Overview
Львів — місто на заході України, адміністративний центр Львівської області, Львівського району, Львівської міської громади, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни. Великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається сучасною столицею Галичини та найбільшим містом на заході країни. Утворює Львівську агломерацію. За кількістю населення — п'яте місто країни. Побутує думка, що за рахунок внутрішньо переміщених осіб населення міста тепер становить близько 1 мільйона мешканців — хоча це припущення не було підтверджено жодними переписами населення або статистичними джерелами.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Львів — місто на заході України, адміністративний центр Львівської області, Львівського району, Львівської міської громади, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни. Великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається сучасною столицею Галичини та найбільшим містом на заході країни. Утворює Львівську агломерацію. За кількістю населення — п'яте місто країни. Побутує думка, що за рахунок внутрішньо переміщених осіб населення міста тепер становить близько 1 мільйона мешканців — хоча це припущення не було підтверджено жодними переписами населення або статистичними джерелами.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Назва
Засновник Львова король Данило назвав місто на честь свого сина князя Лева Даниловича. Назва міста різними мовами виглядає так: англійською та французькою — L'viv (МФА: [ləˈviːv]), польською мовою — Lwów (МФА: [ˈlvuf]), російською — Львов (МФА: [ˈlʲvɔf]), німецькою — Lemberg (МФА: [ˈlɛmbɛɐ̯k]; зараз — також Lwiw), їдиш — לעמבערג (МФА: [ˈlɛmbɜrg]), латинською — Leopolis (МФА: [lɛˈɔpɔlɪs]), вірменською — Լվով (МФА: [ˈlvɔv]), кримськотатарською — İlbav (МФА: [ilˈbav]).
У давнину, зустрічалися різні варіанти назви міста: Львівгород (Lvivhorod), Levenberg, Lemborg, Lemburg, Lemburga, Leonsburg, Lewensburg, Leontopolis, Leobios, civitas Leona, Léopol, İli, İlibot, Litbon, Litbade.
Щодо Львова традиційними є багато епітетів. Розповсюдженою є назва «Місто Лева». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «місто левів», «місто сплячих левів», «Королівське місто», «Перлина корони Європи», «Місто-музей», «столиця Галичини», «маленький Париж», «маленький Відень», «український П'ємонт», «Бандерштадт», «культурна столиця України» та інші.
Символіка
Офіційно затвердженими символами Львова є герб, великий герб, хоругва Львівської міської ради та логотип. Статут Львова символами міста визначає також назви чи зображення архітектурних та історичних пам'яток.
До основи сучасного герба Львова покладено герб із печатки міста з середини XIV ст. — кам'яна брама з трьома вежами, в отворі воріт якої ступає золотий лев. Великий герб Львова — це щит із гербом міста, увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями, який тримають лев і давньоруський воїн. Прапором Львова є синє квадратне полотнище з зображенням міського герба, обрамлене лиштвою, що складається з жовтих та синіх рівнобедрених трикутників по краях. Логотипом Львова є зображення п'яти різнобарвних веж (зліва — направо): дзвіниці Вірменського собору, вежі Корнякта, міської ратуші, вежі Латинської катедри, дзвіниці монастиря Бернардинів та слоган «Львів відкритий для світу» під ними.
Де-факто девізом Львова сьогодні є гасло «Львів відкритий для світу», адже воно зображене на логотипі міста. На гербі 1936—1939 років як девіз використовувався латинський вислів «Semper fidelis» (Завжди вірний), проте після Другої світової війни він більше не вживався.
З XVII ст. патроном Львова вважався святий Ян з Дуклі. Сьогодні заступником міста є святий Юрій Змієборець. До дня його пам'яті, у першу неділю травня, відзначається День міста. Серед шанованих львів'янами міських свят також День прапора (3 квітня; на згадку про 3 квітня 1990 року, коли за 16 місяців до проголошення незалежності України на львівській ратуші було піднято синьо-жовтий прапор) та День Листопадового чину (1 листопада; в пам'ять про Листопадовий чин, коли в ніч на 1 листопада 1918 року у Львові було встановлено Західноукраїнську Народну Республіку). 27 липня у Львові день жалоби за жертвами Скнилівської трагедії.
Географія

Розміщення та фізична географія
Львів розташований у центральній частині Львівської області, у східноєвропейському часовому поясі на 24 меридіані; місцевий час відстає від поясного на 24 хвилини. Площа міста — 148,95 км².
Львів знаходиться на відстані близько 70 км, від центру міста, до державного кордону з Польщею, на стику Львівського плато, горбкуватого Розточчя і низинної Надбужанської котловини. Через нього проходить пасмо пагорбів Головного європейського вододілу, який розмежовує річки Балтійського та Чорноморського басейнів (відповідно річок Західного Бугу та Дністра). Середня висота Львова над рівнем моря — 289 метрів. Найвища точка міста — гора Високий замок (413 м над рівнем моря). Історично Львів було збудовано на річці Полтві (притока Бугу), але у XIX ст. русло річки прокладено через головний міський колектор (під проспектами Шевченка, Свободи та Чорновола).
У Львові понад 20 парків і зелених зон, 2 ботанічні сади і 16 пам'яток природи. Два парки є пам'ятками садово-паркового мистецтва національного значення, один — місцевого. У міських межах розташований регіональний ландшафтний парк «Знесіння» — природоохоронна територія площею понад 300 га, яка має максимально наближену до природних умов екосистему.
У межах міста поширені верхньокрейдові, верхньоміоценові і четвертинні відклади:
Верхньокрейдові відклади представлені товщею маастрихтських світло-коричневих мергелів, потужністю близько 50 м. Ці відклади є регіональним водотривом.
Верхньоміоценові відклади представлені (знизу догори): миколаївськими пісками і пісковиками, товщею літотамнієвих вапняків із пропластками гіпсів. Ці відклади незгідно залягають на верхньокрейдових і переважно розвинуті на головному вододілі. Потужність верхньоміоценових відкладів сильно змінюється, а у багатьох місцях ці відклади повністю знищені дочетвертинною ерозією.
Історія
Галицько-Волинське князівство
Археологічні розкопки свідчать, що територія сучасного міста була заселена ще у V столітті. Наприкінці X століття ці землі ввійшли до складу Русі, зокрема удільних Галицького, а з 1199 року — Галицько-Волинського князівств.
Засновником міста традиційно вважають короля Данила, який назвав укріплене поселення на честь свого сина Лева. Л. Войтович на основі білорусько-литовських літописів і авторів XVI—XVIII ст. стверджує, що місто заклав Лев Данилович. Місто розташувалося на межі належних Левові Перемишльського та Белзького князівств. Ярослав Ісаєвич припускає, що Данило Романович здійснював загальне керівництво будівництвом, а Лев Данилович керував роботами безпосередньо на місці. Л. Войтович зазначає, що Лев вже 1245 року у битві під Ярославом командував окремим полком, отже, мав власний уділ, у якому міг закладати міста й без дозволу батька. В «Енциклопедії українознавства» час заснування датують кінцем 1240-х або початком 1250-х. Краєзнавець Мечислав Орлович припускав, що місто засноване через цілковиту руйнацію княжого Галича монголо-татарами 1240 року, хоча Галич було зруйновано 1241 року.
Перша письмова згадка про Львів міститься у Галицько-Волинському літописі і датується 1256 роком, від якого і ведеться міське літочислення. Руський Львів складався з дитинця (Високого замку), королівської резиденції (Низького замку) та укріпленого подолу в районі сучасної площі Старий Ринок.
1272 року син короля Лев Данилович, який сприяв розвитку міста (зокрема, визначив для новоприбулих три дільниці: на сході — руську, на півночі — для вірмен для татар, на півдні — для юдеїв) переніс столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Тут також, ймовірно, перебував фактичний осідок митрополитів Галицьких, настоятелів окремої митрополії Константинопольського патріархату, що існувала з перервами від 1303 до 1401 року.
Адміністрація
Адміністративний поділ
Львів поділяється на 6 адміністративних районів: центральна частина належить до Галицького району, західна — до Залізничного, північна — до Шевченківського, східна — до Личаківського, південно-східна — до Сихівського, а південна — до Франківського. Разом з цим, у вжитку збереглися давні назви частин міста та сільських місцевостей, які увійшли з часом до складу міста, як-то Левандівка, Білогорща, Збоїща, Рясне, Майорівка, Вулька, Новий Львів, Снопків, Боднарівка, Пирогівка, Козельники, Сихів тощо. Деякі з них відображені сьогодні у назвах вулиць.
У підпорядкуванні Львівської міської ради перебувають місто Винники та селища Брюховичі й Рудне.
Органи місцевого самоврядування
До складу Львівської міської ради входять 64 депутати, яких обирає громада міста терміном на 5 років. З 2020 року у Львівській міській раді представлені 5 політичних партій: «Європейська Солідарність» (26 депутатів), «Самопоміч» (17), «Голос» (8), ВАРТА (7) та «Свобода» (6 депутатів). Секретар Львівської міської ради — Маркіян Лопачак, який є безпартійним і обіймає цю посаду з жовтня 2020 року.
Виконавчу владу очолює міський голова (мер) та Виконавчий комітет (Виконком), який складається з 6 членів. Йому підпорядковані 6 департаментів, кожен з яких відповідає за певну сферу міського життя: містобудування, економічну політику, фінансову політику, гуманітарну політику, житлове господарство та інфраструктуру, а також департамент розвитку. Сьомий департамент, «Адміністрація міського голови», забезпечує координацію дій виконавчої влади у місті. У кожному адміністративному районі органом виконавчої влади є районна адміністрація. Львівський міський голова — Андрій Садовий, який обіймає цю посаду з 2006 року.
Місто поділене на 56 поліційних дільниць, які підпорядковуються Головному управлінню МВС України у Львівській області. У Львові діють слідчий ізолятор № 19 (Бригідки) та виправні колонії № 30, № 48.
Населення
![Національний склад населення Львова станом на 2001 рік[77]](https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/5c/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0_2001.png/500px-%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0_2001.png)
Чисельність
Станом на 1 січня 2016 року населення Львова становило 728 350 містян. Під час останнього перепису населення, який пройшов 2001 року, населення Львова становило 758 тисяч жителів; під час передостаннього перепису, 1989 року, — 815 тисяч.
За даними обласного управління статистики, 51,8 % населення складають жінки, 48,2 % — чоловіки. Згідно з дослідженням Інституту розвитку міста, проведеним із червня по грудень 2011 року, 56 % львів'ян — віряни УГКЦ, 23 % — віряни УПЦ КП, 4 % — віряни УАПЦ, 2 % — вірні УПЦ (МП), ще 6 % — послідовники інших християнських конфесій.
Згідно з цим же дослідженням, 51 % львів'ян мають вищу освіту, 25 % — лише середню спеціальну освіту, 10 % мають лише середню освіту.
Найбільшу популярність серед львів'ян мають праві й, подекуди, центристські сили. Натомість ліві політичні партії не здобувають понад 10 % підтримки, однак це більше, ніж в інших виборчих округах Львівської області. На парламентських виборах 2007 року громадяни міста, що взяли участь у голосуванні, підтримали Блок Юлії Тимошенко (44 %), Блок «Наша Україна — Народна самооборона» (34 %), Партію регіонів (8 %) і Всеукраїнське об'єднання «Свобода» (8 %). На президентських виборах 2010 року у першому турі найбільшу підтримку виборців здобули Віктор Ющенко (31 %), Юлія Тимошенко (26 %), Арсеній Яценюк (11 %), Віктор Янукович (9 %) та Сергій Тігіпко (8 %); у другому турі 77 % громадян, які прийшли на дільниці, проголосували за Юлію Тимошенко, 15 % — за Віктора Януковича і 7 % не підтримали жодного кандидата.
2011 року у Львові було здійснено 6723 злочинів, або 88,4 на 10 тис. населення. Львів має найнижчий рівень злочинності серед українських міст з населенням понад 500 тисяч осіб. 2005 року в органах внутрішніх справ зареєстровано 36 000 заяв громадян. 2006 року в місті зафіксовано 135 злочинів, здійснених неповнолітніми. У 2007 у Львові було зареєстровано 3 тисячі безхатченків.
Економіка

Львів є найважливішим діловим центром Західної України. Станом на 1 січня 2011 року до економіки Львова було інвестовано 837,1 мільйона доларів США, що становить майже дві третини від загального обсягу інвестицій до Львівської області. 2015 року у підприємства Львова було залучено 14,3 млн дол. США прямих іноземних інвестицій, що, втім, удвічі менше, ніж роком раніше (30,9 млн дол. в 2014). Станом на січень — вересень 2017 року, обсяг прямих іноземних інвестицій Львівщини становив 52,4 млн дол. США. За даними управління статистики, іноземний капітал був інвестований 31 країнами світу (найбільшими інвесторами з яких були партнери з Польщі — 47,7 %; Австралії — 11,3 %; Кіпру — 10,7 % та Нідерландів — 6 %). Загальний обсяг видатків міського бюджету Львова 2020 року встановлено в розмірі близько 11,655 млрд гривень.
Середня заробітна плата у Львові 2015 року у сфері бізнесу становила 7 041 грн, у бюджетній сфері — 4 175 грн. 1 лютого 2014 року зареєстроване безробіття становило 0,6 %. У вересні 2017 року середня номінальна заробітна плата одного штатного працівника становила 6784 грн, що на 41,0 % більше за показник вересня 2016 року.
У Львові працює 218 великих промислових підприємств, понад 40 комерційних банків, 4 біржі, 13 інвестиційних компаній, 80 страхових організацій, 24 лізингові фірми, 77 аудиторських фірм, майже 9 тисяч малих підприємств. Після розпаду Радянського Союзу в місті спостерігаються тенденції до закриття великих промислових підприємств, зокрема, через банкрутство, спричинене, подекуди, невдалою пострадянською приватизацією. Наприклад, у Львові базувалися Львівські авіалінії, однак з року в рік флот авіакомпанії зменшувався і зрештою вона була ліквідована. Натомість спостерігається розвиток туристичної галузі та галузі інформаційних технологій. Так, 1991 року провідне місце серед галузей промисловості займало машинобудування та металообробка. Натомість на початку XXI століття переважальною є харчова промисловість, частка якої вже 2001 року становила 39,4 %. Питома вага продукції машинобудування та металообробки склала 17,6 %, легкої промисловості — 6,2 %, хімічної та нафтохімічної — 6,0 %, енергетики — 4,9 %, промисловості будматеріалів — 5,5 %. У місті сконцентровано 95 % загальнодержавного виробництва освітлювальних ламп, 100 % виробництва автонавантажувачів, 11 % виробництва автобусів.
Інфраструктура

Сфера послуг
Станом на 1 січня 2010 року у Львові налічується 7 чотиризіркових, 8 тризіркових та 16 інших готелів. У місті також діє 11 гостелів. Львів відомий своїми кав'ярнями, цукернями та рестораціями. Загалом у місті нараховується 822 об'єкти ресторанного бізнесу. Найвідомішими з-поміж них є: «Віденська кава», «Дзиґа», «Італійський дворик», «Кабінет», «Хмільний дім Роберта Домса», заклади мережі «!ФЕСТ»: «Криївка», «Мазох-café», жидівська кнайпа «Під Золотою Розою» та інші. Усі вони об'єднані до Гільдії рестораторів Львова. Також тут представленні такі мережі харчування: McDonald's, Пузата хата, ЯпонаХата, Піца Челентано тощо.
У Львові розташовано 1 703 об'єкти роздрібної торгівлі, зокрема 1 232 крамниці, з яких: 501 — продовольча, 731 — непродовольча, 363 — аптеки. Упродовж останніх років у місті були відкриті одразу три великі торгово-розважальні центри: King Cross Leopolis (2010), Forum Lviv (2015) та Victoria Gardens (2016). У Львові присутні як деякі європейські, так і майже всі національні мережі супермаркетів; великою популярністю користуються місцеві мережі: «Арсен», «Рукавичка», «Сільпо» та інші. Найбільші міські базари — «Південний», «Краківський» та «Привокзальний». До послуг туристів у центрі міста діє сувенірний базар «Вернісаж». У Львові розміщена 81 АЗС. Свої відділення у місті мають близько 50 банків. Медичні послуги надає 31 лікарня. З них: 11 — міські; 19 — обласні та відомчі, 1 — приватна.
У 2009 та 2016 роках часопис «Фокус» називав Львів найкомфортнішим для життя серед українських міст.
Комунальне господарство
Міським монополістом із послуг водопостачання та водовідведення є комунальне підприємство «Львівводоканал». Вода для Львова видобувається зі 180 артезіанських свердловин, об'єднаних до 17 водозборів, розташованих на території Львівської області. Загальна довжина магістральних водогонів, які сполучають свердловини з містом, перевищує 600 км, міські водопровідні мережі мають довжину 1 100 км. Забезпечення Львова водою здавна було однією з найбільших проблем міста, розташованого на вододілі. Перший водогін було збудовано у XIV столітті, але ще на початку 2000-х років більшість львів'ян мала воду лише 6 годин на добу, 29 грудня 2009 року у Львові було запроваджено цілодобове водопостачання. Попри те, що вода, яка постачається до міста, має артезіанське походження, її якість треба покращити, адже водогони перебувають не в найкращому стані — труби кородують.
Освіта і наука
Станом на початок 2022 року у Львові діє 120 дошкільних навчальних закладів (дитячих садочків), проте їх явно мало — лише 59 % дітей у місті мають доступ до дошкільної освіти. Батькам доводиться ставати в чергу, аби записати дитину до дошкільного закладу, на 100 місць претендує 143 дитини. Це пов'язано з тим, що у кризові 1990-ті окремі дитячі групи і, навіть, цілі садочки закривалися, натомість приміщення продавалися чи передавалися в оренду, що призвело до значного скорочення вільних місць у дошкільних навчальних закладах. Попри те, що відкриваються нові групи (2009 року, наприклад, було відкрито 11 груп), проблема стає дедалі актуальнішою, адже у Львові спостерігається збільшення рівня народжуваності.
У місті діють 159 середніх навчальних закладів (школи, гімназії та ліцеї). Усі вони забезпечені комп'ютерними класами, деякі школи мають плавальні басейни. Діє також 24 середні спеціальні навчальні заклади (технікуми, коледжі, училища) та 30 закладів вищої освіти.
Вища школа має у Львові давні традиції. Так, у місті засновано перший в Україні університет та перший у Східній Європі виш технічного спрямування. Львівський університет Франка та Університет «Львівська Політехніка» є одними з найкращих закладів вищої освіти країни та періодично займають чільні місця в національних рейтингах. Заклади вищої освіти, як-от Національний лісотехнічний університет, Українська академія друкарства, Національна академія мистецтв не мають аналогів в Україні. Серед інших львівських вишів, найвідомішими є Український католицький університет, Музична академія імені Лисенка, Національний медичний університет, Національний університет ветеринарної медицини.
Львів є давнім науковим центром. Тут було винайдено гас, вперше у світі виготовлено вакцину проти висипного тифу. Під керівництвом Стефана Банаха в місті діяла всесвітньо відома Львівська математична школа. У Львові розроблялося програмне забезпечення для місяцехода, міжпланетних апаратів що досліджували Венеру та Марс, першого орбітального корабля багаторазового використання «Буран». Сьогодні тут діє 8 установ Національної академії наук України; за їхньою кількістю місто займає друге місце поруч з Харковом. Львів є основним центром діяльності Наукового товариства імені Шевченка — першої в Україні суспільної академії. Загалом, у місті розташовано ще близько 40 науково-дослідних та проєктно-конструкторських інститутів.
Засоби масової інформації
Місто є одним з найбільших медіацентрів країни і має розвинену мережу засобів масової інформації. У місті виходять друком близько двох десятків газет і журналів, з десяток інтернет-видань, 4 телеканали, 26 FM-радіостанцій, 2 УКХ-радіостанції. Львів є штаб-квартирою медіахолдингу ТРК «Люкс».
Серед інформаційних агенцій у місті працюють «Zaxid.net», «Гал-Інфо», «Львівський портал» та інші.
Культура

Музика, театр і кіно
1795 року у Львові було відкрито перший в Україні професійний театр. 1842 року відкрито Театр Скарбека, тоді — третій за розмірами в Європі; 1900 року з'явилася Львівська опера — один із найгарніших театрів країни, зображений на двадцятигривневій купюрі. У місті діє 8 професійних театрів: опери та балету, драматичний імені Марії Заньковецької, драматичний імені Леся Курбаса, драматичний імені Лесі Українки, духовний «Воскресіння», естрадних мініатюр «І люди, і ляльки», для дітей та юнацтва та ляльковий, 6 театрів-студій та цирк. Місто є значним осередком театрального життя: щороку тут проходять два театральні фестивалі: «Золотий лев», найбільший театральний фестиваль країни, та «Драбина», фестиваль молодого аматорського театру. Щороку в жовтні у місті проходить театралізований карнавал. На великі свята проводять вуличні вистави на ходулях та вогняні шоу.
У Львові діє 9 кінотеатрів: «Планета кіно», «Кінопалац», «Копернік», «Центр Довженка», «Львів», «Сокіл» та «Київ». Перший належить мережі «Планета кіно IMAX», три наступних входять до мережі «Кінопалац», натомість три останні є власністю держави. Завершено реконструкцію «Соколу», щодо «Львова» почалися обговорення відносно реконструкції. Однак через брак фінансування починаючи з 1990-х років багато кінотеатрів було ліквідовано. Також у місті діє перший в Україні автомобільний кінотеатр «Кінопарк». Разом із цим, Львів часто стає знімальним майданчиком: місто «грає роль» європейських столиць, де вартість зйомок значно дорожча. Щороку у Львові проходять фестивалі «Wiz-Art» (фестиваль короткометражних фільмів) та «Кінолев» (фестиваль «незалежного кіно»). Зі Львова походять відомі актори Пол Муні, Лео Фукс, Берта Каліч та інші.
Основними осередками музичного життя міста є театр опери та балету, філармонія і будинок органної музики, де міститься найбільший в Україні орган. У Львові поки немає великого концертного залу, нерідко концерти відбуваються в державному цирку або в критому велотреку при стадіоні СКА. Щороку у Львові проходить безліч музичних фестивалів: «Свято музики у Львові», «Велика коляда» (колядки), «Флюгери Львова» (етно-джаз), «Віртуози» (класична музика), «Львів Стародавній» (фестиваль середньовічної культури), «Діапазон» (органна музика), «Етновир» (етно), «Контрасти» (сучасна класична музика), фестиваль давньої музики, Jazz Bez і Leopolis Jazz Fest (джаз), Stare Misto (рок), «Українська пісня».
Архітектура

В архітектурі Львова, яка не сильно постраждала під час війн XX століття, відображено багато європейських стилів та напрямків, що відповідають різним історичним епохам. Після пожеж 1527 і 1556 року практично не залишилося слідів готичного Львова, проте добре представлено такі епохи: ренесанс, бароко, класицизм. Характерним для Львова став стиль сецесії, трапляються споруди в стилях ар-деко і берлінський модерн.
У місті встановлено більше півсотні пам'ятників: військових обелісків та меморіалів, монументів національним героям і визначним подіям, видатним жителям міста та регіону.
У Львові розташовано найбільше пам'яток архітектури серед усіх українських міст. Переважна їх більшість сконцентрована в історичному центрі, який занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Серед найвизначніших архітектурних пам'яток міста Ратуша, ансамбль площі Ринок, Чорна кам'яниця, Палац Корнякта, колишній Домініканський костел, комплекс Успенської церкви, Королівський арсенал, Порохова вежа, Міський арсенал, монастир Бернардинів, Латинська катедра, Собор святого Юра, Костел святої Ольги і Єлизавети, Залізничний вокзал, Університет Франка, Оперний театр, Театр Марії Заньковецької, Преображенська церква, Вірменська церква, Монастир святого Онуфрія, Церква Святої Параскеви П'ятниці та інші.
На південь та на схід від Старого міста йдуть елітні райони, забудовані, передовсім, наприкінці XIX — на початку XX століття. Навколо них — радянська забудова: промислові зони та спальні райони. На долю типового масового житла припадає 40 % житлових площ міста. Ще близько 20 % житла — приватна малоповерхова забудова, переважно зосереджена на околицях, у районах, де раніше були приміські села. У Львові спостерігається найвища щільність міської забудови серед усіх обласних центрів і великих міст країни.
З 1990-х років значно знизилися темпи будівництва. Так, 1990 року було здано 369 тисяч квадратних метрів житла, 1995 року — 90 тисяч квадратних метрів, а в 2000-ому — 96 тисяч квадратних метрів житлової площі. Починаючи з 2003 року темпи будівництва поступово нарощуються. 2005 року було здано 158,7 тисячі м² житлової площі, 2009 року — 187,2 тисячі м², а 2012 року — 242,5 тисячі м² житла.
Спорт

Спорт у Львові має давню історію. У місті відбулися перші на території сучасної України футбольний матч (1894) та хокейний матч (1905). У 1930-х рр. у місті також проводилися Рівнинні перегони Краків-Львів. 4 вересня 1931 року, у Львові відбувся перший конгрес ФІТА — Міжнародної федерації стрільби з лука. У серпні-вересні того ж року Львів прийняв перший чемпіонат світу і Європи зі стрільби з лука. Львівський хокейний голкіпер Микола Скрипій одним з перших в історії почав використовувати захисну маску для обличчя — ще 1933 року. Він сконструював її з військового шолома, причепивши спереду дротяну маску.
1969 року львівський футбольний клуб «Карпати» став єдиним клубом із нижчої ліги, який здобув Кубок СРСР з футболу. Сьогодні він представляє місто у футбольній прем'єр-лізі України. Інший львівський клуб, ФК «РУХ» Львів, також представляє місто у футбольній прем'єр-лізі України.
Щороку в місті проводиться наймасштабніший фестиваль футбольних фанів у Східній Європі «EUROFANZ». Львів був одним з міст-господарів чемпіонату Європи з футболу 2012 року.
Також у Львові з 2012 року у рамках чемпіонату України Української Ліги Американського Футболу ULAF грає команда з американського футболу Львівські Леви, а гравці клубу регулярно викликаються на матчі збірної України з американського футболу.
Головною спортивною спорудою Львова є стадіон «Арена Львів». Окрім того, у місті функціонують стадіони «Україна», «СКА», «Скіф», «Юність» та інші. У Львові знаходиться також єдиний в Україні критий велотрек — Велотрек СКА.
Львів є одним з лідерів українського футзалу — у сезонах 2006/07, 2011/12 та 2015/16 чемпіоном України ставала «Енергія», а в першостях 2008/09 та 2009/10 переміг «Тайм». Жіночий гандбольний клуб «Галичанка» починаючи із сезону 2001—2002 років перебуває у чільній трійці вищої ліги чемпіонату України. Також, є дворазовим чемпіоном (2015, 2016) і п'ятиразовим срібним призером (2005, 2007, 2008, 2013, 2014). У вищих лігах національних чемпіонатів Львів також представляють баскетбольний клуб «Політехніка-Галичина», ватерпольний клуб «Динамо» та волейбольний клуб «Львів».
Міжнародна співпраця
Міста-партнери
У Львові є генеральні консульства Польщі та Чехії, почесні консульства Австрії, Бразилії, Бельгії, Білорусі, Болгарії, Ізраїлю, Казахстану, Канади, Королівства Нідерландів, Німеччини, Південної Кореї, Латвійської Республіки, Литви, Молдови, Франції, Угорщини. У місті також діє Візовий центр Посольства Іспанії в Україні та постійно перебуває Консульський кореспондент Посольства Італії в Україні; діє Британська рада.
Також функціонують представництва ОБСЄ, Консультативна місія Європейського Союзу (КМЄС), представництво ЄБРР, Альянс Франсез, Австрійський центр, Goethe-Institute, GIZ (Німецьке товариство міжнародного співробітництва).
Львів є членом організацій «Eurocities», «European Cities Marketing», OWHC (Організації міст світової спадщини) та «Energie-Cites».
Личаківський цвинтар
Державний історико-культурний музей-заповідник «Лича́ківський цви́нтар» — меморіальний цвинтар у Львові. На 86 полях загальною площею 40 га розміщені понад 300 тисяч поховань (зокрема понад 2000 гробівців), на могилах встановлено близько 500 скульптур і рельєфів. Відкритий 1786 року, один із найстаріших теперішніх комунальних цвинтарів Європи.
Відомі особистості
Народилися
Амвросій Бучма — український актор і режисер.
Аллен Ірвінг (1905—1987) — продюсер та режисер театру та кіно.
Стані́слав Герман Ле́м — польський письменник-фантаст єврейського походження.
Людвіг фон Мізес — австрійський економіст, основоположник неолібералізму.
Емануель Акс — американський піаніст, викладач Джульярдської школи.
Ян Лукашевич — професор логіки і математики Львівського, Варшавського і Дублінського університетів.
Казимир Бартель — польський математик і політик, прем'єр-міністр Польщі.
Любомир Гузар — кардинал, голова Української Греко-Католицької Церкви.
Григорій Явлінський — радянський та російський політик.
Руслана Лижичко — українська співачка, переможниця Євробачення 2004.
Проживали
Юзеф Бем — полководець, польський й угорський національний герой.
Герман Авербах — польський математик єврейського походження.
Михайло Грушевський — український історик, політичний діяч, перший керівник УНР.
Рудольф Вайгль — вчений, винайшов вакцину від тифу.
Іван Вакарчук — фізик, міністр освіти і науки України.
Василь Іванчук — український шахіст, гросмейстер.
Святослав Вакарчук — композитор, поет, співак, політик.
Євген Коновалець — український політичний та військовий діяч.
Соломія Крушельницька — українська оперна співачка.
Йосип Сліпий — український церковний діяч, єпископ УГКЦ, кардинал католицької церкви.
Іван Франко — поет, письменник, науковець, громадський діяч.
В'ячеслав Чорновіл — політик, публіцист, політичний в'язень.
Роман Шухевич — український політичний та військовий діяч, командувач УПА.
Джерела
Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
Architektura Lwowa XIX wieku / Архітектура Львова XIX століття / Яцек Пурхля. — Краків : Międzynarodowe Centrum Kultury, 1997. — 260 с. — ISBN 83-85739-43-2.
Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — 656 с. — ISBN 978-966-7007-68-8.
Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — 608 с. — ISBN 978-966-7007-69-0.
Івченко А. С. Закохайся у Львів : путівник. — К. : ДНВП «Картографія», 2012. — 80 с. — 4000 екз. — ISBN 978-966-475-954-7.
Історія Львова. У трьох томах / Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій. — Львів : Центр Європи, 2006. — ISBN 978-966-7022-58-7.
Львів // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — С. 1404—1416.
Мельник Б. В. Вулицями старовинного Львова. — 2-ге, зі змінами. — Львів : Світ, 2002. — 273 с. — ISBN 966-603-197-3.
Назарук М. М. Львів у XX столітті: соціально-екологічний аналіз. — Львів : Українська академія друкарства, Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. — 348 с. — ISBN 978-966-322-108-3.
Павлишин О. Столиця Західно-Української Народної Республіки — м. Львів // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. — Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. — С. 503—512. — ISBN 978-966-2067-65-1.
Таємниці міста Лева: книга для читання / О. Волосевич, О. Даниленко. — Львів : Аверс, 2004. — 356 с. — ISBN 966-7466-90-6.
Dziedzicki L. Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 496. (пол.)
Посилання
Сайт Львівської міської ради [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
Офіційний туристичний сайт Львова [Архівовано 21 червня 2010 у Wayback Machine.]
Культурно-туристичний портал «VisitLviv» [Архівовано 21 грудня 2009 у Wayback Machine.]
Щоденний Львів [Архівовано 9 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Zaxid.net [Архівовано 2 червня 2011 у Wayback Machine.]
Карта Львова та міський довідник [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.]
Kaynak: Wikipedia – Львів · CC BY-SA 4.0
Tarihçe
13. yüzyılın ortalarında Galiçya Prensi Daniyel Romanoviç tarafından kurulan Lviv, tarihsel olarak günümüzde Ukrayna ve Polonya arasında bölünmüş bir bölge olan Galiçya'nın ana merkezi olmuştur. Doğu-batı rotalarını kontrol eden konumu ve Karpatlar üzerinden geçişleri kontrol etme fırsatı vermesi nedeniyle şehrin tarihi çok kanlı olmuştur.
1349'da Polonyalılar tarafından işgal edilen şehir, kısa zamanda Doğu ile ticaretin merkezi haline geldi. 1356'da Magdeburg Yasası ile ticari ayrıcalık elde elen kentteki ekonominin gelişmesiyle şehre Rutenler (Ukraynalılar), Ermeniler, Yahudiler ve Tatarlar göç etti.
1648'de Kazaklar, 1704'te İsveçliler ve 1772'de Polonya'nın ilk paylaşımında Avusturya tarafından kontrol ve adı Lemberg olarak değiştirilen şehir, 1914–15'te Rusya tarafından işgal edildi.
Kısa ömürlü Batı Ukrayna Ulusal Cumhuriyeti hükûmeti 1918'de Lviv'de ortaya çıktı, ancak Polonyalılar Ukrayna birliklerini şehirden sürdü ve kontrolü yeniden ele geçirdi. Lviv, 1939'da Sovyetler Birliği tarafından ele geçirildi ve Alman işgalinden sonra 1945'te Sovyetler tarafından ilhak edildi.
Galiçya prensi Daniyel Romanoviç tarafından kurulan kent, adını bu prensin oğlu Lev'den almıştır. Adı ilk kez 1266'da geçen Lviv, 1349'da Polonyalılar tarafından işgal edildi.
Eylül 1914'te Ruslar'ın eline geçen Lviv, Haziran 1915'te Avusturya-Almanya tarafından yeniden alındı. 1918-19'da Polonyalılar, Lviv'i Batı Ukrayna Halk Cumhuriyeti'nin başkenti yapmayı düşünen Ukraynalılar'ı buradan kovdular. 1920'de, Sovyet-Polonya Savaşı'ndan sonra Polonya'da kalan kent, İkinci Dünya Savaşı'na kadar Ukraynalılar'ın çıkardığı karışıklıkların merkezi oldu. 1939'da Polonyalılar, sırasıyla 10 Eylülde Alman Ordusu ve 21 Eylülde Sovyet Ordusu tarafından saldırıya uğradı ve ayın 22'sinde teslim olmak zorunda kaldı.
Kaynak: Wikipedia – Lviv · CC BY-SA 4.0
Names and symbols
The city of Lviv has been known by multiple names. These include, amongst others: Ukrainian: Львів (Lʹviv) [ˈlʲwiu̯] ; Polish: Lwów [ˈlvuf] ; German: Lwiw [l(ə)ˈviːf] and Lemberg [ˈlɛmbɛʁk] ; Yiddish: לעמבעריק (Lemberik) [ˈlɛmbɛrɪk]; Russian: Львов (Lʹvov) [ˈlʲvof]; Belarusian: Львоў (Lʹvoŭ) [ˈlʲvou̯]; Armenian: Լվով (Lvov) [ˈlvɔv] and Իլով (Ilov) [iˈlov]; Hungarian: Ilyvó [ˈijvoː], and Latin: Leopolis.
The coat of arms, and the logo and banner of the Lviv City Council are the officially approved symbols of Lviv. The names or images of architectural and historical monuments are also considered symbols of the city. The city's modern coat of arms is based on that of a mid-14th-century seal. The modern seal depicts a stone gate with three towers, and in the opening of the gate walks a golden lion. Lviv's large coat of arms is a shield, with the coat of arms of the city, crowned with a silver crown with three edges, held by a lion and an ancient warrior.
Lviv's flag is a blue square banner with an image of the city emblem and with yellow and blue triangles at the edges. Lviv's logo is an image of five colourful towers in Lviv and the slogan "Lviv – open to the world" under them. The Latin phrase Semper fidelis ('Always faithful') was used as a motto on the former coat of arms of 1936–1939 but was no longer used after the Second World War.
History

Archaeologists have demonstrated that the Lviv area was settled by the fifth century, with the gord at Chernecha Hora-Novoznesenska Street in Lychakivskyi District attributed to White Croats. Following the Batu Khan invasion of 1240, King Daniel of Galicia reconstructed the stronghold. A settlement subsequently developed in the form of a borough, distinguished by an elongated market square. The city of Lviv was founded in 1250 by Daniel and named in honour of his son Lev as Lvihorod which is consistent with names of other Ukrainian cities, such as Myrhorod, Sharhorod, Novhorod, Bilhorod, Horodyshche, and Horodok. Daniel invited German merchants and artisans, primarily from Poland and Silesia, to settle in Lviv during the mid-13th century.
Lviv was invaded by the Mongols in 1261. Various sources relate the events, which range from the destruction of the castle to a complete razing of the town. All sources agree that it was on the orders of the Mongol general Burundai. The Shevchenko Scientific Society says that Burundai issued the order to raze the city. The Galician-Volhynian chronicle states that in 1261 "Said Buronda to Vasylko: 'Since you are at peace with me then raze all your castles'". Basil Dmytryshyn states that the order was implied to be the fortifications as a whole: "If you wish to have peace with me, then destroy [all fortifications of] your towns".
After Daniel's death, King Lev rebuilt the town around 1270, choosing Lviv as his residence, and made it the capital of Galicia-Volhynia.
In 1272, Lev Danilovich, who promoted the development of the city. In particular, he designated three districts for the Armenian, Tatar and Jewsih newcomers. The east district – for the Ruthenians, the north - for the Armenians, Tatars, in the south - for the Jews.
Around 1280 Armenians lived in Galicia and were mainly based in Lviv where they had their own archbishop.
Geography

Lviv is on the edge of the Roztochia Upland, about 70 kilometres (43 miles) east of the Polish border and 160 km (99 mi) north of the eastern Carpathian Mountains. The average altitude of Lviv is 296 metres (971 feet) above sea level. Its highest point is the Vysokyi Zamok (High Castle), 409 meters (1,342 feet) above sea level. This castle has a commanding view of the historic city centre with its distinctive, green-domed churches and intricate architecture.
The old walled city was at the foothills of the High Castle on the banks of the Poltva River. In the 13th century, the river was used to transport goods. In the early 20th century, the Poltva was covered over in areas where it flows through the city; the river flows directly beneath Lviv's central street, Liberty Avenue, and the Lviv Theatre of Opera and Ballet.
Climate
Lviv's climate is humid continental (Köppen climate classification Dfb) with cold winters and warm summers. The average temperatures are −3 °C (27 °F) in January and 18 °C (64 °F) in July. Average humidity level is dry, with summer humidity ranging from comfortable to muggy. The average annual rainfall is 745 mm (29 in) with the maximum in summer. Mean sunshine duration per year at Lviv is about 1,804 hours.
Administrative divisions

Lviv is divided into six urban districts (raions), each with its own administrative bodies:
Halytskyi District (Галицький район), named after Daniel of Galicia (Danylo Halytskyi).
Zaliznychnyi District (Залізничний район), literally "railway neighborhood"
Lychakivskyi District (Личаківський район)
Frankivskyi District (Франківський район), named after Ivan Franko.
Shevchenkivskyi District (Шевченківський район), named after Taras Shevchenko.
Notable suburbs include Vynnyky (Винники), Briukhovychi (Брюховичі), and Rudno (Рудно).
Demographics

Lviv residents live 75 years on average, and this age is 7 years longer than the average age in Ukraine and 8 years more than the world average (68 years). In 2010 the average life expectancy was 71 among men and 79.5 years among women. The fertility rates have been steadily increasing between 2001 and 2010; however, the effects of low fertility in the previous years remained noticeable even though the birth rates grew. However, there is an acute shortage of young people under the age of 25. In 2011, 13.7% of Lviv's population consisted of young people under 15 years and 17.6% of persons aged 60 years and over.
Historical populations
late 13th–early 14th century: 2,000–3,000 inhabitants (Ruthenians, Germans, Tatars, Karaites, Hungarians, Jews)
Year 1405: approx. 4,500 inhabitants in the Old Town, and additionally approx. 600 in the two suburbs.
Year 1544: approx. 3,000 inhabitants in the Old Town (number had decreased by about 30% due to the fire of 1527), and additionally approx. 2,700 in the suburbs.
Year 1840: approx. 67,000 inhabitants, including 20,000 Jews.
Year 1850: nearly 80,000 inhabitants (together with the four suburbs), including more than 25,000 Jews.
Year 1869: 87,109 inhabitants, among them 46,252 Roman Catholics, 26,694 Jews, 12,406 members of the Greek Uniate Churches.
Year 1890: 127,943 inhabitants (64,102 male, 63,481 female), among them 67,280 Catholics, 36,130 Judaic, 21,876 members of the Greek Uniate Churches, 2,061 Protestants, 596 Orthodox and others.
Year 1900: 159,877 inhabitants, including the military (10,326 men). Of these inhabitants, 82,597 were members of the Roman Catholic Church, 29,327 members of the Greek Uniate Churches, and 44,258 were Jews. As their language of communication, 120,634 used Polish, 20,409 German or Yiddish, and 15,159 Ukrainian.
Year 1921: 219,388 inhabitants, including 136,519 Poles, 60,431 Jews and 19,866 Ukrainians.
Economy

Finances and investment
Lviv is the most important business centre of Western Ukraine. As of 1 January 2011, the city has invested 837.1 million US dollars into the economy, accounting for almost two-thirds of total investment in the Lviv region. In 2015, the companies of Lviv received $14.3 million of foreign direct investment; which is however half as much as a year earlier ($30.9 million in 2014). During January–September 2017 the general amount of direct foreign investment received by the local government in Lviv was $52.4 million. According to the statistics administration, foreign capital was invested by 31 countries (some of the main investors: Poland – 47.7%; Australia – 11.3%; Cyprus – 10.7% and the Netherlands – 6%).
The total revenue of the city budget of Lviv for 2015 was set at about UAH 3.81 billion, which was 23% more than a year earlier (UAH 2.91 billion in 2014). As of 10 November 2017, the deputies of the Lviv City Council approved a budget in amount of UAH 5.4 billion ($204 million), most of which (UAH 5.12 billion) was the revenue of the fund of Lviv.
The average wage in Lviv in 2015 in the business sector amounted to 14,041 UAH, in the budget sphere – 9,475 UAH. On 1 February 2014, registered unemployment was 0.6%. Lviv is one of the largest cities in Ukraine and is growing rapidly. According to the Ministry of Economy of Ukraine the monthly average salary in Lviv is a little less than the average for Ukraine which in February 2013 was 6050 UAH ($755). According to the World Bank classification Lviv is a middle-income city. In June 2019, the average wage amounted to 23,000 UAH ($920), which was 18.9% more than in the previous year.
Industry and services
Lviv has 218 large industrial enterprises, more than 40 commercial banks, 4 exchanges, 13 investment companies, 80 insurance and 24 leasing companies, 77 audit firms and almost 9,000 small ventures. For a number of years machinery-building and electronics were leading industries in Lviv. The city-based public company Electron, trademark of national television sets manufacturing, produces the 32 and 37-inches liquid-crystal TV-sets. The Electrontrans specializes in design and production of modern electric transport including trams, trolleybuses, electric buses, and spare parts. In 2013 Elektrotrans JV started producing low-floor trams, the first Ukrainian 100% low-floor tramways. LAZ is a bus manufacturing company in Lviv with its own rich history. Founded in 1945, LAZ started bus production in the early 1950s. Innovative design ideas of Lviv engineers have become the world standard in bus manufacturing.
Culture

Lviv is one of Ukraine's most important cultural centres. It is known as a centre of art, literature, music and theatre. Nowadays, the evidence of the city's cultural richness is the number of theatres, concert halls, and creative unions, and the high number of artistic activities (more than 100 festivals annually, 60 museums, and 10 theatres).
Lviv's historic centre has been on the United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization (UNESCO) World Heritage list since 1998. UNESCO gave the following reasons for its selection:
Criterion II: In its urban fabric and its architecture, Lviv is an outstanding example of the fusion of the architectural and artistic traditions of central and eastern Europe with those of Italy and Germany.
Criterion V: The political and commercial role of Lviv attracted to it a number of ethnic groups with different cultural and religious traditions, who established separate yet interdependent communities within the city, evidence for which is still discernible in the modern town's landscape.The World Heritage Site consists of Seredmistia (Middletown), Pidzamche, High Castle, and the ensemble of St. George's Cathedral.
Architecture
Lviv's historic churches, buildings and relics date from the 13th century to the early 20th century (Polish and Austro-Hungarian rule). In recent centuries Lviv was spared some of the invasions and wars that destroyed other Ukrainian cities. Its architecture reflects various European styles and periods. After the fires of 1527 and 1556 Lviv lost most of its gothic-style buildings but it retains many buildings in renaissance, baroque and the classic styles. There are works by artists of the Vienna Secession, Art Nouveau and Art Deco.
The buildings have multiple stone sculptures and carvings, particularly on large doors, which are hundreds of years old. The remains of old churches dot the central cityscape. Some three- to five-storey buildings have hidden inner courtyards and grottoes in various states of repair. Some cemeteries are of interest: for example, the Lychakivskiy Cemetery where the Polish elite was buried for centuries. Leaving the central area the architectural style changes radically as Soviet-era high-rise blocks dominate. In the centre of the city, the Soviet era is reflected mainly in a few modern-style national monuments and sculptures.
Sports

Lviv is regarded as the birthplace of Polish association football, and is the Polish birthplace of other sports. In January 1905 the first Polish ice-hockey match took place there and two years later the first ski-jumping competition was organised in nearby Sławsko. In the same year, the first Polish basketball games were organised in Lviv's gymnasiums. In autumn 1887 a gymnasium by Lychakiv Street (pol. ulica Łyczakowska) held the first Polish track and field competition with such sports as the long jump and high jump. Lviv's athlete Władysław Ponurski represented Austria in the 1912 Olympic Games in Stockholm. On 9 July 1922 the first official rugby game in Poland took place at the stadium of Pogoń Lwów in which the rugby team of Orzeł Biały Lwów divided itself into two teams – "The Reds" and "The Blacks". The referee of this game was a Frenchman by the name of Robineau.
Association football
The first known official goal in a Polish football match was scored at Pogoń Lwów on 14 July 1894 during the Lwów-Kraków game. The goal was scored by Włodzimierz Chomicki who represented the team of Lviv. In 1904 Kazimierz Hemerling from Lviv published the first translation of the rules of football into Polish and another native of Lviv, Stanisław Polakiewicz, became the first officially recognised Polish referee in 1911 the year in which the first Polish Football Federation was founded in Lviv.
The first Polish professional football club, Czarni Lwów opened here in 1903 and the first stadium, which belonged to Pogoń, in 1913. Another club, Pogoń Lwów, was four times football champion of Poland (1922, 1923, 1925 and 1926). In the late 1920s, as many as four teams from the city played in the Polish Football League (Pogoń, Czarni, Hasmonea and Lechia). Hasmonea was the first Jewish football club in Poland. Several notable figures of Polish football came from the city including Kazimierz Górski, Ryszard Koncewicz, Michał Matyas and Wacław Kuchar.
Tourism

Due to a comprehensive cultural programme and tourism infrastructure (having more than 8,000 hotel rooms, over 1,300 cafes and restaurants, free Wi-Fi zones in the city centre, and connection with multiple countries of the world), Lviv is considered one of Ukraine's major tourist destinations. The city had a 40% increase in tourist visits in the early 2010s; the highest rate in Europe.
The most popular tourist attractions include the Old Town, and the Market Square (Ukrainian: Ploshcha Rynok) which is an 18,300 m2 (196,980 sq ft) square in the city centre where the City Hall is situated, as well as the Black House (Ukrainian: Chorna Kamianytsia), Armenian Cathedral, the complex of the Dormition Church which is the main Orthodox church in the city; the St. Peter and Paul Church of the Jesuit Order (one of the largest churches in Lviv); along with the Korniakt Palace, now part of the Lviv History Museum.
Other prominent sites include the Latin Cathedral of the Assumption of Mary; St. George's Cathedral of the Greek-Catholic Church; the Dominican Church of Corpus Christi; Chapel of the Boim family; the Lviv High Castle (Ukrainian: Vysokyi Zamok) on a hill overlooking the centre of the city; the Union of Lublin Mound; the Lychakivskiy Cemetery where the notable people were buried; and the Svobody Prospekt which is Lviv's central street. Other popular places include Lviv Theatre of Opera and Ballet, the Potocki Palace, and the Bernardine Church.
Popular culture

The native residents of the city are jokingly known as the Lvivian batiary (someone who's mischievous). Lvivians are also well known for their way of speaking that was greatly influenced by the Lvivian gwara (talk).
Wesoła Lwowska Fala (Polish for Lwów's Merry Wave) was a weekly radio program of the Polish Radio Lwow with Szczepko and Tonko, later starring in Będzie lepiej and The Vagabonds. The Shoes of the Fisherman, both Morris L. West's novel and its 1968 film adaptation, had the titular pope as having been its former archbishop.
Lviv has established a number of city feasts, such as coffee and chocolate feasts, cheese & wine holiday, the feast of pampukh, the Day of Batyar, Annual Bread Day and others. Over 50 festivals happen in Lviv, such as Leopolis Jazz Fest, an international jazz festival; the Leopolis Grand Prix, an international festival of vintage cars; international festival of academic music Virtuosi; Stare Misto Rock Fest; medieval festival Lviv Legend; international Etnovyr folklore festival, initiated by UNESCO; international festival of visual art Wiz-Art; international theatrical festival Golden Lion; Lviv Lumines Fluorescent Art Festival; Festival of Contemporary Dramaturgy; international contemporary music festival Contrasts; Lviv international literary festival, Krayina Mriy; gastronomic festival Lviv on a Plate; organ music festival Diapason; international independent film festival KinoLev; international festival LvivKlezFest; and international media festival MediaDepo.
Lviv honors the memory of Stepan Bandera and Roman Shukhevych. The Lviv regional council approved an appeal to the Cabinet of Ministers of Ukraine on March 16, 2021, requesting that the largest stadium here be renamed after these two men. Bandera led the Ukrainian Insurgent Army, which fought alongside Nazi Germany during WWII, killing thousands of Jews and Poles. In 1940, Shukhevych commanded a military unit of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) that actively collaborated with the Nazis.
Public transport

Historically, the first horse-drawn tramway lines in Lviv were inaugurated on 5 May 1880. An electric tram was introduced on 31 May 1894. The last horse-drawn line was transferred to electric traction in 1908. In 1922 the tramways were switched to driving on the right-hand side. After the annexation of the city by the Soviet Union, several lines were closed but most of the infrastructure was preserved. The tracks were narrow-gauge, unusual for the Soviet Union, but explained by the fact that the system was built while the city was part of the Austro-Hungarian Empire and needed to run in narrow medieval streets in the centre of town.
The Lviv tramway system now runs about 220 cars on 75 km (47 mi) of track. Multiple tracks were reconstructed around 2006. The price in February 2019 of a tram/trolleybus ticket was 5 UAH (the reduced fare ticket was 2.5 UAH, e.g. for students). The ticket may be purchased from the driver.
After World War II the city grew rapidly due to evacuees returning from Russia, and the Soviet Government's vigorous development of heavy industry. This included the transfer of entire factories from the Urals and others to the newly "liberated" territories of the USSR. The city centre tramway lines were replaced with trolleybuses on 27 November 1952. New lines were opened to the blocks of flats at the city outskirts.
The network now runs about 100 trolleybuses – mostly of the 1980s Skoda 14Tr and LAZ 52522. From 2006 to 2008 11 modern low-floor trolleybuses (LAZ E183) built by the Lviv Bus Factory were purchased. The public bus network is represented by mini-buses (so-called marshrutka) and large buses mainly LAZ and MAN. On 1 January 2013, the city had 52 public bus routes.
Railways
Modern Lviv remains a hub on which nine railways converge providing local and international services. Lviv railway is one of the oldest in Ukraine. The first train arrived in Lviv on 4 November 1861. The main Lviv Railway Station, designed by Władysław Sadłowski, was built in 1904 and was considered one of the best in Europe from both the architectural and technical aspects.
Education

Lviv is an important education centre in Ukraine. The city contains a total of 12 universities, 8 academies and a number of smaller schools of higher education. In addition, within Lviv, there is a total of eight institutes of the National Academy of Science of Ukraine and more than forty research institutes. These research institutes include the Centre of Institute for Space Research; the Institute for Condensed Matter Physics; the Institute of Cell Biology; the National Institute of Strategic Studies; the Institute of Neuro-mathematical Simulation in Power Engineering; and the Institute of Ecology of the Carpathians.
In Soviet times, the city of Lviv was the location where the software for the Lunokhod programme was developed. The technology for the Venera series probes and the first orbital shuttle Buran were also developed in Lviv.
A considerable scientific potential is concentrated in the city: by the number of doctors of sciences, candidates of sciences, scientific organisations Lviv is the fourth city in Ukraine. Lviv is also known for ancient academic traditions, founded by the Assumption Brotherhood School and the Jesuit Collegium. Over 100,000 students annually study in more than 50 higher educational establishments.
Basic and complete secondary education: 10%
Incomplete higher education (undergraduates): 13%
Universities
Ivan Franko National University of Lviv (ukr. Львівський національний університет імені Івана Франка)
Lviv Polytechnic (ukr. Національний університет "Львівська політехніка")
Danylo Halytsky Lviv National Medical University (ukr. Львiвський національний медичний унiверситет iм. Данила Галицького)
Lviv Stepan Gzhytsky national university of veterinary medicine and biotechnologies (ukr. Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького)
International relations
Partner cities
On 7 September 2023, the mayors of Lviv and Kobe signed a cooperation agreement. Frankfurt also signed a cooperation agreement with Lviv on 13 May 2024.
Kaynak: Wikipedia – Lviv · CC BY-SA 4.0

