trip around the city. The street hosts a mix of new and old architecture together with small parks, hotels, shopping centers and restaurants. Noteworthy sites include Lenin Square, the Opera & Ballet Theatre, Monument to Coalminers and Donetsk Drama Theatre.
Statue of Artyom (Fyodor Sergeyev)
This six meter tall statue on Artema Street is a tribute to Soviet politician Fyodor Sergeyev.
Donetsk Opera and Ballet Theatre
Built in 1936, the Donetsk State Academic Opera and Ballet Theatre has been home to the Donetsk Ballet company since 1946.
Donbas Palace
This 5-star hotel in the center of Donetsk is the only ex-Ukrainian hotel to join The Leading Hotels of The World and was Ukraine's leading business hotel according to the World Travel Awards Association. It was built in 1938 by order of Shuvalova and Rechanikov. During the Nazi occupation of Donetsk, the Gestapo occupied the hotel as a headquarters; the building was partially destroyed during the war. The hotel was reopened after the reconstruction in 2004.
Pushkin Boulevard
A 2 km (1.24 mi) long greenway that features fountains, cafes, and a number of statues such as the monument to Taras Shevchenko. The Mertsalov Palm sculpture is also located on Pushkin Boulevard. Originally created for an exhibition in 1896 by Aleksei Mertsalov, a local blacksmith, out of a single rail, it was meant to represent the skills and power of the heavy industry in Czarist Russia.
Monument to John Hughes
This 2001 statue located in front of Donetsk National Technical University honors the work of Welsh city founder John James Hughes, who built the city's Yuzovka Steel Plant which gave Donetsk its industrial history.
Forged Figures Park
Forged Figures Park was opened in 2001. The International Smithcraft Festival takes place in the park every year. Some prize-winning works are gifted to the city and remain in the park, periodically increasing the number of sculptures.
Museums

Donetsk is home to about 140 museums. Among them, two large regional museums – Donetsk Region History Museum and Donetsk Regional Art Museum.
Donetsk Region History Museum reveals the city's true identity and covers to the entire local community, diverse as it is. Set up in 1924, it offers an extensive expo with 120,000 exhibits: from archeological findings dating back to pre-historic times to the founding of the city by John Hughes, development of industry and coal mining, World War II and the Soviet times. On 21 August 2014, the mayor of Donetsk reported that the roof and walls of the Donetsk Regional History Museum had been destroyed by shellfire early that morning.
FC Shakhtar Museum was opened in 2010. This museum was the first Ukrainian museum to be nominated for a European Museum of the Year Award.
Transport

Local transport
The main forms of transport within Donetsk are: trams, electric trolley buses, buses and marshrutkas (private minibusses). The city's public transport system is controlled by the united Dongorpastrans municipal company. The city has 12 tram lines (~130 km), 17 trolley bus lines (~188 km), and about 115 bus lines. Both the tram and trolley bus systems in the city are served by 2 depots each. Another method of transport within the city is taxicab service, of which there are 32 in Donetsk.
The city also contains railway stations located within the city and its suburbs: railway station Yuzhny (South), which serves mainly transport lines to the south, hence its name; railway station Tsentr (Centre), which serves transport in the direction of Marinka and Vuhledar as well as intercity transport; the railway station Krytyi rynok (Indoor market), which serves mainly transport in the north and east directions; and the railway station Putilovsky, which serves mainly the north and northwest transport directions.
The construction of the metro system in the city, begun in 1992, was abandoned in 2012 due to the lack of funding. No lines or stations have been finished.
Railways
Donetsk's main railway station, which at the beginning of the 21st century served about 7 million passengers annually, is located in the northern part of the city. There is a museum near the main station, dealing with the history of the region's railways. Other railway stations are: Rutchenkovo, located in the Kyivskyi District; Mandrykino (Petrovskyi District), and Mushketovo (Budonnivskyi District). Some passenger trains avoid Donetsk station and serve the Yasynuvata station, located outside the city limits. Although not used for regular transport, the city also has a children's railway. As of September 2009, a new railway terminal facility to comply with UEFA requirements (since Donetsk was one of the host cities for UEFA EURO 2012) was planned.
Education

Donetsk has several universities, which include five state universities, 11 institutes, three academies, 14 tekhnikums, five private universities, and six colleges.
The most important and prominent educational institutions include Donetsk National Technical University, founded in 1921 ("Donetsk Polytechnical Institute" in 1960–1993), as well as the Donetsk National University which was founded in 1937. The National Technical University held close contacts with the university in Magdeburg. Since 1970, more than 100 students from Germany (East Germany) have completed their higher education at either one of the two main universities in Donetsk. Donetsk is also the home of the Donetsk National Medical University, which was founded in 1930 and became one of the largest medical universities in the Soviet Union. There are also several scientific research institutes and an Islamic University within Donetsk.
Donetsk is also the home of the Prokofiev Donetsk State Music Academy, a music conservatory founded in 1960.
Twinnings
Donetsk participates in international town twinning schemes. Partners include:
Places of interest
First Line Avenue (Artema Street)
First Line Avenue, also known as Artema Street, is considered to be the main part of Donetsk. It generally functions as the foremost place to start for any tourist trip around the city. The street hosts a mix of new and old architecture together with small parks, hotels, shopping centers and restaurants. Noteworthy sites include Lenin Square, the Opera & Ballet Theatre, Monument to Coalminers and Donetsk Drama Theatre.
Statue of Artyom (Fyodor Sergeyev)
This six meter tall statue on Artema Street is a tribute to Soviet politician Fyodor Sergeyev.
Donetsk Opera and Ballet Theatre
Built in 1936, the Donetsk State Academic Opera and Ballet Theatre has been home to the Donetsk Ballet company since 1946.
Donbas Palace
This 5-star hotel in the center of Donetsk is the only ex-Ukrainian hotel to join The Leading Hotels of The World and was Ukraine's leading business hotel according to the World Travel Awards Association. It was built in 1938 by order of Shuvalova and Rechanikov. During the Nazi occupation of Donetsk, the Gestapo occupied the hotel as a headquarters; the building was partially destroyed during the war. The hotel was reopened after the reconstruction in 2004.
Pushkin Boulevard
A 2 km (1.24 mi) long greenway that features fountains, cafes, and a number of statues such as the monument to Taras Shevchenko. The Mertsalov Palm sculpture is also located on Pushkin Boulevard. Originally created for an exhibition in 1896 by Aleksei Mertsalov, a local blacksmith, out of a single rail, it was meant to represent the skills and power of the heavy industry in Czarist Russia.
Monument to John Hughes
This 2001 statue located in front of Donetsk National Technical University honors the work of Welsh city founder John James Hughes, who built the city's Yuzovka Steel Plant which gave Donetsk its industrial history.
Forged Figures Park
Forged Figures Park was opened in 2001. The International Smithcraft Festival takes place in the park every year. Some prize-winning works are gifted to the city and remain in the park, periodically increasing the number of sculptures.
Kaynak: Wikipedia – Donetsk · CC BY-SA 4.0
