Феодосія
Феодо́сія, або Теодо́сія, також Кєфє́ або Ка́фа — місто в Україні, центр Феодосійського району Автономної Республіки Крим.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Феодо́сія, або Теодо́сія, також Кєфє́ або Ка́фа — місто в Україні, центр Феодосійського району Автономної Республіки Крим. Колишнє місто республіканського підпорядкування. Розташоване в південно-східній частині Криму на березі Чорного моря на тимчасово окупованій території України.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Феодо́сія, або Теодо́сія, також Кєфє́ або Ка́фа — місто в Україні, центр Феодосійського району Автономної Республіки Крим. Колишнє місто республіканського підпорядкування. Розташоване в південно-східній частині Криму на березі Чорного моря на тимчасово окупованій території України.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Опис
Місто є важливим осередком тютюнової промисловості (Феодосійська тютюнова фабрика, заснована 1861 року); заводи: «Море», механічний, арматурний, «Буддеталь», соків; панчішна, мебльова, офсетна фабрики, комбінат будівельних матеріалів, харчова промисловість.
Політехнікум, Феодосійська національна картинна галерея (заснована 1880 року), історико-краєзнавчий музей.
Руїни Генуезької фортеці (рештки мурів та веж).
Приморський кліматичний курорт; лікувальні засоби — клімат, морські купання, грязь озеро Аджиголь, мінеральне сульфатно-хлоридно-натрієве джерело «Феодосія» (Паша-Тепе).
Фізико-географічна характеристика

Географічне положення і межі
Феодосія розташована на південному сході Криму на узбережжі Феодосійської затоки та на схилах відрогів хребта Тепе-Оба, який прикриває місто з південного заходу. Хребет, заввишки 302 м над рівнем моря, замикає собою Головну гряду Кримських гір, що простяглася вздовж узбережжя від мису Айя, поблизу Севастополя, до мису Святого Іллі у Феодосії, і обривається в море крутим глиняним уступом. За кілька останніх років обриси мису Святого Іллі значно змінилися через проведення на ньому приватного будівництва. Назва хребта перекладається з кримськотатарської мови відповідно до місця розташування: Тепе-Оба, дослівно — вершина гори, за змістом — кінець гір. Північною частиною міста протікає маловодна річка Байбуга, що впадає в море неподалік від залізничної станції Айвазовська.
Місто оточене територією міської громади та межує:
на півночі й сході — з Берегівською селищною радою, на узбережжі межа пролягає між Золотим пляжем та селищем Береговим, далі, огинаючи мікрорайон «Ближні Комиші», йде за декілька кілометрів на північ від об'їзної дороги (Керченського шосе);
на заході — з Насипновською сільською радою (адміністративний центр — село Насипне), межа пролягає з тильного боку Лисої гори та західним відрогом хребта Тепе-Оба;
на півдні — з Орджонікідзевською селищною радою, межа пролягає в околицях колишнього заводу «Гідроприлад».
Обчислити точну площу міста Феодосії неможливо, оскільки статистичний облік ведеться на території Феодосійської міськради, в якій місто складає лише малу частку.
Гідрографія
Велика Феодосійська затока (завширшки 13 км, завдовжки — 31 км) має власну кругову течію, яка постійно оновлює воду біля узбережжя. Біля входу глибина затоки становить 20 — 28 метрів, чого достатньо для приймання суховантажів і танкерів великої водотоннажності. Підхід до порту здійснюється фарватерами та рекомендованими шляхами, що містить прориті вже в самій бухті Феодосії глибоководні канали. Побудований у повоєнний час невеликий нафтовий причал в районі гирла річки Байбуги, до 1990-х років набув непридатного до експлуатації стану і був розібраний. Проєкт будівництва гігантського нафтопірсу був відкинутий ще в радянські часи з екологічних міркувань: наслідки будівництва пірса могли б призвести до зупинки рециркуляції вод затоки та припинення її природного самоочищення. Роботи з перевалки нафтопродуктів з морських танкерів здійснюються без підходу останніх безпосередньо берега. Сучасний рівень нафтоперевального обладнання дозволяє Феодосійській нафтобазі працювати без екологічного збитку для акваторії затоки.
Історія

6 століття до н. е. — заснування міста Теодосія («Богом дана») вихідцями з грецького міста Мілет (Мала Азія);
355 рік до н. е. — війська боспорського царя Левкона I опанували місто; його було включено до складу Боспорського царства;
3 століття — перша згадка нового імені міста — Кафа;
370 рік — місто розграбували й зруйнували гуни;
1234 рік — поява в Кафі генуезьких купців
1266 рік — генуезці виторгували у монгольського намісника Уран-Тимура руїни Кафи для заснування свого поселення;
1289 рік — в Кафі з'являється призначений з Генуї консул;
1308 рік — на вимогу хана генуезці залишили Кафу;
1313 рік — з дозволу хана генуезці повернулися до міста, Кафа отримала регулярне планування з поділом на власне місто («чітта»), цитадель та передмістя («борго»);
1340 рік — Кафу відвідав Ібн Баттута, який нарахував в її гавані дві сотні кораблів;
1345—1347 роки — облога Кафи ханом Джанібеком, спалах епідемії чуми;
1434 рік — поразка генуезців під Карагозом, визнання протекторату кримського хана над містом;
1475 рік — османи опанували місто, почався османський період його історії. У цей час у Кафі діяв один із найбільших невільничих ринків. Щороку тисячі чоловіків, жінок і дітей вивозили кораблями в усі куточки тогочасного мусульманського світу. Через Кафу проходили шляхи більшості невільницьких караванів, власниками яких були як піддані Кримського ханства (татари, османи, греки, вірмени, італійці), так і навіть деякі руські князі та козаки..
1568 рік — засновано османський еялет Кефе з центром у місті Кафа;
1616 рік — Запорожці на «чайках» під проводом гетьмана Петра Сагайдачного знищили османський флот і захопили Кафу;
20 липня 1771 року — під час російсько-турецької війни 1768—1774 років Кафу захопили запорозькі козаки полковника Опанаса Ковпака. Почався російський період історії міста;
1787 рік — за наказом Катерини II місто перейменовано на Феодосію у межах «Грецького проєкту» (за часів імператора Павла I воно знову стало Кафою, і лише за Олександра I знову Феодосією).
Населення
Антична Феодосія була другим за значенням містом європейської частини Боспорської держави з населенням 6-8 тисяч осіб. Не постраждавши від нашестя гунів, що спустошило береги Керченської протоки, Феодосія, проте повільно приходила в занепад, що завершився низкою пожеж і руйнувань, що датуються другою чвертю VI століття. Чернець Єпіфаній, який у IX столітті пройшов шлях апостола Андрія Первозванного, зауважив: «А Феодосія нині не має навіть сліду людського».
У XIII столітті на місці античної Феодосії виникає генуезька колонія Кафа; до другої половини XV століття населення міста досягло 70 тисяч осіб, перевершив за цим показником Константинополь та багато інших європейських столиць. Зростання населення тривало в османський період, префект міста Дортеллі в 1634 році описував Кафу як величезне місто (5 миль по периметру) з населенням 180 тисяч осіб, що складається з турків, греків, вірмен та євреїв. Неспокійне XVIII століття ознаменувало занепад середньовічної Кафи: у 1802 році кількість жителів становило трохи понад 300 осіб.
У 1810 році «місто Феодосія було населене за малого числа руських людей, греками, вірменами, євреями». До середини XIX століття Феодосія відновлюється і розвивається, чому насамперед сприяли порт і торгівля. До 1859 року в місті був вже 971 будинок з 8215 жителями. Місто зберігає свій багатонаціональний і багатоконфесійний вигляд, про що свідчить система вибору міських голів, за якою на один трирічний строк обирається представник християнської громади, на наступний — представник від мусульман або караїмів.
Наприкінці XIX — початку XX століття у зв'язку з будівництвом залізниці, торгового порту і розвитком промисловості різко збільшилося населенням. Місто все більше приваблювало столичних гостей, багато хто жив у Феодосії не тільки влітку, винаймали житло, будували дачі.. До кінця XIX століття у Феодосії налічувалося понад 30 тисяч жителів. Поступальний розвиток перервала Громадянська війна, в результаті якої населення міста зменшилося, а промисловість була практично знищена: якщо у 1914 році на 22 підприємствах Феодосійського повіту працювали 1600 робітників, то у травні 1923 року (через 2,5 роки після закінчення війни) — працювало лише чотири підприємства з 66 робітниками.
Економіка

Основа сучасної економіки Феодосії — курортна галузь і морський транспорт. Феодосія — кліматобальнеологічний курорт. Тут є пляжі, мінеральні джерела, грязьові лікарні, відомі санаторії та будинки відпочинку. Крім туризму і транспорту, економіка ґрунтується на виноробній, харчовій, легкій промисловості, машинобудуванні, сільському господарстві та рибальстві. У 2009 році в промисловості було зайнято 2500 осіб. У місті функціонують тютюнова, панчішна, меблева та офсетна фабрики, заводи: механічний, казенний оптичний, судномеханічний, «Буддеталь», соковий, винний; комбінат будматеріалів.
Курортні заклади
Найбільшими санаторно-курортними установами міста є:
Дитячий санаторій «Хвиля» міністерства охорони здоров'я Україна
АТЗТ «Санаторій „Схід“» — санаторій, якому належать вілли на проспекті Айвазовського
Феодосійський військовий клінічний санаторій Міністерства оборони України
«України» — пансіонат Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча і компанії Гідрострой
«Феодосія» — пансіонат Придніпровської залізниці
Торгівля
Основна частка торгівлі харчовими продуктами та господарськими товарами припадає на невеликі магазини, продукції рослинництва — на постійні (Кримський і Центральний) і тимчасові ринки. Супермаркети «АТБ» розташований на вулиці Кримській і в районі центрального ринку, місцеві торговельні мережі представлені хлібними магазинами «Булкін» і магазинами Макеєва «Гірський», «Річковий» і «Центральний». Торгівля одягом переважно перейшла до магазинів, проте речові ринки існують на бульварі Старшинова (навпроти Кримського ринку) і на Ринковій площі (старий критий ринок і ринок «Гостинний двір»). Серед продавців побутової техніки представлені мережі «Фокстрот» (магазини на вул. Кримської та Базарної) і «Ельдорадо». Торгівля будівельними матеріалами побутового призначення ведеться в багатьох магазинах, розташованих переважно в новій північній частині міста. Торгівля арматурою та іншими великими товарами здійснюється на складах і ринку, розташованих на об'їзній дорозі — Керченському шосе. На вулиці Володарського розташований торговий салон мотоциклів. У фармакологічній сфері упевнені позиції займає мережа державних аптек.
Транспорт
Феодосія — сучасний транспортний вузол, де сходяться автомобільні, залізничні й морські шляхи. Він розташований за 113 км від адміністративного центру (автошлях Р23). За 30 кілометрів від міста розташований аеродром, здатний приймати літаки всіх типів. Підприємства транспорту і зв'язку представлені морським торговельним портом Феодосії та підприємством по забезпеченню нафтопродуктами, які надають послуги з перевалювання сухих і нафтоналивних вантажів; відділенням Придніпровської залізниці та міжміською автостанцією, що забезпечують зв'язок Феодосії з містами України й Росії.
Планування та архітектура

Планування території
Феодосія пов'язана з іншими населеними пунктами чотирма автодорогами (Сімферополь-Судак, Владиславівка-Джанкой, Керч і Орджонікідзе), в межах міста вони відповідають декільком найважливішим транспортним артеріям:
Сімферопольське шосе — вулиця Руська (колишня Свердлова)
Вулиця Гарнаєва — вулиця Генерала Горбачова
які зрештою сходяться до площі «Білої акації». Вулиці центральної частини міста (Горького, Нахімова, Галерейна, Українська (кол. Войкова), Радянська, Куйбишева) приймають все зростальний потік автомобілів відносно рівномірно, тому виділити серед них ключові не представляється можливим. Найважливішими пішохідними зонами є проспект Айвазовського, феодосійська набережна, набережна Десантників, вулиця Земська, Адміральський бульвар, вулиця Горького, невелика ділянка вулиць Руської та Галерейної та бульвар Старшинова.
Площі
Жодна з феодосійських площ не має власного статусу, і з усім тим їх назви використовуються в роботі органів місцевого самоврядування та пресі.
Привокзальна площа — площа біля вокзалу станції Феодосія, адміністративно входить до складу проспекту Айвазовського, є основним місцем проведення загальноміських заходів (параду і святкового мітингу на День Перемоги, щорічного концерту, присвяченого Дню міста, новорічних гулянь, саме тут встановлюється головна міська ялинка). На площі розташована історична будівля готелю «Асторія», міська дошка пошани та пам'ятник Леніну.
Площа біля кінотеатру «Крим» (має таку назву і в офіційних зверненнях міськвиконкому) є повністю пішохідною, в'їзд автотранспорту з боку вулиці Кірова перегороджений масивними квітковими клумбами. На цій площі вулиця Горького переходить у проспект Айвазовського, основні будівлі — кінотеатр «Крим», побудований на місці зруйнованої під час німецько-радянської війни Феодосійської чоловічої гімназії, і будівля Дитячої музичної школи № 1, що раніше належали міському комітету КПРС. На парадних сходах кінотеатру «Крим» відбуваються святкові концерти, присвячені Дню Перемоги, частина заходів Дня міста, решту літа центр площі представляє собою дитячий автодром. До площі виходять два парки — меморіальний парк «Перемоги» та парк вежі святого Костянтина (він же — Центральний парк культури та відпочинку)
Культура

Всього на території Великої Феодосії зосереджено понад 160 пам'яток історії, культури, архітектури та містобудування.
Музеї
Історія музейної справи у Феодосії почалася з 1811 року. Музей старовини є першим музеєм міста й одним з найстаріших у Європі. Далеко за межами Криму та України відомі музеї Олександра Гріна і Національна картинна галерея І. К. Айвазовського. Приватний «музей грошей» має у своєму розпорядженні експонати, аналогів яким немає ні в одній колекції нумізматики, а музей дельтапланеризму є єдиним музеєм такого роду у світі.
Розташовуються музеї в основному в центральній частині міста: на вул. Галерейній (починається від залізничного вокзалу) і на вул. Гріна (колишня Куйбишева), що перетинає вул. Галерейну.
Феодосія в мистецтві та літературі
Наприкінці XIX і на початку XX століття склалося явище, назване «кімерійською школою» пейзажу. Ця «школа» — художники, що жили в Феодосії: І. К. Айвазовський, К. Ф. Богаєвський, М. А. Волошин, Л. Ф. Лагоріо, А. І. Фесслер, М. П. Латрі.
На відміну від живописців, поети й письменники, за одним винятком, бували в Феодосії або проїздом, або зупинялися на короткий час в гостях у знайомих. З 16 по 18 серпня 1820 року в садибі С. М. Броневського зупинялася родина генерала Н. Н. Раєвського та А. С. Пушкін, що мандрував з ними й писав у листі братові: «…зупинилися у Броневського, людини поважної по непорочній службі та по бідності». Багато пізніше на берегах рукопису першого розділу «Євгенія Онєгіна» з'явиться малюнок скелі з характерними обрисами скелі Золоті ворота, що входить в комплекс заповідника «Кара-Даг» розташованого західніше міста між селищами Коктебель та Курортне. 13 вересня 1825 року, за розрахунками біографів, з Феодосії в Керч виїхав А. С. Грибоєдов, до цього …"Нині оббігав усе місто, дивовижна суміш вікових стін колишньої Кафи та наших одноденних мазанок…". Чотири рази в Феодосії побував А. П. Чехов (1888, 1894, 1896, 1898 роки); з листа Антона Павловича:
Море чудесное, синее и нежное, как волосы невинной девушки. На берегу его можно жить 1000 лет и не соскучиться. Купанье до того хорошо, что я, окунувшись, стал смеяться без всякой причины … Жарища и духота невозможные, ветер сухой и жесткий, как переплет, просто хоть караул кричи. Деревьев и травы в Феодосии нет…
В 1891 році три дні пробув у Феодосії А. М. Горький (Пєшков):
Расхаживая по святой Руси, попал в Феодосию … справа от нас лежал на берегу город тяжелыми глыбами белых домов, слева — море, перед нами — оно же, уходившее в неизмеримую даль, где в мягких полутонах смешались в фантастическое марево какие-то дивные и нежные, невиданные краски, ласкающие глаза и душу неуловимой красотой своих оттенков…
Релігія

В місті розташовано багато культових пам'яток різних релігійних конфесій. Це середньовічні вірмено-григоріанські (св. Сергія, св. Іоанна Богослова, св. Іоанна Предтечі), вірмено-католицькі (св. архангелів Михаїла і Гавриїла, монастир св. Георгія) і православні (церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці, св. Георгія, св. Дмитрія та інші), мечеть Муфті Джамі, будівля колишньої хоральної синагоги початку 20 століття (сучасний Будинок офіцерів флоту).
Соціальна сфера

Наука
До 1991 року Феодосія була центром наукомісткого машинобудування, тут розташовувалися науково-дослідні інститути кораблебудівного, військово-морського, військово-повітряного, геологорозвідувального, приладобудівного, гідроакустичного, еколого-біологічного профілів. Після стрімкої демілітаризації 1990-х років Феодосія багато в чому втратила свої наукові установи. На цей момент існують:
НДІ аеропружних систем (зараз займається в основному спортивним повітроплаванням — повітряними кулями та парашутами);
Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит»;
Науковий виробничий випробувальний центр «Ай-Петрі», що виконує замовлення по спеціальній тематиці Міністерства оборони України.
ГАНІЦ ВВС Україні — Державний авіаційний науково-дослідний центр військово-повітряних сил України, недавно перетворений в загальновійськовий (в селищі Приморський);
Наукові та випробувальні підрозділи ЧФ РФ і збройних сил України, розташовані у Феодосії та Приморському;
Карадагська біологічна станція Інституту біології південних морів Національної академії наук України (територія Карадазького природного заповідника, поруч із селищем Курортне.
Освіта
На території міськради Феодосії розташовані 23 державні школи, перші 20 мають наскрізну нумерацію, Коктебельська, Щебетовська та Наніковська номерів не мають. Власне в місті знаходяться 11 з них: 1-а (з поглибленим вивченням французької мови), 2-а (з поглибленим вивченням англійської мови), 5-а (гімназія), 14-а (загальногуманітарний профіль) і 17-я (математичний профіль); Відносно великими є також школи 4, 9, 10, 13; до невеликих можна віднести 3 і 19 школи.
Естетичне виховання молоді здійснюється в першій і другій музичних школах, художній школі та її філії, Феодосійському Центрі дитячої творчості; наукова робота школярів ведеться в центрі «Інтелект», що є базою феодосійських секцій Малої академії наук Криму «Шукач».
Персоналії, пов'язані з Феодосією
Айвазовський Іван Костянтинович, художник
Барашян Юрій Сергійович, український боксер-професіонал
Богаєвський Костянтин Федорович, художник
Довженко Олександр Романович — український радянський лікар-нарколог, заслужений лікар України, народний лікар СРСР
Згура Володимир Васильович, російський мистецтвознавець
Кокенай Борис Якович, дослідник фольклору караїмів
Мозган Павло Дмитрович, декабрист, член Товариства об'єднаних слов'ян
Мухіна Віра Гнатівна, радянський скульптор
Гричук Георгій Анатолійович, український кінооператор.
Гуєвський Володимир Юрійович, український кінооператор.
Біанкі Віктор Іванович — феодосійський міський голова у 1917—1918 рр.
Никифоров Порфирій Іванович, заслужений тренер СРСР
Геннадій Долголіков — український військовий, позивний Штерн, народився у місті, навчався у середній школі № 17, помер 14 травня 2023 року внаслідок важкого поранення, яке отримав у бою з окупантами під Бахмутом 2 лютого.
Сергій Тягій — український військовий, народився у місті, позивний Скіф, загинув 11 травня 2023 року поблизу села Кренидівка на Сумщині.
Література
О. О. Немировський. Феодосія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 286-290. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Гавриленко О. А., Сівальньов О. М., Цибулькін В. В. Генуезька спадщина на теренах України; етнодержавознавчий вимір. — Харків: Точка, 2017.— 260 с. — ISBN 978-617-669-209-6
Гавриленко О. А. Судова система кримських колоній Генуї (друга половина XIII – середина XV ст.) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. № 945. Серія «Право». 2011. С. 49-53.
Havrylenko O. Legal regulation of commodity and money relations in the colonies of the Republic of Saint George on the territory of modern Southern Ukraine in the mid-15th century // Acta Iuris Stettinensis. 2024. № 5 (51). Numer specjalny. P. 153-187.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання
Кафа // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 615. — 1000 екз.
стаття Феодосія — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Феодосія: детальний опис та авторська фотогалерея пам'яток
Курорт Феодосія. Опис, фото, визначні пам'ятки. RestCrimea. Архів оригіналу за 25 березня 2026.
Kaynak: Wikipedia – Феодосія · CC BY-SA 4.0
Tarihçe
Kefe aslında Milet şehrinden gelen göçmenlerin MÖ 6. yüzyılda kurduğu Yunan kolonisi Theodosia idi. 1266'dan 1475'e kadar Ceneviz Cumhuriyeti'nin egemenliğinde kalan şehrin adı, Cafa ya da Caffa olarak değiştirilmiştir. Şehir, 1475'te ise Osmanlı Devleti'nin eline geçmiştir. Osmanlı Dönemi’nde “Kiçik İstanbul” (Küçük İstanbul) olarak adlandırılmıştır. Hızla genişleyen ve güçlenen Rus İmparatorluğu, 1783'te Kırım'ı ele geçirirken Feodosya'ya da sahip olmuştur. Şehir, 1802'de tekrar Feodosiya olarak adlandırılmıştır. Şehir, II. Dünya Savaşı sırasında Nazi Almanyası tarafından iki kez ele geçirilmiştir. Bu süreçte şehirde tespit edilen 3,248 Yahudi Einsatzgruppen tarafından katledilmiştir. Şehir, 1954'te diğer Kırım şehirleriyle birlikte Ukrayna Sovyet Sosyalist Cumhuriyeti'ne bağlanmıştır.
Kaynak: Wikipedia – Kefe · CC BY-SA 4.0
History

Theodosia (Greek colony)
The city was founded as Theodosia (Θεοδοσία) by Greek colonists from Miletos in the 6th century BC. Noted for its rich agricultural lands, on which its trade depended, the city was destroyed by the Huns in the 4th century AD.
Theodosia remained a minor village for much of the next nine hundred years. It was at times part of the sphere of influence of the Khazars (excavations have revealed Khazar artifacts dating back to the 9th century) and of the Byzantine Empire.
Like the rest of Crimea, this place (village) fell under the domination of the Kipchaks and was conquered by the Mongols in the 1230s.
A settlement named Kaphâs (alternate romanized spelling Cafâs, Greek: Καφᾶς) existed surrounding Theodosia prior to the penetration of Genoese into the Black Sea. The archaeological evidence indicates that during the Middle Ages the population about Theodosia never decreased to zero; several medieval churches are found in the area dating from the times of Late Antiquity/Early Middle Ages. However, the population had become completely agrarian. A small local Greek population must have existed in situ and in the neighboring settlements. Likely, from the 9th century there were Cumans and Goths living alongside the Greeks, and by 1270s, perhaps some Tatars and Armenians as well.
Kaffa (Genoese colony)
In the late 13th century, traders from the Republic of Genoa arrived and purchased the city from the ruling Golden Horde.
They established a flourishing trading settlement called Kaffa (also recorded as Caffa), which virtually monopolized trade in the Black Sea region and served as a major port and administrative center for the Genoese settlements around the Sea. The city thrived despite the tenuous politics of the region and Genoa's series of wars with the Mongol successor states.
It came to house one of Europe's biggest slave markets of the Black Sea slave trade, and served as a terminus for the Silk Road. The Great Soviet Encyclopedia also adds that the city of Caffa was established during the times when the area was ruled by the Khan of the Golden Horde Mengu-Timur.
Geography
Climate
Feodosia has a humid subtropical climate (Köppen Cfa), narrowly missing the boundary of a Mediterranean climate (Köppen Csa), with hot summer months drier than cool mild winter months but not enough to qualify as Mediterranean.
Modern Feodosia

Modern Feodosia is a resort city with a population of about 69,000 people. It has beaches, mineral springs, and mud baths, sanatoria, and rest homes. Apart from tourism, its economy rests on agriculture and fisheries. Local industries include fishing, brewing and canning. As with much of the Crimea, most of its population is ethnically Russian; the Ukrainian language is infrequently used. In June 2006, Feodosia made the news with the 2006 anti-NATO protests.
While most beaches in the Crimea are made of pebbles, in the Feodosia area there is a unique Golden Beach (Zolotoy Plyazh) made of small seashells which stretches for some 15 km.
The city is sparsely populated during the winter months and most cafes and restaurants are closed. Business and tourism increase in mid-June and peak during July and August. As in the other resort towns of the Crimea, the tourists come mostly from the Commonwealth of Independent States countries of the former Soviet Union.
Feodosia was the city where the seascape painter Ivan Aivazovsky lived and worked all his life, and where general Pyotr Kotlyarevsky and the writer Alexander Grin spent their declining years. Popular tourist locations include the Aivazovsky National Art Gallery and the Genoese fortress.
Economy
Sudokompozit – ship design R&D naval hardware
Kasatka TsNII Gp NPO Uran (Gagra Pitsunda) – ship design R&D naval hardware
Gidropribor FeOMMZ, torpedo manufacturing and ship yard (Ordzhonikidze)
NPO Uran TsNII Gp "Kasatka" (Lab N°5 NII400) torpedoes (Gagra Pitsunda)
Russia Black Sea Fleet Navy Ship repair yards
Feodosia Economic Industrial Zone FPZ (west)
Feodosia FMZ Engineering/Machine-building Plant
Feodosia FPZ (Priborostroeni Priladobudivni) Instrument-making Plant
PO More Shipyard (Prymorskyi, Feodosia Municipality)
In popular culture
The late-medieval city of Caffa is the location of a section of the novel Caprice and Rondo by the Scottish novelist Dorothy Dunnett.
An early 14th-century bishop of Caffa appears in Umberto Eco's novel The Name of the Rose, making several sharp replies in a long, tempestuous debate within a group of monks and clerics; he is portrayed as aggressive and somewhat narrow-minded.
Kaynak: Wikipedia – Feodosia · CC BY-SA 4.0
