Калуш
Ка́луш — місто в Україні, адміністративний центр Калуської міської громади та Калуського району Івано-Франківської області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Ка́луш — місто в Україні, адміністративний центр Калуської міської громади та Калуського району Івано-Франківської області.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About

Ка́луш — місто в Україні, адміністративний центр Калуської міської громади та Калуського району Івано-Франківської області.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Географія
Місто розташовано еографічно вигідно та має промисловий потенціал. Добре розвинута транспортна мережа поєднує місто з Центральною Європою та Заходом через залізницю та автомобільні дороги. Мережа автомобільних доріг сполучає Калуш з іншими містами, як-от Львів (100 км), Ужгород (245 км), Київ (560 км). Ці та інші міста сполучені з Калушем також залізницею.
В радіусі 300 км від міста пролягають кордони з Польщею (150 км), Угорщиною (300 км), Словаччиною (300 км), Румунією (240 км), що дає легкий доступ до країн Центральної та Східної Європи.
На виїзді на Копанки зліва за обвідним каналом річки Сівка знаходиться бетонована смуга колишнього аеродрому, яка зараз використовується для перегонів і виставок. За 30 км від Калуша, у м. Івано-Франківську, розташоване летовище, спроможне регулярно приймати важкі транспортні літаки (Boeing 767, Іл-76, Іл-86).
За характером рельєфу територія міста складається з рівнинної частини і гори Височанка (відповідно називається і район), названої на честь героя-опришка Семена Височана. Поверхня міста розчленована річками Лімниця, Сівка, Млинівка. Через північно-західну частину міста тече річка Кропивник з притоками Фрунилів та Кривець. Десята частина міста вкрита лісами (див. також Височанські дуби).
Клімат
Калуш лежить в Атлантико-континентальній кліматичній області. Клімат міста помірно континентальний, вологий з прохолодним літом та м'якою зимою; формується під панівним впливом вологих повітряних мас Атлантичного океану та Середземного моря. Це зумовлює різке зниження температури повітря взимку до −20 °C і підвищення температури влітку до +20 °C, +30 °C.
Зими, як правило, м'які, літо — тепле. Пересічна температура січня −4 °C, −10 °C, липня — +18 °C, +25 °C. Період з температурою понад +10 °C становить 160—170 днів. Безморозний період — 250—255 днів. Річні суми опадів коливаються в межах 600—800 мм. Основна кількість опадів припадає на теплий період. Це пов'язано з тим, що місто належить до вологої помірно теплої агрокліматичної зони і на клімат міста суттєво впливає близькість гір Карпат.
Адміністративно-територіальний устрій
Калуш — місто обласного підпорядкування з площею 6453,5 га (це 0,5 % території області), розташоване на відстані 30 км від обласного центру.[джерело?]
20 березня 1972 Калушу надано статус міста обласного підпорядкування і підпорядковані міськраді селища Підгірки і Хотінь утратили статус селищ, а Мостище — передане Копанківській сільській раді Калуського району. Ці межі міста з загальною площею 6454 га були затверджені сесією обласної ради через 18 років (30 жовтня 1990), а Верховною Радою — аж через 33 роки.
25 липня 2019 р. на пленарному засіданні сесії Калуської міської ради депутати розглянули і підтримали проекти рішень про добровільне приєднання до міста Калуша Кропивницької та Мостищанської сільських рад. Ще кілька сільрад пізніше приєднались.
Влада міста представлена Калуською міською радою (36 депутатів) на чолі з міським головою, обраними мешканцями міста (кількість виборців — 49634). Голова міста керує міською радою та виконавчим комітетом, обраним депутатами. Виконавчий комітет керує міськими організаціями і службами.[джерело?]
Місто поділяється на промислову і житлову зони. Житлова складається із семи районів: двох висотної забудови — Старе місто і Новий Калуш та п'яти котеджної забудови — Баня, Височанка, Загір'я, Підгірки і Хотінь; має кілька базарів: нове місто — «П'ятачок» та великий базар «Барахолка», старе місто — базар «Ринок».[джерело?]
Населення
Розподіл населення за віком та статтю (2001):
Національний склад населення за даними перепису 2001 року:
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року:
Населення міста за статистичними даними станом на 01.01.2003 р. становило 67,9 тис. осіб, це 4,8 % від населення області. За статтю: 52,6 % — жінки, відповідно 47,4 % — чоловіки. На 1 км² припадає 1125 осіб. Пенсіонерів — 18672 особи (27,5 % до наявного населення).[джерело?]
Половина трудових ресурсів міста зайнята в промисловості, а перехід до ринкової економіки викликав значну міграцію кадрів у сферу послуг, із загальної чисельності населення трудові ресурси станом на 01.01.2003 р. становили 45,0 тис. осіб, з них працевлаштоване населення у працездатному віці — 42,5 тис. осіб. Зайнято у сферах матеріального виробництва та послуг — 37,2 тис. осіб, або 80 % до загальної чисельності трудових ресурсів.[джерело?]
Рівень офіційного безробіття у м. Калуш за 2002 рік становив 3,6 %. Найбільше серед безробітних кваліфікованих працівників віком від 30 до 40 років. Більшість з них закінчила середню школу чи училище, має дипломи вишів. Ця потенційна кваліфікована робоча сила може зробити вагомий внесок у виробничу сферу регіону.[джерело?]
Історія

Схоже, що поселення на території властивого Калуша існувало вже в часи галицької Русі, але в одиничних уцілілих писемних документах з того часу не згадується, хоча картографи й фіксують його на мапах Галицько-Волинського князівства XII—XIII століть. Важливим фактором заселення краю були поклади солей, відомі на Калущині ще в 1367 році.[оригінальне дослідження?]
Перші згадки
Зате збереглися документи з XV сторіччя. Саме з того часу перша письмова згадка про Калуш виявлена в обляті документу з 1400 року. Це Грамота князя Свидригайла Ольгредовича, видана в перший день 1400 р. в Галичі. Тут мова йде про права, надані князем Свидригайлом подільському старості Грицьку Кердеєвичу на володіння селом Студінка. В цьому документі також згадуються інші околиці та населені пункти, зокрема Калуш та належні йому території. Наступна згадка знаходиться у грамоті князя Федора Ольгердовича за 1422 рік. У ній згадується село Новиця та його приналежність Калуському повіту.[джерело?]
Чергова згадка про Калуш, яка довгий час вважалася першою, наявна у дванадцятитомнику Галицьких гродських книг (Галицьке староство було в той час під Польською короною) і датована 27 травня 1437 роком. Мова йшла про «суд у найближчий вівторок після Трійці за участю королівського чоловіка Драгуша із Калуша проти Митька із Куроша». З цього часу згадка про Калуш все частіше зустрічається в різних земських книгах. Посідачем Калуша в 1438 році був шляхтич на ім'я Мартин. В 1440 році є згадка, що король Угорщини та Польщі Владислав III Варненчик уповноважив вищого литовського князя і спадкоємця руського Миколая Параву прийняти з рук шляхтича із давнього польського роду Пйотра Одровонжа село Калуш (при цьому немає згадок, що Петро Одровонж був калуським старостою). З 1 травня 1447 року Калуш переходить у володіння Миколая Парави з Любіна.[джерело?]
Промисловість
Сучасний Калуш завдячує розвитком своїм предкам, які започаткували видобуток солі, пивоваріння, лиття дзвонів і вже на той час створили місту славу передового промислового центру. Сьогодні — це великий промисловий і культурний центр заходу України. Тут виробляються третина всієї промислової продукції області і близько 1 % промислової продукції України. Ряд унікальних видів продукції (калійні мінеральні добрива, металевий магній, поліетилен, тафтингові покриття та інші) виробляється в Україні тільки у місті Калуш.
Транспорт

Пряме приміське залізничне сполучення Калуш має з Івано-Франківськом та Стриєм (Львівський напрямок). З 15 серпня 2022 року призначено регіональний поїзд № 807/808, який сполучає Калуш зі Львовом та Коломиєю. Крім цього, щоденно через станцію Калуш прямує фірмовий пасажирський поїзд № 43/44 «Стефанія Експрес» сполученням Київ — Івано-Франківськ.
Приміські й міжміські пасажирські перевезення переважно здійснюються автобусами та «маршрутками», що виконують регулярні автобусні рейси до Львова, Києва, Одеси, Варшави, Брно (Чехія) тощо. Також працюють внутрішньоміські автобусні маршрути.
Сучасний Калуш

Сформований на базі колишнього села Калуш з наданням 1549 року міського статусу та подальшим вливанням 1 січня 1925 року довколишніх сіл — землеробського Загір'я і солевидобувного Баня та німецької колонії Новий Калуш (заснована 1784 року для видобутку кухонної солі та калійних солей, територія якої стала місцем забудови висотних кварталів за радянських часів). Промисловість міста розвинулася на базі австрійського виробництва і була сконцентрована на хіміко-металургійному комбінаті, заснованому у 1968 році, який складався із 12 заводів. Сфокусована на виробництві калійних добрив, магнію та глибокій переробці вуглеводної сировини. Радянська система господарювання приводила до частих аварій з людськими жертвами. Згодом виробництво було розширене та реорганізоване в хімічний концерн «Хлорвініл». В 1990-х роках його було перейменовано в концерн «Оріана», який проіснував до початку XXI ст., коли через економічні проблеми був змушений створити СП з «Лукойлом», утворивши ЗАТ «Лукор».[джерело?]
30 червня 2012 року у місті був відкритий пам'ятник генерал-хорунжому УПА Роману Шухевичу в день 105-ї річниці з дня його народження (бронзова скульптура на високому постаменті); скульптор — Ігор Семак.
Зона надзвичайної екологічної ситуації
Внаслідок прийнятих свого часу неправильних рішень щодо розробки родовища, розташування й експлуатації хвостосховищ, відвалів, акумуляційних місткостей та способу ліквідації шахтних порожнин, що утворилися в результаті господарської діяльності хімічних підприємств у Калуському районі, було порушено екологічну рівновагу в товщі гірських порід Калуш-Голинського родовища калійних солей. Це спричинило численні провали земної поверхні над площею шахтних полів у Калуші, руйнування будинків і комунікацій, засолення водоносних горизонтів у місті, селах Кропивник і Сівка-Калуська.
У лютому 2010 року екологічній ситуації у місті було присвячено засідання РНБОУ, за підсумками якого були прийняті указ президента і закон на його підтвердження.. Указом і законом передбачено, що Кабінет міністрів України має терміново забезпечити у зоні надзвичайної екологічної ситуації добровільне відселення людей з територій просідання земної поверхні, утворення провальних вирв, карстів, зсувів ґрунтів, з обов'язковим забезпеченням їх жилими приміщеннями для тимчасового, а надалі постійного проживання; здійснення запобіжних заходів щодо недопущення забруднення джерел питного водопостачання; здійснення технічних заходів з укріплення, гідроізоляції, зменшення динаміки приросту розсолів у Домбровському кар'єрі калійних руд. Крім того, уряд має здійснити укріплення дамби хвостосховища № 2 Калуш-Голинського родовища калійних солей; дослідження полігону захоронення токсичних відходів, розробку та здійснення комплексу заходів щодо локалізації джерела забруднення токсичними відходами навколишнього середовища та щодо ліквідації наслідків такого забруднення. Кабмін також має виділити у тижневий строк додаткові кошти місцевим бюджетам Калуша і Калуського району, інші матеріальні ресурси для нормалізації екологічного стану в зоні надзвичайної екологічної ситуації; установити суворий контроль за цільовим використанням фінансових та матеріальних ресурсів, які виділяються для виконання робіт щодо нормалізації умов у зоні надзвичайної екологічної ситуації тощо.[джерело?]
Освіта та культура

1907 року збудовано Калуський районний будинок культури, що є сучасним культурним осередком міста та пам'яткою архітектури 1880 року.
Калуський політехнічний коледж (до 2008 року — Калуський хіміко-технологічний технікум) забезпечує підготовку спеціалістів хімічного профілю для потреб заводів міста. Окрім того, у Калуші є декілька філіалів вищих навчальних закладів інших міст. Середню освіту забезпечують 11 шкіл та гімназія. Функціонують дві музичні школи. Калуський коледж культури і мистецтв та Вище професійне училище № 7 також готують спеціалістів за багатьма напрямками. Нині у Калуші функціонує Льодовий палац імені Степана Бандери, у якому відбуваються турніри з хокею, де виступає калуська команда. Також його можуть відвідувати всі охочі.
Серед навчальних закладів Калуша варто також відзначити Філію Тернопільського національного економічного університету та Філію Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.
В місті діє Молодіжний театр «ЛюбАрт», створений у 1998 році Любов'ю Липовською і групою акторів-аматорів. Народний аматорський театр створено для молоді, а тому в ньому всі ролі виконують юні актори. Театр створено за тісної співпраці з місцевим товариством Союзу українок
В місті діє громадська організація «Світ альтернативної культури», що спрямовує свої зусилля на розвиток творчості серед молоді.
З 2012 року реорганізовано музейні та виставкові заклади у єдину юридичну особу комунальний заклад «Музейно-виставковий центр Калуської міської ради».
Спорт
У місті є аматорський хокейний клуб Олімпія. Футбольна команда ФК «Нафтохімік» грає в жіночій лізі, була чемпіоном України. На всеукраїнському рівні у Другій лізі України (група А) під егідою ПФЛ, місто представляє футбольний клуб ФК «Калуш», що проводить домашні матчі на стадіоні «Хімік». На професіональному рівні виступає Калуська флорбольна команда «Freedom».
Засоби масової інформації
Телеканали
Районне телерадіооб'єднання «Незалежність»;
Особистості Калуша
Бандера Степан Андрійович — український політичний діяч, ідеолог українського націоналістичного руху XX століття, голова Проводу ОУН-Б. Герой України, посмертно (2010);
Барнич Сергій Михайлович (1974—2021) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
Бачинський Андрій Михайлович — український письменник;
Бутусін Леонід Олегович (2001—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (посмертно, 2023);
Бутусін Роман Олегович (1997—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (посмертно, 2023);
Гарасимів Юрій Антонович — старшина УСС, УГА та дивізії СС «Галичина», ветеранський і громадський діяч у діаспорі;
Дмитрів Ігор Федорович — Герой України, захисник Майдану;
Долинка Ярослав — «Морозенко» (1922-28.02.1946) — командир сотні «Вітрогони»;
Зеленко Володимир Вікторович (1991—2023) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
Кінаш Зіновій Іванович (1971—2022) — головний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
Кірілов Юрій Олексійович (нар. 1961) — заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури й спорту України (2019);
Максимів Володимир Вікторович (нар. 1989) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
Хіврич Сергій Олександрович (1971—2015) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
Макс Лінкольн Шустер — американський видавець книг, співзасновник видавництва Simon & Schuster;
Ажнов Віталій Сергійович — український актор театру і кіно;
Олег Псюк — фронтмен і засновник гурту «Kalush», який став переможцем Євробачення-2022;
Мердух Роман Васильович (1994—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни (загинув під час російського вторгнення в Україну у 2022 році;
Пам'ятки архітектури

Загалом в м. Калуш та його околицях налічується 45 пам'яток архітектури місцевого значення. До найголовніших історико-архітектурних пам'яток міста належать:
Костел Святого Валентина (1844) — збудований в неоготичному стилі костел є справжньою візитівкою міста;
Церква Святого Архистратига Михаїла (1910—1913);
Народний дім (1907) — збудований у стилі модерну з великою кількістю елементів класицизму;
Житловий будинок на Майдані Героїв, 22 (XVII—XVIII століть) — є одним із найстаріших в місті;
Будинок товариства Сокіл (концертний зал калуського коледжу культури і мистецтв) — (середина XIX століття);
Калуська ЗОШ № 1 (початок XIX століття);
Колишній дім єврейської громади — зараз історико-краєзнавчий музей Калущини (1930) — збудований у стилі конструктивізму з елементами модерну.
Міста-побратими

З часу становлення України, як незалежної держави, місто Калуш уклало відповідні угоди про встановлення дружніх стосунків з рядом європейських та українських міст, зокрема:
Джерела
Г. Вербиленко. Калуш [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 41. — ISBN 978-966-00-0692-8.
І. С. Насалик. Калуш // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4. [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Kałusz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 720. (пол.)
Посилання
Офіційний сайт Калуської міської ради [Архівовано 6 квітня 2012 у Wayback Machine.]
Історія Калуша. Візитна картка [Архівовано 4 лютого 2022 у Wayback Machine.]
Старий Калуш [Архівовано 9 березня 2012 у Wayback Machine.]
Кадастральна карта (до 1875 р.) [Архівовано 18 травня 2021 у Wayback Machine.]
https://sites.google.com/site/karpatiretro/
https://vikna.if.ua/news/78017/view#google_vignette // Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів
Kaynak: Wikipedia – Калуш · CC BY-SA 4.0
Geography
Kalush is located in the western portion of Ivano-Frankivsk Oblast, in the region of Western Ukraine at the foothills of the Carpathian Mountains. It stands in a lowland area on the Dniester tributaries Sivka and Limnytsia that begin from the slopes of the Carpathians. The city is at the eastern border of the ethnographical region of Boyko Land. It belongs to the geographic region of Galician Prykarpattia.
History

The area of modern-day Kalush was settled already during the Neolithic period.
The earliest known mention of Kalush is the accounting of a village of that name in a chronicle dated May 27, 1437. At that time, together with all Red Ruthenia, the village belonged to the Kingdom of Poland and was known under its Polish name, Kałusz. Until the mid-16th century, Kałusz was part of Halicz Land, Ruthenian Voivodeship. It was known for producing malt, its brewery, and salt mining. In 1469, King Kazimierz Jagiellonczyk founded a Roman Catholic parish church there.
In 1549 Kalush was incorporated as a city by Crown Hetman Mikołaj Sieniawski on the authority of the Polish Crown (Magdeburg rights). Already then Kalush became also known as a city of chemical industry specializing in producing nitrate. The contemporary city coat of arms is derived from the Leliwa coat of arms of the Sieniawski family and is dedicated to the victory in the Battle of Vienna, while the upper portion of the shield contains three white salt furnaces. In 1595 Kalush, which had 55 houses, was ransacked by Crimean Tatars. Here, two important battles took place. In 1672, forces of Hetman Jan Sobieski clashed with Tatars of Selim I Giray, and three years later, Andrzej Potocki fought here with Turks. In 1772, following the Partitions of Poland, the town was seized by the Habsburg Empire, where it remained until 1918.
Under the Austrian rule Kalush served as a district centre, but its significance suffered a decline comparing to the previous period. In 1912–13 prior to World War I near the city of Kalush an oil rig was built. However, instead of oil, the rig ended up extracting natural gas. For a long time the gas was not utilized, but later was used for heating a potassium quarry and boilers in Boryslav and Drohobych.
Population
Language
Distribution of the population by native language according to the 2001 census:
Kalush city council in 2010
Note: Percentage indicates correlation to the total number of seats in the city council which is 50. The results of the election were taken from kalush.net where they were published on 4 November 2010. Election was half and half, one (25 seats) by the "majority rule", another (25 seats) – by "party-list". There were 15 non-affiliated members, all of whom associated themselves with the Ukrainian Party (2006).
Economy
Kalush is a historical centre of salt and fertilizer production. It also hosts enterprises operating in the spheres of wood processing, construction industry and brewing.
Points of interest
The city still contains an old rathaus which was declared as the National Landmark of Architecture #591. The previous Rathaus was destroyed during the Khmelnytsky Uprising. The new Rathaus served as a town hall and a directory of agriculture since the 20th century. The conditions of the landmark in 2010 were terrible and the Rathaus required some major renovations. A fire broke out ruins of the Rathaus in 2013.
In the city, there is a mount Vysochanka named after a colonel of the Lysyanka Regiment during the Cossack Hetmanate and a leader of the local uprising in 1648 Semen Vysochan.
Kaynak: Wikipedia – Kalush, Ukraine · CC BY-SA 4.0
