Ялта
Я́лта — місто-курорт в Україні на південному узбережжі Криму, популярний центр міжнародного туризму і відпочинку, найпопулярніший морський курорт Криму.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Я́лта — місто-курорт в Україні на південному узбережжі Криму, популярний центр міжнародного туризму і відпочинку, найпопулярніший морський курорт Криму. Центр Ялтинського району у складі Автономної Республіки Крим, колишне місто республіканського підпорядкування. В епоху середньовіччя відома під назвами Джаліта, Яліта, Кауліта.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Я́лта — місто-курорт в Україні на південному узбережжі Криму, популярний центр міжнародного туризму і відпочинку, найпопулярніший морський курорт Криму. Центр Ялтинського району у складі Автономної Республіки Крим, колишне місто республіканського підпорядкування. В епоху середньовіччя відома під назвами Джаліта, Яліта, Кауліта.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Географія
Територія Ялтинської міськради, так званої «Великої Ялти» простягнулася уздовж Чорного моря від мису Сарич до гори Аю-Даг. Вона має ширину берегової смуги від 1—1,5 км на заході, до 4—6 км на сході, довжину берегової лінії — 56 км.
Проте саме місто займає лише 28,29 квадратних кілометрів і розташоване у великому амфітеатрі, який розділяється горою Дарсан на дві долини річок Учан-Су (Водоспадна) і Дерекойка (Швидка). Через Ялту проходять 7 туристичних маршрутів державного і міжнародного значення.
Важливими лікувально-кліматичними чинниками Великої Ялти є заповідники: Ялтинський гірничо-лісовий (пл. 14,5 тис. га), мис Мартьян (пл. 240 га), Кримський біосферний; пам'ятники садово-паркового мистецтва державного і місцевого значення (415 га), місцеві парки і сквери (1472 га). Найбільшими парками Ялти є — Массандрівський, Лівадійський, Місхорський, Алупкинський.
Протяжність пляжів Великої Ялти — 59 км, їх площа — 600 тис. м².
Екологія
Екологія Ялти характеризується наявністю екологічних проблем. Так, недоочищені стічні води міста скидаються по глибокому колектору у море, річки Учансу та Дерекойка виносять у море велику кількість нафтопродуктів, завислих часток та органічних речовин, а у відвали скидається сірка та сірчисті сполуки, що утворюються при очищенні видобутого газового конденсату. В той же час міський транспорт є основним акустичним забруднювачем та одним з основних забруднювачів атмосфери та гідросфери.
Клімат
Клімат м'який, сухий, субтропічний середземноморського типу, гірсько-морський. Зима м'яка; літо дуже тепле, сухе, сонячне. Середня річна температура повітря +13°С, лютого +4°С, липня +23°С. Опадів 700 мм на рік, кількість днів з опадами — 85 в рік, тривалість сонячного сяйва — 2250—2300 год/рік.
Населення
Національний склад населення Ялтинської міськради за переписом 2001 р.:
Історія

На території сучасної Ялти знайдені археологічні пам'ятники епохи бронзи, поселення таврів, з перших століть н. е. існувало поселення греків-колоністів Яліта (надалі називалася Галіта, Джаліта, Кауліта, Геаліта, Еталіта, сучасна назва, ймовірно, з 16 сторіччя). За легендою, шукаючи нові землі, греки потрапили у сильний шторм. Вони блукали в акваторії Чорного моря кілька тижнів і втратили будь-яку надію на порятунок. Аж тут один з членів екіпажу корабля закричав: «Ялос!», що в перекладі означає «Берег».
У VI столітті Ялта опинилася під владою Візантії, що була на той час однією з найбільших держав світу. Саме у цей період в місті з'явилися перші церква та фортеця. Що найунікальше — руїни цієї фортеці збереглися й донині й розташовані поблизу найбільшого в Україні водоспаду Учан-Су.
Після 1261 року контроль над південним берегом Криму, включно з Ялітою, відійшов генуезцям. Почався справжній розквіт регіону, який тривав до 1471 року — перша серйозна чорна дата в історії Ялти, яку зруйнував потужний землетрус.
1475 року підпала під владу Османської імперії. У 1774—83 роках — у складі Мангупського кадилику Бахчисарайського каймакамства Кримського ханату.
У 1778 році російські війська, які захопили півостів, насильно переселили місцеве християнське населення (урумів та румеїв) у Приазов'я. Депортовані з кримської Ялти осіли поблизу Маріуполя Донецької області, де створили однойменне селище — Ялту.
З 1783 року Ялта разом з усім Кримом анексована Російською імперією. Селище практично знелюдніле, в ньому лишилися хіба рибалки з сім'ями, церква та прикордонна сторожа, що складалася з батальйону греків-колоністів. Вже в 1838 році Ялта офіційно стала містом, яке з 1860-х років почала розвиватися як курорт. Ялта відіграла значну роль в історії України. Варто також зазначити, що значний внесок в розвиток та розбудову Ялти зробили й українці. Зокрема, тут понад 20 років жив та працював лікарем український поет та фольклорист Степан Руданський. Доклався до розбудови міста й інший український лікар — Володимир Дмитрієв. За його ініціативи в Ялті відкрили водопровід, каналізацію та метеостанцію.
Адміністративний устрій
До складу Ялтинської міської ради входять 2 міста (Ялта і Алупка), 29 селище і 1 село. Міська рада входить до складу Ялтинського району.
Економіка

Промисловість регіону представляють 17 підприємств. Підприємства харчової промисловості виробляють 95 % обсягу промислової продукції (зокрема виноробна — 42 %, рибна — 19 %).
На території Великої Ялти розташовано Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» (засновано на початку XX століття), заводи «Лівадія» і «Гурзуф», які входять до складу об'єднання, а також Головний завод НВАО «Масандра».
Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на виноградарстві (високоякісні сорти — Мускат білий, чорний, рожевий, Каберне, Токай, Альбільо, Сапераві, Піно та інші), фруктів і тютюну. Сільське господарство представлене такими підприємствами: заводи «Гурзуф» і «Лівадія», колишній рибколгосп «Промінь».
У структуру транспорту і зв'язку входять: Укртелеком, Кримська дирекція ПП «Електрозв'язок», Ялтинський морський торговельний порт.
Будівництво: Кримспецгідрорембуд, РСУ ЯО ЗАТ «Укрпрофздравниця».
Торгівля: КП «Ялтинський міськкоопринкторг», ОАТП «Ялтинський плодоовощкомбінат».
Житлово-комунальне господарство: ВО водопровідно-каналізаційного господарства, КП «Ялтатеплокоммуненерго».
Санаторно-курортна сфера: готельні комплекси «Ялта-інтурист», «Ореанда», МДЦ «Артек» і багато інших.
Банки і фінансові установи: Укрсоцбанк м. Ялти, ЗАТ «Біополіс».
Органи державного управління: Фонд комунального майна міста Ялти.
Інфраструктура

Охорона здоров'я
У регіоні представлені всі типи установ лікувального і оздоровчого характеру, загальною кількістю 144 (на 39 тис. місць), з них 115 (на 34,7 тис. місць) — річного функціонування. До Ялтинського курортного району входять місто Алупка і селища Гурзуф, Лівадія, Ореанда, Гаспра, Кореїз, Сімеїз, Форос.
До курортних установ Великої Ялти належать: 70 санаторіїв і пансіонатів, 16 будинків відпочинку, 17 пансіонатів, 18 баз відпочинку, 8 оздоровчих таборів, 4 туристичних бази і кемпінгу, 11 готелів. Основний лікувальний засіб — кліматотерапія. Показання: хронічні захворювання легень і верхніх дихальних шляхів (нетуберкульозного характеру), хвороби серцево-судинної і нервової систем тощо. В Ялті знаходиться Ялтинський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І. М. Сєченова. Курорт функціонує цілий рік.
Від середньовіччя в Ялті збереглися руїни укріплень, залишки храму в печері Іограф. За радянських часів у 1936 році архітекторами П. Крижанівським, В. Ковальським було споруджено санаторії «Курпати» (тепер корпус носить назву «Пальміро Тольятті»), 1972 року архітектором Ю. Набоком санаторій «Чорноморський» та інші. За проектом І. Татієва 1975 року було добудовано будинок міськкому Компартії України (закладено 1955 року), зведено готель «Ялта» (1980 рік, архітектор А. Полянський).
Транспорт
Велика Ялта має розвинену транспортну інфраструктуру, яка обслуговує потреби курорту. Головним сухопутними транспортними артеріями є автомагістралі Сімферополь—Алушта—Ялта і Севастополь—Ялта—Алушта—Феодосія. Відстань до облцентру становить близько 80 км і проходить автошляхом E105, з яким збігається М18. Із Сімферополем пов'язана тролейбусним сполученням. Міжміський автобусний рух обслуговує автовокзал.
Морське транспортне обслуговування забезпечує Ялтинський морський торговельний порт в Ялтинській бухті, який приймає вантажні і пасажирські (зокрема круїзні) судна. Ялтинський вантажний торговий порт забезпечує переробку і відправку вантажів, каботажні і міжнародні перевезення. Ялтинський пасажирський порт здійснює перевезення відпочиваючих і жителів Ялти уздовж Південного берега Криму.
Освіта, наука та культура
Культурний потенціал Великої Ялти складають: Алупкинський палацово-парковий комплекс, Лівадійський палац-музей, Ялтинський державний історико-літературний музей, будинок-музей А.Чехова, Кримська кіностудія «Ялтафільм», театр ім. А.Чехова, концертний зал «Ювілейний», централізована бібліотечна система, музей О.Пушкіна в Гурзуфі, меморіальний музей Лесі Українки.
У місті функціонують 35 спортивних організацій (спортивні секції по 21 виду спорту, з них 12 видів — олімпійських). Відомі ялтинські спортсмени: Л.Османова, А.Веденмєєр, А.Рісник, Ю.Солодков, Р.Загороднюк, збірна команда м. Ялти по городковому спорту (капітан — А.Бабич).
Найпопулярнішими масовими міськими заходами є «Кримська зима», «Зимове море», спортивні свята, приурочені до дня міста, Дню спорту України.
Влітку Ялта стає одним з центрів культурної життя країни, літньою столицею України. Тут проводяться фестивалі театру і кіно (Міжнародний фольклорний фестиваль, з 1999 р.); Міжнародний телекінофорум «Разом» (з 2000 р.), Міжнародний фестиваль класичної музики «Зірки планети», фестиваль «Море друзів», «Біля Чорного моря» та інші.
У місті легалізована діяльність 285 суспільних об'єднань громадян, з них — 17 регіональних відділень політичних партій і 57 релігійних організацій.
Велика Ялта давно привертає видатних людей. Тут побували сотні письменників, композиторів, художників, кінематографістів, відомих співаків і акторів.
Науковий потенціал Великої Ялти представляють 5 науково-дослідних і наукових інститути (НДІ винограду і вина «Магарач», Державний Нікітський Ботанічний Сад, НДІ курортології, фізіотерапії ім. Сеченова, Ялтинський філіал Кримського НДІ проектування, Ялтинський філіал Кримкурортпроекта).
У Ялті 26 загальноосвітніх шкіл (16540 учнів), вечірня школа (1020 учнів); 30 дитячих садків (1890 дітей), 6 позашкільних установ (3800 дітей); функціонують 5 навчально-виховних комплексів «школа — дитячий садок», УВК «Школа — дитячий садок» № 15 з українською мовою навчання, ЕНВК «Школа майбутнього».
Туризм

Центр органної музики (неподалік Лівадійського палацу, вул. Батуріна,4, в колишньому приміщенні електростанції палацу. Орган створив Володимир Хромченко.)
Православна Церква Св'ятого Іоана Золотоустого,
Православний собор Олександра Невського,
вірменська церква, побудована в 1909—1014 роках архітектором Г. Тер-Мікеляном за ескізами художника Вардгеса Суренянца
колишній палац Еміра Бухарського. Зведений в 1907–1911 рр.
перший в Україні приватний зоопарк «Казка».
У місті поставлено ряд пам'ятників відомим діячам, митцям, поетам: А. Чехову (1953, скульптор Г. Мотовилов), В. Леніну (1954, скульптор П. Яцино), борцям за владу Рад (1969, скульптор Ю. Орєхов), Лесі Українці (1972, скульптор Г. Кальченко), Ханжонкову О..
Відомі люди
Горська Алла Олександрівна — українська художниця-шістдесятниця і відомий діяч правозахисного руху 60-х років в Україні.
Гуляницький Олексій Феодосійович — український диригент, народний артист УРСР.
Лігнау Олександр Георгійович — Генерал-хорунжий збройних сил Української Держави.
Літровник Володимир Кимович — український звукооператор.
Лучина Ніна Іванівна (1918—1989) — український кінокритик.
Алла Назимова (справжнє ім'я Міріам Левентон) — американська акторка театру та кіно, удостоєна двох зірок на Алеї Слави Голівуда.
Танський Володимир Іванович — відомий ентомолог, доктор біологічних наук, професор; народився у Ялті.
Медведєв Володимир Олександрович (1929—1988) — російський актор.
Навроцький Володимир Володимирович — український вчений, доктор медичних наук, професор, громадський діяч, краєзнавець, жив і помер у Ялті.
Андреєв Микола Петрович — український живописець, протягом 1966—1994 років працював художником-оформлювачем Ялтинських художньо-виробничих майстерень.
Олійник Ганна Петрівна — українська художниця, понад 50 років пропрацювала у Ялтинській організації Спілки художників України.
Останній Галина Опанасівна — українська художниця, протягом 1950—1989 років працювала в Ялтинських художньо-виробничих майстернях.
Володимир Гаврилюк — український військовий, з 2000 року жив в місті, навчався у Кримському гуманітарному університеті, після російської окупації переїхав на Вінниччину, загинув 13 грудня 2022 року під час боїв з окупантами в районі села Терни на Донеччині.
У Ялті свого часу бували О. Пушкін (1820), О. Грибоєдов (1825), О. Островський (1860), М. Некрасов (1876), Л. Толстой, М. Коцюбинський, М. Кропивницький, Леся Українка., Володимир Вернадський, М. Заньковецька, М. Садовський та ін. Тут жив і похований С. Руданський, поховані російський композитор В. Калінніков, український поет Є. Григорук, білоруський поет М. Богданович. З цим курортним містом пов'язаний тривалий період життя і діяльності А. Чехова, який тут зустрічався з Максимом Горьким, І. Буніним, О. Купріним, І. Левітаном, трупою Московського художнього театру на чолі з К. Станіславським. У 1901—1914 роках в Ялті жив вірменський композитор та диригент О. Спендіаров.
Джерела
А. В. Іванець. Ялта [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 735. — ISBN 978-966-00-1359-9.
стаття Ялта — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Посилання
Ялта // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2125. — 1000 екз.
Ялта: місто з лікувальним кліматом і культурним опором. Ukraїner. 24 квітня 2023. Архів оригіналу за 15 липня 2026.
Kaynak: Wikipedia – Ялта · CC BY-SA 4.0
Kardeş kentler
Santa Barbara, Amerika Birleşik Devletleri
Kaynak: Wikipedia – Yalta · CC BY-SA 4.0
History

12th–19th centuries
The existence of Yalta was recorded in the 12th century by an Arab geographer, who described it as a Byzantine port and fishing settlement. It became part of a network of Genoese trading colonies on the Crimean coast in the 14th century when it was known as Etalita or Galita. Crimea was captured by the Ottoman Empire in 1475, which made it a semi-independent subject territory under the rule of the Crimean Khanate but the southern coast with Yalta was under direct Ottoman rule forming the Eyalet of Kefe (Feodosiya). Yalta was annexed by the Russian Empire in 1783, along with the rest of Crimea, sparking the Russo-Turkish War (1787–1792). Prior to the annexation of the Crimea, the Crimean Greeks were moved to Mariupol in 1778; one of the villages they established nearby is also called Yalta.
In the 19th century, the town became a fashionable resort for the Russian aristocracy and gentry. Leo Tolstoy spent summers there and Anton Chekhov in 1898 bought a house (the White Dacha) here, where he lived until 1902; Yalta is the setting for Chekhov's short story, "The Lady with the Dog", and such prominent plays as The Three Sisters were written in Yalta. The town was also closely associated with royalty. In 1889 Tsar Alexander III finished construction of Massandra Palace a short distance to the north of Yalta and Nicholas II built the Livadia Palace southwest of the town in 1911.
20th century
During the 20th century, Yalta was the principal holiday resort of the Soviet Union. In 1920, Vladimir Lenin issued a decree "On the Use of Crimea for the Medical Treatment of the Working People" which endorsed the region's transformation from a fairly exclusive resort area into a recreation facility for tired proletarians. Numerous workers' sanatoria were constructed in and around Yalta and the surrounding district. There were, in fact, few other places that Soviet citizens could come for a seaside holiday, as foreign travel was forbidden to all but a handful. The Soviet elite also came to Yalta; the Soviet premier Joseph Stalin used the Massandra Palace as his summer residence.
Main sights

Famous attractions within or near Yalta are:
Yalta's Sea Promenade (Naberezhnaya), housing many attractions, which was renovated in 2003 and 2004
Saint Hripsime Church of Yalta, an Armenian Church, with frescoes by V. Surenyants
A Roman Catholic Church built by Nikolay Krasnov
Yalta's cable car, taking visitors to the Darsan hill, from which one can see Yalta's shoreline
Renovated Hotel Taurica, the first hotel in the former Russian Empire with elevators
Alexander Nevsky Cathedral, constructed by the architect Krasnov, who also constructed the Livadia Palace and the architect P. Terebenyov
Former main building of the Ministry of Defence hotel, built in the style of a Gothic castle
Yalta's Aquarium, housing small dolphins
Park-museum Polyana Skazok (Glade of Fairytales)
White Dacha – House-museum of Anton Chekhov
House-museum of Lesya Ukrainka at Lesya Ukrainka Museum
House with Caryatids, where the composer A. Spendiarov lived
Yalta Intourist, the largest hotel in Ukraine
International children's centre of Artek (Gurzuf)
Ai-Petri Mountain (1233 metres high, with a cable car traveling to and from the mountain)
Geography

Climate
As Yalta lies to the south of the Crimean Mountains and within an amphitheatre of hills, the climate is mild. Köppen classifies the city as humid subtropical (Cfa), bordering on a Mediterranean climate (Köppen climate classification: Csa); while the city's Trewartha class is oceanic (Do), barely missing the criteria for humid subtropical (Cf). In February, the average temperature reaches 4 °C (39 °F). Snow is infrequent and melts soon thereafter. In July, the average temperature reaches 24 °C (75 °F). The average annual precipitation is 612 millimetres (24.1 in), most of it being concentrated in the colder months. The sun shines approximately 2,169 hours per year. Since the city is located on the shore of the Black Sea, the weather rarely becomes extremely hot due to the cool sea breezes. The average annual temperature for Yalta is around 14 °C (57 °F), which makes it one of the warmest places in Ukraine.
Demographics
As of the Ukrainian Census conducted on 1 January 2001, the population of Yalta is 80,500. The main ethnic groups of Yalta are: Russians (65.5%), Ukrainians (27.7%), Belarusians (1.6%), and Crimean Tatars (1.3%). In terms of spoken languages, the majority of the population speaks Russian (88.1%) as their mother tongue, followed by significant minorities of native Ukrainian (8.9%) and Crimean Tatar speakers (1.1%).
This total number does not comprise the population of neighbouring villages and small towns. The metropolitan area population is about 139,500.
Sport
Yalta is home to FC Rubin Yalta which plays in the Russian Second League Division B. In 2005-2006 in Yalta existed the Anatoliy Zayayev club, FC Yalos Yalta.
Notable people born in Yalta
Oleksandr Lignau (1872–1938), Ukrainian general and first Minister of War of the Ukrainian State
Alla Nazimova (1879–1945), Russian-American actress
Viktor Kopp (1880–1930), Soviet diplomat of German ethnicity
Louis Hofbauer (1889–1932), Austrian artist
Serge Piménoff (1895–1960), French art director
Nathalie Kovanko (1899–1967), Ukrainian actress
Alla Horska (1929–1970), Ukrainian artist
Antonina Rudenko (born 1950), Soviet-Ukrainian swimmer
Nathalia Edenmont (born 1970), Ukrainian-Swedish artist
Julia Vakulenko (born 1983), Ukrainian tennis player
Vera Rebrik (born 1989), Ukrainian-Russian track field athlete
Peter Paltchik (born 1992), Ukrainian-born Israeli Olympic and European champion judoka
Valentina Ivakhnenko (born 1993), Ukrainian-Russian tennis player
Kaynak: Wikipedia – Yalta · CC BY-SA 4.0
