Костянтинівка
Костянтинівка — місто в Україні, адміністративний центр Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецькій області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Костянтинівка — місто в Україні, адміністративний центр Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецькій області. До 2020 року адміністративний центр колишнього Костянтинівського району. Сьоме за площею та населенням місто Донецької області. Костянтинівка вважається столицею скляної промисловості України. Із навколишніми містами утворює Краматорсько-Костянтинівську агломерацію. Є одним з найбільших індустріальних центрів сходу України з розвиненою чорною та кольоровою металургією, скляною, хімічною та будівельною промисловістю, а також є важливим транзитним залізничним вузлом. У 2025 році Костянтинівка отримала почесну відзнаку «Місто-герой України».
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Костянтинівка — місто в Україні, адміністративний центр Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецькій області. До 2020 року адміністративний центр колишнього Костянтинівського району. Сьоме за площею та населенням місто Донецької області. Костянтинівка вважається столицею скляної промисловості України. Із навколишніми містами утворює Краматорсько-Костянтинівську агломерацію. Є одним з найбільших індустріальних центрів сходу України з розвиненою чорною та кольоровою металургією, скляною, хімічною та будівельною промисловістю, а також є важливим транзитним залізничним вузлом. У 2025 році Костянтинівка отримала почесну відзнаку «Місто-герой України».
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Загальні відомості
Відстань до Донецька — 68 км. Площа — 66,04 км². Населення — 78 тис. осіб.
Водні ресурси: річка Кривий Торець (басейн річки Сіверський Донець). Довжина — 88,36 км, площа водостоку — 1590 км² , заболоченість 0,2 %. Клебан-Бицьке водосховище площею 520 га, 9 водойм та 43 ставки. Земельний фонд Костянтинівки — 6,598 тис. га. Корисні копалини — глини та пісок.
Географія
Місто розташоване на півночі Донецької області, на річці Кривий Торець. У місті річка Грузька впадає у Кривий Торець. В місті знаходиться залізничний вузол — станція Костянтинівка. Відстань до Донецька: автошляхами — 55 км, залізницею — 65 км. Відстань до Києва: автошляхами — 750 км, залізницею — 778 км. Після одного з фільмів Корнія Грицюка, залізничний рейс «Київ — Костянтинівка» став неформально називатися «Київ — Війна».
Історія
Археологічні дослідження в Костянтинівському районі показали, що заселення краю почалося в епоху раннього палеоліту, 150 000—100 000 років тому.
З часів набігу кримських татар 1769 року з'являється згадка, що на території Костянтинівського району перебувало Військо Запорозьке.
Найстаріший район міста — Новоселівка, колишнє селище, що існувало задовго до заснування Костянтинівки.
На карті Катеринославського намісництва 1792 року видання нанесена поштова станція з назвою Торецька (при річці Кривий Торець), яка була розташована в районі нинішнього південного шляхопроводу.
На території сучасної Костянтинівки у 1812 році на землі, придбаній у бахмутського купця Четверикова, поміщик Пантелеймон Номікосов заснував село Сантуринівку. Ця земля була заселена двадцятьма родинами кріпаків, купленими в Корочанському уїзді Курської губернії. У середині XIX століття на успадкованій сином поміщика землі виникло село Костянтинівка, назване іменем власника. До 1859 року в Костянтинівці проживало 29 осіб, у Сантуринівці — 280, в Новоселівці (старовинне селище, приєднане до сучасної Костянтинівки) — 456.
У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу. З 1932 року — місто обласного підпорядкування.
З 1931 по 2016 рік у місті працював трамвай.
З 28-29 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 місто було під контролем Німеччини.
У 1967 році відкритий міський краєзнавчий музей.
Російсько-українська війна
В ході російсько-української війни, з 28 квітня 2014 по 5 липня 2014 року озброєний терористичний підрозділ російських найманців (рос. «Славянский батальон») захопив адміністративні будівлі міста і утримував Костянтинівку під своєю окупацією.
5 липня 2014 року, в ході проведення Антитерористичної операції, сили Національної гвардії України та військові підрозділи Збройних сил України звільнили місто від російських найманців та їхніх місцевих колаборантів. 21 липня 2014 року при обстрілі терористами Костянтинівки на блокпосту загинув старший лейтенант Григорій Терехов.
Населення

Станом на початок 2022 року, чисельність населення міста становить 78 179 осіб.За даними перепису 2001 року населення міста становило 94 886 осіб, із них 20,98 % зазначили рідною мову українську, 78,06 % — російську, 0,50 % — вірменську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, а також грецьку, польську, німецьку, гагаузьку, циганську, угорську та єврейську мови.
Національний склад населення за переписом 2001 року
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Промисловість
Костянтинівка — центр кольорової металургії, хімічної промисловості. Найвідоміші підприємства — склозавод і завод «Автоскло», вогнетривкий завод, завод високовольтного обладнання, кондитерська компанія «Конті» тощо.
Костянтинівський завод високовольтної апаратури
Безпека
Важливе значення в новітній історії міста має 90-й окремий аеромобільний батальйон імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Батальйон що брав участь у боях за Донецький аеропорт та стояв на обороні пунктів Піски, Зайцеве, Опитне, Водяне, Славне, дислокується в Костянтинівці і є головним щитом міста від нових терористичних загроз.
ЗМІ
У місті видається регіональна газета «Знамя индустрии» та найперша (з 1990 р.) незалежна приватна газета в Донецькій області «Провінція».
Керівники міста
Очільники міського виконавчого комітету
Луньов П. (1917) — очільник виконкому в Тимчасовому громадському комітеті
Бондаренко Р. О. (1920) — перший очільник виконкому Костянтиново-Дружківського району
Ракитін Володимир Михайлович (1981—1985)
Фурсов Володимир Миколайович (1990—1994)
Міські голови
Роженко Юрій Никифорович (1998—2002 та 2005—2009), з ганьбою звільнений за отримання хабаря.
Ракитін Володимир Михайлович (2002—2004)
Особистості
Уродженці міста
Ануров Олександр Герасимович — народний артист УРСР.
Акулова Ольга — українська солістка, авторка пісень, музики та текстів, перекладів світових хітів українською мовою, музично-дегустаційного проєкту «Кава та шоколад», власниця проєкту «AcoolA».
Бароненко Георгій Петрович (1936—2025) — шахтар, громадський діяч, автор книг про історію становлення та розвитку вугільної промисловості Придніпров'я.
Бондаренко Анатолій Михайлович (нар. 1966) — російський співак, композитор і продюсер українського походження.
Гайворонський (Гайдарівський) Василь Андрійович (1906—1972) — український письменник «Розстріляного відродження», був репресований, але вижив та провів останні роки у США.
Гінзбург Віталій Аркадійович — український художник.
Гризодуб Олександр Іванович (нар. 1948) — український хімік, фармаколог, доктор хімічних наук, професор, директор Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» МОЗ України, керівник створення Державної фармакопеї України.
Дзюба Петро Петрович (1915—1965) радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
Ісаєв Сергій Володимирович (1975—2016) — військовослужбовець, учасник російсько-української війни, загинув під час бойового завдання, нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Жужома Микола Іванович — Герой Радянського Союзу.
Каденко Ігор Миколайович — український фізик.
Костін Андрій Андрійович — український воїн, учасник російсько-української війни, загинув під час виконання бойового завдання.
Кривобок Тетяна Юріївна (нар. 1972) — українська спортсменка-легкоатлетка, майстер спорту міжнародного класу, багаторазова чемпіонка України.
Кривцун Ігор Віталійович — український науковець, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік Національної академії наук України.
Кужель Олександра Володимирівна — український політик.
Пам'ятки
У місті на обліку перебуває 35 пам'яток історії та монументального мистецтва.
Указом Президента України № 720/2025 від 30.09.2025 з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройній агресії Російської Федерації проти України, місту Костянтинівка Донецької області присвоєнно почесну відзнаку 'Місто-герой України'
Література
Костянтинівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.] (на основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Військові взяли під контроль місто Костянтинівка на Донеччині, — Тимчук [Архівовано 12 липня 2014 у Wayback Machine.]
Василь Пірко. Заселення Степової України у XVI—XVIII століттях // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Василь Пірко. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
М. А. Алфьоров. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
М. А. Алфьоров. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Посилання
Костянтинівка: місто фурій. Прифронтові міста. Донеччина
Kaynak: Wikipedia – Костянтинівка · CC BY-SA 4.0
Geography
The city is located in the northern part of the region on the Kryvyi Torets River (a tributary of the Kazennyi Torets in the Severskyi Donets basin). It is a railway junction. The distance to Donetsk is 55 km by road and 65 km by rail. The distance to Kyiv is 750 km by road and 778 km by rail.
Kostiantynivka is the southernmost city that makes up Donetsk fortress belt in Donetsk, Ukraine.
History

Foundation
Archaeological research in the former Kostiantynivka Raion has shown that the region was settled during the Early Paleolithic, 150,000–100,000 years ago. From the time of the Crimean Tatars raid of 1769, there are references to Zaporozhian Cossacks settling in the territory of the Konstantinovsky District.
In 1812, Kostiantynivka was founded by a landowner named Panteleimon Nomikossov, who built the settlement in honor of his oldest son, Kostiantyn. In the mid-19th century, the village of Konstantinovka, named after the owner, arose on land inherited by the landowner's son. By 1859, 29 people lived there, while Santurinovka had 280. It was part of the Yekaterinoslav Governorate.
Emergence of industry
In 1869, with the construction of the Kursk-Kharkiv-Azov Railway, a railway station opened near Konstantinovka. In 1880 it was connected to the Kharkiv-Sevastopol Railway. The transformation of Konstantinovka into a railway hub contributed to the industrial development of the area.
In 1885, a 20-bed zemstvo hospital was opened in Dmitrievskoye. In March 1892, the Konstantinovka Railway was commissioned. The development of the city and its industrial sector were due to significant financial and managerial contributions from citizens of Belgium.
On 11 August 1895, Podsaul Dmitry Konstantinovich Nomikosov (grandson of the city's founder, Nomikosov) received 6,756.75 rubles in gold as collateral from Belgian subjects for 210 desyatins of land in the Krivoy Torets River floodplain, along the railroad. Years 1895–1897 — A glass and chemical factory were built in Santurinovka by the Belgian "Anonymous Society of Donetsk Glass and Chemical Factories."
In 1897, Ceramics and iron-rolling (metallurgical) factories, as well as a bottle factory, built by Belgian entrepreneurs, began production. A majolica factory began operating. The total number of people employed at these enterprises was 2,500. The village of Konstantinovka and the station settlement became a single settlement. By 1897, its population was 3,100. In 1899, a mirror polished glass and mirror factory was built.
Economy

Until 2014, Kostyantynivka was considered the center of Ukraine's glass industry. It was home to several enterprises and Ukraine's only glass research institute, UkrGIS. Since 2005, UkrGIS has been renamed the State Enterprise "Ukrainian Glass Research Institute" (SE "UkrNIISTekla") and is the leading organization of the Ministry of Industrial Policy of Ukraine for scientific and technical support and standardization in the glass industry of Ukraine.
Kostiantynivsky Glass Factory "Stroysteklo" (formerly the October Revolution Glass Factory) - a new furnace was built, auxiliary production was modernized, and the production of household and construction glass is gradually increasing, which is sold both on the Ukrainian market and in Europe;
Kostiantynivsky Glassware Plant (bankrupt);
Kostiantynivsky Metallurgical Equipment Plant (produces copper using the electrolysis method).
ELTEKO Production Company LLC (manufactures products for enterprises in the energy, coal, mining, and other industries);
Kostiantynivsky Metallurgical Equipment Plant.
Kostiantynivsky Oil Weighting Agent Plant.
Kostiantynivsky Extract and Tannery Plant.
Kostiantynivsky Confectionery Factory (which later became the basis for Konti Confectionery Company CJSC);
Ukrainian Bacon Factory (formerly Europroduct);
The industry employs over 40% of the total workforce in the national economy.
Transport

The city is crossed by national highway H-20, highway T-0504 (Alchevsk–Bakhmut–Kostiantynivka–Pokrovsk), T-0516 (Kostiantynivka–Toretsk–Horlivka). Kostiantynivka railway station is designated as an important railway junction.
The city had a tram system which first opened in 1931, closed in 2004, and reopened in 2005. In 2012, 150 meters of overhead wires were stolen. For a while, the tram company had been unprofitable and thus threatened the closure of line 3. It remained open after complaints were made to city hall, though it nevertheless closed in 2014 due to the poor condition of the northern overpass.
As of 2015, only one car was operable, as the others all lacked bogies. The same year, tram service stopped due to construction on the Severnyi railway viaduct, closing the final line, number 4. However, work on the viaduct never occurred, and service was restarted using only one car on line 4. When 2 km of wires were stolen around 26 December 2016, the operator could not afford to repair the infrastructure, and the network closed on 29 March 2018.
Social sphere

The city has 17 schools, 20 kindergartens, 2 technical schools, 1 university, 4 university branches, 2 vocational schools, 1 cinema, 1 local history museum, 3 libraries, 3 cultural centers (1 is active), and the Metallurg stadium.
Kostiantynivsky Branch of the Kramatorsk Institute of Economics and Humanities
Kostiantynivsky Educational and Consulting Center of Donetsk National University
Kostiantynivsky Industrial College of Donetsk National Technical University ("KIT DonNTU" Svobody Ave./Shmidta St.)
Kostiantynivsky College of Luhansk National Agrarian University "KT LNAU"
Kostiantynivsky Technical Lyceum (Toretska St.)
Kostiantynivsky Professional Construction Lyceum (Yevropeyska St.)
Zhovten Palace of Culture (Svobody Ave.)
Berestovy Palace of Culture (Heroyiv Pratsi St.)
Kostiantynivska Central District Hospital (Svobody Ave.)
NSUZI Kostiantynivska School of Arts (6 Peremohy Square)
Kaynak: Wikipedia – Kostiantynivka · CC BY-SA 4.0
