
Дружківка
Дружкі́вка — місто на півночі Донецької області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Дружкі́вка — місто на півночі Донецької області. Входить до Краматорсько-Костянтинівської агломерації Краматорського району. Адміністративний центр Дружківської міської громади. Розташоване на берегах річок Казений та Кривий Торець. Від 1 жовтня 2025 року — Місто-Герой України.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Дружкі́вка — місто на півночі Донецької області. Входить до Краматорсько-Костянтинівської агломерації Краматорського району. Адміністративний центр Дружківської міської громади. Розташоване на берегах річок Казений та Кривий Торець. Від 1 жовтня 2025 року — Місто-Герой України.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Загальна інформація
Місто Дружківка знаходиться на північно-східних схилах Донецького кряжа біля злиття приток річок Кривого Торця та Казенного Торця, які є правими притоками Сіверського Донця. За однією з легенд, на злитті цих річок стояла козацька вежа, що дала початок заселенню цих земель.
Перша згадка про Дружківку датується 1768 роком.
Історія

Примітка: Інформація може містити історичні неточності, бо збиралась з різних джерел і опрацьовувалась людиною, яка не є істориком, чи експертом.
Найдавніша історія
Територія сучасної Дружківки була заселена людьми ще в доісторичні часи. Поблизу сучасної Білокузьминівки археологи виявили сліди перебування первісних людей, зокрема неандертальців, які жили тут приблизно 100 тисяч років тому. Основними заняттями населення були полювання та збиральництво.
У IV–II тисячоліттях до н.е. територію сучасного Дружківського краю заселяли племена доби бронзи. Поблизу сучасної Дружківки, Олексієво-Дружківки та Білокузьминівки були виявлені кургани та поховання ямної, катакомбної і зрубної археологічних культур. Ці народи займалися скотарством, землеробством та ремеслами.
У І тисячолітті до н.е. степова зона Донеччини стала місцем проживання та пересування кочових народів. У різні часи тут перебували кіммерійці, скіфи та сармати. Пізніше через ці землі проходили гуни, готи, авари, хазари, печеніги, торки та половці. Саме з торками деякі дослідники пов’язують походження назв річок Казенний Торець і Кривий Торець.
У добу Київської Русі територія сучасної Дружківки знаходилася в степовому прикордонні між руськими князівствами та половецькими землями. Після монгольської навали XIII століття край потрапив під владу Золотої Орди, а пізніше — Кримського ханства. Упродовж кількох століть місцеві степи залишалися малозаселеними через постійну небезпеку татарських нападів.
Через територію сучасної Донеччини проходили важливі татарські сакми — степові шляхи, якими кримські та ногайські татари здійснювали набіги на українські землі й території Московської держави. Поблизу сучасної Дружківки проходили Ізюмський та Кальміуський шляхи, що відігравали важливу роль у військовій історії регіону.
Козацька доба
Активне освоєння території сучасної Дружківки розпочалося наприкінці XVII століття в період запорозької колонізації степів. Землі сучасного міста лежали на прикордонні володінь Запорозької Січі та Слобідської України. Неподалік проходили Ізюмська й Торська оборонні лінії, створені для захисту від татарських набігів.
Адміністративний поділ
Дружківській міській раді підпорядковані такі населені пункти:
Населення
Населення Дружківки на 1 червня 2017 року — 67 772 осіб.
Динаміка населення міста
За даними перепису 2001 року населення міста становило 64641 особу, із них 28,36 % зазначили рідною мову українську, 70,27 % — російську, 0,46 % — вірменську та грецьку, 0,10 % — білоруську, 0,03 % — румунську, 0,01 % — німецьку, гагаузьку та циганську, а також болгарську, польську, єврейську та грецьку мови
Національний склад
Національний склад населення за переписом 2001 року
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Транспорт

Трамвай
Дружківський трамвай відкрили 5 грудня 1945 року. Він став одним із перших післявоєнних трамваїв Донбасу та головним міським транспортом для робітничих районів і промислових підприємств.
У період найбільшого розвитку мережа охоплювала основні частини міста. Станом на 2019 рік діяли три регулярні маршрути — №1, №2 та №4. Загальна довжина колій становила понад 26 км.Після 2015 року трамвайний парк почали оновлювати. До Дружківки передали 9 вагонів Tatra T3SU та Tatra T3SUCS із Чехії та Харкова. Перед введенням в експлуатацію всі вагони пройшли капітальний ремонт.
Електротранспорт у місті обслуговувало комунальне підприємство «Дружківка АвтоЕлектроТранс». Щоденно на маршрути виходило від 4 до 8 вагонів. Також у місті працював «нічний» маршрут.
Після 2014 року Дружківський трамвай залишався останньою діючою трамвайною системою Донбасу на підконтрольній Україні території. Під час повномасштабної війни інфраструктура неодноразово зазнавала пошкоджень через російські обстріли, однак рух певний час продовжувався навіть у прифронтових умовах.
Міські та приміські
У Дружківці курсує 21 міський, 14 приміських та 3 міжміських (крім маршрутів, що проходять через місто по трасі, не заїжджаючи в нього) автобусних маршрутів. На маршрутах працюють автобуси типу БАЗ і РУТА. Середній інтервал руху всіх автобусів становить 15-20 хвилин, а у деяких — менше 5 хвилин. Очікування на зупинці може досягати 20-30 хвилин, якщо маршрут не дуже популярний. Автовокзал та дві центральні площі зв'язані маршрутом із найменшим часом очікування.
Міжміські
До Дружківки курсують маршрути з Краматорська, Костянтинівки, Слов'янська та Добропілля. Дружківський перевізник контролює лише маршрут до Костянтинівки.
Автовокзал
Дружківський автовокзал було оновлено в 2007 році. Він не має абсолютно ніякого значення. Рейси з міста до автовокзалу не їздять, а автобуси далекого спрямування зупиняються біля «ГО МАН».
Економіка

Промисловість та підприємства
Дружківка є одним із найбільших промислових центрів півночі Донеччини. У місті працюють понад 500 підприємств малого та середнього бізнесу, а основу промисловості складають машинобудування, металургія, виробництво металевих виробів, газової апаратури, вогнетривкої сировини та харчова промисловість. Важливу роль у розвитку міста відіграли поклади унікальних вогнетривких глин, що залягають поблизу Дружківки та використовуються у металургійній і керамічній галузях.
ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» — одне з найбільших підприємств міста та один із найбільших у Європі виробників гірничошахтного обладнання. Завод спеціалізувався на виробництві прохідницьких комбайнів, шахтних вагонеток, конвеєрів та іншої техніки для вугільної промисловості. Підприємство тривалий час залишалося головним роботодавцем Дружківки та одним із символів міста.
ВАТ «Дружківський завод металевих виробів» — найбільший в Україні виробник металевих виробів для машинобудування та залізничного кріплення. Завод виготовляв болти, гайки, кріплення для рейкових шляхів та продукцію для важкої промисловості й залізниці.
УР ВАТ «Дружківський завод газової апаратури» («Greta») — одне з найвідоміших підприємств міста. Завод виробляє побутові газові плити, балони для скрапленого газу, комплектуючі та запасні частини до газового обладнання. З 2007 року продукція випускається під торговою маркою «Greta». Підприємство постачало продукцію не лише в Україну, а й до Молдови, Азербайджану та інших країн.
ТОВ «Дружківський порцеляновий завод» спеціалізувався на виробництві порцелянового посуду, чайних, кавових і столових сервізів. Продукція заводу була відомою далеко за межами Донбасу та вважалася однією з візитівок міста у другій половині XX століття.
ВАТ «Дружківське рудоуправління» займалося видобутком вогнетривких глин і формувальних пісків, необхідних для металургійної та керамічної промисловості.
Соціальна сфера

З 2014-го року в місті почала виникати низка соціальних ініціатив. Серед них: «Халва хаб», ГО «Нова Дружківка», ГО «Україна можливостей», ініціативний рух «Громадський патруль».
У 2016 році було реконструйовано будівлю під сучасний Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), а згодом місто почало впроваджувати елементи концепції «Smart City».
2 червня 2019 року в Дружківці відкрився соціальний офіс. Тут можна отримати довідки комунальних організацій, субсидію і путівку на оздоровлення.
Освіта
10 садочків (садок №1, садок №2, садок №3, садок №4, садок №5, садок №6, садок №7, садок №23, садок №34, садок №35).
14 шкіл: 12 загальноосвітніх шкіл (школа №1, школа №3, школа №4, школа №6, школа №7, школа №8, школа №9, школа №10, школа №11, школа №12, школа №14 та школа №17), гімназія «Інтелект» та Дружківський проф. ліцей №36.
Дружківський технікум ДДМА. На даний момент – структурний підрозділ Донбаської державної машинобудівної академії.
Житлово-комунальний коледж Донбаської національної академії будівництва та архітектури.
У місті функціонує Дружківська школа-інтернат для дітей з особливими потребами. На початку березня 2015 року частина дітей переїхала в Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат, що розташований у с. Петриків біля Тернополя.
Засоби масової інформації
Газети: "Дружківський робітник", "Дружківка на долонях+", "Дружківський машинобудівник", "Наша Дружківка", "Дружківка сіті".
1994—2004 років виходила перша в місті незалежна газета «ВІКНО». 1997 року на Всеукраїнському фестивалі журналістики у Києві газету було визнано найкращим регіональним виданням України.
Культура
Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки
Бібліотека-філія № 4, селище Олексієво-Дружківка
Бібліотека-філія № 5, селище Ново-Григорівка
Спорт
Басейн у будівлі Центру дитячої та юнацької творчості
У 1999-2002 роках у другій лізі виступав футбольний клуб «Машинобудівник» (Дружківка)
Місцевості міста
Багатоповерхова забудова
Мікрорайон Сонячний (9-мікрорайон) — розташований у південно-східній частині міста, на півночі межує з полем, на заході з мікрорайонами Індустріальним та Піонерським, на півдні з мікрорайоном Південним та селищем Двістіпланами. Тут розташована кінцева зупинках трамвая № 2.
Мікрорайон Індустріальний (8-мікрорайон) — розташований у південно-східній частині міста, на півночі межує з Дружківським машинобудівним заводом, на заході з селищем Гаврилівка, на сході з мікрорайоном Сонячним, на півдні з мікрорайонами Піонерським та Південним.
Мікрорайон Південний (7-мікрорайон) — найпівденніший мікрорайон міста, на півночі межує з мікрорайоном Індустріальним, на заході — з мікрорайоном Піонерським, на сході — з мікрорайоном Сонячним, на півдні — зі степом.
Мікрорайон Піонерський (10-мікрорайон) — розташований у південній частині міста; на півночі та заході межує з селищем Гаврилівка, на сході — з Індустріальним та Сонячним, на півдні з мікрорайоном Південним. Тут розташоване трамвайне депо.
Головні вулиці
Вулиця Богдана Хмельницького, Вулиця Олекси Тихого, Вулиця Соборна, Вулиця Східна, Вулиця Машинобудівників, Вулиця Олега Кошевського, Вулиця Свободи, Вулиця Козацька, Вулиця Миколи Міхновського, Вулиця Дружби, Вулиця Педагогічна, Вулиця Лісова, Вулиця Депутатська, Вулиця Космонавтів, Вулиця Новосадова,
Вулиця Джерельна, Вулиця Віталія Пилипенка, Вулиця Сонячна, Вулиця Курчатова.
Визначні місця

Скам'янілі дерева — одна з найвідоміших природних пам’яток Донеччини. Їх було виявлено у 1973 році неподалік Олексієво-Дружківки під час розробки піщаного кар’єру. На поверхню вийшли великі скам'янілі стовбури давніх дерев, які зберегли свою форму протягом мільйонів років.За оцінками науковців, вік скам'янілостей становить приблизно 160–250 мільйонів років. Вони належать до періоду, коли на території сучасного Донбасу існували прадавні ліси та інший кліматичний ландшафт. Дружківські скам'янілі дерева є унікальним геологічним об’єктом не лише для України, а й для Європи. Подібні скупчення скам'янілих дерев на поверхні землі відомі лише в кількох місцях світу — зокрема у штатах Аризона та Вашингтон у США, а також на острові Лесбос у Греції. Першим дослідником дружківських скам'янілостей став відомий краєзнавець і почесний громадянин Дружківки Микола Янко. Саме завдяки його роботі пам’ятка отримала широку відомість серед науковців і краєзнавців. Сьогодні Дружківські скам'янілі дерева мають статус геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення та є однією з природних візитівок міста й усього Донбасу.
Меморіальний Курган — зведений бійцями 3-ї штурмової бригади на честь воїнів, які боронили Бахмут та інші українські міста.
Алея Пам’яті — меморіальний простір на честь загиблих захисників України та мешканців Дружківської громади, які загинули під час російсько-української війни.На Алеї встановлено пам’ятні стели з портретами військовослужбовців. Окремо розміщені фотографії українських воїнів та портрети полеглих захисників саме Дружківської громади. Загалом меморіал передбачає розміщення понад 50 портретів героїв. Територію Алеї вимощено плиткою, поруч висаджено декоративні рослини та встановлено лавки. У центральній частині розташований пам’ятний знак у вигляді книги зі згадкою про Дружківку. Також на меморіалі розміщено текст «Молитви українського націоналіста».
Відомі люди
Народилися
Олекса Тихий — український дисидент, патріот і правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.
Качур Володимир Васильович — історик, краєзнавець, автор книги "ІСТОРІЯ ДРУЖКІВКИ ТА ЇЇ ОКОЛИЦЬ"
Вайнштейн Михайло Ісакович — український художник.
Горбатов Павло Анатолійович — український вчений, доктор технічних наук (1992), професор (1993), лауреат Державної премії України (1990), відмінник освіти України (2005).
Кашпор Ольга Михайлівна — українська журналістка.
Колесник Олена Олександрівна — український вчений у галузі медицини, лікар-онкохірург.
Кость Луценко — відомий діяч української діаспори в США.
Носуля Микола Васильович — учасник Другої Світової війни
Романов Борис Миколайович — художник-графік-дизайнер, член Національної спілки художників України.
Сабуров Максим Захарович — радянський партійний та державний діяч.
Скобліков Олександр Павлович — український скульптор, член-кореспондент Академії мистецтв України, член Національної спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР, народний художник УРСР.
Силантьєв Костянтин Васильович — український радянський співак (бас), заслужений артист РРФСР, народний артист УРСР.
Ткаченко Олександр Опанасович;- український скульптор, художник. Працював і проживав в м. Ялта (Крим). Був відомим майстром на ЮБК. Працював з глиною, створював малі архітектурні форми більшість із яких в м. Ялта.
Фіалко Олег Борисович — український кінорежисер, сценарист.
Почесні громадяни
Кайда Володимир Микитович — учасник німецько-радянської війни, моряк-чорноморець, Герой Малої Землі.
Охріменко Костянтин Олександрович — український політик, народний депутат України.
Проживали
Шапошнік Єлизавета Сергіївна — українська волонтерка, боєць батальйону «Айдар», один із символів Майдану.
Література і джерела
Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Дружківка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 7 квітня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Дружковка-2000. Редактор-составитель С. А. Базанов. — Дружковка. ПримаПресс, 2000. ISBN 966-556-019-0
Посилання
Супутникова фотографія Дружківки та прилеглих територій
Антитерористичні сили взяли Артемівськ та Дружківку
Інга Павлій (12 березня 2026). 1768 замість 1781: чому затвердили нову дату заснування міста Дружківка?. Східний Варіант. Архів оригіналу за 25 березня 2026.
Kaynak: Wikipedia – Дружківка · CC BY-SA 4.0
Geography
The city is located at the confluence of the Kryvyi Torets and Kazennyi Torets rivers (the Seversky Donets basin), the distance to the city Donetsk is 80 km. There is a railway station. The distance to Druzhkivka from Donetsk is about 66 km (75 km by road, 72 km by rail). The distance to Kyiv is about 543 km (739 km by road, 656 km by rail).
History

Early history
The first mention of Druzhkivka dates back to 1781 ("Information on the lands of the Yekaterinoslav Governorate"). Historical records indicate that a settlement named Druzhkivka was established in this area by 1781. From the late 19th through the 20th century, Druzhkivka grew into a mid-size industrial city with several large factories producing mining equipment and machinery, hardware, kitchen stoves, china tableware and bricks, as well as several clay-extracting quarries in the city's vicinity.
In 1870, during the construction of the Kursk–Kharkiv–Azov Railway, Druzhkivka station was built 6 km north of the Parshakovka settlement, giving rise to a workers' settlement (which later included the settlement).
20th century
By the beginning of the 20th century, the village of Druzhkivka in the Bakhmut uezd of the Yekaterinoslav Governorate had several factories: an iron foundry and a steel foundry (the main product was rails, built by the French), a steel foundry and a mechanical plant (equipment for railways: carriages, springs, built by the Belgians), as well as a sugar factory (built in 1873). At that time, the village had a population of about 6,000 people. In 1893, the Donetsk Society of Railway and Steel Production, founded by the French, began building the Toretsk Metallurgical Plant. In 1896, Kuprin toured the Donetsk Basin with a correspondent's certificate. In May, he spent several days in the village. Druzhkivka, Yekaterinoslav province, getting acquainted with the local rail rolling plant and studying the working conditions of the workers there.
By 1913, Druzhkivka's population had reached 13,500. At the beginning of the 20th century, many peasants from the Oryol and Kursk provinces resettled here. Residents were served by two hospitals and four elementary schools. The village of Yakovlevsky had two churches and a Catholic church. After the February Revolution of 1917, the village was granted city status. The number of city council members was set at 32.
Economy

Over 60% of the population works in industry. The city's main enterprises are:
Druzhkivka Hardware Plant (metal products) is the largest enterprise in the entire CIS producing mechanical engineering and railway fasteners. The company has mastered the production of new high-strength bolts for building structures (including bridges), as well as metal structures used in heavy engineering.
Druzhkivka Gas Equipment Plant (PJSC Greta) produces various models of gas stoves and household electric stoves.
Druzhkivka Computer Equipment Repair Plant
In 2010, industrial sales totaled 2 billion 640 million Ukrainian hryvnias (UAH). The machine-building plant accounted for the largest share (approximately 54%) of total sales. The hardware plant accounted for almost 14%, Vesko 14%, Greta 11%, and the mine administration and Kondratyevsky Refractory Plant each accounted for 6%.
Finance
In 2008, the city budget was UAH 48 million, including: UAH 32 million for education, UAH 26.4 million for healthcare, UAH 35.7 million for social protection, UAH 3.07 million for culture, UAH 2.37 million for housing and utilities, and UAH 8.56 million for administration.
The main source of budget revenue is personal income tax, which accounts for over 80% of the budget.
In 2020, the budget was UAH 402.7 million, the main source being tax revenues, which account for 58.7% of the budget (76.48% of which is personal income tax).
Transportation

Tram
In Druzhkivka, tram services are operated by KP Druzhkivka AutoElektroTrans, which is partially funded by the Druzhkivka City Council, the city's tram fleet has been actively modernized. Over the course of three years, nine Tatra T3SU and Tatra T3SUCS cars, imported from the Czech Republic and Kharkiv, were transferred to the municipal enterprise. All cars underwent a major overhaul in Kharkiv before arriving in the city. As of 1 January 2019, 4–8 trams are in service daily. There are 3 regular routes (1, 2, and 4), as well as a night route operating on all city routes. On 1 November 2025, due to regular shelling, electricity shortages, the security situation, and the evacuation of the population, the city authorities decided to permanently suspend tram traffic.
City and Suburban
There are 21 city buses running in Druzhkovka, 14 suburban buses, and 3 intercity buses (not including routes passing through the city along the highway, but still entering it) (non-inbound) bus routes. The fare on public city bus routes is 6 hryvnias per trip as of 9 June 2021.
Intercity
There are routes to Druzhkivka from Kramatorsk, Kostiantynivka, Sloviansk, and Dobropillia. The Druzhkivka carrier operates only the route to Kostiantynivka.
Bus Station
The Druzhkivka bus station was renovated in 2007. It is of absolutely no significance. There are no routes from the city to the bus station, and long-distance buses stop near "MAN". National highway H-20 passes through Druzhkivka, where the bus station is located.
Railroad
There are two train stations in Druzhkivka: Druzhkivka and 1057 km. The Druzhkivka railway station was built in 1870. Its train destinations are Sloviansk, Lozova, Kharkiv, Poltava, Sumy, Konotop, Kyiv, Korosten, Koziatyn, Zhmerynka, and Khmelnytskyi.
Social sphere

Education
14 schools: 12 comprehensive schools (School No. 1, School No. 3, School No. 4, School No. 6, School No. 7, School No. 8, School No. 9, School No. 10, School No. 11, School No. 12, School No. 14, and School No. 17), the Intellect Gymnasium, and Druzhkovka Vocational Lyceum No. 36 (since 1940, Soborna St., 8)
Druzhkovka Technical School of the Dagestan State Medical Academy, Soborna, 32. Currently a structural division of the Donbas State Machine-Building Academy.
Housing and Communal Services College of the Donbas National Academy of Civil Engineering and Architecture, st. Lomonosova, 1
Young Technicians' Station of the Hardware Plant
Media
Newspapers: "Druzhkovsky Rabochy", "Druzhkovka on the Palms+", "Druzhkovsky Mashinostroitel", "Nasha Druzhkovka", "Druzhkovka City".
From 1994 to 2004, the city's first independent newspaper, OKNO, was published. In 1997, the newspaper was recognized as the best regional publication in Ukraine at the All-Ukrainian Journalism Festival in Kyiv.
Culture
City Palace of Culture "Etiud", 6 Lenin Street
Lesya Ukrainka Central City Library, 112 Engels Street
Central Children's Library, 13 Soborna Street
Chekhov Branch Library No. 1, 33 Soborna Street
Children's Branch Library No. 2, 51 Kosmonavtiv Street
Branch Library No. 3, Surove Village, Rozova, 72
Branch Library No. 4, Oleksiivo-Druzhkivka settlement, Ilyicha Street, 85
Branch Library No. 5, Novo-Hryhoriivka settlement, Rozdilna Street, 9
Branch Library No. 6, Raiske settlement, Doroshenko Street, 6
Branch Library No. 7, Iziumska Street, 91
Kosmos Cinema (currently closed), Soborna Street, 23
Sports
Indoor Ice Arena "Altair", main stadium of the HC Donbass
Swimming pool in the Children's and Youth Creativity Center
From 1999 to 2002, the football club Mashynobudivnyk Druzhkoika competed in the Ukrainian Second League
Healthcare
Outpatient clinics in Alekseyevo-Druzhkovka and Raiskoye
City districts

High-rise buildings
Soniachnyi microdistrict (9-microdistrict) — located in the southeastern part of the city, bordering the field in the north, the Industrialnyi and Pionerskyi microdistricts in the west, and the Southern microdistrict and the village of Dvistiplany in the south. The final stop of tram No. 2 is located here.
Industrialnyi microdistrict (8-microdistrict) — located in the southeastern part of the city, in the north it borders with Druzhkivka Machine-Building Plant, in the west with the village of Havrylivka, in the east with the Soniachnyi microdistrict, in the south with the Pionersky and Pivdenny microdistricts.
Pivdennyi microdistrict (7-microdistrict) — the southernmost microdistrict of the city, in the north it borders with the Industrialny microdistrict, in the west — with the Pionerskyi microdistrict, in the east — with the Soniachnyi microdistrict, in the south — with the steppe.
Pionerskyi microdistrict (10-microdistrict) — located in the southern part of the city; in the north and west it borders the village of Havrylivka, in the east — with Industrialnyi and Soniachnyi, in the south with the microdistrict Pivdennyi. A tram depot is located here.
Main streets
Bohdan Khmelnytsky Street, Oleksa Tykhy Street, Soborna Street, Skhidna Street, Mashynosbudivnykiv Street, Oleh Koshevsky Street, Svobody Street, Kozatska Street, Mykola Mikhnovsky Street, Druzhby Street, Pedagogical Street, Lisova Street, Deputatska Street, Kosmonavtiv Street, Novosadova Street,
Dzherelna Street, Engels Street, Soniachna Street, Kurchatova Street.
Demographics
According to the 2001 census, the city's population was 64,641, of whom 28.36% identified Ukrainian as their native language, 70.27%— Russian, 0.46%— Armenian and Greek, 0.10%— Belarusian, 0.03% — Romanian, 0.01% — German, Gagauz and Romani, as well as Bulgarian, Polish, Jewish and Greek. Population of Druzhkivka as of 1 June 2017 — 67,772 people.
Ethnic Composition
Ethnic composition of the population according to the 2001 census.
Language Composition
Native languages of the population according to the 2001 census.
Attractions

Monument to the Cossack Druzhko in the city's main square
The Svyatogor Stone Sculpture Park, created with the participation of Yuri Artemov
Druzhkovka Park of Culture and Recreation
Model of the Tsar Cannon on Kozatska Street
Druzhkovska Central City Hospital. Located in the 19th-century buildings where the owner of the DMZ and his workers lived
French Cemetery. The graves and tombstones of the pre-revolutionary founders of the Druzhkovka Machine-Building Plant have been preserved there.
Petrified Tree Reserve. Located near the village of Oleksiievo-Druzhkivka (0.5 km from the nearest houses). This former quarry, at the bottom of which lie fragments of petrified trees—araucarias over 200 million years old—lie, and the quarry walls are rocky outcrops, that is, sandstone outcrops, sometimes with intricate and beautiful shapes. The quarry is approximately 10–20 meters deep. There are only two such reserves in the world (the other is in the United States).
Kaynak: Wikipedia – Druzhkivka · CC BY-SA 4.0
