
Кадіївка
Каді́ївка — місто в Україні, адміністративний центр Кадіївської міської громади Алчевського району Луганської області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Каді́ївка — місто в Україні, адміністративний центр Кадіївської міської громади Алчевського району Луганської області. Від 2014 року тимчасово окуповане російськими військами, контролюється маріонетковим режимом ЛНР.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About

Каді́ївка — місто в Україні, адміністративний центр Кадіївської міської громади Алчевського району Луганської області. Від 2014 року тимчасово окуповане російськими військами, контролюється маріонетковим режимом ЛНР.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Назва
До окупації більшовиками місто мало назву Кадіївка. З 1937 до 1943 року місто мало назву Серго, на честь Серго Орджонікідзе. У 1943—1978 роках місто мало історичну назву Кадіївка.
З 1978 до 2016 року місто називалося Стаханов, на честь Олексія Стаханова.
12 травня 2016 року місту відновили історичну назву — Кадіївка.
Географія
Місто Кадіївка розташоване у південно-східній частині Донецького кряжа, за 2 км від однойменної залізничної станції.
Сусідні населені пункти: міста Ірміно та Сокологірськ на північному заході, Голубівка — на півночі, села Весняне, Бердянка, селища Криничне, Тавричанське, села Богданівка, Зарічне, Червоний Лиман на північному сході, селища Криничанське, Яснодольськ на сході, села Кам'янка, Петрівка на південному сході, міста Брянка (примикає) на півдні, Алмазна (примикає) на південному заході, селище Калинове — на заході.
Природа
Кадіївка знаходиться у степному біомі. Територією міста тече річка Комишуваха. Права притока річки Лугань (басейн Сіверського Дінця).
Історія
Місто утворено внаслідок об'єднання декількох сіл, найстаріше з яких датується 1780 роком. Назва Кадіївка з'явилася у 1894 році, з появою ще одного, нового населеного пункту, утвореного переселенцями з села Кадіївка Подільської губернії.
Радянський період
З 1919 року місто було тимчасово окуповано більшовиками.
У 1931 році на сесії Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету ухвалили рішення про будівництво нового упорядкованого міста. Став у центрі був засипаний, а на його місці утворений сквер, який проіснував до початку 1970-х років. Проти ночі з 30 на 31 серпня 1935 року на шахті «Центральне Ірміно» зміна Олексія Стаханова встановила світовий рекорд продуктивності праці на відбійних молотках, здобувши за 5 годин 45 хвилин 102 тонни вугілля та перевиконавши норму у 14 разів — так зародився стахановський рух.
У 1937 році місто перейменовано на Серго на честь більшовика Серго Орджонікідзе, який боровся з українськими військами. З 1943—1944 по 1978 роки місто носило історичну назву — Кадіївка.
12 липня 1942 року, в ході німецько-радянської війни місто було тимчасово окуповане німецькими військами. 3 вересня 1943 року захоплено військами Південного фронту в ході Донбаської операції.
У листопаді 1944 року утворено три райони (міські районні ради): Іллічівський, Брянський та Голубівський.
У 1950-х роках місто охоплювало селища, які пізніше виділилися в окремі міста — Брянка, Первомайськ (нині — Сокологірськ), Кіровськ (нині — Голубівка). Восени 1954 року в Кадіївці відкрито технічне училище, де розпочали навчання 280 випускників середніх шкіл.
15 лютого 1978 року, з нагоди увічнення пам'яті Олексія Стаханова, Указом Президії Верховної Ради УРСР Кадіївка була перейменована в Стаханов.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Кадіївської міської територіальної громади.
Населення
Станом на 1919 рік у місті мешкало 38 тис. мешканців.
На початку ХХ століття після окупації більшовиками, почався голодомор в Україні, що зачепив також і Луганську область. Це мало негативний вплив на кількість населення, та етнічний склад міста.
Під час та після індустріалізації в місто та сусідні селища направляли людей з різних частин СРСР. Так вже у 1940 році кількість населення становила 95 тис. осіб.
За переписом 2001 року кількість населення становила близько 90 152 осіб, разом з Алмазною та Ірміном — бл. 100 000.
У 2010 році середня кількість населення становила 94,3 тис. осіб.
Станом на 1 січня 2011 року чисельність мешканців міста становила 93,7 тис. осіб.
З початку російсько-української війни з міста виїхала велика кількість людей, тому наразі точна оцінка кількості мешканців неможлива.
Етнічний склад населення міста на 2006 рік був представлений так:
Економіка
До російсько-української війни в місті діяв вагонобудівний завод, завод техвуглецю, завод феросплавів та інші.
Наразі території заводів використовуються як бази окупаційних військ. Обладнання на деяких заводах та підприємствах було вивезено до країни-агресора.
У місті діяло об'єднання «Стахановвугілля» яке включало в себе 19 шахт.
Транспорт
Місто мало тролейбусну та трамвайну мережу.
З початком російсько-української війни залишилось лише автобусне сполучення.
Залізниця
У місті існує однойменна залізнична станція, яка була відкрита у 1878 році.
Через російсько-українську війну залізничне сполучення припинено.
Трамвай
З 1937 по 2007 роки у місті існувала трамвайна мережа. За весь час існування мережі існувало три маршрути.
Тролейбус
У 1970 році була відкрита тролейбусна мережа. У різні роки експлуатувались тролейбуси моделей Київ-6, ЗіУ-5, ЗіУ-682В, ЛАЗ-52522.
У 2008 році тролейбусне сполучення тимчасово було припинено. 15 липня 2010 року відновлена робота тролейбусів за маршрутом № 101 «Фестивальна — Південний».
31 серпня 2011 року тролейбусне сполучення в місті остаточно закрито.
Особистості
Бакульманов Олег Васильович (1963—2014) — боєць Добровольчого корпусу «Правого Сектору», учасник російсько-української війни.
Бірюков Олексій Петрович (1917—1996) — український скульптор.
Вертіков Дмитро Андрійович — український економіст.
Горянський Володимир Вікторович — український актор, телеведучий.
Губський Ігор Іванович (нар. 1954) — український художник.
Дронов Олексій Іванович (нар. 1959) — доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2009).
Кирилов Іван Федорович — заслужений художник УРСР.
Куклін Микола Михайлович (нар. 1923) — український живописець.
Лалєнков Дмитро Валерійович (нар. 1966) — український актор та сценарист. Заслужений артист України.
Федоров Іван Григорович — Герой Радянського Союзу.
Філарет (Звєрєв) — єпископ Новокаховський та Генічеський УПЦ (МП).
ЗМІ
З 2014 року усі ЗМІ у Кадіївці контролюються РФ у вигляді режиму «ЛНР»:
Газета «Казачий вестник». Засновник: Павло Леонидович Дрьомов.
Радіостанція «Казачье радио» (немає у радіоефірі з 2021 року). Засновник — Павло Дрьомов.
Телеканал «Новый канал Новороссии» (немає з 2020 г.). Засновник — Павло Дрьомов.
Газета «Стахановское Знамя». Керівник — Тертичний Віктор Петрович.
Див. також
Костел Святого Ігнатія (Кадіївка) (зруйнований 1950 року)
Література
Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
М. А. Алфьоров. Урбанізаційні процеси в Україні у 1945—1991 роках: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Посилання
Облікова картка.[недоступне посилання з липня 2019]
Стахановський ресурсний центр громадських ініціатив та захисту прав людини «КАДІЄВКА». [Архівовано 13 квітня 2018 у Wayback Machine.]
Стаханов. Пошта на базі доменів: Стаханов: перше міське ком'юніті та Стаханов. Інфо: віртуальне місто [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.]
Блог краєзнавця Володимира Авілова. Історія Кадіївки: вигадки та факти.
Kaynak: Wikipedia – Кадіївка · CC BY-SA 4.0
History
Origins and name
Kadiivka has its origins in the mid-19th century in the settlement of Shubynka, when coal mining was developing in the region. It became known as Kadiivka (Ukrainian: Кадіївка; Russian: Кадиевка, romanized: Kadiyevka) in 1898. The city was briefly renamed Serho, after Bolshevik leader Sergo Ordzhonikidze (Ukrainian: Серго) between 1937 and 1940, before returning to the name Kadiivka from 1940 to 1978. On 15 February 1978, the city was renamed Stakhanov (Ukrainian: Стаханов; Russian: Стаханов) after the famous Soviet miner Alexei Stakhanov, who started his career there. On 12 May 2016, Ukraine's Verkhovna Rada voted to change its name back to Kadiivka as a result of decommunization laws; however, as the Luhansk People's Republic, who control the city, have not recognized this decision and maintain the name Stakhanov, the name change has only had a symbolic, and political meaning.
Ukrainian Soviet Union to Ukraine
The city was part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic from its founding in 1922. In January 1928, the town became the center of Kadiivka Raion. A local newspaper has been published in the settlement since September 1930. In 1919, the population of the city was 38,000. Kadiivka received city status in 1932. In April 1932, the Kadiivka Raion was, along with five other raions, restructured into Kadiivka Municipality. By 1940, the population of Kadiivka had risen to 95,000.
During the Second World War, the city was occupied by German troops from July 1942 until September 1943. A Soviet labor camp for German prisoners of war operated at Kadiivka during the Second World War. In November 1944, three districts (city district councils) were created: Illichivskyi, Bryanskyi, and Golubivskyi. In the 1950s, the city encompassed settlements that were later separated into separate cities - Brianka, Pervomaisk, and Kirovsk.
Economy and education

In Soviet times, the city was an important industrial centre. In 1984, there were four coal mines, a processing plant, a machine-building plant, a car building plant, the Stakhanov Railway Car Building Works, an ore repair plant, the Stakhanov Coke Plant, a rubber products plant, a carbon black plant, the Stakhanov Ferroalloy Plant, the Stakhanovsky Yunost Mechanical Plant, the Stakhanovsky Experimental Mechanical Plant, a sewing factory, a meat processing plant, a refrigerating plant, and a dairy.
In 1985, in the Soviet Union, the city was awarded the Order of the Red Banner of Labour. Kadiivka's economy has been severely affected by ongoing war, and it is unclear what is still operational. In 2016, Vice described the city as a 'depressed mining town'.
There is a branch of the Kommunarsky Mining and Metallurgical Institute, an evening engineering college, a mining college, a medical school, a pedagogical college, seven vocational schools, 24 secondary schools, 17 medical institutions, a children's sanatorium.
Sports and culture
Stakhanov has a Palace of Culture, 75 libraries, 10 clubs, two cinemas, a historical and art museum, and a mining museum named after Vladimir Lenin. There are three sports stadiums in the city (Pobeda, Yunost, and Vagonostroitel), and the Dolphin swimming pool.
The Bulgarian politician Grisha Filipov (1919–1994) was born in Kadiivka.
Geography
Kadiivka is situated between the cities of Pervomaisk, to its north, and Alchevsk, to the south. The area around is traditionally known for mining, and richness of natural resources.
City municipality
The municipality of Kadiivka also includes two other cities, in the nearby area -
Transport
The city formerly had both trams and trolleybuses. Tram traffic opened on February 15, 1937. The number of trams dwindled over the years before the trams stopped running in 2007. The trolleybuses stopped running in 2011.
Demographics
As per the Ukrainian Census of 2001, the ethnicity of Kadiivka was: Ukrainians: 46.1%, Russians: 50.1%, Belarusians: 1%, Other: 2.9%. The languages spoken were: Russian: 85.3%, Ukrainian: 13.0%, Belarusian: 0.1%, Armenian: 0.1%.
Kaynak: Wikipedia – Kadiivka · CC BY-SA 4.0
