
Ірпінь
Ірпíнь — місто України в передмісті Києва.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Ірпíнь — місто України в передмісті Києва. Розташоване на річці Ірпінь. Центр Ірпінської міської громади. Найбільше місто у Бучанському районі Київської області.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About

Ірпíнь — місто України в передмісті Києва. Розташоване на річці Ірпінь. Центр Ірпінської міської громади. Найбільше місто у Бучанському районі Київської області.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Етимологія
Ойконім Ірпінь походить від суміжного гідроніма. Щодо назви річки, то в історичних джерелах зустрічається кілька варіантів:
Ірпень (1159 року), Ірпінь (XVII ст.), Ирпѣнь (1653), Irpień (1686), Irpien (1931), Ірпінь (1959),
Рупинь, Рпень (XI ст.), Rpen (1593), Ropin (1931),
Вірпінь (1974) — назва, зафіксована в поліських говірках,
Пирна (1319), Pierna (1913) — помилковий запис або перекручена внаслідок метатези форма.
Назва утворена за допомогою суфікса -ень та праслов'янського кореня *ръп- / *ryp- (яма), який лежить в основі староукраїнських слів рип (обрив, провалля, рівчак), рипа (ритвина, берег річки, обрив на березі), а також діалектного яр (заглиблення в ґрунті). Подібне походження мають й інші гідроніми: Ри́па, Ри́пень, Рипи́нка, Рипинна́ та Ірпа́ й Ірпиця (басейн Десни).
Історія

Від давніх часів до початку XX століття
Недалеко від Ірпеня виявлені поселення лебедівської культури часів бронзової доби XI—IX століть до н. е., підгірцівської культури VI—III століть до н. е., давньоруської культури.
У часи Київської Русі у Приірпінні проходив кордон між двома східнослов'янськими союзами племен — полянами і древлянами. Під час монгольської навали ці місця були спустошені. Їхнє нове заселення почалося в лише в XVI столітті.
Місцеве населення брало участь у національній революції 1648—1676, у народному повстанні під проводом Семена Палія. У 1686—1793 роках річкою Ірпінь пролягав кордон між московськими та польськими володіннями в Україні.
1793 року, у зв'язку із другим поділом Речі Посполитої, Правобережна Україна, включаючи Приірпіння, входить до складу Російської імперії.
1803 року на місці північно-західного кута теперішнього Ірпеня згадується хутір Пилипів Потік.
У другій половині XIX століття на місці східного кута нинішнього Ірпеня виникла німецька колонія Северинівка.
У зв'язку з будівництвом у 1898 році залізниці Київ — Ковель біля залізничного мосту через річку Ірпінь виникло поселення — станція Ірпінь. 1902 року у газеті «Кіевлянинъ» згадується про роз'їзд Ірпінь, який поклав початок сучасному місту.
Селище Ірпінь будували без чіткого архітектурного плану. У лісі прорубали просіки. Так виникали вулиці, які називали лініями. Сприятливий клімат, зелені лісові масиви, чисте повітря створили усі передумови для організації розгалуженої санаторно-курортної зони. Ірпінь на час заснування мав кілька лісових складів, 2—3 дрібні крамниці, два базари. Для вирішення культурно-побутових проблем селища громадськість організувала товариство благоустрою Ірпеня. У 1909 році закладено і з 1911-го почали правити службу у Храмі Святої Трійці — найстарішому храмі Ірпеня.
Українські визвольні змагання
У ході Української революції Ірпінь став частиною проголошеної ІІІ Універсалом Української Народної Республіки у складі адміністративно-територіальної одиниці Київ.
Географія та клімат
Місто розташоване на півночі України, входить до складу Київської області. Розташоване в центральній частині області, на річці Ірпінь. Віддалене від Києва на 7 км. Має площу 110,83 км².
Клімат помірно континентальний, м'який, з достатнім зволоженням. Середня температура січня — 6°С, липня +19,5°С. Тривалість вегетаційного періоду 198—204 дні. Сума активних температур поступово збільшується з півночі на південь від 2480 до 2700°. За рік на території міста випадає 500—600 мм опадів, головним чином влітку.
Впродовж 2014—2016 років в Ірпені споруджено 5 парків та 5 скверів. Щороку висаджуються нові зелені насадження. Споруджується комплекс очистки питної води.
Місцевості

Ірпінь залізницею розділений на дві частини, кожна з яких має свої історичні кути.
Пилипів Потік — історичне урочище, північно-західний кут, розташований уздовж правого берега річки Буча від Гайдамацької вулиці до Університетської. Згадується як хутір у 1803 році.
Северинівка — історичний північно-східний кут Ірпеня. На початку XX сторіччя на території Северинівки уздовж річки Ірпінь і лінії залізниці Київ — Ковель залізничники побудували свою колонію. Будівництво велося без чіткого архітектурного плану. У лісі прорубували просіки, які перетворювалися на вулиці. Їх назвали лініями. Згадкою про часи заснування міста є мікротопоніміка Ірпеня: Северинівська вулиця, Перша, Друга та інші лінії.
«Курортна» частина розташована на південному заході у сосновому лісі. Місцевість забудовували санаторіями, профілакторіями, оздоровчими дитячими таборами. Після Чорнобильської аварії деякі оздоровчі заклади закрили. На початку XXI століття сосновий ліс поступово вирубують, на місці якого ведеться будівництво житлових комплексів.
Місцева влада
Самоврядування
Місцеве самоврядування міста Ірпінь здійснюється Ірпінською міською радою, яка складається з 36 депутатів, з них 15 депутатів у шостому скликанні обрані від політичної партії «Нові обличчя».
Очільники міста
1990—1998 року — Мартін Гаррі Геральдович.
1998—2006 року — Скаржинський Володимир Данилович.
2006—2007 року — Свистович Мирослава Богданівна.
2007—2010 Бондар Олег Васильович міський голова Ірпеня Київської області (червень 2007 — листопад 2010 років).
2010—2014 року — Ірпінським міським головою вдруге став Скаржинський Володимир Данилович, член Партії Регіонів.
26 жовтня 2014 року — 2 серпня 2018 року — Ірпінським міським головою був Карплюк Володимир Андрійович, лідер політичної партії «Нові обличчя».
2 серпня 2018 року — 31 жовтня 2019 року — в. о. Ірпінського міського голови була Попсуй Анастасія Вікторівна (партія «Нові Обличчя»).
31 жовтня 2019 року — 25 жовтня 2020 року — в.о. Ірпінського міського голови був Літвинов Андрій Вікторович (партія «Нові Обличчя»).
5 листопада 2020 року — 29 липня 2025 року — Ірпінським міським головою був Маркушин Олександр Григорович (партія «Нові Обличчя»).
29 липня 2025 року — в. о. Ірпінського міського голови стала Макеєва Анжела Георгіївна (партія Слуга Народу).
Благоустрій

2016 року Ірпінь потрапив до Національного реєстру рекордів України за найбільшу кількість реконструйованих та збудованих за два роки парків і скверів.
Ірпінський міський парк імені Володимира Правика
У парку встановлено погруддя Володимиру Правику, загиблому пожежнику, одному з перших, хто прибув на пожежу 4-го блоку Чорнобильської АЕС. Парк заснований на початку 1980-х років. Наприкінці 2014 року реконструйований. Він вражає природною красою і ландшафтними дизайнерськими рішеннями. Улюблене місце дозвілля ірпінців і гостей міста. Щовихідні тут проводяться безкоштовні творчі, спортивні, розважальні програми для дітей і дорослих. Розташований на вулиці Соборній.
Центральний парк
Створений та відкритий 2016 року. Розташований на перехресті вулиць Університетської та Літературної. Найбільший парк Ірпеня. У парку є бігові доріжки, дитячий і спортивний майданчики, вело- та ролепрокат, штучна водойма, зона барбекю, оригінальні скульптури, зелена алея та шезлонги.
Міський парк культури та відпочинку «Дубки»
Розташований на Соборній вулиці. Парк заснований на початку 1970-х років. Тривалий час перебував у руїнах, частина території була приватизована. Оновлений парк відкрито і повернуто громаді у 2015 році. Тут розташоване літературне кафе, створені місця для сімейного відпочинку, прогулянок з дитячими візочками, занять велоспортом, окремі зони для барбекю і вигулу домашніх тварин.
Парк дерев'яних скульптур «Покровський»
Розташований на перехресті вулиць Покровської та Котляревського. Парк дерев'яних скульптур відкритий у 2016 році. Авторські дерев'яні скульптури виготовляли майстри з різних куточків України. Тут представлені фігури тварин, птахів, козаків, янголів, міфічних істот, героїв відомих казок і мультфільмів. Центральна фігура скульптурного ансамблю — янгол з дитиною на руках. За короткий час парк уподобали не лише ірпінці, а й гості міста.
Парк Перемоги
Найстаріший парк Приірпіння. Названий на честь перемоги в Другій світовій війні. Розташований між Соборною та Університетською вулицями, біля школи № 17. У парку встановлено пам'ятник танку Т-34. Тут розташований популярний мотузковий парк спортивного орієнтування «Панда». До Дня міста Ірпінь у 2018 році за ініціативи Володимира Карплюка було проведено реконструкцію парку Перемоги, частина з якого після відкриття отримала назву Парк Незнайка — на честь героя трилогії Миколи Носова, дитинство якого пройшло в Ірпені.
Архітектура

Пам'ятник академіку Заріфі Азізівні Алієвій, дружині азербайджанського президента Гейдара Алієва, було встановлено в 2004 р. на прохання і коштом азербайджанської громади Приірпіння. Автори — скульптор Гурбанов Сейфаддін Алі огли, архітектори В. О. Рак і Б. М. Піаніда. Розташований на вулиці Заріфи Алієвої біля парку її імені. Окрема роль у спонсоруванні відновлення парку ім. Заріфи Алієвої, дружини президента Азербайджану Гейдара Алієва, належить Державній Нафтовій Компанії Азербайджанської Республіки (SOCAR).
Героям, що загинули за Батьківщину. Цей пам'ятник розташовано у парку Слави.
Правика Володимира. Погруддя ліквідатора аварії на ЧАЕС Героя Радянського Союзу В. П. Правика було відкрито 30 жовтня 1988 р. Автор — архітектор В. Є. Гуменюк. Розташований у парку Правика.
Танк Т-34, розташований у парку Перемоги.
Шевченка Тараса. Пам'ятник розташований на вулиці Шевченка.
Кричевського Ф. Г. Пам'ятник встановлено 1980 року на місці садиби, де у 1944—1947 рр. мешкав український художник і педагог, один із засновників і перший ректор української Академії образотворчого мистецтва Федір Григорович Кричевський. Має вигляд стели з білого мармуру заввишки 2 метри, на якій викарбувані профіль художника та роки його життя. Автор — Б. М. Піаніда. Розташований вул. Павленка, 1.
Пам'ятник солдатам, які загибли під час Другої світової війни. Розташований по вулиці Університетській.
Погруддя Ярославу Мудрому, Богдану Хмельницькому, Пилипу Орлику та Михайлу Грушевському.
В Ірпені є наступні архітектурні споруди:
Дача київського фабриканта Івана Чоколова, від 1936 року є Будинком творчості спілки письменників України.
Свято-Троїцька церква 1911 року (незважаючи на поважний вік до переліку пам'яток не зарахована).
В Ірпені взірці дачної забудови першої половини XX століття й перших повоєнних десятиліть мають історичне значення як місця перебування й діяльності багатьох представників творчих професій.
Охорона здоров'я

Мережа з охорони здоров'я в Ірпені враховує 12 лікувальних закладів. Серед них найбільш значущі Ірпінська центральна міська лікарня, Ірпінська міська поліклініка, Дитячі лікарня та поліклініка, пологовий будинок, жіноча консультація. Створено Антигіпертензивний центр, відкрито Мамологічний центр. Кардіологічну реабілітацію здійснює санаторій «Ірпінь». В місті діє дитячо-юнацький клуб «Дивосвіт» з елементами соціалізації дітей і молоді з особливими потребами — перший і єдиний комунальний заклад такого спрямування в Ірпені та в Київській області.
Економіка та промисловість
У вересні 2016 року Ірпінському регіоні діяли 125 підприємств, загальний фонд оплати праці яких складав 79,4 млн грн. Чисельність працюючих на підприємствах регіону 16 203 особи. Виробництво промислової продукції здійснюють 28 промислових підприємств. Переважає недержавний сектор, частка якого у загальному обсязі промислового виробництва становить близько 95 %. Обсяги реалізованої продукції за даними промислових підприємств основного кола за перше півріччя 2016 року склали 1354518,6 тис. грн. Станом на 1 липня 2016 року у місті Ірпені та селищах Ворзель, Гостомель, Коцюбинське було 8920 малих та середнього підприємців, на яких працювало 9200 осіб.
Вагомою складовою економіки регіону є будівництво. Основними компаніями будівельної галузі регіону на даний час є наступні компанії:
Товариство «Відважних», яке звело 16 житлових комплексів, у яких уже проживає 10 тисяч мешканців. Серед них — ЖК «Новатор», «Варшавський Двір», «Rich Tawn, Буча», «Буча Квартал», «Центральний», «Парковий», «Лісова Буча», «Полтавський», «CENTRAL HOUSE», «Novator Irpin», «Burgundia», «River Port» та ін.). Засновниками товариства «Відважних» є Володимир Карплюк та Володимир Співак.
Інші значущі підприємства регіону ТОВ «Агрофарм» (фармацевтичне підприємство), ТОВ «Натур+» (єдине в Україні фармацевтичне підприємство, основною діяльністю якого є виробництво «Гематогену»), завод поліетиленових виробів «Планета Пластик», інтернет-провайдер «Dominet».
У міському комунальному господарстві Ірпеня обслуговуванням житла займається КЖЕП «Ірпінь», водопостачанням — КП «Ірпіньводоканал», теплопостачанням — «Ірпіньтепломережа», «Теплокомунсервіс». Постачання електроенергії в місті здійснюється Ірпінським районним підрозділом ЗАТ «АЕС Київобленерго». Постачання природного газу в Ірпені здійснює ВАТ «Київоблгаз».
Транспорт

Зовнішні зв'язки Приірпіння з іншими населеними пунктами України забезпечуються залізничним, автомобільним та повітряним транспортом. Через територію регіону проходить магістральна автомобільна дорога державного значення М07 (Київ — Ковель — Ягодин); на півночі регіону проходять міжнародні автомобільні транспортні коридори: Критський № 3, Європа — Азія. Зазначені транспортні коридори проходять у створі магістрального автошляху міжнародного значення М06 (Київ — Чоп і надалі на Будапешт) та мають значення для налагоджених каналів автоперевезень між Україною і державами Західної Європи.
Авіаційний науково-технічний комплекс імені Антонова розташований неподалік від міста (в смт Гостомель). Має злітно-посадковою смугою (завдожки 3,5 км), здатний до прийому таких гігантів як Ан-225 «Мрія» (знищений 27 лютого 2022 року російськими окупантами в ході боїв за Гостомельський аеропорт) та Ан-124 «Руслан».
Залізничне сполучення
Приірпінням пролягають залізнична магістральна лінія Київ — Коростень. На її перегоні в межах Ірпінської міської громади розташована одна залізнична станція (Ірпінь).
У 1898 році розпочалось будівництво Києво-Ковельська залізниці. Саме її прокладання сприяло зростанню поселення. В Ірпені знаходиться однойменна залізнична станція на перегоні між залізничною станцією Біличі (7 км) та зупинним пунктом Лісова Буча (3 км). Станція Ірпінь відкрита 1904 року у зв'язку із будівництвом залізниці Київ — Ковель. Збереглася будівля вокзалу станції, збудованого тоді ж за типовим проєктом (подібні будівлі збереглися на станціях Святошин, Біличі та Клавдієво). У 1959 році станція електрифікована в складі дільниці Київ — Ворзель, що сприяло відкриттю руху приміських електропоїздів. У середині 2000-х років станція була реконструйована.
Автобусне сполучення
Транспортне перевезення здійснюють Ірпінське АТП-13250, ТОВ «Транс Груп» та Ірпінська філія ТОВ «Фастів-Автотранс».
Туризм
В Ірпені є 9 готелів для різних категорій мандрівників. У місті створено портал «Туристичний Ірпінь».
Спорт

Місто активно розвиває спорт та проводить спортивні заходи під гаслом «Місто Ірпінь — місто здоров'я». Гордістю міста є відкритий у 2016 році Центральний ірпінський стадіон «Чемпіон».
В Ірпені налічується 12 спортзалів, 40 спортмайданчиків, 4 стадіони, 3 футбольні поля зі штучним покриттям, 5 футбольних майданчиків зі штучним покриттям. У місті працює 1 дитяча юнацька спортивна школа (Ірпінська), в якій займаються 616 учнів та працює 17 тренерів. Школою підготовлено 36 вихованців — членів юнацьких молодіжних збірних команд України. Директор ДЮСШ Тарасов Володимир Зіновійович. На даний час 17 учнів ДЮСШ є кандидатами та членами збірних команд України.
У місті діють спортивні клуби «Біличанка», Регбійний клуб «Ірпінь», «Імператор», «Податковий Університет», «Санчін», «Спорт за життя», Ірпінська міська громадська організація студія сучасного спортивного танцю «Жардін де ля данс», художня гімнастика «Etoile» та ін. Створюються необхідні умови для навчання та підготовки до змагань спортсменів та студентів Національного університету державної податкової служби України. За 2016 рік проведено 42 спортивні заходи, у яких взяли участь 3581 студент та курсант. В університеті працює 21 секція, у якій навчається 775 студентів, з яких 199 — жіночої статі.
Ще з 1970-х років місто мало гідну футбольну команду, яка у 1971 році здобула золоті медалі чемпіонату Київської області з футболу і пізніше короткий час представляла місто на всеукраїнському рівні. У 1980-х роках в Ірпіні існувала команда майстрів «Динамо», яку тренував Віктор Каневський, але яка невдовзі переїхала до Білої Церкви. Місцевий навчальний заклад Податкової інспекції теж мав успішну футбольну команду, на основі якої було створено футбольний клуб Олександра Кравчука «Нафком».
Щорічні спортивні заходи: міська спартакіада школярів з 10 видів спорту. 2016 року учні ірпінських шкіл брали участь у фізкультурно-оздоровчому фестивалі «Козацький гарт». Ірпінська команда посіла 7-ме місце на Всеукраїнському фестивалі у Ворохті. Команди шкіл м. Ірпеня брали активну участь в обласних етапах Всеукраїнських змагань «Козацький гарт», «Старти надій», «Шкіряний м'яч», «Олімпійське лелеченя» в змаганнях обласного фізкультурно-оздоровчого патріотичного фестивалю «Нащадки козацької слави», Всеукраїнської молодіжної військово-спортивної гри «Патріот». Щорічно традиційно проводяться змагання за програмою «Тато, мама, я — спортивна сім'я» та міська Спартакіада школярів з 9 видів спорту.
Освіта та наука

1909 року, за ініціативою товариства, в Ірпені відкрито першу школу. Кошти для неї зібрали самі жителі селища. При школі працювала читальня.
Загалом у Приірпінні (тобто в Ірпені та населених пунктах Ірпінської міськради) функціонує 12 загальноосвітніх шкіл і гуманітарний ліцей.
Мережа приірпінських закладів дошкільної освіти нараховує 11 дитячих садочків. Позашкільні навчальні заклади Ірпеня — дитяча юнацька спортивна школа та музична школа.
Національний університет державної податкової служби України — історія університету бере початок у 1921 році з Українського торф'яного технікуму;
Ірпінський економічний коледж Національного аграрного університету — бере початок від відкритого в 1956 році сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку.
Ірпінська біблійна семінарія — вищий навчальний заклад євангельських християн-баптистів. Заснована у 1991 р., як духовно-просвітня семінарія, від 1997 — сучасна назва.
У 2018 році за ініціативи міського голови Володимира Карплюка в Ірпені відкрили Ірпінський ліцей інноваційних технологій (ІЛІТ) — особливий навчальний заклад, якому немає аналогів в Україні. В ІЛІТ навчання проводиться за оксфордською методикою, якою з ірпінськими педагогами поділився батько найрозумнішої родини у Великій Британії професор Кріс Імафідон (його діти у 9-річному віці склали іспити на навчання до Оксфордського університету). Кожна аудиторія оснащена сучасними меблями, необхідною технікою за напрямками навчання, мультимедійними центрами, інтерактивними дошками".
У липні 2018 року в Ірпені на вулиці Підгірна розпочали будівництво нової школи.
Населення
Чисельність
За переписом 2001 року українці складали 89,17 % населення міста, росіяни — 8,70 %.
Національний склад
Національний склад населення за даними перепису 2001 року:
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Культура
Історія культурного розвитку
Розташоване в мальовничій природній зоні Приірпіння — традиційно край митців. З приірпінським краєм пов'язане життя таких художників: Ф. Кричевського, М. Донцова, М. Мурашка, Б. Піаніда, М. Балясного, П. Сабадиша, скульптора В. Климова. Ще 1910 року виникло Ірпінське товариство аматорів сценічного мистецтва, яке піклувалось організацією «аматорських спектаклів, літературно-музичних і танцювальних вечорів, читань лекцій та рефератів з питань драми, сценічного мистецтва й літератури». Згодом в Ірпені було створено власний театр. За часи СРСР в Ірпені, на колишній дачі київського фабриканта М. І. Чоколова, в 1936 році створено Будинок творчості Спілки письменників України. Відтоді Ірпінь та Приірпіння в цілому відомі як значний УРСРівський і радянський літературний осередок, престижне місце дачного поселення багатьох письменників-сучасних класиків української та радянської літератури. У 1966 році місто отримало сучасний кінотеатр «Ірпінь». Зацікавлення місцевих ентузіастів від краєзнавства вилилося в організацію в 1977 році місцевого краєзнавчого музею.
Щорічно проходить фестиваль молодіжної пісні «Київщина» та Ірпінський кінофестиваль.
В Ірпені свого часу були М. В. Лисенко, Леся Українка, Панас Мирний, Іван Карпенко-Карий, Олександр Купрін, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Остап Вишня, Олександр Довженко, Андрій Малишко, М. Стельмах, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Юрій Яновський.
До Ірпінського будинку творчості приїжджають працювати відомі діячі культури та літератури. Відомий український письменник Михайло Стельмах написав в Ірпені романи «Хліб і сіль», «Правда і кривда», «Кров людська — не водиця». Вадим Собко створив п'єси «За другим фонтаном», «Капітан Коршун», «Пісня над зорями». Натан Рибак писав історичний роман «Переяславська Рада». У місті проживали Герої Радянського Союзу В. С. Лихотворик, П. М. Тананаєв, Н. Н. Федутенко, генерали у відставці Ф. І. Коновалов і Ф. Ю. Боков.
Релігія

Православна церква України
Храм Святого Георгія Побідоносця в Романівці
Миколо-Преображенська церква на 6-й лінії від 28 червня 2024 року.
УПЦ Московського патріархату
У березні 2022 року внаслідок обстрілу міста росіянами загинув парох Миколо-Преображенської церкви Московського патріархату. Після визволення Ірпеня від російських окупантів більшість православних громад вийшла з московської юрисдикції, за винятком двох храмів. Однак у 2024 році служби там уже не правили. А 28 червня 2024 року громада проголосувала за перехід Миколо-Преображенської парафії, розташованій на вулиці 6-а Лінія, 22-Д, в юрисдикцію ПЦУ.
Католицька церква
Каплиця Святої Терези від Немовляти Ісуса (РКЦ)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ)
Протестантизм
Церква «Прославлення» Євангельських християн-баптистів (ЄХБ)
У місті діє Ірпінська Біблійна семінарія.
Уродженці міста
Артеменко Людмила Михайлівна — Заслужена артистка УРСР, естрадна співачка, учасниця ВІА «Смерічка».
Драшпуль Назарій Владиславович (1994—2022) — солдат Збройних сил України; учасник російсько-української війни. Почесний громадянин Ірпеня (посмертно).
Калінін Леонід Володимирович, артист балету, балетмейстер, Заслужений артист України, балетмейстер-постановник Ансамблю танцю України, Київського театру мініатюр, Українського народного хору імені Г. Верьовки, Закарпатського народного хору, ансамблю пісні і танцю Київського військового округу.
Поліщук Валерій Петрович, український вірусолог, доктор біологічних наук (2000), професор (2001).
Скороход Костянтин Павлович, український композитор жанрів класичної та популярної музики, автор понад 150 пісень (зокрема, «Знову пісня лине» на слова В.Сосюри, «Твоя правда, Тарасе, із нами!» на слова О.Новицького, «Пісня про Гагаріна» на слова Д.Луценка, «Пісня про героя-партизана» на слова П.Воронька, «Київські весни» на слова І.Пучка та інші), обробки українських народних пісень. Пісні К. П. Скорохода виходили в світ і окремими виданнями, і збірками. Вони були популярними. Костянтин Павлович також написав гімн Ірпінської школи № 17.
Беспалий Борис Якович, український політик, Народний депутат України 3-го, 4-го та 5-го скликань.
Кукса Анатолій Павлович — відомий тренер з кульової стрільби, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР, заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури, нагороджений орденами «За Заслуги» ІІ та ІІІ ступенів.
Ворочинський К. К., відомий український лікар.
Марковецький В., український письменник.
Андрійцев В. О., член збірної України з вільної боротьби.
Коляденко Ірина Володимирівна — українська спортсменка-борчиня
Прохнич Володимир Васильович (1978—2022) — молодший сержант Збройних сил України; учасник російсько-української війни.
Видатні люди

В Ірпені та курортному Приірпінні як культурно-мистецькому і літературному осередку жили й творили художники Федір Кричевський (у будинку № 1 по вулиці Пролетарської революції з літа 1946 року і до своєї смерті), М. О. Донцов, Борис Піаніда, М. М. Балясний, Петро Сабадиш, В. Г. Заболотний, скульптор Володимир Климов, художник Я. О. Калацюк. Ірпінь має велику спадщину заслуженого художника України Володимира Федоровича Сидорука, який з 1953 року жив і працював в Ірпені — а це близько 2 тисяч картин. Всього за життя створено художником понад сім тисяч творів, які знаходяться у різних музеях України, світу, державних установах та приватних колекціях.
До Ірпеня свого часу приїздили відомі українські та російські письменники і поети Шестаков Дмитро, Леся Українка, Панас Мирний, Іван Карпенко-Карий, Юрій Яновський, Остап Вишня, Андрій Малишко, Михайло Стельмах, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Степан Васильченко, Леонід Первомайський, Олександр Купрін, Борис Пастернак, Олександр Твардовський; композитори Микола Лисенко та Лев Ревуцький; корифеї театру Михайло Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька; відомі українські перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш і Дмитро Паламарчук; кінорежисер Олександр Довженко, літературознавець Марієтта Шагінян та багато інших. В Ірпені минули ранні дитячі роки радянського письменника Миколи Носова; можливо, образ Квіткового міста у «Пригодах Незнайка і його товаришів» був навіяний враженнями його дитинства. Будинок, у якому жили Носови, (вул. Стельмаха, 12) існує донині. Мали дачі в місті Михайло Стельмах, Зінаїда Тулуб, Вадим Собко, Натан Рибак, П. Северов, В. Александров.
У Будинку творчості Спілки письменників України жили й творили Олександр Довженко, Остап Вишня, Павло Тичина, Микола Бажан, Михайло Стельмах, Олесь Гончар, Олесь Бердник, Максим Рильський, Павло Загребельний, Олександр Твардовський, Микола Ушаков, Олекса Новицький, Микола Асєєв, Григорій Кочур, Костянтин Паустовський, Ольга Форш і багато інших. Тут у Володимира Сосюри гостював французький письменник П'єр Гамарра.
Міста-побратими
В Ірпені встановлені побратимські стосунки з 17 містами, у тому числі трьома українськими:
В Ірпені встановили маленьку копію португальського маяка Санта-Марта, що розташований в місті-побратимі Кашкайші.
Див. також
Спілка Учасників, Ветеранів, Інвалідів АТО та бойових дій
Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)
Джерела
Зборовський А. І. Ірпінь [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — С. 516—517. — ISBN 978-966-02-6092-4.
Шендрик Н. І. Довідник з археології України: Київська область. — К., 1977.
Ткалич А. И. Ирпень: Путеводитель. — К., 1986. (рос.)
Ірпінь // Київщина Туристична. Путівник. — К. : «Світ успіху», 2009.
Ірпінь // Географічна енциклопедія України. У 3-х томах. — Т. 2. — К. : Українська Радянська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. — С. 83.
Ірпінь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 535. — ISBN 966-00-0610-1.
Література
На кордоні з мегаполісом: київське передмістя в антропологічній оптиці (кейс м. Ірпінь): кол. моногр. / [наук. ред., упоряд. О. Овсіюк]. — Київ: Дуліби, 2019. — 160 с. — ISBN 617-7310-30-2.
Лучик В. В. Ірпінь // Етимологічний словник топонімів України. — К. : Академія, 2014. — С. 236.
Посилання
Офіційний вебсайт Ірпінської міської ради
Денисенко Г. Г. Ірпінь [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 535
Візитівка міста (Ірпеня) на Офіційний вебсайт Ірпінської міської ради
Ірпінський кінофестиваль [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Новини Ірпеня та довідка: Портал Ірпеня [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Ірпінь — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР [Архівовано 18 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К. : Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
Kaynak: Wikipedia – Ірпінь · CC BY-SA 4.0
Tarihi
17. yüzyılda İrpin bölgesinde Romanivka ve hutor Lyubka köyleri vardı. 19. yüzyılda Severynivka köyü ve hutor Rudnya ve Stoyanka ortaya çıktı.
İrpin, 1899'da Kiev-Kovel demiryolu hattının inşası sırasında geçen bir sayding olarak kuruldu. Demiryolu işçileri, kasabayı Bucha ve Vorzel gibi diğer yerleşim yerleriyle birlikte demiryolu yolunun yakınında kurdu. Şehrin adı (Vorzel şehri ile birlikte) İrpin Nehri üzerindeki konumu nedeniyle seçilmiştir.
26 Temmuz 1941'den, Kiev Muharebesi'nden hemen sonra, Kiev'in geri alındığı Kasım 1943'e kadar Wehrmacht tarafından işgal edildi. Yahudi nüfusunun çoğu ya Babi Yar'da ya da Naziler tarafından diğer katliamlarda öldürüldü.
1956'da İrpin'in statüsü, Kiev-Sviatoshyn Rayon'una bağlı bir "rayona bağlı şehir" olarak değiştirildi.
30 Aralık 1962'de, Ukrayna SSC'sinin Ukrayna Yüksek Şurası, İrpin'in statüsünü bir "Oblasta bağlı şehir" olarak değiştiren bir kararname yayınladı, böylece şehirde yerleşik şehir idaresinden ziyade doğrudan bölge idaresine bağlı oldu. Kararnamede ayrıca Bucha (2007'den beri bir şehir), Vorzel, Hostomel ve Kotsiubynske'nin Kent tipi yerleşimlerinin şehir sınırlarına dahil edilmesinden bahsedilmiştir.
Rusya'nın Ukrayna'yı işgali sırasında İrpin, Kiev Taarruzu sırasında bir çatışma alanı haline geldi. Rus kuvvetleri, Kiev çevresinde güneye doğru ilerlemeyi kolaylaştırmak için şehrin kuzeyindeki Hostomel Havalimanı'nı ele geçirdi. Şehir Rus topçuları tarafından bombalanırken, Ukraynalılar şehre girmeye çalışan çok sayıda kuvveti geri püskürtüp imha edebildiler. İnsan Hakları İzleme Örgütü'ne göre, 6 Mart 2022'de Rus kuvvetleri, sivillerin kaçmak için kullandığı İrpin yolu üzerindeki bir kavşağı bombaladı. 24 Mart 2022 itibarıyla, şehrin %80'i Ukrayna Silahlı Kuvvetleri tarafından Rus istilacılardan kurtarıldı.
Ekonomi
İrpin bölgesinde faaliyet gösteren 22 sanayi tesisi bulunmaktadır. Şehir, çeşitli mülkiyet biçimlerine sahip bine yakın işletmeye sahiptir. En dikkate değer olanlar, Peremoha İrpin Sanayi Kompleksi (tuğlalar, betonarme bileşenler, ısı yalıtımı ve ses yalıtım malzemeleri), Irpinmash (tarım endüstrisi için dişliler), Perun Ticaret Firması (kitaplar), KATECH-electro Özel Ticaret ve İmalat Şirketi (kablolama ve kablolama ürünleri), Irpintorfmash fabrikası (inşaat malzemeleri) ve bir mobilya fabrikası, bunlardan sadece birkaçıdır.
İrpin'in tarım sektörü, Ukrayna'nın başkenti Kiev'e patates ve diğer sebzeleri sağlamaktadır.
Şehir aynı zamanda dinlenme tesisleri ile tanınan bir sağlık tesisi alanıdır.
Spor
Şehir iyi gelişmiş bir spor altyapısına sahiptir. Bir noktada, aralarında Dinamo İrpin (daha sonra FC Ros Bila Tserkva olarak bilinir), Nafkom-Akademiya (daha sonra FC Nafkom Brovary olarak bilinir) ve diğerleri gibi birçok profesyonel futbol kulübüne ev sahipliği yaptı.
2016 yazında şehirde yeni inşa edilen küçük bir şehir stadyumu açıldı.
Ayrıca bir spor okulu, bir futbol akademisi ve bir rugby kulübü gibi diğer birçok spor organizasyonu bulunmaktadır. Şehrin stadyumunda düzenli olarak bir dizi spor etkinliği düzenlenmektedir.
Eğitim
Ukrayna Devlet Mali Hizmetler Üniversitesi (önceki Ukrayna Devlet Vergi Akademisi)
Kaynak: Wikipedia – İrpin · CC BY-SA 4.0
History

Early history
The villages of Romanivka and Liubka stood on the site of Irpin in the 17th century. In the 19th century, the villages (or khutirs) of Severynivka, then Rudnia and Stoianka appeared.
Irpin was formed in 1899 as a passing loop, during construction of the Kyiv–Kovel railway line. Railway workers founded the town near the railway line, along with other localities such as Bucha and Vorzel. The city's name (along with the settlement of Vorzel) was chosen due to its location on the Irpin River.
20th century
In February 1918 Irpin was the site of battles between the Sich Riflemen and Bolshevik troops. Later during that year it saw fighting between the Black Sea Kish and forces of the Hetmanate.
From 26 July 1941, from the Battle of Kyiv onwards, it was occupied by the Wehrmacht until November 1943, when Kyiv was recaptured. Most of its Jewish population were murdered in either Babi Yar or other massacres by the Nazis.
In 1954, the community of Irpin built the Irpin Central House of Culture.
In 1956, Irpin's status was changed to that of a "city of raion (district) subordination," subordinate to the Kyiv-Sviatoshyn Raion.
On 30 December 1962, the Presidium of the Verkhovna Rada of the Ukrainian SSR issued a decree changing the status of Irpin to that of a "city of oblast subordination," thus being directly subordinate to the oblast authorities rather than the city administration housed within the city. Also mentioned within the decree were the inclusion of the urban-type settlements of Bucha (a city since 2007), Vorzel, Hostomel, and Kotsiubynske within the city limits.
21st century
Until 18 July 2020, Irpin was incorporated as a city of oblast significance and the center of Irpin Municipality, which also included the urban-type settlement of Hostomel, Kotsiubynske, and Vorzel. In July 2020, as part of the administrative reform of Ukraine, which reduced the number of raions of Kyiv Oblast to seven, Irpin Municipality was merged into Bucha Raion.
Governance and demographics
Irpin hosts the administration of Irpin urban hromada, one of the hromadas of Ukraine, with a population of 47,524 people.
As of the 2001 Ukrainian census, Irpin had a population of 40,593 inhabitants. At the time, the population was overwhelmingly Ukrainian, but sizeable Russian, Belarusian, Polish, and Moldovan minorities reside in the city. The exact ethnic composition was as follows:
In 2022, the population was estimated to number 65,167 (2022 estimate). On 25 June 2023 the mayor reported that around 85% of inhabitants had returned, after fleeing the city during the Russian occupation, along with an additional 25,000 displaced persons, mostly from eastern Ukraine.
In 2024, the population was estimated as 63,411.
House of Culture
The Irpin Central House of Culture (also known as simply House of Culture) was established by the local community in 1954, and was one of the first post-World War II cultural institutions. It was designed by architect Zoya Brod, in Soviet monumental classical style, with the entrance, reception
area, stairs, and foyer were elaborately decorated with stucco. Located at 183 Sobornaya Street, Irpin, its "bulky" name is a reflection of the Soviet era in which it was established. The administration of the brick and tile factory at nearby Bucha made the plans to construct the building in summer 1952, and the workers funded and constructed it at themselves. The building contained a 484-seat auditorium, a lobby, dressing room, and choreography hall, along with vocal and drama classrooms. The official opening of the distinctive sky-blue building was in autumn 1954. By 1955, it was host to 15 children's and adult amateur creative clubs. Its two concert halls became a centre for activities such as creative workshops, musical concerts, performance art classes for young people, and various events, and a key part of Irpin's identity and social life as well as an architectural monument, with its striking Doric columns at the front.
Famous Ukrainian artists, including Olga Sumska, Ada Rohovtseva, Bohdan Stupka, Anatolii Khostikoiev, Hryhorii Chapkis, Serhii Prytula, and Volodymyr Hryshko performed there over the years.
The interiors and ceilings of the House of Culture were badly damaged by Russian artillery on 17 March 2022. The facade remained standing, marked by the bullets, but most of the interior was destroyed. After the Russians left the city, the remaining facade and ruined walls became important symbols of resistance. They featured in a music video ("2step") by Ed Sheeran in collaboration with the Ukrainian band Antytila. Lithuanian pianist Darius Mažintas gave a performance outdoors in front of the House of Culture. The Kalush Orchestra, who won Eurovision 2022, filmed their music video "Stefania" at the site. The walls of the House of Culture were decorated with sunflowers to symbolise the resilience and resistance of the city's inhabitants.
Economy
Irpin is known as a resort area located in a forest zone. It is also a centre of industry, including production of bricks, machine building and peat extraction.
There were 22 industrial manufacturers operating in the Irpin region, and nearly 1,000 enterprises of various forms of ownership.
The agricultural sector of Irpin provides Kyiv with vegetables.
Sport and recreation
The city once hosted several professional football clubs, among which are Dynamo Irpin (later known as FC Ros Bila Tserkva) and Nafkom-Akademiya (later known as FC Nafkom Brovary).
In the summer of 2016 a newly-built small city stadium was opened in the city. After being damaged by the Russian occupation, there were plans to restore it. /Well-known Ukrainian footballer Andriy Shevchenko has assisted with fundraising efforts via the United24 fundraising platform.
Education
University of the State Fiscal Service of Ukraine (formerly State Tax Academy)
School of Economy of the National Agrarian University
Kaynak: Wikipedia – Irpin · CC BY-SA 4.0
