Керч
Керч, Кєри́ч — місто у складі Автономної Республіки Крим, центр Керченського району, місто-герой.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Керч, Кєри́ч — місто у складі Автономної Республіки Крим, центр Керченського району, місто-герой. Розташоване на узбережжі Керченської протоки, на сході Керченського півострова між Чорним і Азовським морями, за 209 км від Сімферополя, на перетині важливих морських і сухопутних шляхів.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Керч, Кєри́ч — місто у складі Автономної Республіки Крим, центр Керченського району, місто-герой. Розташоване на узбережжі Керченської протоки, на сході Керченського півострова між Чорним і Азовським морями, за 209 км від Сімферополя, на перетині важливих морських і сухопутних шляхів.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Назва
За час свого існування місто мало багато назв.
З VI ст. до н. е. на місті сучасного міста існував давньогрецький поліс Пантікапей (д.-грец. Παντικάπαιον, ймовірно «рибна путь» від іран. *panti — путь, шлях, дорога, *kapa — риба), однак його сталість до сучасного міста не доведена, у 370-ті роки місто було зруйноване за часів гунської навали.
З VI ст. н. е. місто відоме як Боспор, Боспорос, Боспор Кіммерійський (д.-грец. Βόσπορος, букв. «місце переправи бика», д.-грец. Βόσπορος Κιμμέριος), Крц, Крх, Крч (івр. כרץ), Керіш, Корчев (давньорус. Кърчевъ), Боспоро Кіммеріо, Воспро, Восперо, Васпро (італ. Bosphoro Cimmerio, Vospro), Аспро-Монте (італ. Aspro Monte, «неприступна гора»), Черкіо (італ. Cerchio, «круг», «коло»), Керч (італ. Cherz, тур. Kerç), Кєріч (крим. Keriç). З XVIII століття — Керч.
Сучасна назва міста гіпотетично походить від слов'янського слова «корчев» та тюркського «кереч» (крим. kireç, «вапно») — вапняк.
Український мовознавець Лучик Василь обґрунтовує походження від давньоруського кърчевъ, «такий, що характеризується корчами; розкорчований», у структурі якого суф. -евъ> приєднано до основи апелятива кърчъ < псл. *kъr̥čь «корч; викорчуване дерево або пень».
Російські вчені з XVIII століття відстоюють слов'янську версію походження назви, щоб виправдати права росії на Крим. Макс Фасмер вважав найбільш ймовірним походження назви міста від слова ко́рчить (корчувати), Олег Трубачов наполягав на походження назви від слова къркъ (гирло), що на його думку вказує на положення міста при протоці. При цьому Трубачов зазначав, що сучасна назва не походить безпосередньо від давньоруського Кърчевъ, а є передачею через тюркську мову з характерною гармонією голосних при відмінюванні (Керч → Керчі).
Історія

Керч належить до стародавніх міст Східної Європи. Це одне з найдавніших міст сучасної України, а, можливо, і найдавніше.
Доісторичний період
Місцина була заселена ще в доісторичний період. Так, на нинішній вулиці Еспланадній були знайдені зуби мамонта. Знахідку датують 100 — 40 тисячоліттям. Розкопки, проведені археологом Н. Д. Прасловим 1966 року біля мису Кара-Бурун та озера Тобечицького, виявили артефакти, віднесені до середнього палеоліту. А. І. Мельник 2009 року виявив пункт Камиш-Бурун зі знахідками мустьєрського періоду.
Чисельнішими на Керченському півострові були знахідки доби мезоліта (8000 — 5000 років до н. е.) та неоліту (5000 — 4000 рр. до н. е.) Вони відкриті завдяки зусиллям низки науковців, серед яких — А. Д. Архангельський, С. І. Забнін, П. Н. Заболоцький, А. А. Щепинський, Ю. Г. Колосов, Л. Г. Мацкевой, В. В. Вахонеєв, С. А. Шестаков. Від доби бронзи (III—I тисячоліття до н. е.) на Керченському півострові знайдені кургани з похованнями ямної, кемі-обинської, катакомбної та зрубної археологічних культур та колишні осідки тваринників та селян. Ці археологічні об'єкти досліджували — В. В. Веселов, І. Т. Круглікова, Лесков А. М., В. Г. Збенович, В. Д. Рибалова, С. С. Бессонова, А. Е. Кислий.
Кизил-кобинська культура (Х—V ст. до н. е.) репрезентує ранню залізну добу. Її представники і зіткнулися з грецькою колонізацією Північного Причорномор'я. Курган, що відносять до кизил-кобинської культури, досліджувала С. С. Бессонова.
Грецька колонізація
Нова хвиля грецької колонізації розпочалася добу архаїки, що охоплювала 8—6 століття до н. е. і наслідувала приклад пізньомікенського періоду. Колонізацію обумовила глибока економічна криза в поселеннях і містах як континентальної Греції, так і поселеннях на узбережжі Малої Азії. В деяких з міст владу у грецької аристократії перебрали на себе тирани — сильні особи, до вибороли фактично монархічну владу. Але в шостому столітті до н. е. зажевріла і нова ідея: виникають перші паростки рабовласницької демократії, особливо в Афінах, де встигли швидко пройти етап тиранічного правління. Процес колонізації підігрівали як дефіцит плодючих ґрунтів в Греції, так і перенаселеність. Розпадались родові зв'язки, а землі переходили до власників з лав грецької аристократії.
Населення
Розподіл населення за віком та статтю (2001)
В 1897 — 33 тис., 1926 — 34 тис., 1939—104,5 тис., 1959 — 98 тис., 1962—107 тис.
Національний склад населення за переписом 2001 року:
Засоби масової інформації
FM-радіостанції
Через окупацію півострова мовлення всеукраїнських та регіональних радіостанцій припинено.
Культура

Пам'ятки
Церква Іоанна Предтечі VIII—IX століть. Найдавніший у Східній Європі наземний християнський храм, що зберігся до наших днів.
Гора Мітрідат із Великими мітрідатськими сходами, Обеліском Слави і Вічним вогнем,
Музеї
Керченський історико-культурний заповідник
Керченський історико-археологічний музей
Меморіальні комплекси Аджимушкайських каменоломень і в селищі Ельтиген.
Економіка
У Керчі діють підприємства гірничорудної, металургійної, суднобудівної, рибопереробної, легкої і харчової промисловості. Корисні копалини: залізняк, газ, нафта, вапняк-черепашник, вапняк, флюс, мергель, пісок, доломіт, цегельно-черепична глина, гіпс тощо.
Суднобудівний завод «Залів», збудований 1938 року, який зараз входить до холдингу КрАЗ.
Керченський металургійний комбінат імені Петра Войкова
Керченський рибоконсервний завод «Пролив»
Також діє порт «Крим», поромна переправа Крим — Порт Кавказ, де до 2014-го діяв пункт контролю Крим.
Інфраструктура

У місті діє 28 загальноосвітніх шкіл, 27 дошкільних установ, 6 професійно-технічних училищ, 3 технікуми, НДІ «Югніро», 5 вузів; 9 клубних установ, 3 палаци культури, 2 музичних школи, 3 кінотеатри, 19 бібліотек.
Медичні установи: 3 територіальних медичних об'єднання, дитяча лікарня, пологовий будинок, психоневрологічний диспансер, тубдиспансер, онкодиспансер, станції переливання крові і швидкої медичної допомоги, 9 санаторіїв, 24 будинки відпочинку.
Є 2 спортивних стадіони, дитячо-юнацький клуб фізичної підготовки, автошкола, спортивні секції.
Функціонують 11 туристичних фірм, готелі, відділення більш ніж 23х банків. Є також міський парк відпочинку і культури, 24 зони відпочинку вздовж узбережжя.
32 творчих колективи міста названі званнями «народного» і «зразкового». Зокрема існують заслужений ансамбль народного танцю «Керчанка», зразково-художній ансамбль скрипалів, оркестр популярної і джазової музики, навчально-виховний комплекс «Ліцей мистецтв», у який входять 6 колективів.
Керченська ТРК «Бриз» веде у місті власне радіомовлення, а також ретранслює 10 провідних радіостанцій України. У серпні 2013 року через тиск місцевої влади на ТРК «Бриз» під загрозою відключення опинилося усе радіомовлення міста.
Транспорт
Керч має залізничну станцію. Основний громадський транспорт міста — автобуси, маршрутки і тролейбуси. До Німецько-радянської війни у місті діяв трамвай.
Перевезення пасажирів морським транспортом здійснюється тільки за міждержавним маршрутом (Україна-Росія).
Працює державна авіакомпанія «Керч» (міський аеропорт). В минулому за 18 км від міста був розташований аеродромний комплекс «Багерове», здатний приймати і відправляти повітряні судна цивільної і військової авіації всіх типів. У 2012 році за безцінь був проданий фірмі із Керчі і розібраний на будматеріали.
Люди, пов'язані з містом

Мітрідат VI Евпатор, помер в Пантікапеї.
Савмак (рр. н. і см. невід.) — керівник повстання скіфів, що спалахнуло в Боспорській державі 109—107 рр. до н. е, ймовірно представник правлячої династії скіфів.
Аліме Абденанова (1924—1944) — учасниця нацистсько-радянської війни, Герой РФ (2014).
Ашик Антон Бальтазарович (1801—1854) — археолог, перший директор Керченського музею.
Андрусов Микола Іванович(1861—1924) — геолог, знавець неогенових відкладів, палеоеколог, академік.
Белаш Олена Леонідівна (* 1938) — українська вчителька, відмінник освіти України, заслужений вчитель України.
Бучік Олексій Іванович (01.05.1974 — 06.10.2022) — український військовик, учасник російсько-української війни.
Вождєв Павло Олександрович (1976—2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Володимир Шумейкін (* 1924) — український балетмейстер.
Кириченко Олександр Миколайович (1884—1971) — ентомолог, знавець напівтвердокрилих комах, професор.
Липа Іван Львович(1865—1923) — український громадський та військовий діяч.
Мітіліно Михайло Іванович (1875—1930) — український юрист.
Балатуків Алі-Бей(1885 — ?) — підполковник Армії Української Народної Республіки
Первенцев Аркадій Олексійович (1905—1981) — російський письменник, сценарист. Лауреат Державної премії СРСР (1948) за фільм «Третій удар». Троюрідний брат поета Володимира Маяковського.
Доренко Сергій Леонідович (1959—2019) — російський тележурналіст.
Кемський Сергій Олександрович (1981—2014) — український політолог, журналіст, громадський активіст, учасник Євромайдану, Герой України.
Рустем Мамут оглу Аблятіфов (1964—2022) — український кримськотатарський громадський діяч, проживав у місті з 1992 року, військовий, 24 вересня 2022 року загинув під час боїв з російськими окупантами в Херсонській області.
Єфросиніна Марія Олександрівна — українська телеведуча.
Джерела та література
О. Є. Кислий. Керч [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 177. — ISBN 978-966-00-0692-8.
О. Є. Кислий. Корчев [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // там же, с.200
Архипенко О. В., Іваненко П. І., Осадчий О. В. Керч // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
Керчь // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Бельский А.В.. Керчь и Керченский регион в XX в.: административно-территориальный статус. // Культура народов Причерноморья. — Симферополь : Таврический Национальный Университет им.Вернадского, 2011. — Т. 207. — С. 48-52. — 270 с.
Гайдукевич В. Ф. Боспорское царство. М.: Издательство Академии наук СССР, 1949.
Воронов А. А., Михайлова М. Б. Боспор Киммерийский. — М.: Искусство,1983 (Серия «Дороги к прекрасному»). — 183c.
Воронов А. А., Михайлова М. Б. Особенности новооткрытого античного памятника в Керчи // Архитектурное наследство. — Вып.23: Национальное своеобразие и взаимовлияние архитектуры народов СССР / Под ред. О. Х. Халпахчьяна. — М.: Стройиздат, 1975. — С.88—99.
Виноградов Ю. А. Там закололся Митридат: военная история Боспора Киммерийского в доримскую эпоху; СПб.: Петербургское Востоковедение; М.: Филоматис, 2004.
Горончаровский В. А. Между империей и варварами: военное дело Боспора римского времени; СПб.: Петербургское Востоковедение; М.: Филоматис, 2003.
Молев Е. А. Эллины и варвары. На северной окраине античного мира; М.: ЗАО Центрполиграф, 2003
Подосинов А. В. Произведения Овидия как источник по истории Восточной Европы и Закавказья; М.: Наука, 1985.
Посилання
Подорож по Криму і Кубані. Керч [Архівовано 3 Лютого 2012 у Wayback Machine.]
Блог про Керч [Архівовано 17 Грудня 2013 у Wayback Machine.]
Kaynak: Wikipedia – Керч · CC BY-SA 4.0
Tarih
Kerç, yerleşimin antik dönemlere uzandığı kentlerden biridir. Bugünkü kentin yakınlarındaki Mayak köyündeki arkeolojik bulgular, buranın MÖ 17-15. yüzyıllarda yerleşme merkezi olduğunu göstermiştir.
Bir kentsel yerleşme olarak Kerç'in tarihi MÖ 7. yüzyıldan başladı. Miletoslu Yunan koloniciler Kerç Boğazı kıyısında bir kent devleti olan Pantikapaeumos'u kurdular. Bugünkü Kerç kenti bu antik kentin temelleri üzerinde yükseldi. Kent, MÖ 480 yılında Bosporos Krallığı'nın başkenti oldu.
Pantikapaeumos kenti, Asya ve Avrupa ticaret yolu üzerinde olduğu için kısa sürede gelişti. Tahıl ve balık ihracı merkezi olmasının yanında şarapçılık da önemliydi. Kentin zamanla nüfusunun önemli kısım İskitler, Sarmatlar gibi halklardan oluşmaya başladı.
Pantikapaeumos, MS 1. yüzyılda Ostrogotların, 375 yılında da Hunların saldırılarına uğradı ve önemli ölçüde zarar gördü.
Kaynak: Wikipedia – Kerç · CC BY-SA 4.0
History

Ancient times
Archeological digs at Mayak village near the city ascertained that the area had already been inhabited in the 17th–15th centuries BC. While many finds from Kerch can be found in the Hermitage Museum in St Petersburg and the local museum, a large number of antique sculptures, reliefs, bronze and glassware, ceramics and jewellery were excavated in 1855–1856 during the Crimean War by Duncan MacPherson, a surgeon from the British Army, and later donated to the British Museum in London.
Kerch as a city starts its history in the 7th century BC, when Greek colonists from Miletus founded a city-state named Panticapaeum on Mount Mithridat near the mouth of the Melek-Chesme river. Panticapaeum subdued nearby cities and by 480 BC became the capital of the Kingdom of Bosporus. Later, during the rule of Mithradates VI Eupator, Panticapaeum for a short period of time became the capital of the much more powerful and extensive Kingdom of Pontus.
The city was located at the intersection of trade routes between the steppe and Europe. This caused it to grow rapidly. The city's main exports were grain and salted fish; wine-making was also common. Panticapaeum minted its own coins. According to extant documents the Melek-Chesme river (small and shallow nowadays) was navigable in Bosporan times, and sea galleys were able to enter the river. Much of the city's population is thought to have been ethnically Scythian, later Sarmatian, as implied by the large Royal Kurgan at Kul-Oba.
In the 1st century AD, Panticapaeum and the Kingdom of Bosphorus suffered from Ostrogoth raids; then the city was devastated by the Huns in AD 375.
The settlement of Myrmekion was founded by Ionians in the eastern part of what is now Kerch, some four kilometers north-east of ancient Panticapaeum, in the first half of the 6th century BC.
Geography

Climate
Kerch has a humid subtropical climate (Köppen climate classification Cfa) with cool to cold winters and warm to hot summers.
Administration
The city municipality stretches over a substantial area and includes several separate neighborhoods that are part of the Kerch city: Eltigen (Heroyevskoe), Kamysh-Burun (Arshyntsevo), Port Krym, Adzhimushkai, and Tuzla Island.
Demographics
In 2014, the population of Kerch was 144,626.
Economy

Today Kerch is home to many metallurgists, shipbuilders, and fishermen. It also has a significant tourism sector.
Industry
The largest enterprises in the city are:
Kerch Metallurgical Works Factory launched in 1900
Zaliv Shipyard that produces and repairs tankers and cargo ships.
Construction-materials, food processing, and light industries play a significant role in the city's economy. Kerch is also a fishing fleet base and an important processing centre for numerous fish products.
Oil and Gas extraction industry petrochemical and storage
Zaliv Shipyard, (Kamysh Burun Zheleznogoroda)
Kvartz Quartz Glass Factory Plant KSZ (Glass (various) and optics, optical materials and instruments) (Kerch)
PSZ Albatros, PSZ KMPZ Vityaz Priladobudivni (Instruments and Instruments making, Machinery, Engineering)
KMZ KMTP SV Fregat floating docks yard and ship repair yard
KSRZ uvas-trans floating docks yards and ship repair (also lesser Kerch ship repair yards around)
Tourism
Because of its location on the shores of the Azov and Black seas, Kerch became a popular summer resort among people of the former USSR. Also, several mud-cure sources are located near the city. Despite the seaside location, the tourist appeal of Kerch today is limited because of the industrial character of the city and associated pollution.
Despite the lack of beaches in the town's area, there are a lot of them at a distance of 20 minutes' travel by bus, train or taxi.
Kerch has a number of impressive architectural and historical monuments. Ancient historical heritage of the city makes it attractive for scientific tourism. The most notable of Kerch's sights are:
Site of ancient settlement Pantikapaion (5th century BC–3rd century AD).
Royal Kurgan (4th century BC) – burial mound for one of the Bosporian kings
The Great Mithridates Staircase leading on top of the Mount Mithridat, contains 428 footsteps, built in 1833–1840 under the guidance of Italian architect Alexander Digbi
Culture

Festivals and celebrations
Day of Fishermen (the second Sunday of July)
Day of the City (the second Saturday of September)
Education
9 institutes and branches of Ukrainian and Russian universities,
shipbuilding and polytechnical colleges,
a number of pre-school child institutions
Archaeology
Archaeological digs in Kerch were launched under Russian auspices in the middle of the 19th century. Since then the site of ancient Panticapaeum city on Mount Mithridat has been systematically excavated. Located nearby are several ancient burial mounds (kurgans) and excavated cities. Kerch takes part in UNESCO's "Silk Road" programme.
Treasures and historical findings of Kerch adorn the Lapidarium in Kerch and the collections of major museums around the world. Such as: the Hermitage, the Louvre, the British Museum, the Berlin Museum, the Moscow State Museum of fine arts and many others.
Currently, excavations at ancient fortresses of Kerch are led by scientists from Russia, Ukraine, and Poland.
Honours
A minor planet 2216 Kerch discovered in 1971 by Soviet astronomer Tamara Mikhailovna Smirnova is named after the city.
Places of interest
Because of its location on the shores of the Azov and Black seas, Kerch became a popular summer resort among people of the former USSR. Also, several mud-cure sources are located near the city. Despite the seaside location, the tourist appeal of Kerch today is limited because of the industrial character of the city and associated pollution.
Despite the lack of beaches in the town's area, there are a lot of them at a distance of 20 minutes' travel by bus, train or taxi.
Kerch has a number of impressive architectural and historical monuments. Ancient historical heritage of the city makes it attractive for scientific tourism. The most notable of Kerch's sights are:
Site of ancient settlement Pantikapaion (5th century BC–3rd century AD).
Royal Kurgan (4th century BC) – burial mound for one of the Bosporian kings
The Great Mithridates Staircase leading on top of the Mount Mithridat, contains 428 footsteps, built in 1833–1840 under the guidance of Italian architect Alexander Digbi
Obelisk of Glory on the Mount Mithridat, built after World War II
Memorial of heroic guerilla warfare in Adzhimushkay mines
Kerch Fortress; restricted area in Soviet times but free to enter in present days. The fortress was built by the Russian military architect Totleben in the middle of 19th century.
Sites of ancient settlements Myrmekion, Tyritake and Nymphaion. There are also some settlements which have gone underwater due to earthquakes.
Demeter's Crypt, a crypt with numerous frescos dated 1st century BC.
Kaynak: Wikipedia – Kerch · CC BY-SA 4.0
