Горлівка
Го́рлівка — місто в Україні, адміністративний центр Горлівської міської громади та Горлівського району Донецької області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Го́рлівка — місто в Україні, адміністративний центр Горлівської міської громади та Горлівського району Донецької області. Назване на честь Петра Горлова, гірничого інженера, який обґрунтував вугільні промисли на Донбасі.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Го́рлівка — місто в Україні, адміністративний центр Горлівської міської громади та Горлівського району Донецької області. Назване на честь Петра Горлова, гірничого інженера, який обґрунтував вугільні промисли на Донбасі.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Історія

Заснування
Ось як краєзнавець архиєпископ Феодосій Макаревський описує заселення території Горлівки:
Перші поселення в районі Горлівки виникли на початку XVIII століття, коли запорозьке козацтво та селяни-втікачі заснували хутори уздовж річок Корсунь, Балка Залізна й Лугань. Офіційною датою заснування є 1779 рік. Перша назва міста — Государів Байрак.
З початком будівництва Курсько-Харківсько-Азовської залізниці 1867 року було засноване робітниче селище, що й було 1869 року назване Горлівкою на честь гірничого інженера Петра Горлова.
Українські визвольні змагання
Після того, як стало відомо про події Лютневої революції, в Горлівці було створено Комітет громадської безпеки на чолі з заводським інженером Яциничем. За підтримки меншовиків та есерів Яцинич виступив в тимчасовому комітеті проти роззброєння поліції як заходу, здатного призвести до суспільних безладів, натомість запропонувавши роззброїти «тільки поганих поліціянтів», а «хороших» залишити на місцях. Згодом Горлівка стає частиною Української Народної Республіки в складі адміністративно-територіальної одиниці Половецька земля з центром у Бахмуті. У грудні 1917 року, просуваючись від Таганрога на північ, залізницею на Горлівку, білий партизанський загін осавула Черенцова 9 числа налетів на Макіївку. В ході Першої радянсько-української війни, в середині грудня, радянські війська окуповують низку міст Донеччини, включно з Горлівкою. 23 квітня 1918 року головнокомандувач 3-ї армії РСЧА Чакванай вислав з Горлівки «ненадійні» для більшовиків частини до Луганська. Навколо міста і селищ була створена лінія оборони: Олександрівка, Іванопілля, Олександрово, Зайцеве, Климовські хутора. 24 квітня 1918 року частини Слов'янської групи військ УНР під командуванням генерала Володимира Сікевича підійшли до околиці Горлівки і зупинилися на відпочинок в одній з балок. Вночі розвідка донесла, що більшовики знають розташування Слов'янської групи, чекають її наступу і збираються на світанку кіннотою чисельністю тисячі вершників вдарити по позиції козаків. Світанком кіннота під проводом Ляховича виступила на зустріч більшовицькій кінноті. Бої тривали до 27 квітня і завершилися перемогою українських та союзних сил, які увійшли у місто. Протягом Другої радянсько-української війни Горлівка знову опиняється під більшовицькою окупацією.
Населення
Чисельність
Чисельність населення міста станом на 1 січня 2015 року становила 250 991 особу. Останніми десятиліттями спостерігалося швидке скорочення чисельності населення.
За даними перепису 2001 року, населення міста становило 309 652 особи.
На початку 2009 року розподіл населення за статевою ознакою був на користь жінок — 54,9 % жіночого та 45,1 % чоловічого населення.
Національний склад
Національний склад населення за переписом 2001 року
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Економіка

Загальна характеристика
Дохід бюджету міста у 2004 році склав 57 960 000 гривень, у тому числі одержав дотації з державного бюджету України на суму 20 232 800 гривень. Міський бюджет Горлівки в 1976 році становив 32,0 млн рублів, у тому числі витрати на охорону здоров'я — 15,0 млн рублів, на освіту — 10,7 млн рублів.[джерело?]
Експорт товарів у 2003 році — 257,7 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 4,8 млн доларів США. Обсяг наданих послуг у 2003 році — 76,8 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,8 %. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 4610 гривень.
Промисловість
У Горлівці є значні поклади корисних копалин, як-от дефіцитне коксівне вугілля, доломіт, ангідрит та гіпс.
Промисловість міста налічує понад 50 підприємств різних форм власності. Основні галузі — хімічна, вугільна, машинобудівна, харчова і переробна.
ДП «Артемвугілля», нині включає до свого складу дві вугільних шахти:
Машинобудівна: У місті працює 14 підприємств машинобудування, переважно для потреб вугледобувної промисловості.
Машинобудівний завод імені С. М. Кірова — зараз ЗАТ «Горлівський машинобудівник» із випуску вугільних комбайнів;
Новогорлівський машинобудівний завод — бурильні установки, верстати для дегазації вугільних шарів, породонавантажувальні машини тощо. Підприємство контролює близько 85 % українського ринку бурильної техніки й устаткування для механізації поверхні шахт;
Стиролбіофарм (відокремлений українським політиком та бізнесменом Миколою Янковським у 2010 році підрозділ концерну «Стирол» під час його продажу Дмитру Фірташу з метою залишення частки свого контролю над підприємством, який з 2015 року працює на частині території «Стиролу» за законодавством т. зв. «ДНР», а з 2022 — дотримується російського законодавства). Решта концерну «Стирол», яка належить Дмитру Фірташу, з 2014 року не працює через активні бойові дії.
Культура

Загальна характеристика
До сфери культури та мистецтва Горлівки належать 26 бюджетних та комунальних закладів:
4 початкові спеціалізовані заклади мистецької освіти;
3 музеї (зокрема Горлівський художній музей, Музей мініатюрної книги імені Разумова В. О., тепер Горлівський державний міський музей мініатюрної книги; Донбаський історико-літературний музей Василя Стуса),
централізована бібліотечна система, до складу якої входять 15 бібліотек-філій,
Заслужений ансамбль народного танцю України «Гірник».
Також у місті працюють відомчі заклади культури: Палац культури ім. Чернишевського ВАТ «Пантелеймоновський вогнетривкий завод», Палац культури ім. Артема ЗАТ «Горлівський машинобудівник», ДП «Культурно-спортивний комерційний центр» ВАТ «Концерн Стирол».
Католицизм
Римо-католицьку каплицю Пресвятого Серця Ісуса Христа 19 червня 2009 року єпископ Мар'ян Бучек освятив як парафіяльну. До цього у місті ніколи не було католицьких церков. Дієцезіальні священики відправляють меси у неділю о 10:00 українською, у понеділок, середу і п'ятницю о 15:00 російською, у суботу о 10:00 українською. Храмове свято — урочистість Пресвятого Серця Ісуса. Через окупацію богослужіння припинені.
Церква Вознесіння Господнього УГКЦ. Київська митрополія, Донецький екзархат.
УПЦ МП
Богоявлення Господнього, кафедральний собор Горлівсько-Слов'янської єпархії УПЦ МП.
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці.
У 2023 році представники Горлівсько-Слов'янської єпархії повідомили про приєднання до РПЦ.
Свято-Троїцький храм. Ймовірно, не діє з 2014 року.
Іудаїзм
В місті існували синагоги, засновані в кінці XIX сторіччя. В 1920 роках синагоги закриті. З того часу до 1980 років діяв нелегальний міньян. У 1990-х роках відновилася діяльність єврейської релігійної та культурної громади. В Микитівському районі збереглася будівля синагоги (після Другої світової війни в ній розміщувався кінотеатр) та старий єврейський цвинтар. Нині є єврейська ділянка на території міського цвинтаря.
Інфраструктура
Загальна характеристика
Медичні послуги населенню міста надають 21 лікувально-профілактична установа, у тому числі: територіальне медичне об'єднання, три міські лікарні, три міські поліклініки, п'ять стоматологічних поліклінік, станція швидкої медичної допомоги, патологоанатомічне бюро, центр здоров'я, а також шість спеціалізованих установ: онкологічний, наркологічний, шкіро-венерологічний, протитуберкульозний диспансери, психоневрологічна лікарня, станція переливання крові.
Транспорт
В межах міста розташовані три залізничні станції: Микитівка, Горлівка та Байрак.
Міський електротранспорт представлений трамваями та тролейбусами:
№ 1 «с. Майський — Залізнянські ставки»;
№ 2 «Залізнянські ставки — Гуртовий ринок»;
автобуси — основний вид транспорту, перевезення відбувається приватними підприємцями, обсяг становить 75 %. В місті збереглась значна кількість автобусів Львівського автобусного заводу моделі ЛАЗ-695 (та модифікацій), які працювали на міських маршрутах не тільки в 1990—2000-х роках, а і понині[коли?].
Засоби масової інформації
«Х-класс» — газета загальноосвітньої школи № 41.
«Азотчик» — газета ВАТ «Концерн „Стирол“».
«Бабушка-хозяюшка» — приватна газета, видається з 2001 року.
«Бабушка-целительница» — приватна газета, видається з 2001 року.
«Вестник Горловки» — інформаційне видання міськради народних депутатів, видається з лютого 2003 року.
«Вечерняя Горловка» — громадсько-політична газета, міськрада народних депутатів, видається з жовтня 1992 року.
«Время» — регіональна громадсько-політична газета, орендне підприємство «Хвиля», трудовий колектив і первинна організація Спілки журналістів України.
«Горловский шахтёр» — газета трудового колективу ордена Трудового Червоного Прапора шахти ім. К. А. Румянцева ВО «Артемвугілля».
«ГородОК» — розважальна газета, припинила вихід 2006 року.
«Завтра» — тижневик, відтак — неперіодичне видання.
«За механизированный забой» — орган партійного комітету, комітету профспілки та адміністрації ордена Леніна шахти «Кочегарка» ВО «Артемвугілля».
«За ртуть» — газета трудового колективу Микитівського ордена Трудового Червоного Прапора ртутного комбінату.
«Игра» — газета інтелектуальних меншин, видання клубів «Що? Де? Коли?», редактор — Юрій Хайчин, видається з 1991 року.
«Кочегарка» — спочатку виходила у Бахмуті, орган міськкому Компартії України і міськради народних депутатів; міська газета, колектив редакції, видається з 1 лютого 1919 року.
«Криминал-экспресс. Региональный выпуск» — інформаційний тижневик.
«Криминал-экспресс городской выпуск» — клон газети «Криминал-экспресс. Региональный выпуск», вийшов під час виборів до Верховної Ради 2012 року.
«Курьер» — газета приватних і рекламних оголошень, засновники — приватні особи.
«Литературная Горловка» — газета літературного об'єднання «Кочегарка», виходила у 1993—1994 роках.
«Лицей» — газета колективу навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-III ступенів № 25» багатопрофільний ліцей «Успіх».
Наука та освіта
Професійна освіта представлена закладами вищої освіти:
Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов,
Горлівська філія закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна“»,
Горлівська філія Міжрегіональної академії управління персоналом;
Горлівський технікум Донецького національного технічного університету,
Горлівський технікум харчової промисловості,
Горлівський технікум Донецького національного університету,
Горлівський житлово-комунальний технікум,
Професійно-технічними навчальними закладами:
Горлівський професійний ліцей сфери послуг,
Горлівський професійний ліцей будівництва,
Горлівський професійний ліцей механізації,
Горлівський професійний ліцей у сфері послуг та торгівлі,
Загальноосвітніми закладами різних типів і видів: 57 денних загальноосвітніх школи, три вечірні загальноосвітніх школи, 55 дошкільних закладів, загальноосвітня школа-інтернат, три міжшкільних навчальних комбінати, вісім позашкільних навчальних закладів: Палац дитячої та юнацької творчості, два Будинки дитячої творчості, чотири дитячо-юнацькі спортивні школи, туристсько-краєзнавчий центр «Донбас».
Люди, пов'язані з містом
На початку 1960-х років у школі № 23 працював учителем Василь Стус — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. У серпні 2011 року міська громада порушувала питання про встановлення йому пам'ятника, але за активної протидії місцевої влади рішення не було ухвалене.
Антип Петро Іванович (нар. 4 квітня 1959, Горлівка) — український скульптор, маляр, графік, письменник, заслужений художник України (2009). Член Національної спілки художників України (1989). Представник Нової хвилі.
Бадаянц Тимофій Петрович (1938—2021) — український архітектор, член Національної спілки архітекторів України.
Бадоєв Алан Казбекович (нар. 10 січня 1981) — український режисер, сценарист і кліпмейкер.
Березовий Микола Вікторович (1976—2014) — герой АТО.
Бойко Юрій Анатолійович (нар. 9 жовтня 1958) — український політик, міністр палива та енергетики України у 2006—2007 та 2010—2012 роках, віце-прем'єр-міністр України у 2012—2014 роках.
Бронський Андрій Васильович (1910—1942) — український письменник, літературознавець.
Водоп'янов Артур Миколайович (1985—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Бугір Наталія Сергіївна (11 вересня 1954) — поетеса.
Герасименко Іван (1921—1997) — український поет.
Гриценко Лілія Олімпіївна (1918—1989) — радянська актриса театру та кіно, оперна співачка
Горлов Петро Миколайович (1839—1915) — російський гірничий інженер, дослідник вугільних покладів і організатор промислового вуглевидобутку в Донбасі.
Гришко Дмитро Сергійович (нар. 2 грудня 1985) — український футболіст
Дереза Анатолій Федорович (нар. 1952) — український художник
Дюмін Олександр Васильович — виконавець шансону
Єлішевич Аркадій Танхумович — науковець, доктор технічних наук
Єщенко Владислав Олександрович (нар. 1998) — військовик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Пам'ятки

У Горлівці на обліку перебуває 17 пам'яток історії та 10 пам'яток монументального мистецтва. Крім того, у місті розташований лісовий заказник місцевого значення Урочище Софіївське. На території Горлівки знаходяться численні братські могили радянських солдатів, загиблих під час Другої світової війни. Також є пам'ятник горлівчанам, які у 1979—1989 роках брали участь у війні в Афганістані. Унаслідок того, що в 2014 році місто опинилося під контролем проросійських терористичних організацій та російських військ, в ньому не було проведено декомунізації, у результаті чого тут зберігаються пам'ятники радянським діячам, зокрема Володимиру Леніну.
Гімн Горлівки
Музика А. Висоцького, слова Є. Легостаєва
Посилання
Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. — Львів. «Слово», 1992. — 152 с. — ISBN 5-8326-0011-8.
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Горловка: «Нет добыче сланцевого газа!» [Архівовано 7 грудня 2015 у Wayback Machine.]
Джерела
Бажан О. Г. Горлівка [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 166. — ISBN 966-00-0405-2.
В. О. Рогач, Т. І. Омелюсик. Горлівка [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2026. — ISBN 966-02-2074-X.
Горлівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 7 квітня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Kaynak: Wikipedia – Горлівка · CC BY-SA 4.0
Geography
Distance to Donetsk: 37 km by road, 53 km by rail.
The city is located on the western spurs of the Donetsk Ridge. Twenty-nine rivers flow through the city, but none cross it. The city is home to the headwaters of the Lugan (a tributary of the Seversky Donets), the Bakhmut (a tributary of the Seversky Donets), and the Korsun (a tributary of the Krynka). All are rivers of the Sea of Azov basin.
Symbols

Coat of Arms
The shield is framed on the right and left by acacia branches entwined with a silver ribbon. To the left of the shield is an image of a miner holding a jackhammer in his left hand, and to the right is an image of Archangel Michael holding a spear. At the bottom of the ribbon is the inscription "Gorlovka" in red letters. Above the ribbon is a red carnation—a symbol of the city's revolutionary past. Below the ribbon is an image of five oak leaves.
Flag
The flag is a rectangular panel with a length-to-width ratio of 2:1. The flag is divided diagonally from the upper left corner to the lower right: the upper right half is green (with a turtledove in the upper right corner), the lower left half is also divided diagonally into the lower left corner, blue, and the remaining half, red. The dividing line runs along the midpoints of the flag's length and width.
Anthem
Words by E. Legostaev, music by A. Vysotsky. Approved by decision XXIII/10-28 of the City Council session on August 27, 1999.
History

Foundation
The presence of about a hundred mounds on the site of today's Horlivka testifies to numerous human settlements in ancient times and makes it possible to study the city's history not from its founding, but several thousand years earlier.
The Cossack settlements better known to modern scholarship appeared in the 17th century, when Zaporozhians and fugitive peasants from the Russian Empire founded farmsteads along the Korsun, Zalizna, and Kodym rivers. To strengthen the borders of the Russian Empire, in the second half of the 18th century, the government formed Slavic-Serbian settlement regiments, comprising Serbs, Croats, Slovenes, and Vlachs who had fled Austrian oppression, as well as Ukrainian and Russian peasants and Cossacks. The regiments were divided into companies, which founded separate settlements on the territory of modern-day Horlivka.
In 1754, the village of Gosudarev Bayrak was founded. In 1776, the wintering quarters and farmsteads in the Sukhoi Yar ravine and the Zhovanka tract merged to form the Zaitseve settlement, the southern part of which was named Mykytivka, in honor of one of its residents, Mykyta Deviatylov. In 1795, the village of Gosudarev Bayrak and the settlement of Zaitseve (both within the city limits of today's Horlivka) had a combined population of 6,514, while the settlement of Zalizne had 3,529 residents in 1884. Between 1800 and 1805, Shcherbynivka and Nelipivka were founded. The settlement of Zalizne emerged, populated primarily by immigrants from the Kharkiv province. In the early 19th century, coal deposits were discovered here, and small peasant mines were established.
With the start of construction of the Kursk-Kharkiv-Azov Railway in 1867, a settlement and a railway station of the same name, Korsun, were founded (later the settlement and station were named Horlivka), as well as a coal mine, named Korsunska Mine No. 1, consisting of two shafts, which were constructed by the mining engineer Pyotr Nikolaevich Gorlov, who also developed a technology for extracting steeply dipping coal seams.
Demographics

Ethnic composition as of the Ukrainian Census of 2001:
First language as of the Ukrainian Census of 2001:
Administration and infrastructure

Despite the fall of communism a statue of Lenin still stands in a central square bearing his name. Horlivka is well served by CNG-buses (see Natural gas vehicle), but much of the city's Soviet-era infrastructure shows signs of deterioration. By contrast, a number of modern shops and a new cathedral (completed 2014) in the town center indicate some rejuvenation.
On the eastern side of Horlivka there is an abandoned chemical plant which used to produce toxic explosives and has been reported to be in a dangerous condition. Mining activity has resulted in large spoil tips being visible around the city, but a tree planting project and ongoing forestry maintenance has revitalised an area to the north.
The city was severely damaged during the war in Donbas.
Administrative divisions
The city of Horlivka covers an area of approximately 150 square kilometers. There are 340 square meters of public green spaces per capita.
The city is divided into three urban districts:
Kalininskyi (de jure since 2026 Kindrativskyi);
The city has Population Self-Organization Committees: six in the Mykytovskyi District, thirteen in the Kalininsky District, and ten in the Central City District. The city municipality also includes several towns and villages. Most of the populated places belong to the Tsentralno-Miskyi District, while Hladosove, Holmivskyi and Zaitseve are part of Mykytivskyi District.
Industry

State-Owned Enterprise "Artemugol", which includes 4 coal mines.
Coal mining at the Artemugol mines has been suspended, and the enterprises are operating in environmental disaster prevention mode.
Horlivksyi Machine-Building Plant producing coal combines
Novohorlivskyi Machine-Building Plant — drilling rigs, coal seam degassing machines, rock loading machines, and more. The company controls approximately 85% of the Ukrainian market for drilling equipment and surface mine mechanization equipment.
"Universal" — manufacture and overhaul of mechanized roof supports, tunneling machines, and other equipment for coal mines.
PJSC Concern Stirol — the largest (after CJSC Severodonetsk Azot Association) chemical enterprise in Ukraine
Garment Factory "Horlivchanka" — previously specialized in lightweight women's dresses. In the early 2000s, it produced complex women's jackets and trousers at the request of an American originally from Odesa. In 2005, the company went bankrupt.
meat processing plants: PJSC "Horlivka Meat-Processing Plant" TM "Shchyryi Kum"; First Horlivka Meat-Processing Plant LLC
Mykytivskyi Mercury Plant (not in operation). Mykytrtut LLC, a company created on its site, is still in operation.
Mykytivskyi Refractory Plant LLC (declared bankrupt in 2005; all equipment has now been removed and most of the workshops are in disrepair).
PJSC Panteleimonivskyi Refractory Plant, one of the largest magnesite refractory producers in Ukraine, became part of the Magnezit Group in January 2012.
The Donbas Electric Power System (DPS) of the National Energy Company (NEC) "Ukrenergo" (formerly PEO "Donbasenergo"), whose dispatch control area includes the Donetsk Oblast and Luhansk Oblast. The length of the Donbas ES's own single-circuit transmission lines is 4,095.6 km. The DPS operates 29 220-750 kV substations.
Transportation

Buses
The city of Horlivka has an extensive network of bus routes connecting the city's main districts, suburban communities, and industrial zones. Buses serve both the central parts of the city and outlying areas, such as the villages of Zaitseve, Mykhailivka, and Holmivskyi.
Tram
The tram, launched in Horlivka on November 7, 1932, has three routes:
Trolleybus
The trolleybus, launched in Horlivka on November 6, 1974, has four routes:
2 — Budivnyk Residential Area — Soniachnyi Residential Area;
3 — Budivnyk Residential Area — Novohorlivka;
4 — Budivnyk Residential Area — Mykytivka Station
Rail Transport
Railway Junction. There are seven railway stations within the city: Mykytivka, Horlivka, Trudova, Bairak, Terykonna, Maiorska, Panteleimonivka.
Finance
The city's budget revenue in 2004 was UAH 57,960,000, including UAH 20,232,800 in subsidies from the state budget of Ukraine. The Horlivka city budget in 1976 was RUB 32.0 million, including RUB 15.0 million in healthcare and RUB 10.7 million in education.
Exports of goods in 2003 amounted to $257.7 million. Foreign direct investment in 2003 amounted to $4.8 million. The volume of services produced in 2003 amounted to UAH 76.8 million. The unemployment rate was 2.8%. The average monthly salary in 2011 was UAH 1,500–2,500.
Education
Professional education is represented by:
Horlivka Institute for Foreign Languages,
Horlivka Motor Transport Technical School,
Horlivka Technical School of the Food Industry,
Horlivka Technical School of Donetsk National University,
Horlivka Housing and Public Utilities Technical School,
Horlivka Mechanical Engineering College,
Horlivka College of Industrial Technology
Horlivka College of Technology and Service
Horlivka Vocational Lyceum of the Service Sector,
Horlivka Vocational Lyceum of Construction,
Horlivka Vocational Lyceum of Construction Mechanization,
Horlivka Vocational Lyceum of the Service and Trade Sector,
As of 2014, there are 58 schools and 57 kindergartens in the city.
Culture

The city has History Museum, Horlivka Art Museum (the largest collection of N.K. Roerich paintings in Ukraine), Razumov Museum of Miniature Books (the only state-owned museum in the world). 62 of 84 comprehensive schools (29,700 students, 7,000 teachers), 55 kindergartens (5,700 children), 19 of 25 community centers and clubs, 7 parks, 29 libraries, and 7 cinemas.
There are two literary associations in Horlivka, both of which emerged from the same literary group (formed around 1923, based on the proletarian writers' union "Zaboy"). After a split in the early 1990s, the literary groups no longer united. The larger literary association, "Zaboy," has over 45 members. "Zaboy" is a public organization that has published the annual almanac "Voskhozhdenie" ("Ascent") since 1994.
In the 1920s, a theater studio was founded, which over the years grew into a city theater. Since the 1960s, the Horlivka City Folk Theater "Yunist" has been organized in the Lenin Palace of Culture.
The members of the rock trio Fontaliza, who opened for the band Okean Elzy during the final concert dedicated to the band's 20th anniversary, are from Horlivka.
In May 1977, Vladimir Vysotski performed in Horlivka. This fact is mentioned in his biography from the series "The Lives of Remarkable People" by Vladimir Novikov.
Kaynak: Wikipedia – Horlivka · CC BY-SA 4.0
