Краматорськ
Крамато́рськ — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Краматорської міської громади та Краматорського району Донецькій області, «Місто-герой України».
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Крамато́рськ — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Краматорської міської громади та Краматорського району Донецькій області, «Місто-герой України». Разом із навколишніми містами утворює Краматорсько-Костянтинівську агломерацію, центр машинобудування.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Крамато́рськ — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Краматорської міської громади та Краматорського району Донецькій області, «Місто-герой України». Разом із навколишніми містами утворює Краматорсько-Костянтинівську агломерацію, центр машинобудування.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Географія
Розташування та фізична географія
Краматорськ та прилеглі до нього селища розташовані у долинах річки Казенний Торець (притока Сіверського Донця) та його приток, оточених пагорбами, у північній частині Донецької області. Пагорби порізано ярами й балками. Найменша висота над рівнем моря — 60 м — уріз води Торця в Ясногірці. На берегах Казенного Торця і його притоки Білянки у двох місцях утворено круті схили — «крейдяні гори». Межі міста лежать на найбільших висотах (метрів): 199,1 — у селищі Василівська Пустош; 177,3 — на аеродромі; 169,5 — Крейдяна гора; 167,6 — Карачун-гора; 158,4 — в селищі Жовтневий.
Людська діяльність справила нові форми рельєфу, найбільш значні з яких — це кар'єр у Крейдяній горі та шлакові відвали при КМЗ та НКМЗ. На території Краматорська шість розвіданих родовищ корисних копалин: Краматорське (крейда й глина), Новокраматорське (важкотопна глина), Яснополянське (вохроглина), Шабельковське (формувальний пісок), Розсоховатське (будівельний пісок), Краматорське (керамічна сировина).
Видобувається сім видів мінеральної сировини: будівельні, вохра, цегляно-черепичні й керамічні глини (всього 107,2 тис. т в 2008 р.), крейда (576,2 тис. т), формувальні та будівельні піски. Завдяки відкритим родовищам при станції Краматорська в 1885 р. побудували завод будівельних матеріалів, котрий поклав початок іншим заводам і селищу. З кінця 1930-х років до Другої світової війни північніше Мар'ївки видобували вугілля. Потужність пласта була 40 см. Після війни вхід до шахти завалився та був затоплений.
1991 року біля Пчолкіного було виявлено скам'янілі залишки дерева араукарії.
Клімат
Клімат Краматорська помірно-континентальний з відносно холодною зимою і спекотним, сухим літом. Кількість атмосферних опадів незначна, за роками та за сезонами розподіляється нерівномірно. За рік може випадати від 250 до 650 мм, середнє значення — 420 мм. Більша частина опадів відбувається влітку переважно зливами, які часто супроводжуються сильними грозами. Іноді добовий рівень опадів може перевищувати середньомісячний і досягає 120—125 мм.
Історія

За археологічними відомостями, на території сучасного Краматорська та його найближчих передмість люди селилися ще з давніх-давен. На північно-західній околиці Краматорська знайдено каменоломні й майстерні обробки кременя епохи неоліту, що існували й у період ранньої міді. У передмісті Краматорська досліджено також курганне поховання металурга-ливаря епохи бронзи.
У другій половині XVII — початку XVIII століття цю частину Слобожанщини масово заселяють козаки з Гетьманщини й кріпаки з південних округ Московії та Мордовії.
1767 уряд Московії віддав графові Ф. Таранову 10 тисяч десятин козацької землі, на яких засновано село Петрівка. Пізніше ці землі продано шляхетському родові Абаза, згодом — іноземцям Іванову, Шабельському і Штейгерову. Звідси виникли нові поселення Абазовка, Іванівка, Шабельківка, Штейгеровка, котрі згодом об‘єдналися в агломерацію Краматорськ. У 1799 територію майбутнього Краматорська долучено до Ізюмського повіту Слобідсько-Української (згодом перейменовано в Харківську) губернії.
У другій половині XVIII століття територія, яку нині посідає місто, масово заселяють козаки Слобідського війська.
У різні часи поселення мало різні назви; теперішню пов'язують зі сполукою «кром» (укріплення) та «торський» (від однойменної річки) за часу існування рубіжної лінії.
У складі Російської імперії
Місто розвинулося від селища при маленькій залізничній станції, побудованій у 1868 році, до сучасного досить великого міста обласного значення, промислового центру й транспортного вузла.
Наприкінці 1860-х на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торець з'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої засноване селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торці, згодом поступово назва змінилась на Краматорськ.
Українська революція
Після того як стало відомо про повалення царського режиму, у Краматорську 2 березня було створено Громадський комітет — видним його діячем був кадет доктор Демулін. За підтримки меншовиків та есерів Демулін виступив у тимчасовому комітеті проти роззброєння поліції, як заходу, здатного призвести до суспільних безладів, та пропонував щонайбільше роззброїти «поганих» поліцейських, а «хороших» — залишити на місцях. Крім того, він виступав проти організації рад.
Населення
Місто входить до складу Краматорської агломерації.
Через повномасштабне російське вторгнення в Україну населення міста різко скоротилося. Станом на липень 2022 року з довоєнних 150 000 осіб в місті було не більше, ніж 40 000 осіб, станом на початок 2023 року — близько 80 тис., на початок 2024 року — 75 тисяч осіб, на липень 2025 року — 53 тисячі осіб.
Національний склад
Національний склад населення за переписом 2001 року
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
За даними перепису 2001 р. народжуваність — 7,4 на 1000 осіб (9,6 у 2008), смертність — 16,7, природний збиток — 9,3, сальдо міграції від'ємне (-1,3 на 1000 чоловік). Динаміка показника природного зменшення населення за роками: 2005 — 9,9; 2006 — 8,4; 2007 — 8,1 на 1000 осіб.
Кількість дітей до 17 років — 32 630 (16 % від загальної чисельності населення, 2008), пенсіонерів — 63 187 (більше ніж 30 % загальної чисельності, 2006).
За даними перепису 2001 року 31,06 % зазначили рідною мову українську, 67,87 % — російську, 0,23 % — вірменську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — циганську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — грецьку, а також угорську, єврейську, болгарську, польську, німецьку та гагаузьку мови. На початку ХХ століття українська мова тут посідала перше місце.
Транспорт і зв'язок

Краматорський трамвай (діяв з 12 травня 1937 року). Перед закриттям трамвайної системи існувало три маршрути. 1 серпня 2017 року трамвайний рух у місті остаточно припинено.
Краматорський тролейбус (з 18 листопада 1971 року) — 10 регулярних та 3 резервних (за вказівкою диспетчера) маршрутів (2019 рік).
Пасажирсько-вантажна вузлова залізнична станція Донецької залізниці Краматорськ розташована в Старому місті. Крім неї в Краматорську є вантажна станція Шпичкине, а також 6 зупинних пунктів, що розташовані на території Краматорська.
У місті діє міжміський автовокзал «Краматорськ», а також розташований аеропорт, який має військову злітно-посадкову смугу класу «Б».
Містом пролягають автошляхи національного значення Н20 (Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь) та територіального значення Краматорськ — Олександрівка і Т 0514 Лиман — Добропілля.
Рівень телефонізації — 600 телефонних номерів на 1000 сімей (1999).
В місті працюють всі українські національні оператори мобільного зв'язку (Vodafone, Київстар, Lifecell).
Впродовж 1958—1959 років БМУ НКМЗ звело телерадіовежу висотою 76 м по вулиці Катеринича. У 1976—1979 роках на горі Карачун між Слов'янськом і Ясногіркою з боку селища Суханівка побудований телерадіопередавальний центр з щоглою висотою 222 м, який був знищений російськими терористами влітку 2014 року.
Економіка

Важка промисловість
Краматорськ вважається центром машинобудування Донеччини. Машинобудування переважно важке, для металургійної, вугільної, транспортної, енергетичної промисловости.
Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ);
Старокраматорський машинобудівний завод;
Краматорський завод важкого верстатобудування;
Краматорський завод енергетичного машинобудування;
Краматорський цементний завод («Пушка») — входить до складу концерну «Укрцемент», випускає різні марки цементу, шиферу, шлакоблоки, бордюри, асбокартон, шифер кольорового виконання, тротуарна плитка різного профілю.
Харчова промисловість
Краматорський комбінат дитячого харчування
Краматорський м'ясопереробний завод (ТМ «М'ясний ряд»)
Інші виробництва
Тормікс — виробництво комбікормів та БМВД
Підприємства, пристосовуючись до ринкових відносин, змінили форму власності, більшість стали акціонерними товариствами. Змінилася й номенклатура продукції, що випускається ними. У місті працюють науково-дослідний і проєктно-технологічний інститут машинобудування. Більше половини загального числа зайнятих працює у промисловості.
Обсяг промислового виробництва — 1 423 млн гривень (на 1 жителя — 6 740 грн). Індекс промислового виробництва — 95,8 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 7,0 тис. тонн.
Соціальна сфера
10 медичних установ (690 лікарів, 1 930 медпрацівників), 33 школи (21 600 учнів, 1 550 педагогів), 34 дитсадка (4 200 дітей), 6 ПТУ (3 900 учнів), 5 ВНЗ, 3 музичні школи, 23 бібліотеки, 16 клубів і будинків культури.
На початку 2016 року в Краматорську відкритий центр допомоги літнім людям, які переїхали з окупованих Росією територій — «Старе місто». У центрі відбуваються зустрічі з представниками Пенсійного фонду та соціальних служб, допомагають людям із проблемами слуху і проходять майстер-класи з рукоділля.
Краматорська центральна міська публічна бібліотека
Освіта

Заклади вищої освіти
Донбаська державна машинобудівна академія (ДДМА)
Донбаський інститут техніки та менеджменту Міжнародного науково-технічного університету ім. академіка Юрія Бугая (ДІТМ МНТУ)
Донецький національний медичний університет
Донбаська національна академія будівництва і архітектури
Середні спеціальні навчальні заклади
Машинобудівний коледж Донбаської державної машинобудівної академії
Торговий коледж Донецького національного університету економіки і торгівлі (ДонНУЕТ)
Професійно-технічні навчальні заклади
Центр професійно-технічної освіти (№ 47)
Вище професійне металургійне училище (№ 123)
Вище професійне торгово-кулінарне училище (№ 42)
Вище професійне будівельне училище (№ 28)
Загальноосвітні школи
У місті відбувається навчання у 24 загальноосвітніх школах.
Культура

Палац культури і техніки Новокраматорського машинобудівного заводу (ПКіТ НКМЗ)
Клуб «Цементник» (нині Протестантська церква).
Приватна любительська балконна обсерваторія Краматорськ
Парки, сквери, бульвари та зелені зони

Family Park (колишня назва — парк імені Олександра Пушкіна)
Меморіальний сквер пам'яти полеглим воїнів під час Другої світової війни
Меморіальний сквер пам'яти загиблих воїнів під час Громадянської війни в Росії
Сквер біля площі Миру, де розташований меморіальний пам'ятник полеглим воїнам Афганської війни
Зелена зона біля гуртожитку на вул. Абая Кунанбаєва, через неї протікає річка Біленька
Зелена зона на вулиці Нижня, в ній розташована церква та міська бібліотека імени Михайла Коцюбинського
Релігія

Храм Благовіщення пресвятої Богородиці (ПЦУ)
Храм Святих мучениць Віри, Надії і Любові та матері їх Софії (ПЦУ)
Храм Святого Юрія УГКЦ, освячено в лютому 2017 року
Церква «Ковчег спасіння» (п'ятидесятники)
Католицьку громаду за часів Російської імперії утворювали спеціалісти-робітники, зокрема, поляки та німці. У 1912 році в місті служив о. Рилло. У старому місті 1917 року було збудовано костел, закритий 1923 року. Після війни «Палац піонерів» було знищено, на його місці був встановлений пам'ятник Леніну (демонтований).
У 2003 році зареєстровано католицьку громаду міста. Влада відмовилася співпрацювати з вірянами, тож ділянка під майбутній костел була придбана, але не виділена. 30 листопада 2008 року капличку освятив єпископ Мар'ян Бучек. Парафію Святого Духа обслуговує товариство Христове для Закордонної Полонії з парафії в Донецьку. Святі Меси у каплиці щонеділі о 15:00. Храмове свято — урочистість Зіслання Святого Духа. У місті діє громада Свідків Єгови.
2021 року у Краматорської мусульманської громади Духовного управління мусульман України «Умма» з'явилася власна будівля мечеті та Ісламського культурного центру.
Архітектура
Житлова забудова міста представлена як одноповерховими будівлями приватного сектора, так і багатоповерховим (2–5-ти, 9-ти, 14-ти) будинками.
Архітектурною візитівкою є будівля Палац культури та техніки НКМЗ, збудований у 1950—1965 роках за унікальним проєктом архітектора Д. М. Баталова. Цей монументальний Палац прикрашає практично всі буклети, видання, презентації про Краматорськ.
Пам'ятки
У місті на обліку перебуває 59 пам'яток історії та одна пам'ятка монументального мистецтва.
Палац культури і техніки (1950—1965), архітектор Дмитро Баталов.
Палац і садиба Бантишева (1858) — двоповерховий палац у стилі класицизму та парк, площею 66 га зі старовинними скульптурами та дубами.
Перше відділення міліції — колишній особняк заступника директора заводу Краматорського металургійного товариства Е. Протце.
Приватний будинок з обсерваторією у Тихому провулку (1926).
Колишній палац культури (театр) ім. Пушкіна (1930-ті), відновлений у 1946 році.
Палац культури імені Леоніда Бикова (колиш. Леніна) (вул. Шкільна), колишній заводу ім. С. Орджонікідзе (архітектори О. І. Дмитрієв, В. А. Веснін, Л. А. Веснін і А. А. Веснін, І. І. Леонідов, 1925). 1928 — 6 листопада 1930 р., зруйнований в 1941—1943 рр., відбудований у 1945—1946 р.
Палац культури Донмашбуду «Будівельник» (1954).
Кав'ярня «Замок» — будівля у вигляді середньовічного замку (1983)
Мозаїчні пано
Мозаїчні панно на житлових будинках бульвар Краматорський, 1, 3, 5
Авторство панно на будинку № 1 — встановлюється, будинок № 3 — Борис Данилов, будинок № 5 — Володимир Васильченко
Мозаїка на Школі № 24 — Авторство встановлюється
Мозаїка на Палаці Піонерів — Авторство встановлюється
Мозаїка на Художньому музеї Краматорської міської ради — Авторство встановлюється
Сграффіто Космос — Авторство встановлюється
Спорт

Перше спортивне товариство з'явилося у 1912 році.
У місті два стадіони: «Блюмінг» (1937, 1956, належить НКМЗ) у Family Park, з трибунами на 5000 осіб та «Авангард» у Саду Бернацько (1927, 1968, належить СКМЗ) на 4000 глядачів.
На стадіоні «Авангард» грає футбольна команда «Краматорськ» (колишній «Авангард-ТЕЦ», у сезоні 2012–2013 вперше починає виступати в першій лізі України), а на «Блюмінг» — ФК «Краматорськ» (у сезоні-2012 виступає в чемпіонаті Донецької області).
У Краматорську два плавальних басейни — в Палаці культури НКМЗ (1963, перший у Донецькій області) та у спорткомплексі ПТУ № 28.
Щорічно у вересні на День міста проводиться мотокрос у Кутовій балці.
В місті працює Донецький обласний шаховий клуб імені А. В. Момота, а також розташовано Федерація футболу Донецької області.
Відомі особи

Народилися
Абрамець Ігор Ігорович — лікар-фармаколог. Доктор медичних наук (1989)
Анатолій Близнюк — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
Іванов Олександр Сергійович (1992—2025) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Гавриш Наталія Василівна (* 1959) — доктор педагогічних наук, професор.
Гедеон Оксана Михайлівна (* 1973) — український прозаїк.
Геровкін Валерій Євгенович (1999—2021) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Микола Голодек — визначний український та американський скульптор, художник
Григоренко Євген Русланович (1993—2023) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Жуков Олег Анатолійович (1977—2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Іванов Микола Олександрович (1935—1995) — український живописець.
Котенко Олег Олексійович (нар. 1970) — громадський діяч, учасник революції Гідності, учасник російсько-української війни.
Кузьменко Костянтин Олегович (1985—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.
Куркуріна Ганна Іванівна (нар. 1966) — українська спортсменка і тренерка, абсолютна чемпіонка світу з у 2008, 2010 і 2012 років, володарка 14 рекордів.
Лакомський Віктор Йосипович (1926—2014) — український фахівець у галузі металургії, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР та премії ім. Є. Патона НАН України.
Лизогуб Віталій Миколайович — полковник СБУ, учасник російсько-української війни.
Анатолій Лук'янов — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу
Моторін Геннадій Анатолійович (1982—2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Цікаві факти
У Краматорську виявили унікальний скелет мамонта. Рештки передали у міський музей історії. Скелет вимерлого ссавця зібрав місцевий палеонтолог Віктор Геращенко — на це він витратив 300 тисяч гривень.
1 листопада 2021 року на площі біля залізничного вокзалу Краматорська на підготовлений майданчик було встановлено пам'ятник «Паровоз» — відреставровану машину типу 0-3-0, які випускалися з 1935 до 1957 року
Див. також
День звільнення Краматорська від проросійських терористів
Джерела та література
О. Г. Бажан, Д. В. Грузін. Краматорськ [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 291. — ISBN 978-966-00-0855-4.
В. Ф. Коцаренко. Краматорськ [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2026. — ISBN 966-02-2074-X.
Василь Пірко.Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995, 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992, — 152 с., ISBN 5-8326-0011-8
М. А. Алфьоров. Урбанізаційні процеси в Україні у 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
І. В. Єфименко. Матеріали до істирико-етимологічного словника назв населених пунктів Донецької області: Краматорськ (деякі зауваги до походження ойконіма) / І. В. Єфименко // Записки з українського мовознавства. — 2016. — Вип. 23. — С. 9-16.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Посилання
Kramatorsk.INFO [Архівовано 29 жовтня 2005 у Wayback Machine.]
Краматорська міська рада [Архівовано 19 серпня 2011 у Wayback Machine.]
Kaynak: Wikipedia – Краматорськ · CC BY-SA 4.0
Demografi
Kramatorsk'ta baskın dil Rusçadır. Nüfusun %63,4'ü Rusça konuşurken, %36'sı Ukraynaca konuşmaktadır. 2001 sayımına göre şehrin etnik kökeni ise şöyledir:
Kalan diğer etnik gruplar ise çoğunlukla Azeri ve Yahudilerden oluşmaktadır.
Kaynak: Wikipedia – Kramatorsk · CC BY-SA 4.0
Etymology
According to Doctor of Philology Yevhen Otin from Dnipro who specializes in onomastics, the name of the city comes from a toponymic phrase that has not been preserved: Krom Torov or Krom Torskaya 'border along the Tor River'. The word kroma means 'edge, frontier, border', and Tor is the old name for the Kazennyi Torets River. However, it can be stated succinctly, it's most likely from the train station, the settlement was built around. The original name of the train station, Kram-na-Tore translates as Border-on-Tor (lit. 'on the bank of the Tor river'). Similar to the Russian city Rostov-on-Don, which is located at the mouth of the Don River.
During the Soviet period, it was thought that the name comes from a French word "crématoire" connecting it with a local factory. Such version was proposed by a Russian linguist Vladimir Nikonov from Simbirsk (Ulyanovsk). However, Dr. Otin pointed out that settlement of Kramatoroka existed before establishment of any factories.
History
![Locomotive at the Kramatorsk railway station (Kramatorskaja[a]) of the Kursk-Kharkiv-Azov Railway](https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/84/Locomotive_at_the_Kramatorsk_railway_station_of_the_Kursk-Kharkov-Azov_line.jpg/500px-Locomotive_at_the_Kramatorsk_railway_station_of_the_Kursk-Kharkov-Azov_line.jpg)
Early history
Scarce historical documents do not provide information of previous settlement in the area, but archaeological excavations in the area show that it was populated. In the second half of the 17th and early 18th centuries, the area in which Kramatorsk was to develop was heavily populated by Cossacks from the Hetmanate, particularly Oril Palatinate of Zaporizhian Sich which was liquidated in 1775. Here were finding a refuge from their landowners serfs from the southern regions of Muscovy and Mordovia. In 1767 the Tsarist government granted 10,000 dessiatin to a Russian count Taranov who established a village of serfs Petrovka. In 1799 it was added to Izyum uyezd (county) of Sloboda Ukraine Governorate.
Kramatorsk came into being in the second half of the 19th century when a station on the Kursk-Kharkiv-Azov Railway was built. The station was originally called Kram-na-Tore in 1868 but this was later contracted into Kramatorsk and the town of Kramatorsk developed around the railway station, becoming a major urban settlement in the north of Donetsk Oblast with several heavy machine production facilities. In 1885 in area were found deposits of chaulk, sand, sandstone, valuable clays, mineral dyes which provided construction of building materials. In 1887 Belgian investors (Stertzer and Sons) built a factory of refractory materials near Kramatorsk rail station. In 1896 the German firm "W.Fizner and K.Hamper" opened a machine factory manufacturing its products for local mining and rail industries. The factory was also producing its own metal. Just before the 1905 Russian Revolution, during the 1901–1904 production of cast iron at the factory tripled and accounted for 4.5 millions of poods. Number of employed workers at the factory has doubled during that period (1900–1904) to some 1,460. The workers of the factory were peasants hired from nearby villages, while managing personnel was predominantly foreigners. During the Soviet period that factory was known as the Old Kramatorsk Machine-Building Plant. A factory worker for one 11–12 hour work day was receiving around 70 kopecks to 1 ruble and 10 kopecks. A primary medical institution for the factory was a regional hospital in Sloviansk (about 15 km (9.3 mi)), while in Kramatorsk was a small local clinic with no more than 12 beds. At that time around the settlement appeared smaller iron shops that belonged to Vykov merchants. Employed at least 70 craftsmen, they were producing plowshares, horseshoes, shovels. The settlement accounted for two steam-powered mills, blacksmith shops, grain crusher mill.
Geography

The Kramatorsk metro area is located in Kramatorsk Raion, making it a central part of a major urban agglomeration with over 500,000 inhabitants.
Demographics
Kramatorsk has a population of over 164,700 inhabitants (2013) and has a metropolitan area of over 197,000 inhabitants (2013). Ukrainians are by far the largest ethnic group, yet the city is mostly Russophone. The exact ethnic and linguistic composition as of the Ukrainian Census of 2001 was:
Language
According to the regional department of statistics, as of 1 January 2017, the population of Kramatorsk was 190,648 people.
Economy and industry
Industrial and mining equipment
New Kramatorsk Machinebuilding Plant (NKMZ) (founded 1934): design and production of machines and equipment for mining, steel rolling, metallurgy, production and handling of cast iron, artillery weapon systems.
Old Kramatorsk Machinebuilding Plant (founded 1896)
In the 2000s, a wind turbine production facility was constructed in Kramatorsk. This is a joint venture between German Fuhrländer AG and its Ukrainian partners. According to their site, Fuhrländer became the first company in the renewable energy sector to obtain a building permit from the Ukrainian government.
Transportation
Between 1937 and 1 August 2017, Kramatorsk had a tram network. However, it is now closed and public transportation is provided by buses and trolley-buses.
Healthcare
The city has 18 medical and preventive care facilities, employing 634 doctors and 1,750 nursing staff. The hospital bed ratio is 85.7 per 10,000 residents, with a total of 1,730 beds. The occupancy rate per bed is 338.5 days (2007).
The main causes of mortality are circulatory diseases (75.8% of the total number of deaths in the city), neoplasms (17.4%), and gastrointestinal diseases (2.9%). Neoplasms are the leading cause of death among the working-age population.
The infant mortality rate per 1,000 live births was: 11.6 in 2005; 12.7 in 2006; 2007—10.7. (The regional average is over 13.9).
From 1996 to November 2008, 836 HIV-positive individuals were identified in the city, 88 of whom were children. 179 infected individuals were diagnosed with AIDS. During this time, 229 HIV-infected individuals died in the city, 136 of whom were due to AIDS. 91.6% of those infected were aged 18 to 49. Over the past year, the number of blood-borne infections has decreased (from 49% to 45%), while sexually transmitted infections have increased (from 41% to 45%).
Culture

Kramatorsk has 3 art schools, 1 art school, and a centralized public library system (the M. Gorky Central City Public Library, Children's Central Library named after A. Pushkin and 13 branch libraries), as well as 16 clubs and cultural centers:
City (since 1998) Palace of Culture "Stroitel",
Donetsk Regional Chess Club named after A.V. Momot,
Center for Extracurricular Activities (House of Pioneers),
Museum of the History of the Dagestan State Medical Academy
Sports

The first sports society was founded in 1912.
The city has two stadiums: the Bliuminh Stadium (1937, 1956, owned by NKMZ) in Pushkin Park with a grandstand capacity of 8,055, and the Prapor Stadium in Bernatsky Garden (1936, 1968, owned by SKMZ) with a capacity of 6,000. The largest indoor football pavilion in Ukraine was also built in Bernatsky Garden.
The football team FC Kramatorsk played at the "Prapor" stadium. The VVS club was also previously based in the city.
Kramatorsk has two swimming pools: one in the NKMZ Palace of Culture (built in 1963, the first in the Donetsk region) and one in the sports complex of Vocational School No. 28.
An annual motocross race is held in Kutova Balka on City Day in September.
A new ice rink was officially opened in 2021. Since July 2021, the city has been home to two hockey teams: HC Kramatorsk and HC Donbass.
Parks and squares
There are three large parks in the city:
Bernatsky Garden, 55 hectares, founded as a city garden in 1897, known as Lenin Park in 1927, and Bernatsky Garden since 2016; 55 hectares;
Pushkin Park, 1933–1934, 1970, area 25 hectares.
Heroes' Square (the Leonid Bykov Community Center is located here).
An embankment is under construction along the Kazenny Torets River in the Bernatsky Garden Park.
Twin towns
United States, Stamford, Connecticut – On 6 April 2023 officially announced Kramatorsk as their sister city.
Kaynak: Wikipedia – Kramatorsk · CC BY-SA 4.0
