Київ
Ки́їв — столиця та найбільше місто України.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Ки́їв — столиця та найбільше місто України. Розташований у середній течії Дніпра, у північній Наддніпрянщині. Політичний, соціально-економічний, транспортний, освітньо-науковий, історичний, культурний та духовний центр України. У системі адміністративно-територіального устрою України Київ має спеціальний статус, визначений Конституцією, і не входить до складу жодної області, хоча і є адміністративним центром Київської області. Місце розташування центральних органів влади України, іноземних місій, штаб-квартир більшості підприємств і громадських об'єднань, що працюють в Україні.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Ки́їв — столиця та найбільше місто України. Розташований у середній течії Дніпра, у північній Наддніпрянщині. Політичний, соціально-економічний, транспортний, освітньо-науковий, історичний, культурний та духовний центр України. У системі адміністративно-територіального устрою України Київ має спеціальний статус, визначений Конституцією, і не входить до складу жодної області, хоча і є адміністративним центром Київської області. Місце розташування центральних органів влади України, іноземних місій, штаб-квартир більшості підприємств і громадських об'єднань, що працюють в Україні.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Назва

Етимологія
Згідно з легендами, назва Києва походить від імені Кия — найстаршого з трьох братів, яких вважають засновниками міста. Одна з цих легенд дійшла до нас у літописі XII ст. «Повість временних літ».
Український етнограф Микола Закревський стверджував, що згаданий Клавдієм Птолемеєм «Азагаріум» розташовувався на місці сучасного Києва. Юліан Кулаковський ототожнював з Києвом Птолемеїв «Метрополь», Михайло Брайчевський — «Сар».
Згадка про Київ є у давньоскандинавських сагах (під назвою Koenugarðr). Є версія, що походження назви Kænugarður пов'язане з давньоісландським словом «kæna», що мало значення «човен». Це дозволяє трактувати назву Києва як «місто човнів».
Про зв'язки Києва з країнами Сходу свідчить, зокрема, його тюркська назва «Манкермен» — «велике місто», що поряд з оригінальною назвою міста була поширена у XV—XVI ст..
За арабськими і перськими джерелами IX—X ст. головний державний центр східнослов'янських утворень звався Куявія (Куябія, Куяба). Найбільш логічно обґрунтованим є ототожнення міста Куйаби з Києвом.
Правопис
У давньоруських пам'ятках назва міста записувалася як Кыѥвъ, де ы передавала праслов'янський звук *y, а ѥ — йотований звук [e] («є»). Подібне написання довго залишалося у літописах. Надалі, після припинення дії закону другої палаталізації та злиття звука [ɨ] з [і] в новий голосний передньо-середнього ряду [ɪ] з'являються написання Києвъ, Кіевъ, а після утворення «нового ятя» — і «Кыѣвъ», «Киѣвъ», «Кіѣвъ». З упорядкуванням українського правопису XIX ст., коли за [ɪ] закріплюється літера и, а за [ji] з йотованого «нового ятя» — ї, написання набуває сучасної форми — Київ.
Транслітерація
2 жовтня 2018 року МЗС України спільно із Центром стратегічних комунікацій «StratCom Ukraine» розпочало онлайн-кампанію «#CorrectUA», у рамках якої звертатиметься до іноземних ЗМІ з метою коригування правопису міста Київ (#KyivNotKiev).
Географія

Розташування
Місто розташоване на півночі України, на межі Полісся і лісостепу по обидва береги Дніпра в його середній течії. Площа міста 836 км². Довжина вздовж берега — понад 20 км.
Київ здавна розташовувався на перетині важливих шляхів. Ще за Київської Русі таким шляхом був легендарний «Шлях із варягів у греки». Нині місто перетинають міжнародні автомобільні та залізничні шляхи. Рельєф Києва сформувався на межі Придніпровської височини, а також Поліської та Придніпровської низовин. Більша частина міста лежить на високому (до 196 м над рівнем моря) правому березі Дніпра — Київському плато, порізаному густою сіткою ярів на окремі височини: Печерські пагорби, гори Щекавицю, Хоревицю, Батиєву та інші. Менша частина лежить на низинному лівому березі Дніпра. Житлові квартали міста оточує суцільне кільце лісових масивів.
Гідрографія
Основною рисою Києва є наявність великої гідрографічної «осі» — річки Дніпро, яка поділяє територію міста на дві частини — правобережну і лівобережну. Дніпро — найбільша в Києві, третя за довжиною і площею басейну річка Європи після Волги та Дунаю. Після будівництва каскаду дніпровських водосховищ гідрологічний режим Дніпра (зокрема і в межах Києва) змінився. Так, підпір Канівського водосховища сягає течії Дніпра в районі моста Метро на території Києва. Поблизу Києва (на північ) розташовано Київське водосховище на Дніпрі.
Територія Києва також дренується численними постійними та тимчасовими водотоками, які утворюють гідрографічну мережу з близько 70 малих річок, що зрештою впадають у Дніпро. Структура гідрографічної мережі малих річок Києва визначається басейновими угрупованнями водних об'єктів.
Гідрографія правого берега: центральна частина — басейн річки Либідь з її притоками, а також басейн річки Почайна (див. Опечень) з головними притоками Глибочиця та Сирець; північна та західна частини міста розташовані в басейні річки Ірпінь, а точніше її приток — річок Нивка та Горенка; південна частина міста — у басейні річки Віта.
Історія

Заснування
За легендою «Повісті временних літ», Київ заснував легендарний полянський князь Кий разом із братами Щеком і Хоривом і сестрою Либіддю. Літопис не має дати заснування міста. Археологічні та писемні джерела свідчать, що Київ розвинувся на основі язичницького поселення й початок його безперервного розвитку датується 2-ю половиною V — 1-ю половиною VI століття. За інформацією, наведеною у книзі Толочко «Нове в археології Києва», місто засноване в кінці V, початку VI століття. Його центром була Старокиївська гора на правому березі Дніпра. У VI—VII століттях були заселені сусідні з нею підвищення. Розташування Києва на Дніпровському шляху, у зоні етнічного порубіжжя, на межі лісу і лісостепу, сприяли висуненню міста на роль політичного центру Середнього Подніпров'я.
Київська Русь
На межі VIII—IX століть Київ став головним містом Руської землі — міжплемінного об'єднання південних східнослов'янських племен, а з 882 року, після завоювання його варягами, — «матір'ю міст руських» — столицею Руської держави. Тоді ж сформувався середньовічний поділ міста на князівський Дитинець на Старокиївській горі та торговельно-ремісничий Посад на Подолі. В першому мешкала знать і духовенство, а в другому — простолюд. Місто було одним із центрів міжнародної торгівлі з Візантією, Скандинавією, Західною Європою, мусульманським світом. З першої половини X століття на Подолі діяла перша християнська церква.
За правління великого князя Володимира (980—1015) територія київського Дитинця була розширена і укріплена та сягнула 10 га. В історіографії її називають «городом Володимира». Дитинець оточував вал із трьома воротами, парадними з яких були Софійські. Після хрещення Русі у 988 році Київ став центром митрополії Константинопольського патріархату. Головним міським храмом була Десятинна церква, зведена неподалік княжого палацу і ринку «Бабин торжок». Син Володимира, Ярослав (1019—1054), ще більше розширив Дитинець, збудувавши і оточивши оборонними валами з ровами так званий город Ярослава. Він звів нові фортечні укріплення, завдовжки понад 3,5 км, які оточували площу 72 га. Київ перетворили на найбільшу фортецю Русі. Новою головною брамою стали Золоті ворота, а головним храмом — Софійський собор, кафедра київських митрополитів. Ярославові нащадки Ізяслав (1054—1068, 1069—1073) і Святополк (1093—1113) збудували нове укріплення — город Святополка. Його центром став Києво-Михайлівський Золотоверхий собор, що дав назву однойменному монастирю. Таким чином, тодішній Київ мав три фортифікаційні укріплення (городи) площею 80 га.
Символіка

Символікою міста Києва є герб Києва, прапор Києва та гімн Києва. Також місто має логотип у двох версіях: українською та англійською мовою.
Сучасним гербом Києва є зображення святого покровителя міста архангела Михаїла на синьому щиті. Цей герб був офіційно затверджений Київською міською радою 18 квітня 1995 року. Він є подібним до герба Київського воєводства. Прапор Києва є ідентичним до герба — архангел Михаїл на синьому полотнищі.
Найстарішим відомим гербом Києва є герб датований 1480 роком. На ньому зображені лук зі стрілою, який натягують дві висунуті з хмари руки. В XVII сторіччі почав використовуватись герб із зображенням арбалета замість лука, який тримає лише одна рука. Зараз цей герб використовується як сучасний герб Подільського району. Герб із зображенням архангела Михаїла до 1782 року використовувався як герб Київського воєводства (на червоному фоні) та Київського полку (на синьому фоні), а з 1782 року до моменту захоплення Києва більшовиками як герб міста Києва. Від початку 1920-х до 1969 року місто не мало власного герба, поки не був затверджений радянський герб Києва, на якому були зображені лук та гілка каштану разом із зіркою міста-героя та серпом із молотом. Радянський герб Києва слугував офіційним до затвердження сучасного герба у 1995 році.
Гімном Києва є пісня «Як тебе не любити, Києве мій!», яку в 1962 році створили композитор Ігор Шамо та поет Дмитро Луценко і яку того ж року вперше виконав співак Юрій Гуляєв. Пісня була затверджена Київською міською радою як офіційний гімн 13 листопада 2014 року, а до того вона тривалий час була неофіційним народним гімном. 30 травня 2015 року, під час святкування Дня Києва, на Софійській площі близько 3 тисяч учасників разом із міським головою Віталієм Кличком взяли участь у встановленні всеукраїнського рекорду із наймасовішого виконання цієї пісні. Також Києву присвячена «Пісня про Київ» заслуженого артиста України Юрка Юрченка.
Влада

Міська
Після здобуття Україною незалежності в місті була впроваджена система двовладдя — одночасне існування інститутів голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) та Київського міського голови (мера Києва), що закріпили в законі «Про столицю України — місто-герой Київ». Голова КМДА призначається президентом України як і в інших 26 адміністративних одиницях України першого рівня, і є керівником виконавчої влади міста. Голова міськради як і в будь-якому місті України обирається мешканцями Києва терміном на 5 років на загальних виборах й очолює місцевий орган самоврядування — Київську міську раду. В 1999—2010 роках обидві посади обіймала одна особа.
25 травня 2014 року на виборах міського голови перемогу здобув Віталій Кличко, який 5 червня 2014 року на першому засіданні Київської міської ради VII скликання склав присягу Київського міського голови та приступив до виконання своїх обов'язків.
25 червня 2014 року указом Президента України на посаду Голови КМДА призначено нинішнього міського голову Віталія Кличка.
Головний орган київського міського самоврядування — Київська міська рада — складається зі 120 депутатів, яких обирають мешканці міста терміном на 5 років. Новий склад обрано 25 травня 2014 року.
Київська міська державна адміністрація виконує функції виконавчого органу Київської міської ради, але паралельно здійснює функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади — Кабінету Міністрів України.
До 31 жовтня 2010 року в Києві діяли районні ради, однак напередодні чергових місцевих виборів міська рада своїм рішенням їх ліквідувала.
Загальнодержавна
У Києві як місті, наділеному Конституцією України столичними функціями, розміщуються всі центральні органи влади: законодавчі, виконавчі та судові.
Засоби масової інформації
На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 37 всеукраїнських радіостанцій, одна релігійна радіостанція веде мовлення в нижньому піддіапазоні УКХ ЧМ, ще 7 радіостанцій ведуть цифрове мовлення DAB+.
Адміністративний поділ
Територія міста з 2001 року поділена на 10 адміністративних районів:
Демографія

Населення
Київ є найбільшим містом України і сьомим за чисельністю населення у Європі. Населення Києва станом на початок 2025 року становить приблизно 3,7 млн осіб. Станом на 1 жовтня 2018 року наявне населення у Києві становило 2 944 408 особи, постійне дещо менше — 2 893 932. За останні десять років населення міста стабільно зростає в середньому на 20 тис. осіб за рік. 2010 року, за офіційними даними, населення Києва сповільнило своє зростання і за рік виросло на 14,1 тис. осіб. Так, на січень 2010 року населення міста становило 2785,1 тис. осіб, а на січень 2011 року — 2799,2 тис. осіб. Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ оцінює сукупне населення Києва, разом із незареєстрованими громадянами, у 3 144 тис. осіб. Разом із навколишніми передмістями Київ утворює Київську агломерацію із сукупним населенням за різними оцінками від 3,4 до 5 млн мешканців. Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення становив 120,8 злочину, із них 32,6 тяжких та особливо тяжких.
Жителі Києва називають себе кия́нами ще з князівських часів, що відображено в Повісті временних літ («Святополкъ же сѣде в Киевѣ по отци своемь, и созва Кыяны») та Руській Правді («Микыфоръ Кыянинъ»).
Мова
Київ — найбільше українськомовне місто світу.
Історична динаміка мовного складу (рідної мови) населення Києва за переписами:
Розподіл населення Києва за рідною мовою за результатами перепису 2001 року:
Під час перепису 2001 року українську мову рідною в місті Києві вказали 85,74 % етнічних українців, 7,91 % етнічних росіян, 18,91 % етнічних євреїв і 18,38 % етнічних білорусів, тоді як російську мову — 91,71 % етнічних росіян, 14,17 % етнічних українців, 77,91 % етнічних євреїв і 63,33 % етнічних білорусів. Серед населення, що вказало українську мову рідною, 97,72 % були етнічними українцями, 1,44 % — етнічними росіянами. Серед населення, що вказало російську мову рідною, 47,69 % були етнічними росіянами, 46,10 % — етнічними українцями, 2,16 % — етнічними євреями, 1,62 % — етнічними білорусами.
Економіка

Основна характеристика
У X—XIII століттях основу економіки Києва становили сільське господарство, ремесло, торгівля. У місті працювали ремісники понад 60 спеціальностей: гончарі, ковалі по чорних і кольорових металах, ливарники, виробники скла, обробники кості, дерева й каменю. Київські ювеліри володіли техніками емалі, черні, зерні, поливи. На XI століття в місті діяло вісім ринків, найбільшими з яких були «Бабин торжок» у княжому місті та «Торговище» на Подолі. З Києва імпортували сировину (хутро, мед, віск, шкіри, хліб) і ремісничі вироби (зброя, прикраси). У місті постійно проживали руські, візантійські, єврейські й європейські купці. Через Київ проходили три міжнародні торгові шляхи — Грецький, що сполучав Скандинавію із Візантією; Київський, що сполучав Русь із Польщею, Чехією та Баварією; Залозний, що вів на Кавказ, до азійських країн.
2005 року ВРП становив 32 мільярди доларів, 6-те місце серед міст центрально-східної Європи після Москви, Праги, Будапешта, Варшави і Бухареста; ВРП на душу населення — 12 000 $; середня заробітна плата — 280 $, а вже в грудні 2010-го — 528 $.
Зростання ВРП 2006 року — 5,3 %. На 2004 рік сукупний обсяг прямих іноземних інвестицій становив 2,7 мільярда доларів США, експорт — 4,13 мільярда доларів США.
На Київ припадає 5,6 % населення України, 20 % ВВП, 30 % прямих іноземних інвестицій. ВВП на душу населення на 75 % вищий за середній по країні ($6800).
2004 року 1,35 мільйона мали роботу, із них 884 тисячі (65,6 %) — на великих та середніх підприємствах. 79 % працюють у сфері послуг, із них 23 % — у сфері торгівлі, 15 % — у сфері нерухомості. Лише 21 % зайнято в промисловому виробництві. Сфера послуг дає понад 82 % ВРП міста та понад 30 % обігу країни в сфері послуг. Безробіття нижче за 5 %.
Сектори сфери послуг, що дають основний внесок до економіки Києва, — транспорт та комунікації, дрібна та гуртова торгівля, нерухомість, юридичні та фінансові послуги. Ключовими зростаючими секторами економіки є роздрібна торгівля, інформаційні технології, фінанси.
Інфраструктура

Стратегію просторового розвитку столиці України на довгострокову перспективу визначає Генеральний план міста Києва.
Охорона здоров'я
У Києві працюють державні заклади охорони здоров'я, також тут найбільша в Україні кількість приватних клінік.
Органи правопорядку та з надзвичайних ситуацій
У столиці України створено Фонд захисних споруд цивільного захисту міста Києва, який складається з розгалуженої системи споруд-укриттів для надійного захисту населення під час різноманітних надзвичайних ситуацій, а також у період воєнного стану. У місті працює Головне управління національної поліції України в Києві, Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій України в Києві, Північне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України, Головне управління Державної міграційної служби України в Києві, Регіональний сервісний центр МВС України в Києві.
Транспорт
Київ є найбільшим транспортним вузлом України. До транспортних магістралей міста Києва належать автотранспортні магістралі, залізничне сполучення та водні шляхи сполучення. Важливу роль у транспортному сполученні відіграють мости через річку Дніпро, а у внутрішньоміських пасажирських перевезеннях — метро. Розвинена також автобусна, тролейбусна і трамвайні мережі, працює фунікулер. У міжнародному сполучені найважливішу роль відіграють міжнародні аеропорти «Бориспіль» та «Жуляни».
Аеропорти
Київ — потужний авіавузол. Тут діють: два пасажирські аеропорти, один вантажний, один військовий, шість злітно-посадкових смуг (ЗПС) та п'ять пасажирських терміналів:
Міжнародний аеропорт «Бориспіль», розташований за 29 км на схід від Києва. В аеропорту є дві ЗПС та 5 пасажирських терміналів — A, B, C, F та D. Аеропорт є найбільшим у країні, обслуживши в 2016 році 8650 тис. пасажирів. Аеропорт є базою для авіакомпанії МАУ.
Міжнародний аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського («Жуляни»), що має два пасажирські термінали. Розташований на південно-західній околиці міста. Після переходу 2011 року до аеропорту авіаперевізника Wizz Air збільшився пасажиропотік у ньому, супроти 2010 року, у 16,2 раза, із 29 тис. осіб до 469,8 тис. осіб.
Архітектура

Загальна характеристика
У X—XIII століттях Київ забудовувався кварталами зрубних і каркасно-стовпових споруд, переважно двоповерхових. Планування міста в X—XIII ст. було садибно-вуличним. Деякі вулиці замощувалися дерев'яними мостовими. У князівській частині Києва стояли кам'яні будинки. Найбільшими спорудами були цегляні хрестово-купольні храми, виконані в руському стилі з елементами візантійського — Десятинна церква (989—996), Софійський собор (1037), Іриниська і Георгіївська церкви (1037), Михайлівський Золотоверхий собор (1113). Вони мали багато бань, пірамідальну композицію, хрещаті стовпи.
Найдавніші будови Києва належать до XI—XII століть. Збереглися також будинки XVII—XVIII століть, проте переважають в архітектурному обличчі міста будови другої половини XIX — початку XX століття, виконані у стилі модерну та конструктивізму. Загалом у місті збереглося близько 3000 споруд XI — початку XX століття, зокрема понад 70 храмів тих часів. До найвизначніших архітектурних пам'яток Києва зараховують:
Серед пам'яток новітньої епохи — Хрещатик, Київський метрополітен, Кабінет Міністрів, Секретаріат Президента, Висотний житловий будинок за адресою вул. Хрещатик, 25 та Національний спортивний комплекс «Олімпійський».
Парки
Київ має велику кількість садів та парків для відпочинку, серед яких Національний ботанічний сад, Ботанічний сад ім. Фоміна, Парк імені Тараса Шевченка, Хрещатий парк, Маріїнський парк, Міський сад, Володимирська гірка, Парк «Аскольдова Могила», Парк Вічної Слави, Пейзажна алея, Сквер імені В'ячеслава Чорновола, Гідропарк, Голосіївський парк, Голосіївський ліс, Парк партизанської слави, Парк «Перемога», Пушкінський парк, Зоопарк.
Наймасовіше кияни та гості міста відвідують Національний ботанічний сад у пору цвітіння Саду бузків, Андріївський узвіз під час святкування Дня Києва, а також міську виставку квітів, яка щорічно проводиться у Печерському ландшафтному парку довкола Співочого поля у дні святкування Дня Незалежності України в останній тиждень серпня.
Культура
Питаннями діяльності культурно-освітніх, мистецьких закладів міського підпорядкування займається Департамент культури Київської міської державної адміністрації, у веденні якого нараховується 18 театрів міського та 4 театри районного підпорядкування, 6 концертних організацій.
Музика, театр і кіно
Головними осередками сучасного музичного життя міста Києва є: Національна опера України, Національна філармонія України, Будинок органної та камерної музики, Київський державний театр оперети. Концерти академічної музики проводять також у Великому та малому залах Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, концертному залі Будинку звукозапису, Будинку вчених, Будинку вчителя, Будинку Актора, концертних естрадах Центрального і Хрещатого парків.
У Києві діють такі хорові колективи, як Національна заслужена академічна капела України «Думка», Національний заслужений академічний народний хор України ім. Верьовки, чоловіча хорова капела України ім. Л. М. Ревуцького, Народна академічна хорова капела НАН України «Золоті Ворота», камерні хори «Київ», «Хрещатик», «Credo», хорова капела хлопчиків та юнаків «Дзвіночок» тощо.
Концерти розважальної музики відбуваються в Палаці «Україна», Палаці Спорту, Жовтневому Палаці, Українському домі, ДК КПІ, Центральному домі художника, концертному зал FreeDom та інших залах. У теплу пору року концерти та фестивалі української етно- та рок-музики проводять також на Співочому полі.
Періодично в Києві проводяться музичні фестивалі, зокрема: академічної музики — Київ Музик Фест, Форум музики молодих, Музичні прем'єри сезону, фестиваль фортепіанної музики «Володимир Крайнєв запрошує», фестиваль хорової музики Золотоверхий Київ; а також фестивалі естрадної музики — «Червона рута», «Країна мрій» та інші. Визначною музичною подією 2005 року стало проведення в Києві пісенного конкурсу «Євробачення».
Спорт

Найпопулярнішим командним видом спорту в Києві є футбол. Футбольний клуб «Динамо» загалом 29 разів ставав чемпіоном СРСР та України, здобував міжнародні трофеї і є справжнім символом міста. В українській Прем'єр-лізі місто також представляли клуби «Оболонь» (Оболонь (футбольний клуб, 1992), Оболонь (футбольний клуб, 2013)), «Арсенал», ЦСКА та «Лівий берег», а у Другій лізі — клуби «Атлет» та «Ребел», а також найстаріший київський футбольний клуб «Локомотив», заснований ще у 1919 році, який вирішила відродити Укрзалізниця. Найкращим українським чоловічим баскетбольним клубом часів СРСР був київський «Будівельник», який нині разом із БК «Київ» виступає в об'єднаній Українській Суперлізі. У вітчизняному жіночому баскетболі провідні позиції посідає київська команда ТІМ-СКУФ. В Українській хокейній лізі виступає хокейний клуб «Сокіл» та «Київ». У радянські часи жіночий гандбольний клуб «Спартак» неодноразово вигравав чемпіонат країни та європейські клубні трофеї.
Головними аренами спортивних змагань є НСК «Олімпійський», Палац спорту, стадіони «Динамо» ім. В. Лобановського та «Оболонь-Арена». 2012 року на НСК «Олімпійський» проводилися матчі групового етапу, чвертьфінал та фінал Євро 2012.
У Києві працює Національний університет фізичного виховання і спорту України.
Освіта та наука

У X—XIII століттях Київ був найбільшим освітнім центром Русі. Від часів Володимира Святославича тут діяли школи грамоти. Церкви і монастирі мали власні бібліотеки. Книгозбірня київської Софії — бібліотека Ярослава Мудрого нараховувала близько 950 томів. Інша велика бібліотека, якою користувалися руські літописці, існувала в Печерському монастирі. Дослідження графіті на стінах міських храмів і посуді доводять, що багато киян була письменними.
Після монгольської навали освіта в Києві занепала. З кінця XIV століття у списках паризької Сорбонни та інших західноєвропейських університетів з'являються імена студентів із Києва. Так, під 1436 роком зазначений перший доктор «рутенської нації з Києва» — Іван Тинкевич.
Починаючи з кінця XVII століття Києво-Могилянська академія підготувала багато видатних учених.
1834 року відкрито перший в історії Києва університет — Київський університет Св. Володимира, що відтоді став провідним вітчизняним освітнім та науковим центром. І сьогодні Київ — найбільший в Україні науковий центр.
У Києві розміщені численні установи Національної академії наук України (НАНУ), Український нафтогазовий інститут.
Київ у нумізматиці та філателії

У 1995 році Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 200 000 карбованців «Мі́сто-геро́й Ки́їв», присвячену місту-герою Києву.
У 2019 році Укрпошта випустила блок із 5 марок «Краса і велич України. Київ»: «Андріївська церква, XVIII ст. Київ»; «Пам'ятник Богдану Хмельницькому, 1888. Київ»; «Краєвид Києва»; «Будинок Городецького, 1901—1903. Київ»; «Андріївський узвіз. Київ».
У літературі
У давньоруській літературі («Повість минулих літ», «Слово о полку Ігоревім») Київ постає як «мати міст руських», символ державної та духовної сили.
Міста-побратими
Станом на 2025 рік Київ має 72 міста-побратима.
Враховуючи війну між державами, Київрада у 2016 розірвала «побратимські» відносини з Москвою та рядом інших російських міст.
Об'єкти, названі на честь Києва
У місті Тампере у Фінляндії, яке є містом-побратимом Києва, є парк, названий на честь Києва.
У квітні 2022 в Рейк'явіку з'явилась невеличка площа Kænugarður / Kyiv-torg.
Джерела
Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — К. : Кий, 1997.
Журналы и протоколы комиссий Губернского земского собрания очередной сессии 1913 г. (12—17 декабря). — Киев: Типо-Литогр. насл. К. Круглянского, 1914. — 165 с. [Архівовано 19 Вересня 2020 у Wayback Machine.]
Смета доходов и расходов города Киева на 1911 год. — Киев: Типо-литогр. К. Ш. Круглянского, 1911. — V, 689, 2 с. : табл. [Архівовано 28 Вересня 2020 у Wayback Machine.]
Київські збірники: історії й археології, побуту й мистецтва. Зб. 1 / Всеукр. акад. наук ; під заг. ред. акад. М. Грушевського. — Київ: Вид. Акад. комісія історії Києва, 1931. — 369 с. [Архівовано 24 Вересня 2020 у Wayback Machine.]
Голубев С. Т. Историко-топографические изыскания и заметки о древнем Киеве. Статья 1. Существовала-ли в Киеве на старом городе церков св. Никиты, относимая к великокняжеской эпохи? / С. Т. Голубевъ. — Киев: Тип. И. И. Горбунова, 1899. — 26 с. [Архівовано 1 Жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Базилевич В. Д. Київ / В. Базилевич та М. Шарлемань. — Київ: б. в., 1928?. — 42, 3 с. : іл. — (Бібліотека газети «Пролетарська правда»). [Архівовано 5 Серпня 2020 у Wayback Machine.]
Довідна книга «Київ» з планом міста 1930 рік. — Київ: Пролетар. правда, 1930. — 60 с. [Архівовано 25 Вересня 2020 у Wayback Machine.]
Святошин: Поселок: справ. кн. с планом 1914 г. / Изд. Правления О-во благоустройства. — Киев: Тип. Г. Я. Глоубермана, 1914. — 65, 16 с., 1 л. ил. [Архівовано 25 Вересня 2020 у Wayback Machine.]
Київ: довідна книга з планом міста. — Київ: Пролетар. правда, 1929. — 2, VIII, 142 с., С. IX—XXXI, 1 арк. план. [Архівовано 25 Вересня 2020 у Wayback Machine.]
Гордон П. Киев в 1684—85 годах по описанию служилого иноземца Патрикия Гордона: из дневника Гордонова извлечено и переведено С. А. Терновским. — Киев: Тип. аренд. С. В. Кульженко, 1875. — 40 с. [Архівовано 3 Серпня 2020 у Wayback Machine.]
Література
Мінливе обличчя міста, або доля київських фасадів / Кирило Третяк. — Київ: Парламент. вид-во, 2018. — 535, [1] с.
Обличчя столиці в долях її керівників / І. М. Салій. — Вид. 3-є. — Київ: Довіра, 2018. — 599 с. : іл. — ISBN 966-507-311-6.
Про Київ і моїх сучасників / І. М. Салій. — Київ: Кий, 2013. — 600 с. — ISBN 966-8825-34-7.
Посилання
Офіційний портал Київської міської влади [Архівовано 17 Квітня 2021 у Wayback Machine.]
Головне управління статистики Києва [Архівовано 26 Липня 2014 у Wayback Machine.]
Енциклопедія Києва [Архівовано 7 Листопада 2007 у Wayback Machine.]
Цікавий Київ [Архівовано 10 Червня 2006 у Wayback Machine.] (рос.)
Музеї Києва [Архівовано 25 Березня 2022 у Wayback Machine.]
Київ 360 — віртуальний Київ (панорами) [Архівовано 5 Листопада 2018 у Wayback Machine.]
Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV [Архівовано 22 Травня 2011 у Wayback Machine.]
Kaynak: Wikipedia – Київ · CC BY-SA 4.0
Etimoloji
Kiev adının Eski Doğu Slavcası Kyjevŭ'dan evrildiği kabul edilir. Bu kelimeye köken olarak Proto Slavca "Kyi'nin kalesi" manasına gelmiş *Kyjevŭ gordŭ kelimesinden türemiş olabileceği varsayılmıştır. Kyi, şehrin üç kurucu kardeşi arasında sayılan ve şehrin isminin atfedildiği efsanevi bir karakterdir. Sambat, şehrin eski kaynaklarda geçen ve Hazarlara atfedilen bir diğer ismidir. Kiev bazen Kıyiv olarak da isimlendirilir. Buna karşın şehrin isminin Hazarca "kıyı ev" söz öbeğinden türediği de Julius Brutzkus tarafından öne sürülmüştür.
Tarihçe
Kiev'in kuruluşunun efsanesine göre, Kiev'in Polyany prensleri Kyi, Shchek, Khoriv ve kız kardeşleri Lybid tarafından kurulduğuna inanılıyor. Dinyeper kıyısına kurulmuş şehrin Hazarlar mı yoksa Kiev Knezliği tarafından mı kurulduğu hakkında sağlam bir bilgi yoktur.
İlk Vakayiname isimli tarihsel belgede Kiev şehrinin yerel bir yöneticisi olmadığı ve 9. yüzyıldan itibaren Hazarlara haraç verdikleri yazmaktadır. Eski Türkçede yüksek yer anlamına gelen ve Sarkel'e benzeyen Sambat kalesi Hazarlar tarafından şehri korumak için inşa edilmiştir.Günlüklere göre Viking veya Vareg olduğu düşünülen Askold ve Dir'in 9. yüzyıl veya erken 10. yüzyılda Kiev'i yönettiği sanılmaktadır, ancak Kiev'in 920'lere kadar Hazarlar kontrolünde olduğu da öne sürülmektedir. Kiev, Vareglerden Yunanlara uzanan ticaret yolu üzerinde konumlanmıştır.
860 ve 882 arasında Prens Oleg tarafından sinsice öldürülen Askold ve Dir saltanatı var olmuştur. 882'de Kiev, Kiev Knezliği'nin başkenti oldu. 912 ve 945 arasında Rurik Hanedanı'na mensup I. İgor'un hükümdarlığı sürdü. 945 ve 957 arasında Olga oğlu I. Svyatoslav için naiplik yaptı. 957'de naiplik bitti ve 972'ye kadar I. Sviatoslav'un hükümdarlığı devam etti. 972'den 978'e I. Yaropolk hüküm sürdü.
Büyük Dük I. Vladimir (980-1015) döneminde, Kiev'in Dytynets bölgesi genişletildi ve güçlendirildi ve 10 hektara ulaştı. Tarih yazımında buna "Vladimir şehri" denir. 988'de Kiev Knezliği'nin Hristiyanlaştırılmasından sonra Kiev, Konstantinopolis Patrikhanesi'nin metropolünün merkezi oldu. Ana şehir kilisesi Tithe Kilisesi idi.
Vladimir'in oğlu Bilge Yaroslav (1019-1054), Yaroslav'ın şehrini savunma surlarıyla inşa ederek çevreleyen Dytynets'i daha da genişletti. Altın Kapı yeni ana kapı oldu ve ana kilise görevini St. Sophia Katedrali üstlendi. Yaroslav'ın torunları I. İzyaslav ve I. Sviatopolk yeni bir tahkimat yaptı. Merkezi Kiev-Mikhailovsky Altın Kubbeli Katedrali idi.
Coğrafya

Coğrafi olarak Kiev, Polesia ormanlık ekolojik bölgesi, Avrupa karma orman alanının bir parçası ve Doğu Avrupa orman bozkırı biyom sınırındadır. Ancak şehrin eşsiz manzarası onu çevresindeki bölgeden ayırır. Kiev tamamen Kyiv Oblastı ile çevrilidir.
Başlangıçta batı yakasında bulunan bugünkü Kiev, şehrin güneyine Karadeniz'e doğru akan Dinyeper'in her iki tarafındadır. Şehrin daha eski ve daha yüksek batı kısmı, vadiler ve küçük nehirler ile çok sayıda ağaçlık tepede (Kiev Tepeleri) bulunur. Kiev'in coğrafi rölyefi, Podil (daha alçak anlamındadır), Pechersk (mağaralar) ve uzviz (dik sokak, "iniş") gibi yer adlarına katkıda bulundu. Kiev, akışın ortasında Dinyeper'in batı yakasına bitişik ve şehrin yükselti değişikliğine katkıda bulunan daha büyük Dinyeper Yaylasının bir parçasıdır.
Kentin kuzey etekleri Polezya Ovası ile sınır komşusudur. Kiev, 20. yüzyılın sonlarında sol yakada ("doğuya") Dinyeper Ovası'na doğru genişledi. Kiev'in Dinyeper'ın sol kıyısındaki tamamına genellikle “Sol kıyı” (ukraynaca:Лівий берег, Livyi bereh) denir. Sol kıyı Dinyeper vadisinin önemli alanları yapay olarak kumla kaplanmış ve barajlarla korunmuştur.
Şehirde Dinyeper Nehri, şehir sınırları içinde kollar, adalar ve limanlardan oluşan bir kol sistemi oluşturur. Şehir kuzeyde Desna Nehri ve Kyiv Rezervuarı'nın ağzına, güneyde Kaniv Barajı'na yakındır. Hem Dinyeper hem de Desna nehirleri Kiev'de tekneyle gezilebilir ancak rezervuar nakliye kilitleri tarafından düzenlenir ve gezi kışın nehirlerin donmasıyla sınırlıdır.
Kiev sınırları içinde, Dinyeper'ın kendisini, rezervuarlarını ve birkaç küçük nehir, düzinelerce göl ve yapay olarak oluşturulmuş göletleri içeren toplam 448 açık su kütlesi vardır. Bunlar 7.949 hektarlık alanı kaplarlar. Ayrıca, şehirde 16 gelişmiş plaj (toplam 140 hektar) ve 35 suya yakın rekreasyon alanı (1.000 hektardan fazla) vardır. Su kütlelerinin bir kısmı yüzmeye uygun olmasa da birçoğu eğlence ve dinlenme için kullanılır.
Nüfus
Kiev'in nüfusu II. Dünya Savaşı yıllarında aniden 930.000'den 180.000'e düşmüşse de 15 yıl içinde toparlanıp %513.5 artarak 1.104.334 olmuştur. 2019 verilerine göre şehrin nüfusu 2.950.800'dü.
2001 nüfus sayımına göre etnik açıdan Ukraynalılar %82.2'yle baskın grup olup şehrin %13.1'i ise Rus'tur. Geri kalanlar ise Yahudi, Belaruslu, Ermeni, Azeri ve Tatar gibi daha küçük gruplara mensuptur. 2001'de nüfusun yaklaşık %75'i anadillerinin Ukraynaca olduğunu belirtmiş olmakla birlikte Rusça evde ve günlük hayatta konuşulan diller içerisinde çoğunluğu oluşturmuştur.
Kültür
Şehir Avrupa kıtasında birçok sosyal çalışmalara katılmış ve derecelere girmiştir. 2004 Eurovision Şarkı Yarışması ünlü Ukraynalı şarkıcı Ruslana ve 2016 yılında Jamala tarafından birincilik almıştır. Şehir 2009 Eurovision Çocuk Şarkı Yarışması'na da ev sahipliği yapmıştır.
Kentin en önemli ve bilindik meydanı Bağımsızlık Meydanı'dır.
Ulaşım
İçinden Dinyeper nehri geçer. Altyapısına Sovyetler Birliği döneminde önem verilerek yapılması sayesinde, şehirde ulaşım rahattır. Şehirde metrolar vardır. Kiev Metrosu dünyanın en büyük metrolarından biridir. Çok derine inşa edilmiştir. Ayrıca tramvay, troleybüs gibi vasıtaları kullanarak da ulaşım sağlanabilmektedir.
Hava taşımacılığı
Kiev'e iki uluslararası yolcu havaalanı hizmet verir: 30 km uzaklıkta bulunan Borispil Havaalanı ve belediyeye ait daha küçük Zhulyany Havaalanı şehrin güney eteklerindedir. Ayrıca Gostomel kargo havaalanı ve Antonov uçak üretim şirketi ve genel havacılığı kolaylaştıran ayrıca üç faal havaalanı vardır.
Kaynak: Wikipedia – Kiev · CC BY-SA 4.0
Name
English: Kyiv (, KEE-iv, , KEEV) or Kiev (, KEE-ev)
Ukrainian: Київ, romanized: Kyiv, pronounced [ˈkɪjiu̯]
Russian: Киев, romanized: Kiyev, pronounced [ˈkʲi(j)ɪf]
The traditional etymology, stemming from the Primary Chronicle, is that the name is a derivation of Kyi (Ukrainian: Кий, Russian: Кий, rom.: Ky or Kiy), the legendary eponymous founder of the city. According to Oleg Trubachyov's etymological dictionary, the name derives from the Old East Slavic *Kyjevŭ gordŭ (literally, "Kyi's castle", "Kyi's gord"), from Proto-Slavic *kyjevъ. This etymology has been questioned, for instance by Mykhailo Hrushevsky, who called it an "etymological myth", and meant that the names of the legendary founders are in turn based on place names. According to the Ukrainian-Canadian linguist Jaroslav Rudnyckyj, the name can be connected to the Proto-Slavic root *kyjь, but should be interpreted as meaning "stick, pole" as in its modern Ukrainian equivalent Кий. The name should in that case be interpreted as "palisaded settlement".
Kyiv is the official romanized Ukrainian name for the city, and it is used for legislative and official acts. Kiev is the traditional English name for the city, but because of its historical derivation from the Russian name, Kiev lost favor with many Western media outlets after the outbreak of the Russo-Ukrainian War in 2014 in conjunction with the KyivNotKiev campaign launched by Ukraine to change the way that international media were spelling the city's name.
History

The first known humans in the region of Kyiv lived there in the late Paleolithic period (Stone Age). The population around Kyiv during the Bronze Age formed part of the so-called Trypillian culture, as evidenced by artifacts from that culture found in the area. During the early Iron Age certain tribes settled around Kyiv that practiced land cultivation, husbandry and trading with the Scythians and ancient states of the northern Black Sea coast. Findings of Roman coins of the 2nd to the 4th centuries suggest trade relations with the eastern provinces of the Roman Empire.
Origins
Scholars continue to debate when the city was founded. The traditional founding date is 482 CE, so the city celebrated its 1,500th anniversary in 1982. Archaeological data indicates a founding in the sixth or seventh centuries, with some researchers dating the founding as late as the late 9th century.
There are several legendary accounts of the origin of the city. One tells of members of a Slavic tribe (Eastern Polans), brothers Kyi (the eldest, after whom the city was named), Shchek, Khoryv, and their sister Lybid, who founded the city (See the Primary Chronicle). Another legend states that Saint Andrew passed through the area in the 1st century. Where the city is now he erected a cross, where a church later was built. Since the Middle Ages an image of Saint Michael has represented the city as well as the duchy.
There is little historical evidence pertaining to the period when the city was founded. Scattered Slavic settlements existed in the area from the 6th century, but it is unclear whether any of them later developed into the city. On the Ptolemy world map there are several settlements indicated along the mid-stream of Borysthenes, among which is Azagarium, which some historians believe to be the predecessor to Kyiv.
Environment

Geography
Geographically, Kyiv is on the border of the Polesia woodland ecological zone, a part of the European mixed woods area, and the East European forest steppe biome. However, the city's unique landscape distinguishes it from the surrounding region. Kyiv is completely surrounded by Kyiv Oblast.
Originally on the west bank, today Kyiv is on both sides of the Dnieper, which flows southwards through the city towards the Black Sea. The older and higher western part of the city sits on numerous wooded hills (Kyiv Hills), with ravines and small rivers. Kyiv's geographical relief contributed to its toponyms, such as Podil ("lower"), Pechersk ("caves"), and uzviz (a steep street, "descent"). The historical core of Kyiv is a part of the larger Dnieper Upland adjoining the western bank of the Dnieper in its mid-flow, which contributes to the city's elevation change.
The northern outskirts of the city border the Polesian Lowland. Kyiv expanded into the Dnieper Lowland on the left bank (to the east) as late as the 20th century. The whole portion of Kyiv on the left bank of the Dnieper is generally referred to as the Left Bank (Лівий берег, Livyi bereh). Significant areas of the left bank Dnieper valley were artificially sand-deposited, and are protected by dams.
Within the city the Dnieper River forms a branching system of tributaries, isles, and harbors within the city limits. The city is close to the mouth of the Desna River and the Kyiv Reservoir in the north, and the Kaniv Reservoir in the south. Both the Dnieper and Desna rivers are navigable at Kyiv, although regulated by the reservoir shipping locks and limited by winter freeze-over.
In total, there are 448 bodies of open water within the boundaries of Kyiv, which include the Dnieper itself, its reservoirs, and several small rivers, dozens of lakes and artificially created ponds. They occupy 7949 hectares. Additionally, the city has 16 developed beaches (totalling 140 hectares) and 35 near-water recreational areas (covering more than 1,000 hectares). Many are used for pleasure and recreation, although some of the bodies of water are not suitable for swimming.
Legal status, local government and politics

Legal status and local government
The municipality of the city of Kyiv has a special legal status within Ukraine compared to the other administrative subdivisions of the country. The most significant difference is that the city is considered as a region of Ukraine (see Regions of Ukraine). It is the only city that has double jurisdiction. The Head of City State Administration – the city's governor – is appointed by the president of Ukraine, while the Head of the City Council – the mayor of Kyiv – is elected by local popular vote.
The mayor of Kyiv is Vitali Klitschko, who was sworn in on 5 June 2014, after he had won the 25 May 2014 Kyiv mayoral elections with almost 57% of the votes. Since 25 June 2014, Klitschko is also Head of Kyiv City Administration. Klitschko was last reelected in the 2020 Kyiv local election with 50.52% of the votes, in the first round of the election.
Most key buildings of the national government are along Hrushevsky Street (vulytsia Mykhaila Hrushevskoho) and Institute Street (vulytsia Instytutska). Hrushevsky Street is named after the Ukrainian academician, politician, historian, and statesman Mykhailo Hrushevsky, who served as the chairman of the Central Rada and wrote multiple academic books, notably History of Ukraine-Rus'. That portion of the city is also unofficially known as the government quarter (урядовий квартал).
The city state administration and council is in the Kyiv City council building on Khreshchatyk Street. The oblast state administration and council is in the oblast council building on ploshcha Lesi Ukrainky ("Lesya Ukrainka Square").
Politics
As of 2013, so-called National Democratic parties advocating tighter integration with the European Union received the most votes during elections in Kyiv. In a poll conducted by the Kyiv International Institute of Sociology in the first half of February 2014, 5.3% of those polled in Kyiv believed "Ukraine and Russia must unite into a single state", nationwide this percentage was 12.5.
Demographics
According to the official registration statistics, there were 2,847,200 residents within the city limits of Kyiv in July 2013.
Historical population
According to the All-Ukrainian Census, the population of Kyiv in 2001 was 2,611,327. The historic changes in population are shown in the side table. According to the census, some 1,393,000 (53.3%) were female and 1,219,000 (46.7%) were male. Comparing the results with the previous census (1989) shows the trend of population ageing which, while prevalent throughout the country, is partly offset in Kyiv by the inflow of working age migrants. Some 1,069,700 people had higher or completed secondary education, a significant increase of 21.7% since 1989.
The June 2007 unofficial population estimate based on amount of bakery products sold in the city (thus including temporary visitors and commuters) gave a number of at least 3.5 million people.
Ethnic composition
Kyiv's ethnic composition has shifted greatly over the last centuries. According to the census of March 2, 1874, conducted by the local branch of the Russian Geographical Society, there were 127,205 people living in Kyiv. Of these, 80% spoke "Russian", 11% spoke "Jewish", 6% spoke Polish and 2% spoke German. Of the "Russian" speakers, 39% were recorded as speaking Little Russian (Ukrainian), which meant that Ukrainian speakers accounted for 30% of the city as a whole. Of the remaining "Russian" speakers, however, there were only 10% who spoke Greater Russian (Russian) and 2% who spoke Belarusian. The remaining 49% spoke in "generally Russian speech". According to the official census of 1897, the number of Great Russian speakers rose to 54%; speakers of Little Russian accounted for 22%. Jewish speakers accounted for 12%, Polish 6.7%.
By the September 1917 city-census of Kyiv, conducted by the authorities of the Ukrainian People's Republic, the Ukrainian share of the population had been reduced to only 16%, while Russians now made up a majority at 50%. The March 1919 Kyiv city census, conducted by the Bolshevik authorities, showed an increase in the percentage of the population identifying as Ukrainian to 25%. From then on, the city's Ukrainian population once again began to expand in terms of their share of the population, slowly returning to its former level. By the 1926 Soviet census, Ukrainians, at 41.6%, had once again begun to outnumber Russians, who made up 25.5%. By the 1959 Soviet census, Kyiv was once more a Ukrainian majority city, with 60% of the population identifying as such, the same percentage as in 1874.
Cityscape

Modern Kyiv is a mix of the old (Kyiv preserved about 70 percent of more than 1,000 buildings built during 1907–1914) and the new, seen in everything from the architecture to the stores and to the people themselves. When the capital of the Ukrainian SSR was moved from Kharkiv to Kyiv many new buildings were commissioned to give the city "the gloss and polish of a capital". In the discussions that centered on how to create a showcase city center, the current city center of Khreshchatyk and Maidan Nezalezhnosti (Independence Square) were not the obvious choices. Some of the early, ultimately not materialised, ideas included a part of Pechersk, Lypky, European Square, and Mykhailivska Square.
The plans of building massive monuments (of Vladimir Lenin and Stalin) were also abandoned, due to lack of money (in the 1930s–1950s) and because of Kyiv's hilly landscape. Experiencing rapid population growth between the 1970s and the mid-1990s, the city has continued its consistent growth after the turn of the millennium. As a result, Kyiv's central districts provide a dotted contrast of new, modern buildings among the pale yellows, blues, and greys of older apartments. Urban sprawl has gradually reduced, while population densities of suburbs has increased. The most expensive properties are in the Pechersk and Khreshchatyk areas. It is also prestigious to own a property in newly constructed buildings in the Kharkivskyi neighborhood or Obolon along the Dnieper.
Ukrainian independence at the turn of the millennium has heralded other changes. Western-style residential complexes, modern nightclubs, classy restaurants and prestigious hotels opened in the centre. And most importantly, with the easing of the visa rules in 2005, Ukraine is positioning itself as a prime tourist attraction, with Kyiv, among the other large cities, looking to profit from new opportunities. The centre of Kyiv has been cleaned up and buildings have been restored and redecorated, especially Khreshchatyk and Maidan Nezalezhnosti. Many historic areas of Kyiv, such as Andriivskyi Descent, have become popular street vendor locations, where one can find traditional Ukrainian art, religious items, books, game sets (most commonly chess) as well as jewellery for sale.
Culture

Kyiv was the historic cultural centre of the East Slavic civilization and a major cradle for the Christianization of Kievan Rus. Kyiv retained through centuries its cultural importance and even at times of relative decay, it remained the centre of primary importance of Eastern Orthodox Christianity. Its sacred sites of Kyiv Pechersk Lavra (the Monastery of the Caves) and the Saint Sophia Cathedral are attracting pilgrims for centuries and recognized as a UNESCO World Heritage Site, remaining the primary religious centres as well as major tourist attractions. The above-mentioned sites are also part of the Seven Wonders of Ukraine collection.
In September 2023, the UNESCO World Heritage Committee placed the Saint Sophia Cathedral and Kyiv Pechersk Lavra on the List of World Heritage in Danger. According to the committee, although the Ukrainian government has taken action to protect the sites, "optimal conditions are no longer met to fully guarantee the protection of the Outstanding Universal Value of the property and that it is threatened by potential danger due to the war". The list is protected by the 1972 UNESCO Convention, ratified by both Russia and Ukraine. Inclusion on the list is intended to mobilize urgent international support.
Kyiv's theatres include the Kyiv Opera House, Ivan Franko National Academic Drama Theater, Lesya Ukrainka National Academic Theater, the Kyiv Puppet Theater, October Palace, National Philharmonic of Ukraine and others. In 1946 Kyiv had four theatres, one opera house and one concert hall, but most tickets then were allocated to "privileged groups".
Other significant cultural centres include the Dovzhenko Film Studios, and the Kyiv Circus. The most important of the city's many museums are the National Museum of the History of Ukraine, the National Museum of the History of Ukraine in the Second World War, the National Art Museum, the Museum of Western and Oriental Art, the Pinchuk Art Centre, the Kyiv Picture Gallery National Museum, and the Ivan Honchar Museum.
Economy
As with most capital cities, Kyiv is a major administrative, cultural, and scientific centre of the country. It is the largest city in Ukraine in terms of both population and area and enjoys the highest levels of business activity. On 1 January 2010, there were around 238,000 business entities registered in Kyiv.
Official figures show that between 2004 and 2008 Kyiv's economy outstripped the rest of the country's, growing by an annual average of 11.5%. Following the Great Recession, Kyiv's economy suffered a severe setback in 2009 with gross regional product contracting by 13.5% in real terms. Although a record high, the decline in activity was 1.6 percentage points smaller than that for the country as a whole. The economy in Kyiv, as in the rest of Ukraine, recovered somewhat in 2010 and 2011. Kyiv is a middle-income city, with prices comparable to many mid-size American cities (i.e., considerably lower than Western Europe).
Because the city has a large and diverse economic base and is not dependent on any single industry or company, its unemployment rate has historically been relatively low – only 3.75% over 2005–2008. Indeed, even as the rate of joblessness jumped to 7.1% in 2009, it remained far below the national average of 9.6%.
As of January 2022, the average monthly salary in Kyiv reached 21,347 UAH (€540) gross and 17,184 UAH (€430) net.
Kyiv is the undisputed center of business and commerce of Ukraine and home to the country's largest companies, such as Naftogaz Ukrainy, Energorynok and Kyivstar. In 2010, the city accounted for 18% of national retail sales and 24% of all construction activity. Real estate is one of the major forces in Kyiv's economy. Average prices of apartments are the highest in the country and among the highest in eastern Europe. Kyiv also ranks high in terms of commercial real estate and has Ukraine's tallest office buildings (such as Gulliver and Parus) and some of Ukraine's biggest shopping malls (such as Dream Town and Ocean Plaza).
Education and science
Scientific research
Scientific research is conducted in many institutes of higher education and, additionally, in many research institutes affiliated with the Ukrainian Academy of Sciences. Kyiv is home to Ukraine's ministry of education and science, and is also noted for its contributions to medical and computer science research.
In 2016, UNIT Factory (Ukrainian National IT Factory) opened. It offers a completely new format of IT education. The education is completely free for all trainees subject to compliance with the terms of the program. Within this project are the Technology Companies' Development Center (TCDC), BIONIC University open inter-corporate IT-university, as well as two hi-tech laboratories—VR Lab (Crytek) and Smart City lab.
University education
Kyiv hosts many universities, the major ones being Kyiv National Taras Shevchenko University, the National Technical University "Kyiv Polytechnic Institute", Kyiv-Mohyla Academy and the Kyiv National University of Trade and Economics. Of these, the Mohyla Academy is the oldest, founded as a theological school in 1632, but Shevchenko University, founded in 1834, is the oldest in continuous operation. The total number of institutions of higher education in Kyiv approaches 200, allowing young people to pursue almost any line of study. While education traditionally remains largely in the hands of the state there are several accredited private institutions in the city.
Secondary education
There are about 530 general secondary schools and about 680 nursery schools and kindergartens in Kyiv. Additionally, there are evening schools for adults, specialist technical schools, and the Evangel Theological Seminary.
Public libraries
There are many libraries in the city, with the Vernadsky National Library, which is Ukraine's main academic library and scientific information centre, as well as one of the world's largest national libraries, being the largest and most important one. The National Library is affiliated with the Academy of Sciences in so far as it is a deposit library and thus serves as the academy's archives' store. The national library is the world's foremost repository of Jewish folk music recorded on Edison wax cylinders. Their Collection of Jewish Musical Folklore (1912–1947) was inscribed on UNESCO's Memory of the World Register in 2005.
Infrastructure

Local public transport
Local public transportation in Kyiv includes the Metro, buses and minibuses, trolleybuses, trams, taxi and funicular. There is also an intra-city ring railway service.
The publicly owned and operated Kyiv Metro is the fastest, the most convenient and affordable network that covers most, but not all, of the city. The Metro is expanding towards the city limits to meet growing demand, having three lines with a total length of 66.1 kilometres (41.1 miles) and 51 stations (some of which are renowned architectural landmarks). The Metro carries around 1.422 million passengers daily accounting for 38% of the Kyiv's public transport load. In 2011, the total number of trips exceeded 519 million.
The historic tram system was the first electric tramway in the former Russian Empire and the third one in Europe after the Berlin Straßembahn and the Budapest tramway. The tram system consists of 139.9 km (86.9 mi) of track, including 14 km (8.7 mi) two Rapid Tram lines, served by 21 routes with the use of 523 tram cars. Once a well maintained and widely used method of transport, the system is now gradually being phased out in favor of buses and trolleybuses.
The Kyiv Funicular was constructed during 1902–1905. It connects the historic Uppertown, and the lower commercial neighborhood of Podil through the steep Saint Volodymyr Hill overseeing the Dnieper River. The line consists of two stations.
All public road transport (except for some minibuses) is operated by the united Kyivpastrans municipal company. It is heavily subsidized by the city.
The Kyiv public transport system, except for taxi, uses a simple flat rate tariff system regardless of distance traveled: tickets or tokens must be purchased each time a vehicle is boarded. Digital ticket system is already established in Kyiv Metro, with plans for other transport modes. The cost of one ride is far lower than in Western Europe.
Honour
Kyiv Peninsula in Graham Land, Antarctica, is named after the city of Kyiv.
Places of interest
It is said that one can walk from one end of Kyiv to the other in the summertime without leaving the shade of its many trees. Most characteristic are the horse-chestnuts (каштани, kashtany).
Kyiv is known as a green city with two botanical gardens and numerous large and small parks. The National Museum of the History of Ukraine in the Second World War is here, which offers both indoor and outdoor displays of military history and equipment surrounded by verdant hills overlooking the Dnieper river.
Among the numerous islands, Venetsiiskyi (or Hydropark) is the most developed. It is accessible by metro or by car, and includes an amusement park, swimming beaches, boat rentals, and night clubs. Other major islands include Trukhaniv, Muromets, and Dolobetskyi. The Victory Park (Park Peremohy) near Darnytsia subway station is a popular destination for strollers, joggers, and cyclists. Boating, fishing, and water sports are popular pastimes in Kyiv. The area lakes and rivers freeze over in the winter and ice fishermen are a frequent sight, as are children with their ice skates. However, the peak of summer draws out a greater mass of people to the shores for swimming or sunbathing, with daytime high temperatures sometimes reaching 30 to 34 °C (86 to 93 °F).
The centre of Kyiv (Maidan Nezalezhnosti and Khreshchatyk Street) becomes a large outdoor party place at night during summer months, with thousands of people having a good time in nearby restaurants, clubs and outdoor cafes. The central streets are closed for auto traffic on weekends and holidays. Andriivskyi Descent is one of the best known historic streets and a major tourist attraction in Kyiv. The hill is the site of the Castle of Richard the Lionheart; the baroque-style St Andrew's Church; the home of the Kyiv-born writer Mikhail Bulgakov; the monument to Yaroslav the Wise, the Grand Prince of Kyiv and Novgorod; and numerous other monuments.
Kaynak: Wikipedia – Kyiv · CC BY-SA 4.0
