Конотоп
Коното́п — місто в Україні, адміністративний центр Конотопської міської громади та Конотопського району Сумської області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Коното́п — місто в Україні, адміністративний центр Конотопської міської громади та Конотопського району Сумської області. Населення — близько 68 000 осіб (2025), за цим показником посідає 48 місце в Україні.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Коното́п — місто в Україні, адміністративний центр Конотопської міської громади та Конотопського району Сумської області. Населення — близько 68 000 осіб (2025), за цим показником посідає 48 місце в Україні.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Загальні відомості
Конотоп — середньовелике місто за кількістю населення, регіональний промисловий центр. Площа міста становить 43,78 км².
В історичному контексті місто відоме передусім завдяки Конотопській битві 27—29 червня 1659 року — основній і переломній події московсько-козацької війни та важливому епізодові Руїни, а в культурному — завдяки видатній повісті Григорія Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма».
У місті — 16 шкіл та інтернатів, 9 позашкільних закладів, 2 заклади вищої освіти та 3 заклади середньої освіти, 7 клубних установ, 5 бібліотек, палац культури, 2 будинки культури, міський краєзнавчий музей ім. О. М. Лазаревського, міський музей авіації, музей-садиба генерала М. І. Драгомирова. Діє єпархіальне управління УПЦ (МП).
Стабільно працюють підприємства: ТОВ «Конотопський завод „Мотордеталь“», продукція якого експортується до Німеччини, Італії, Польщі, Болгарії, В'єтнаму; Конотопський вагоноремонтний завод (КВРЗ), ПАТ «Конотопський арматурний завод» — єдине підприємство в Україні, що випускає сталеву арматуру високого тиску і нафтопромислове обладнання; ДП «Авіакон», ТДВ «Конотопм'ясо», Конотопський молокозавод і Конотопський хлібокомбінат. Загалом працюють понад 20 підприємств, зареєстровано 640 малих підприємств.
Раніше працювали ВАТ «НВО „Червоний металіст“», у складі якого діяв науково-дослідний інститут «Автоматвуглерудпром»; ВАТ «Конотопська швейна фабрика „Силует“», яка співпрацювала з американськими та канадськими фірмами.
Назва
Слово коното́п позначає місце, де топнуть коні, себто будь-яку болотисту, топку та непроїзну місцину. Очевидно, саме слово походить від конструкції «коні топнуть», перетвореної на іменник за допомогою словотвірного способу основоскладання. Конотоп — поширений слов'янський топонім; населені пункти з такою назвою існують не тільки на теренах України, а й у Польщі, Білорусі та Росії. Паралельно в українській мові трапляється форма Коноті́п, що її засвідчив 1861 року у своєму нарисі етнограф Степан Ніс і яка пізніше набула ще більшого поширення за чинності харківського правопису. Крім того, у діалектах конотопом також позначають трав'янисту рослину — спориш звичайний.
Деякі історики вважають, що Конотоп як населене місце існував ще до монголо-татарської навали. За легендою, під час переходу татарської кінноти в цих місцях у непролазних болотах загинуло багато коней і вершників, тому й місцевість стала називатись конотопом — болотистим місцем або кінським бродом, де тонули коні.
Інша легенда розповідає про випадок із царицею, чиї карета й ескорт загрузли в багнистій місцевості. Царицю врятували, але скарби й охорона потонули. Вибравшись, вона промовила: «Що це за місце таке, де коні топнуть»? Звідси й пішла назва — Конотоп.
Третя легенда повідомляє, що назва міста походить від річки Конотопка, яка протікає через поселення. Повз нього часто проїжджали кочівники, які дали йому назву Конотоп за найменуванням річки.
Географічне розташування, рельєф і геологічна будова
Конотоп розташований у північній частині України, на заході Сумщини, за 131 км від обласного центру (автошляхом Р61), в межах Придніпровської низовини, на межі Полісся й Українського лісостепу, по обидва береги річки Єзуч (притоці Сейму), у її середній течії. Містом також тече річка Липка, а поряд — річка Куколка. На них споруджено декілька загат.
За фізико-географічним районуванням Конотоп належить до Північнополтавської височинної області Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції лісостепової зони. Геоструктурно Конотоп розташований на північно-східному схилі Дніпровсько-Донецької западини. Поверхня — низовинна лесова рівнина, плоска, пологохвиляста, розтинована прохідними долинами, ярами та балками; складена переважно дніпровською мореною, над- і підморенними водно-льодовиковими піщано-суглинистими утвореннями. Переважають лісостепові борові ландшафти та височинні в поєднанні з лучно-степовими низовинними. Породи палеогену представлені пісками, пісковиками та мергелями. Ґрунти — сірі лісові, опідзолені, чорноземи. Кадастровий бал ґрунтів у середньому становить 64 бали.
Конотоп адміністративно межує із селищем Садове на північному заході, селом Раки на північному сході, селами Підлипне та Привокзальне на півдні, а також із селом Попівка на заході. Крізь місто пролягають регіональні автомобільні шляхи Р60, Р61, територіальні автомобільні дороги Т 1910, Т 1925 та залізнична лінія, на якій розташована станція Конотоп та зупинний пункт Залізобетонний. За 28 км від міста пролягає міжнародний автошлях М02E101 (Кіпті — Глухів — Бачівськ (державний кордон із РФ) та E381.
Клімат
Клімат Конотопа належить до помірно-континентального. Спостереження за метеорологічними параметрами виконуються на метеорологічній станції «Конотоп», що розташована в західній частині міста за адресою вул. Успенсько-Троїцька, 104. Метеостанція була заснована 1893 року, і є найстарішою на Сумщині. За даними її спостережень, середня багаторічна температура повітря (1991—2020) становить +8 °C. Найхолодніший місяць — січень, середня температура якого становить -4,5 °C, найтепліший — липень (+20,7 °C). Протягом періоду спостережень найнижча температура січня зафіксована у 1963 році (-16,6 °C), а найвища у 2020 році (+0,3 °C). Найнижча температура липня була у 1935 році (+16,6 °C), найвища — у 2010 році (+24,8 °C). Абсолютний мінімум температури (-35,7 °C) спостерігався 10 січня 1940 року, абсолютний максимум (+39 °C) — 9 серпня 2010 року.
Історія

Рання історія та заснування
Точний рік появи Конотопа й досі невідомий, однак конотопський краєзнавець Іван Лисий припускав, що раніше на місці Конотопа існувало літописне місто Липовицьк, що було центром однойменного князівства. Крім того, археологічні дослідження 1997—1998 років допускають можливість існування тут поселення доби Чернігівського князівства.
Після занепаду Київської Русі землі Конотопщини в XIV столітті за князювання Ольгерда приєднані до Великого князівства Литовського. За підсумками литовсько-московської війни та укладеного Благовіщенського перемир'я 1503 року вони перейшли до складу Московського князівства. Понад століття потому, відповідно до Деулінського перемир'я 1618 року, що завершило польсько-московську війну, територія відійшла до Корони Королівства Польського і стала предметом прикордонних суперечок між Річчю Посполитою та Московією. Укладення Поляновського миру (1634) дало початок розмежуванню земель між Річчю Посполитою та Московським царством. У ході встановлення кордонів на Сіверщині Московія наполягала на приналежності сучасної Конотопщини до Путивльського повіту.
У жовтні 1634 року в документах уперше згадується Конотоп: король Речі Посполитої Владислав IV Ваза надав землевласнику Миколі Цетисову та його нащадкам у володіння землі під Конотопом, Городищем, Єзучем. Протягом 1634—1637 років Річ Посполита збудувала укріплення на злитті двох річок — Єзуча та Липки. 1640 року укріплення за розпорядженням новгород-сіверського старости було перебудовано в доволі міцну фортецю. Вона мала чотирикутну форму, вали й укріплені деревом стіни. Довжина кожної зі стін фортеці становила приблизно 100 сажнів. До фортеці вело три брами.
Козацька доба
У роки Хмельниччини 1648—1654 років Конотоп стає сотенним містечком.
Коли польська шляхта, отримавши право повертатися у свої маєтки внаслідок Білоцерківського договору, з'явилася біля стін укріплення, конотопці залишили місто й вирушили до Путивля, де московська адміністрація надавала втікачам землі для заселення. У 1652 році, внаслідок перемоги військ Богдана Хмельницького під Батогом, Україною прогриміла низка антипольських повстань. Долучившись до них, конотопці вигнали шляхту з міста.
Символіка

Офіційними символами Конотопа є герб і прапор міста, що були затверджені 5 квітня 2001 року рішенням XVIII сесії міської ради XXIII скликання. Герб являє собою геральдичний щит французької форми (чотирикутний, загострений до низу). У червоному полі знаходиться золотий козацький хрест, під ним — рогатий півмісяць із ріжками вгору, а вгорі — шестипроменева зірка. Прапор міста являє собою стяг золотого кольору, посередині якого розміщений міський герб.
Перша згадка про міські символи сягає козацьких часів. Перший офіційний герб Конотопа, що практично не відрізняється від сучасного, було затверджено 4 липня 1782 року, причому він значною мірою перейняв вигляд печаток міста. Після становлення СРСР цей герб було скасовано; невідомо, чи існував у радянський період інший. Лише через десять років від проголошення незалежності України міська рада повернула місту історичний герб.
Крім того, існує декілька неофіційних символів міста. Присутній у назві населеного пункту кінь є істотою-символом Конотопа — у центрі міста зведено монумент Коню, який є одною з міських пам'яток. Завдяки однойменному роману Григорія Квітки-Основ'яненка Конотопська відьма закріпилася в ролі міфічного персонажа-символу Конотопа. Деякі конотопці також вважають міський трамвай одним із міських символів.
Населення
Демографія
Примітка: Складено за узагальненими даними переписів населення з 1897 року та статистичних збірників «Чисельність наявного населення України» за 2001—2018 роки.
Щільність населення станом на 2021 рік — 1937 осіб на км². За даними статистичного збірника «Чисельність наявного населення України» 2018 року, частка людей пенсійного віку серед населення міста становить близько 23,4 %; співвідношення населення чоловічої та жіночої статі становить 46/54.
Станом на 2022 рік, до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, за даними офіційної статистики, населення Конотопа становило близько 83 тисяч осіб. Це дані, які базуються на переписі та демографічній ситуації до початку бойових дій.
Національний склад
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Культура

Основними осередками культури міста є музеї. Станом на кінець 2018 року діють міський краєзнавчий музей, музей авіації та музей-садиба генерала Драгомирова.
Конотопська міська централізована бібліотечна система об'єднує чотири міські бібліотеки:
За вулицею Клубною, 2, також діє опорна лінійно-технічна бібліотека станції Конотоп Південно-Західної залізниці.
Пам'ятки
У Конотопі на обліку перебуває 11 пам'яток архітектури і 25 пам'яток історії.
Культові споруди
На території міста розташовані Вознесенський собор УПЦ МП — унікальна дерев'яна споруда Свято-Миколаївської церкви УПЦ МП. Обидві пам'ятки були створені в XIX сторіччі.
17 вересня 2005 року єпископ Станіслав Падевський освятив костел Фатимської Божої Матері — єдиний католицький храм у місті.
25 вересня 2011 року Патріарх Філарет освятив новозбудований Собор Різдва Пресвятої Богородиці, що 2018 року перейшов до Православної церкви України.
Пам'ятники
У Конотопі встановлено багато пам'ятників, присвячених постатям, які пов'язані з історією та культурою міста та України; крім того, у місті також присутні меморіальні пам'ятники на честь пам'яті загиблих людей у війнах, геноцидах і катастрофах. Протягом 2014—2016 років внаслідок перебігу декомунізації в Україні пам'ятники всім радянським політичним діячам, зокрема й конотопського походження, були демонтовані.
У місті зведено два пам'ятники Тарасові Шевченку: 1939 року біля школи № 2 встановили перший, а 1993 року на проспекті Миру, у середмісті, відкритий більший пам'ятник Кобзареві. У місті наявні пам'ятники російському поетові О. С. Пушкіну та художникові К. С. Малевичу.
1992 року встановлено погруддя бойового генерала М. І. Драгомирова в парку його колишньої садиби (нині — музей-садиба генерала Драгомирова). 2016 року на розі вулиць Лазаревського та Генерала Тхора встановлене погруддя полководця Г. Гуляницького, що очолював оборону міста протягом Конотопської битви.
Засоби масової інформації
Журналістика в Конотопі представлена такими ЗМІ:
Конотоп.City — міське інтернет-видання, створене у вересні 2018 року колективом ТОВ «Гродас» та ГО «Агенція розвитку локальних медіа „Або“»;
комунальні газети «Конотопський край» та «Сільські горизонти»;
газети різних форм власності «Факти», «Телегурман», «Конотоп-Данкор», «Лебн» («Життя»);
телерадіокомпанія «Вежа», радіо РПЛ «Мелодія», дитячий телевізійний канал «Кон-Такт».
Станом на січень 2012 року в Конотопській міській організації НСЖУ на обліку було 68 членів НСЖУ, зокрема 11 ветеранів (пенсіонерів). Близько 20 спілчан працюють професійно у місцевих ЗМІ, є спеціалістами по зв'язках з громадськістю, інші — у різних установах, але є громадськими кореспондентами газет і телестудій. У рамках організації 1995 року створений осередок «Медіа-Кон+», який сприяв випуску колективних поетичних збірок «Поетичний край» (1994) та «Місто кохане — мій Конотоп» (1998). У 2007 році вийшла друком книга «На двох XX (іксах) століть», до якої увійшли матеріали кількох поколінь журналістів про історію газети «Конотопський край» за 90 років. Того ж року побачила світ четверта поетична збірка ветерана журналістики Олександра Осташки — автора віршів, що увійшли до збірок «Жага глибинних проростань» (2000), «Кремінь серця» (2002), «Нині» (2004) і чергова — «На підмурівку правди». Видано дві поетичні збірки і книжка «Конотопщина ти моя мила», де зібрано найкращі твори Миколи Матвійчука про природу рідного краю, що друкувалися у періодиці протягом 40 років.
У співавторстві з настоятелем Свято-Миколаївської церкви отцем О. Дупою член НСЖУ Зоя Шалівська опублікувала окремим виданням історичну розповідь про Підлипненську парафію під заголовком «Відроджена святиня». Зоя Шалівська є активною дописувачкою до газет «Україна молода» та «Голос Просвіти».
Журналіст Ігор Лисий видав нариси про земляків збіркою «Літературні зорі Конотопщини».
Транспорт
Міський
Основними видами міського громадського транспорту в Конотопі є трамвай і маршрутні таксі. У місті діють три трамвайні маршрути та близько 20 маршрутів маршрутного таксі. Трамвайні перевезення коштують 8 ₴ для дорослих і 5 ₴ для школярів, їх забезпечує КП «Конотопське транспортне управління», що підпорядковане місту. Вартість одноразового проїзду маршруткою становить 15 ₴. Перевезення пасажирів на всіх маршрутах таксі забезпечують приватні перевізники.
18 січня 2017 року власники маршрутних таксі повідомили владу міста про необхідність підняття плати за проїзд з 3 до 6 ₴ і попередили про страйк 21 січня. Зазначеного дня маршрутні таксі не вийшли на рейси, натомість трамваї за ініціативи міської влади діяли в посиленому режимі. 23 січня біля будівлі міської ради відбулися два мітинги: один — водіїв маршрутних таксі, інший — противників підвищення тарифів. Того ж дня міський голова Артем Семеніхін розірвав усі договори з перевізниками. 24 січня мерія розпочала укладати нові договори за умов плати за проїзд 2,50 ₴. Станом на грудень 2018 року проїзд маршрутними таксі міста коштував 5,50 ₴.
У листопаді 2022 року, на фоні відключень електроенергії внаслідок масованих російських ракетних атак на інфраструктуру, що унеможливили експлуатацію міського трамвая, влада чеської Острави передала Конотопу чотири автобуси Solaris Urbino 10 і три автобуси Solaris Urbino 12 із міського автопарку, які 14 грудня вийшли на маршрути. Також Варшава передала Конотопу два автобуси Solaris Urbino 18 із власного автопарку.
Міжміський
У місті діє автовокзал, який є центром міжміського та приміського автобусного сполучення. Звідти курсують автобуси в навколишні села та міста (Кролевець, Бахмач, Шостка, Ромни, Суми, Чернігів, Полтава, Харків).
Залізничний
Залізничний рух через місто розпочався 1868 року, тоді ж були побудовані перший вокзал і головні залізничні майстерні. Нині Конотоп (код станції: 327400) — головна станція Конотопської дирекції Південно-Західної залізниці, має міжміський і приміський вокзали.
Освіта

Середня освіта
Конотопська загальноосвітня школа I—III ступенів № 7 імені Григорія Гуляницького
Конотопська спеціалізована школа I—III ступенів № 9
Конотопська загальноосвітня школа II—III ступенів № 13
Конотопська загальноосвітня школа II—III ступенів № 14
Конотопський Центр дитячо-юнацької творчості
Вища освіта
У Конотопі функціонують шість закладів вищої освіти та три заклади професійно-технічної освіти. Три заклади вищої освіти міста мають III—IV рівень акредитації, забезпечуючи підготовку за рівнями бакалавра, магістра та нижчими; усі інші — I чи II рівня акредитації — здійснюють підготовку за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший бакалавр.
У місті існують такі виші: Конотопський інститут СумДУ, Конотопський класичний фаховий коледж СумДУ, Конотопський індустріально-педагогічний фаховий коледж СумДУ, медичне училище; також приватні філії МАУП і Європейського університету.
Особистості
Уродженці
Агєєв Сергій Ігорович (1987—2024) — молодший лейтенант збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Айзенштат Григорій Ізраїльович (1939—2010) — громадський діяч, редактор газети «Лебн», почесний громадянин міста.
Андрос Євгеній Іванович (1950—2019) — кандидат філософських наук, завідувач відділу філософської антропології Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, батько письменника та екоактивіста Андроса Олега Євгенійовича, психолога Андроса Мирослава Євгенійовича.
Анцибор Марина Миколаївна (нар. 1987) — українська лижниця, майстер спорту.
Барабаш Юрій Григорович (нар. 1980) — український правник-конституціоналіст, представник Харківської школи конституційного права.
Барзилович Микола Павлович (1912—1976) — артист цирку (жонглер), режисер.
Безпалий Гнат Іванович (1887—?) — член Української Центральної Ради.
Бернард Менінський (уродж. Менушкін) (1891—1950) — британський художник єврейського походження.
Білан Олександр Миколайович (1979—2022) — головний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Білопольський Юхим Тимофійович (1753—після 1799) — український медик, засновник військової медицини в Російській імперії.
Бородиня Іван та Бородиня Гаврило — брати, засновники українського громадського життя в Китаї на терені Маньчжурії на початку XX ст.
Братусь Сергій Микитович (1904—1997) — вчений-юрист, доктор юридичних наук.
Віхніч Євген Владиславович (1990—2023) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Волонтирець Дмитро Миколайович (1979—2019) — український військовик, молодший сержант, учасник російсько-української війни.
Гапоненко Юрій Андрійович (1967—2023) — український підприємець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Горовий Руслан Володимирович (нар. 1976) — український журналіст, автор відомого проєкту «Служба розшуку дітей», Заслужений журналіст України, режисер короткометражного та документального кіно, письменник.
У мистецтві
У Конотопі відбуваються події сатирико-фантастичної повісті Григорія Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма». За мотивами повісті знято однойменний фільм-спектакль 1987 року, стрічку режисерки Галини Шигаєвої «Відьма» 1990 року; на неї ж відсилається містичний горор «Конотопська відьма» 2024 року режисера Андрія Колесника.
У місті частково відбуваються події повісті Миколи Гоголя «Пропала грамота» та повісті Іллі Еренбурга «Надзвичайні пригоди Хуліо Хуреніто», а також оповідання Степана Давидовича Носа «Про Конотіп». Подіям Конотопської битви присвячені роман «Конотоп» Василя Кожелянка й оповідання Леоніда Полтави «Маленький дзвонар із Конотопу», а також сценарій відеогри «Козаки 3» із DLC «Дні величі».
Також Конотоп згадується у фантастичній повісті Кіра Буличова «Сто років тому вперед» та в її екранізації — телефільмі «Гостя з майбутнього». Є вірш Івана Малковича «Конотоп»; згадується місто також у романі Ільфа та Петрова «12 стільців», у збірці Грицька Сірика «Під сонцем обездолених», у романі «Серпень» Володимира Худенка, в оповіданні Івана Буніна «У таку ніч», у яскраво вираженому українофобському вірші Йосипа Бродського «Щодо незалежності України», у декількох віршах Володимира Маяковського, творах Костянтина Паустовського та творах інших авторів.
Пісня «Конотоп» присутня в альбомі «Кафе „Саквояж“» В'ячеслава Малежика; також місто згадується в пісні Михайла Щербакова «Фіалковий букет» та в пісні «Четвер» Максима Леонідова.
12—13 жовтня та 21 грудня 2017 року в місті тривали зйомки військово-історичної кінострічки «Чуже життя». Жителі міста взяли участь у масовці для кінокартини. Зйомки проводилися на території залізничної лікарні.
2018 року Руслан Горовий презентував нову книгу #КонотопЗемляЛегенд (видавництво «ТаТиШо»), видану як в аудіо-форматі, так і в друкованому вигляді. Книга являє собою збірку історій про людей і життєві ситуації, що нібито траплялися з конотопцями, хоча, за словами автора, місце дії не відіграє значної ролі в сюжеті.
Джерела та література
О. Г. Бажан. Конотоп [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 34. — ISBN 978-966-00-0855-4.
Г. М. Василенко. Конотоп [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2026. — ISBN 966-02-2074-X.
Konotop // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 351. (пол.).— S. 351.
Література
В. О. Борошнєв. Конотоп. Сторінки минулого. — Конотоп, 2001. — 135 с.
Конотоп на перехресті шляхів. Збірник історико-краєзнавчих нарисів. У 3-х книгах. Книга 1. Ш. М. Акічев, М. М. Ганзя, О. В. Євтушенко та інші / За заг. ред. В. К. Шейка. — Київ: ВД «Фолігрант», 2012. — 128.: іл.
На берегах Єзуча. Від найдавніших часів до XVII ст. : [нариси давньої історії м. Конотоп Сум. обл.] / Євтушенко О. В. — Харків: Мачулін Л. І., 2017. — 42 с.: іл., портр. — Бібліогр.: с. 42 (11 назв). — ISBN 978-617-7364-86-2
Посилання
Конотоп.City [Архівовано 1 квітня 2019 у Wayback Machine.] — інтернет-видання про життя міста, головні новини Конотопа
Туристичний путівник Конотопом [Архівовано 23 вересня 2019 у Wayback Machine.]: як доїхати, де зупинитись, як розважитися у місті
Конотоп [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 705-706. — 1000 екз.
Конотоп від сивої давнини до сьогодення. Конотопський інформаційно-історичний портал. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 18 березня 2018.
Конотоп. Конотопський трамвай, конотопська відьма та конотопська битва. Україна Інкогніта. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 28 квітня 2019.
Офіційний сайт Конотопської міської ради [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.]
Конотопська філія Європейського університету [Архівовано 9 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Конотопський філіал Сумського державного університету [Архівовано 16 серпня 2019 у Wayback Machine.]
Облікова картка [Архівовано 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
Відьми й прогрес [Архівовано 13 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Конотоп — Регіони України. История города Конотоп. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 18 березня 2018. (рос.)
Ukraine Jewish Heritage: History of Jewish communitites in Ukraine. Konotop. 13 липня 2012. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 18 березня 2018. (англ.)
КЗ «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка Михайла Давидова» [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
Офіційний сайт відділу освіти Конотопської міської ради [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
Визволення Конотопа. Хроніка 1943 рік [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
Kaynak: Wikipedia – Конотоп · CC BY-SA 4.0
Name
Name history
Konotop itself is not unique and is a very common toponym not just in Ukraine, but in other Slavic countries such as Poland, Belarus, and Russia. Konotop has also occasionally been referenced by Russian-language speakers as a placeholder name for a remote, backwater place. It is also a common hydronym, being used to describe the right tributary of Yezuch (part of the river Desna), a right tributary of the Cerem (part of the river Sluch), and as a left tributary of the river Pripyat. In several dialects of Ukrainian, the konotop (Ukrainian: конотоп) also refers to the herbaceous plant, common knotweed. However, the first use of the settlement name to refer to the present-day city in the oblast was in the Polish language in October 1634. In a document, the then-King of Poland, Władysław IV Vasa, approved the granting of land to a local nobleman known as Mykola Cetysov. The translations on to what exactly the king said when granting the settlement differ: an early translation says that the king said "Конотоп, Городище, Єзуч", referencing Konotop as a hillfort, while a later translation reads it as "Конотоп, (та) городище Язуче", referring to Konotop as a separate settlement that was not a hillfort, and that Yazuche was the hillfort. Unofficial, non-primary sources in Polish even refer to Konotop earlier than this, stating that Mykhailo Voronych, a Polish official from Baturyn, attempted to "colonise" a Konotop in 1629-1631 by offering exemption from levies. However, the land grant by the king from 1634 is considered the earliest primary source.
Etymology of Konotop
The exact origin of the word konotop is disputed, with two different accounts. The most widespread version is that the word konotop denotes a place where horses drowned, that is, any swampy, impassable place. This theory is believed to come from scholar V. A. Zhuchkevych, who found that derivations meaning "horse-drowning ford" are commonplace and not a local legend. He also argued for this interpretation because of the nearby village of Hruzke, which is derived from грузнути, meaning "to get stuck or mired", suggesting the area was commonly described as boggy. Eduard Murzaev, another linguist, also says the word itself comes from "horses stomp", which was transformed into a noun with the help of the word-forming method of baseline. Two local legends are said to explain why the name came to be, although neither is thought to be historically accurate. The first legend says that Konotop as a settlement existed even before the Mongol-Tatar invasion. According to legend, during the passage of the Tatar cavalry in the area, many horses and riders died in impassable swamps, leading to the area being called konotop — a swampy place where horses drowned. The second legend says the name came to be during a visit by the Russian Empress, Catherine II, when her horses were said to have drowned while crossing into the settlement.
History

Early history
Settlements existing along the Yezuch riverbanks are thought to have existed during the Neolithic era, including in nearby areas such as modern-day Dukhanivka and Khyzhky, which are directly east, a short distance from Konotop. The excavations there are often classified into their own culture, which was called the Lysohubivka culture by the archaeologist V. Neprina in the 1970s. The area is also mentioned during the Bronze Age, with the numerous kurgans that are documented in the surrounding villages, including a stone axe-hammer from the Bronze Age that was found in Konotop itself. Modern-day Konotop would then be referenced again during the Kievan Rus' period. During this time, the region would become a contested area as part of the Novgorod-Seversk of the Principality of Chernigov, with the struggles between the different branches of the Rurikid dynasty. However, Konotop itself is not directly mentioned within the Primary Chronicle despite most of the surrounding villages being so, which has led some historians such as Ivan Lysyi to theorise that the town of Lypovytsk, which was mentioned in the chronicles, is Konotop. This remained unconfirmed and is merely a local theory. In excavations done on the left bank of the Yezuch in 1997-98, there was evidence found that the area was settled during the Kievan Rus' period, specifically during the late era, with the finding of an ancient settlement that covered 7.5 hectares, although no fortifications were found that would've been typical. A later 2005 excavation, however, did find Old Rus' material such as ceramics and defensive fortifications such as a rampart in the site that may have been "Yazuche", which would be later mentioned in 1634, and is believed to be an ancient settlement on the territory of Konotop.
However, regardless of whether the settlement actually existed during this time, the area would be destroyed by the Mongol invasion of Kievan Rus'. The area was believed to be resettled during the reign of Vytautas the Great as part of the Grand Duchy of Lithuania. After the Lithuanian–Muscovite War (1500–1503), Konotop was annexed into the Grand Duchy of Moscow, which would last until the Truce of Deulino following the Polish–Russian War (1609–1618), when it became part of the Polish–Lithuanian Commonwealth. After gaining the area, the Polish government would then start a wave of Polonisation of the lands, which is thought to have affected Yazuche, with an administrative official known as Mykhailo Voronych undertaking these efforts specifically in the area of Konotop from 1629-1931 by offering settlers a thirty-year exemption on levies.
Geography
The city is located in northeastern Ukraine within the Dnieper Lowland on the border of Polesia and the forest-steppe and on both banks of the Yezuch River, which flows into the Seim River 12 km north of the city. The Lypka River also flows through the city, and the Kukolka River flows nearby. There are several large dams on the rivers. The area of the city is 43.78 km².
Konotop belongs to the North Poltava highland region of the Left Bank-Dnieper forest-steppe province within Ukraine's forest-steppe zone. Geostructurally, Konotop is located on the northeastern slope of the Dnieper-Donetsk depression. The surface is a lowland loess plain which is flat, gently undulating, and dissected by passage valleys, ravines, and gullies. It is composed mainly of the Dnieper moraine, water-glacial sandy-loamy formations. Forest-steppe pine landscapes and upland landscapes prevail in combination with meadow-steppe lowlands. Paleogene rocks are represented by sands, sandstones, and marls. The cadastral score of the local soil is, on average, 64 points.
Konotop administratively borders Sadove Village in the northwest, with the village of Raky in the northeast, with the villages of Pidlypne and Pryvokzalne in the south, with the village of Popivka in the west.
Climate
Konotop has a warm-summer humid continental climate (Köppen Dfb). Sitting in the mid-latitudes, it is continental with moderate precipitation. More continental climates at the same latitude – such as Regina, Saskatchewan in Canada – have much colder winters than Konotop, suggesting that there is still significant moderation from the Atlantic Ocean.
Legal status and politics

Legal status
The city of Konotop is governed by the Konotop City Council, with the head of the city council being the mayor of the city, which as of 2026 is Artem Semenikhin of the Svoboda party. The city council, as of 2015, consists of 36 deputies. The mayor and the city council regularly meet together at the Konotop City Council building. Until 2020, Konotop was a city of regional significance; however, in July 2020, as part of administrative reform, Zelenskyy abolished this system and incorporated Konotop into the Konotop urban hromada. The city was also incorporated as the administrative seat of the Konotop Raion within Sumy Oblast.
Politics
After Ukrainian independence, like most of Sumy Oblast, the city's voters have generally favoured the proponents of pro-Europeanism, namely first the Our Ukraine Bloc, Batkivshchyna, and more recently Servant of the People. This is most evident in the local elections. In the 2015 Ukrainian local elections, of the 36 seats in the city council, 8 were won the Ukrainian nationalist party Svoboda, 6 by Petro Poroshenko's pro-European European Solidarity party, 5 by the agrarian People's party, and then the rest by either Batkivshchyna, People's Will, Ridne Misto, UKROP, or Self Reliance. No pro-Russian party, such as the Opposition Bloc, won a single seat in the council. The mayor of the city since 2015, Artem Semenikhin, is also a member of the Svoboda party. He was briefly removed in 2018 after a vote of no confidence before being reinstated in July 2019. He is known for his Ukrainian nationalist views, including in June 2020 when he burned the Russian flag in front of the Russian embassy in Kyiv and replacing a portrait of the Ukrainian president Petro Poroshenko in November 2015 with Stepan Bandera.
Demographics
Population
According to the 2001 All-Ukrainian Census, the only official nationwide post-independence census done in Ukraine, the population of Konotop in 2001 was 93,365. The most recent estimate was done by the State Statistics Service of Ukraine in 2022, which estimated that the total population in the city was 83,543. After the population steadily grew from the 18,770 figure first recorded in the 1897 census, the population reached a peak in 1992, just a year after independence, of 99,200, with the population never crossing the 100,000 mark. The number of people in the city has continued to decline since then.
Ethnicity
In the 2001 All-Ukrainian Census, the population was almost monolithically Ukrainian, at 90.05%. There was also a small minority of Russians at 8.31%, and lesser among of both Belarusians and Ashkenazi Jews. In the earlier census that measured demographics, the 1939 census, this was also very similar. Ukrainians made up the vast majority at 76.53%, although both Russians and Jews had higher percentages at 13.40% and 8.59%, respectively. At the time, there was not a significant Belarusian population yet. The exact ethnic composition according to the 2001 census was as follows:
Language
According to the 2001 All-Ukrainian Census, Konotop's majority population had a mother tongue of Ukrainian as their native language (85.9%), with a minority speaking Russian as their mother tongue (13.5%). There was also a very small number of people who spoke the Belarusian. The exact linguistic composition in 2001 was as follows:
Media
Newspapers
The city's main newspaper historically has been Konotop Region, which was founded in 1917 as a Russian-language newspaper. The newspaper ceased activities during World War II, before resuming and publishing in Ukrainian, covering socio-economic, political, and civic affairs. In April 2016, government bodies were required to withdraw from the newspaper, which the newspaper approved of. However, this wasn't completed by the December 2018 deadline, which made it so that the paper's license was invalid as a government-controlled newspaper. Due to never completing the required law, publications ceased in January 2019. The editor of the paper said that they had chosen to do so also because the paper had not been sustainable with declining circulation, and that other examples of newspapers that complied with the law struggled financially.
Since then, the main newspaper has been Konotop.City, which first started publishing in October 2018. It covers local news and lifestyles, and was published with the support of the Media Development Foundation "Або".
Radio
Konotop has seven radio stations on the FM band. Since June 2022, all broadcasting of Russian-language music content on radio stations in public spaces has been banned by the city council:
Radio NV (100.7 MHz), a national talk show and news broadcaster. The station was in use as "Radio ERA FM" starting in 2009, before becoming Radio NV in 2018 after Dragon Capital acquired its license.
HIT FM (101.1 MHz), a music broadcasting station. It was previously assigned to Hromada from 2018-19, although Hromada never used it. HIT FM started using the station in late December 2021.
First Konotop Radio (103.9 MHz), a local music station. It has used this station since 1998, when it was known as "Radio-Kon" before becoming First Konotop Radio in 2010.
Religion
Konotop's residents belong to the religious traditions of the Ukrainian Orthodox Church – Kyiv Patriarchate, Ukrainian Orthodox Church - Moscow Patriarchate, Roman Catholic Church, and historically Judaism. There are also smaller communities of Protestants such as Baptists, Seventh-day Adventists, and Jehovah's Witnesses.
Originally, most of the city's inhabitants belonged to the Moscow Patriarchate, although after 2019, with the granting of autocephaly for the Kyiv Patriarchate, many switched. The oldest and most significant Orthodox Church is the Ascension Church, which was built between 1824 and 1846. Another historic Orthodox church is the St. Nicholas Church, which is wooden and was constructed in 1891. It was restored after the Soviet era, and joined the KP early, at least by 2011. Another KP church was consecrated by Filaret Denysenko in September 2011, which was a cathedral dedicated to the Nativity of the Theotokos. On 3 May 2022, the mayor of Konotop issued an order that banned all MP activity within the city, stating that the eparchy was acting on orders of the FSB and a threat to national security. The UOC-MP's Metropolitan of Konotop and Hlukhiv later fled to Russia following the order, leading the new metropolitan to be Roman (Kymovych). In terms of Roman Catholicism, there is one parish, which is dedicated to Our Lady of Fatima and served by Franciscan friars as part of the Sumy deanery of the Kharkiv-Zaporizhzhia diocese. The city is thought to have had a historic presence of Roman Catholicism when it was Polish, but the modern-day movement came from migrants of western Ukraine who started construction on the church in May 2000, opening it up fully in 2005 under Stanislaw Padewski. Funding for the church came from parishioners in Colorado Springs, particularly from Jeff Woolsey.
Culture
Attractions
Within the city center of Konotop is the current railway station building, built in 1953 by Petro Krasytskyi. Opposite it is a House of Culture that was built in 1927 in constructivist style alongside a former hospital complex built in the 1890s that has been used as a local filming area. At the corner of Klubna and Uspensko-Troitska streets is a monument to the Konotop tram network, which consists of a former KTM-5 tram car that seated 35 people, which was unveiled in June 2004. Nearby at the corner of Divisions Square and Urytskoho Street is the Shukhov water tower, which was designed by Vladimir Shukhov in 1928-29 and is a hyperboloid tower, similar to other ones he designed in the USSR such as the Shukhov Tower in Moscow and the Shukhov Tower on the Oka River near Dzerzhinsk. It is now considered a landmark of engineering regionally, and has also been used previously as an air-defense observation post until 1941.
On Konotop Boulevard is a sculpture of a horse, which was built in 2008. It commemorates one of the versions of the city's name, that is, that the Tatars drowned in the area's marshes, giving rise to the name "where horses sink". After being damaged, it was restored by a local sculptor, Yuriy Vedmid. At the former location of Konotop Fortress's ramparts is a park for victims of the Soviet-Afghan War, some of the older school buildings, and the building where Kazimir Malevich is first reported to have sold one of his paintings while living in the city. Nearby is a monument to Malevich himself, which was commissioned on the anniversary of his famous painting Black Square. It was originally located at a cafe before being relocated to the House of Trade in 2015. Within Cathedral Square, one of the older areas of the city, are two monuments dedicated to Taras Shevchenko, one built in 1939 and another in 1993. Opposite this is a prison built in 1820, one of the oldest still-standing structures in the city, and some of the older churches.
Economy
The economy of Konotop is primarily focused on machine building, metalworking, and railways. Historically, the electromechanical plant Chervonyi Metalist was the largest enterprise in the city, although after independence, this has shifted to Motordetal, which occupies 40.7% of the city's total output, Aviakon, 12.7%, and Konotopmyaso, 12.7%.
Motordetal, the largest company in the city, manufactures cylinder liners for internal combustion engines, and employs around 670 people in the city. They provide their produces to Rolls-Royce, Scania, Iveco, and Mercedes-Benz. In 2023, under a ruling by the High Anti-Corruption Court, it was ordered that all ownership in the company be transferred, which had belonged to Serhiy Kalashnikov, a Russian politician who is a member of the Federation Council and sanctioned by Ukraine. Motordetal then came under the temporary management of the State Property Fund of Ukraine, which started a privatisation effort, although this has not succeeded. Aviakon is a state-owned aircraft repair plant that was founded in 1931, primarily working in repairing aircraft produced by Mil Helicopters, such as the Mil Mi-17. Konotopmyaso is a meat-processing plant, while Chervonyi Metalist, prior to its closure in 2009, built electric motors, electric cutting machines, and industrial machines for the mining industry.
Other important enterprises include the Konotop Casting and Mechanical Plant, the Konotop Fittings Plant, the Konotop Car Repair Plant, a mechanical plant, a garment factory, a dairy plant, and a bakery plant.
Education
Higher education
Konotop has multiple institutions of higher education. The universities are: Konotop Institute of Sumy State University, Classical Professional College of Sumy State University, Konotop Professional Medical College, Konotop branch of the European University, and the Konotop branch of the Interregional Academy of Personnel Management. The branch of Sumy State University is the oldest, having been originally known as the Sumy Technicum of Agricultural Construction when it opened up in 1945, before being renamed to Konotop Industrial-Pedagogical Technicum and absorbed in 2004 to make the branch of Sumy State University, currently enrolling around 1,400 students. A 2019 assessment found that Konotop faced challenges structurally in higher education due to outdated materials from the Soviet era and slow adaptation to the labour market, such as IT, which had led to a brain drain to larger cities like Sumy and Kyiv.
Secondary education
As of the 2020s, 14 secondary schools in the city serve 6,675 students. Since the 2019-19 school year, most schools have used the "New Ukrainian School" structure, which as part of the program, requires "pedagogical innovations". Most of the schools are numbered schools except for a dedicated gymnasium and the Centre for Children and Youth Creativity.
Public libraries
Konotop has a centralised library system, which was established in January 1998 when the adult library, which was a branch of the Konotop Raion, was reorganised into being the system's central library for the city, which in 2008 was named after S.I. Ponomariov. The city has had a library since at least 1945, which was located at a reading room on Lenin Avenue 18. A dedicated space for the library was fully opened up in 1960. Other libraries that are part of the system include the Central Children's Library, an adult library at the youth sports school, a city children's library, and a library for Pidlypne. Since 2022, the libraries in the city have continued to operate, although on an adjusted schedule, such as the Pildypne library and the adult library in the youth sports school, now operating on Tuesday through Saturday.
Infanstructure

Tram
Konotop has one of the few lasting tram systems in Ukraine, after many were scrapped post-independence, and is the only one in Sumy Oblast as Sumy's network was closed in 1999. It is the second-smallest city in Ukraine with a tram system, after Druzhkivka in Donetsk Oblast. In addition, it is one of the shortest lines in Ukraine, at 27.8 km across 3 routes. The fare was briefly free starting on 16 February 2023 until a fare was added again later that year in December. The fare since January 2024 is 10 hryvnias, which was added due to layoffs and redirection of military personnel income tax. All trams use the 1520 mm gauge standard in Ukraine, and operate at around 12.2 km/h on average, which is one of the slowest rates in the country.
History
A tram was first advocated for in 1913 under Mayor Hryhorii Demchenko, although it would take until the spring of 1949 for the idea to be brought up again on a grassroots initiative. In the following months, rails were collected from the railway enterprises in the city, and in July the Konotop officials petitioned Moscow for official approval of a tram system in the city. The USSR soon approved this, transferring two Series "F" motor passenger trams from Moscow, and service began on 21 December 1949 on the day of Joseph Stalin's birthday. Over the next few decades in the Soviet Union, the city's network was expanded, and more trams were added to its fleet, and by the late 1980s the city had 40 KTM-5 trams built by UKVZ. Many trams were coupled in pairs and operated without conductors.
However, during the 1990s, the tram system went into a serious decline. The newest tram that was received was in 2007, a Tatra-Yug K1 constructed by Pivdenmash. By 2013, there were repeated labour strikes which led to the enterprise's director resigning, and further trams were destroyed in a fire at a depot or were derailed. In June 2018, the tram's operator was put into a downtime status due to debt, with the depot being disconnected from power entirely. This trend was reversed by the late 2010s, as in 2019, six new tram cars bought from Western Europe through a petition by MP Ihor Molotok were brought into service. The city of Riga, Latvia, also donated nine Tatra T3A's that were no longer in use. This was followed up in February 2023 by 23 Konstal 105Na's from Warsaw's tram operator after they were retired in favour of the Hyundai Rotem tram cars. Later that year, in December, the city of Ostrava, Czechia, donated 25 Tatra T6A5 trams, the T3's successor, as part of a gift from the Czech Ministry of Foreign Affairs. By 2024, after these donations, there were 56 tram cars in the city.
Places of interest
Within the city center of Konotop is the current railway station building, built in 1953 by Petro Krasytskyi. Opposite it is a House of Culture that was built in 1927 in constructivist style alongside a former hospital complex built in the 1890s that has been used as a local filming area. At the corner of Klubna and Uspensko-Troitska streets is a monument to the Konotop tram network, which consists of a former KTM-5 tram car that seated 35 people, which was unveiled in June 2004. Nearby at the corner of Divisions Square and Urytskoho Street is the Shukhov water tower, which was designed by Vladimir Shukhov in 1928-29 and is a hyperboloid tower, similar to other ones he designed in the USSR such as the Shukhov Tower in Moscow and the Shukhov Tower on the Oka River near Dzerzhinsk. It is now considered a landmark of engineering regionally, and has also been used previously as an air-defense observation post until 1941.
On Konotop Boulevard is a sculpture of a horse, which was built in 2008. It commemorates one of the versions of the city's name, that is, that the Tatars drowned in the area's marshes, giving rise to the name "where horses sink". After being damaged, it was restored by a local sculptor, Yuriy Vedmid. At the former location of Konotop Fortress's ramparts is a park for victims of the Soviet-Afghan War, some of the older school buildings, and the building where Kazimir Malevich is first reported to have sold one of his paintings while living in the city. Nearby is a monument to Malevich himself, which was commissioned on the anniversary of his famous painting Black Square. It was originally located at a cafe before being relocated to the House of Trade in 2015. Within Cathedral Square, one of the older areas of the city, are two monuments dedicated to Taras Shevchenko, one built in 1939 and another in 1993. Opposite this is a prison built in 1820, one of the oldest still-standing structures in the city, and some of the older churches.
Kaynak: Wikipedia – Konotop · CC BY-SA 4.0
