
Довжанськ
Довжа́нськ — місто в Україні, адміністративний центр однойменної міської громади та однойменного району Луганської області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Довжа́нськ — місто в Україні, адміністративний центр однойменної міської громади та однойменного району Луганської області. Найсхідніший районний центр України. З 2014 року місто є окупованим російською терористичною організацією «ЛНР».
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Довжа́нськ — місто в Україні, адміністративний центр однойменної міської громади та однойменного району Луганської області. Найсхідніший районний центр України. З 2014 року місто є окупованим російською терористичною організацією «ЛНР».
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Географія
Розташування та фізична географія
Місто Довжанськ розташоване в південно-східній частині Луганської області. Довжанський район на півночі межує з Сорокинським районом, на заході — з містом Ровеньки, на півдні та сході — з Ростовською областю Російської Федерації. Довжина
державного кордону України в межах району складає 84 км.
Через місто проходять автомобільні шляхи територіального значення в Луганській області: Т 1305, Т 1311. Також у межах району проходять автомобільні шляхи міжнародного значення, що забезпечують автотранспортний зв'язок із Харковом (М03) та Донецьком (М04).
Геологія
Унікальним куточком природи є заповідник Провальський степ, де зростає понад 680 видів рослин, з них більше 100 рідких та зникаючих. У заповіднику знаходиться геологічний пам'ятник — Королівські скелі — довжиною із заходу на схід 1,5 км, на правому березі річки Верхнє Провалля.
Корисні копалини та природні ресурси
Надра району багаті різними корисними копалинами: кам'яне вугілля, пісковик, вапняк, різні глини. У цілому в районі нараховується понад 50 видів корисних копалин. Ґрунтовий покрив кам'янистий хрящуватий, рідше суглинний, значна частина ґрунтів зазнає ерозії.
Район має незначні водяні ресурси. У місті та районі сім малих річок та 57 водоймищ, що розмістилися в руслах річок та балок. Річки з дуже значним ухилом, східноєвропейського типу. Є мінеральні джерела питної води в селах Дар'їно-Єрмаківка й Астахове.
Стан довкілля
У ґрунтових водах вуглепромислових районів (міста Довжанська, Ровеньки, Кадіївсько-Алчевський промисловий район та інші) виявлено забруднювальні речовини, концентрація яких перевищує допустимі рівні: кадмій, марганець, літій, титан, бром, нітрати.
У місті Довжанську збудовані в 1957 році очисні споруди селища Бірюкове повністю виведені з ладу, 830 м³ стічних вод на добу без очищення та знезараження скидають у річку Кундрюча. У Довжанському районі, що в основному водопостачається за рахунок централізованої подачі питної води по магістральних водогонах «Молодогвардійськ-Володарськ» та «Молодогвардійськ-Довжанськ», у 2009 році було зареєстровано 43 аварійних зупинки вищезазначених водогонів із загальним часом більш ніж на 1183 години, тобто понад 49 діб протягом 2009 року місто залишалось практично без водопостачання.
Історія
Давня історія
Розкопки свідчать про те, що первісна людина з'явилася тут близьку 100-70 тисяч років тому в період палеоліту. Стоянки людей кам'яної доби були виявлені й досліджені в районі рік Бургуста, Талова та Кундрюча, у балці Мурзіній, у селах Новоборовиці й Зимівники. Провальський степ уже в давні часи приваблювали кочівників: кімерійців, скіфів, сарматів, печенігів та інших. Тривалий час у степах району проживали торки, які залишили після себе кургани-могильники й половецькі баби, унікальні пам'ятники сакрального мистецтва.
XIII—XVII ст.
На початку XIII століття монголо-татари спустошили край, знищили більшу частину степового населення та вторгалися на землі Київської Русі. Довгий час після них територія від Дону до Дніпра носила назву «дике поле».
Нова історія краю починається наприкінці XV століття, коли на Сіверський Донець та Дон, рятуючись від поміщицького гноблення й польської шляхти, стали втікати селяни з окупованих українських земель та козаки з Правобережної України. У середині XVI століття тут поселяються донські козаки, а наприкінці XVI — початку XVII століть почалося масове заселення краю, обумовлене рішенням Переяславської Ради від 8 (18) січня 1654 року.
XVII — поч. XX ст.
Виникнення перших населених пунктів у районі відбулося у XVIII—XIX століттях. У 1721 році за наказом Петра I Петербурзька Бергколегія направляє в наш край експедицію на чолі з Григорієм Капустіним для дослідження його надр і пошуку «горючого каменю». Вугілля було знайдено, але промисловий його видобуток почався набагато пізніше. У 1773 році з'являється Дар'ївська волость, у 1793 році — Ровенецька, у 1794 році — Астахівська. У 1797 році з'являється село Провалля, у 1800 році — Медвежанка, у 1805 році — Карпове-Кріпенське й Дар'їнівка.
Перші примітивні шахти в районі були закладені в 1870 році урядником Е. Письмовим і багатими козаками П. Планідіним та І. Ющенковим. Їхнє виникнення пов'язане з уведенням в експлуатацію Сулінського чавуноливарного заводу. На початку XX ст. між Довжанкою та Шарапкіно побудували шахту іноземні промисловці Транше й Фундополо. У 1908–1911 роках промисловець Отто відкрив великий рудник (нині «Шахта імені П. Л. Войкова»), що складається з трьох шахт із річним видобутком 4 млн пудів (66 тис. тон). У 1901 році княгиня Юсупова, що володіла двома маєтками поблизу Ровеньок, придбала невеликий рудник поблизу Шарапкіно. У 1902 році на околиці Шарапкіно нею були закладені два найбільших на той час рудники (нині "Шахта імені Я. М. Свердлова»).
Населення
Чисельність
Станом на 1 січня 2015 року наявне населення міськради становило 97 140 осіб:
У Довжанському районі існує тенденція скорочення населення. Середня тривалість життя населення міста становить 65 років: для чоловіків — 60 років, для жінок — 70 років. Статевий склад населення району характеризується істотною перевагою чисельності жінок над чисельністю чоловіків: жінки — 53,5 %, чоловіки — 46,5 %. Це співвідношення зберігається без змін досить тривалий час. Станом на 1 січня 2013 року економічно активне населення складає 43,4 тис. осіб. Усього зайнятого населення — 41,7 тис. осіб.
Національний склад
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:
Мовний склад
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Економіка
Місто Довжанськ розташоване в Донецькому вугільному басейні, осередок видобутку кам'яного вугілля (антрациту) — вугледобувний господарський комплекс «Свердловантрацит», а також ДВАТ ЦОФ «Маяк», держпідприємство «Шахтоуправління «Луганське»», групова збагачувальна фабрика “Свердловська”.
У місті також працюють: спільне українсько-іспанське підприємство «Інтерсплав», яке виробляє вторинні алюмінієві сплави й будівельну плитку; Довжанський машинобудівний завод; завод гірничо-шахтного обладнання; швейна фабрика, підприємства харчової промисловості.
Інфраструктура
Транспорт
На території міста розташований залізничний вузол станція «Довжанська», станція Довжанська-Нова та блокпост Південно-Східний.
Засоби масової інформації
У місті видаються дві міські газети — «Заря Донбасса» та «Восточный экспресс», є декілька міських інформаційних вебсайтів, також у місті здійснює мовлення міська телерадіокомпанія «ВИД». Ця телекомпанія демонструє програми власного виробництва протягом чотирьох годин на добу, а решту часу ретранслює телепрограми загальноукраїнського «Нового Каналу».
Культура
Парк культури та відпочинку імені Героїв Сталінградської битви.
Релігія
Православні парафії в Сверловській міськраді:
Свято-Пантелеймонівський храм (с-ще Павлівка);
Люди
Алексійчук Ірина Борисівна — українська піаністка, композитор;
Барсуков Сергій Ігорович (1993—2022) — український військовослужбовець, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України.
Єва Бушміна — українська співачка; колишня солістка українського гурту «ВІА Гра»;
Гарбуз Сергій Володимирович (* 1961) — український поет і прозаїк.
Гімельфарб Євген Юзефович — театральний режисер і діяч, поет, головний режисер Одеського обласного театру ляльок (від 2002 року); заслужений діяч мистецтв України (1999);
Горюшкін Микола Іванович — двічі Герой Радянського Союзу;
Законов Василь Ігорович — молодший сержант Збройних сил України.
Литовченко Катерина Іванівна — мисткиня, відома тим, що через травму, отриману змалку, має паралізоване майже все тіло, але малює, затискаючи олівець у зубах;
Май Наталія Михайлівна (1968) — піснярка, співачка, Заслужена артистка України.
Макаренко Василь Дмитрович — директор Свердловського машинобудівного заводу (1960—2006), кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Рисєв Володимир Володимирович — український спортсмен-пауерліфтер.
Сороколєтов Гаврило Володимирович — український живописець.
Соловйов Ігор Олександрович (1999—2022) — український військовий, учасник російсько-української війни.
Мешкали
Мурзенко Володимир Григорович — шахтар, Герой України (1999);
Литвинов Олександр Михайлович — український співак.
Джерела
Головчанська С. Е., Жила А. В., Козікова О. А., Луговськов О. Д., Руденко О. А. Екологічна, географічна та санітарно-гігієнічна характеристика водопостачання Луганської області. — Луганськ, 2013. — 76-85 с.
Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Kaynak: Wikipedia – Довжанськ · CC BY-SA 4.0
History
Early history
The city has its origins in a settlement named Dovzhykove-Orlovskе that originated in the late 18th century. It was later renamed to Sharapkyne. The first coal mines in the area began development in the 1870s.
20th century
From 1920, it was administratively part of the Donets Governorate of Ukraine.
On 22 October 1938, several of the mining settlements in the area, along with the "Sverdlov" mine, were merged into a new city named Sverdlovsk, named after Bolshevik leader Yakov Sverdlov. The city became the center of Sverdlovsk Raion. A local newspaper began being published in the city in November 1938.
During World War II, Sverdlovsk was occupied by Nazi Germany between 20 July 1942 and 17 February 1943. During the occupation, the Nazis massacred communists and Jews, as well as murdering other civilians for minor infractions. The population waged partisan warfare against the occupiers. As the Nazis retreated from the settlement, they burned down and blew up several buildings, and kidnapped 4,500 people to Germany for forced labor.
In 1962, Sverdlovsk was designated as a city of oblast significance; while it still served as the administrative center of Sverdlovsk Raion, it was no longer part of it, and was instead subordinated directly to Luhansk Oblast.
21st century
On 4 June 2014, at the beginning of the war in Donbas, militants proclaiming loyalty to the Russian-backed separatist Luhansk People's Republic (LPR) seized control of the border guards' base at Sverdlovsk, as well as taking over the city itself. The Luhansk People's Republic and Donetsk People's Republic, both considered proxies of Russia, went on to seize large swathes of eastern Ukraine. Using August 2014 footage from occupied Sverdlovsk, investigators identified a Russian tank in one of the separatist columns that "only have come from across the border in Russia", confirming direct Russian involvement in the war.
Economy
Sverdlovsk is an industrial city. It has twelve mines and four coal enrichment plants, as well as metalworking and machine-building industries. There are repair shops for mining equipment and a clothes factory.
Demographics
As of the 2001 census, the city's population was 72,531. Its ethnic composition was as follows:
Kaynak: Wikipedia – Sverdlovsk, Ukraine · CC BY-SA 4.0
