Миколаїв
Микола́їв — місто-герой України, обласний центр Миколаївської області та адміністративний центр Миколаївського району.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Микола́їв — місто-герой України, обласний центр Миколаївської області та адміністративний центр Миколаївського району. Посідає 9-те місце за кількістю мешканців серед міст України з населенням орієнтовно 430 тисяч осіб.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Микола́їв — місто-герой України, обласний центр Миколаївської області та адміністративний центр Миколаївського району. Посідає 9-те місце за кількістю мешканців серед міст України з населенням орієнтовно 430 тисяч осіб.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Історія

Стародавні часи та заснування
На території сучасного Миколаєва в XIII—X ст. до н. е. існувало стародавнє протомісто-порт білозерської культури, залишки якого нині мають назву городище Дикий Сад. Це найстаріше місто на території України, що згадується в писемних джерелах.
У середньовіччі в 1399 у південній місцині сучасного міста — Вітовці Великий литовський князь Вітовт звів тут Вітовтівський замок (фортецю) і митницю для контролю торгівлі з кримськими татарами. Деякий час поселення мало назву Виноградна круча..
На мапі Александра Вільбрехта за 1787 рік позначено населений пункт Орош (Орошъ), який, як вважається, через пару років було перейменовано на Воскресенське при побудові на цьому місці Миколаївського адміралтейства. Сучасне Воскресенське знаходиться значно східніше від колишнього «адміралтейства».
Під час російсько-турецької війни (1787—1792), 21 липня 1788 за наказом Григорія Потьомкіна в гирлі Інгулу закладено суднобудівну верф і адміралтейство. Радянське енциклопедичне видання Історія міст і сіл Української РСР вказує, що саме він «звелів іменувати її містом Миколаєвом — в пам'ять про взяття „російськими“ військами „турецької“ фортеці Очаків 6 грудня 1788 в день святого Миколи». Кошти на побудову міста і верфи виділило Адміралтейське управління, а спорудження велося під керівництвом полковника Михайла Фалеєва. Фалєєву допомагали спеціалісти Іван Князєв (Північний Єкатерининський канал), Франц де Воллан, Іван Старов, Мануіл Портарій і Петро Неєлов. Надалі місто розвивалося як корабельня і навіть сучасний Миколаїв розбудований завдяки кораблебудуванню.
Результатом російсько-турецької війни 1787—1791 рр. була окупація і анексія земель «Очаковської області», відомої також як Єдисан і яка на той момент знаходилася на захід від Бугу. Миколаїв засновувався як прикордоне поселення Всеросійської імперії.
Географія

Місто Миколаїв розташоване у Північному Причорномор'ї (західна частина Понтійського степу), в гирлі річки Інгул, де вона впадає у Південний Буг, за 65 км від Чорного моря. Місто постало навколо місцевого адміралтейства у гирлі річки [Великий] Інгул, яка при впадінні в Буг (Бог) в'ється і вигинається, створюючи багато «колін» (півостровів). У цьому ж місці при злитті з Інгулом Буг теж в'ється й розширюється, переходячи в естуарій або лиман (Бузький лиман), який своєю чергою поєднуючись з Дніпром нижче за течією переходить в Дніпровсько-Бузький лиман. Саме після впадіння Інгулу Буг виконує великий вигін нижче за своєю течією, перетворюючи територію лівого берега на умовний півострів, на якому і розташований сучасний Миколаїв.
Відстань до найбільших міст України автошляхами:
Природа

Рослинний світ
За дослідження, проведеного кандидатом біологічних наук Русланою Мельник 2001 року, у складі урбанофлори Миколаєва нараховувалося 909 видів судинних рослин, які належать до 441 роду, 100 родин, 57 порядків та 4 відділів. Вперше описано 224 види з цього регіону. Наведено результати систематичного, географічного, біоморфологічного та екологічного аналізів території міста. Адвентивна фракція урбанофлори налічувала 235 видів. Урбанофлора Миколаєва нараховувала 18 рідкісних видів судинних рослин, з яких 4 види включено до Європейського Червоного списку, 11 — до Червоної книги України, 3 види визначено рідкісними для Миколаївщини та угруповання двох формацій занесено до Зеленої книги України. Флоросозологічні дослідження показали, що 6 рідкісних видів ймовірно зникли з території міста, тому розпочато реінтродукцію трьох видів зниклих рослин, 12 видів перебувало на межі зникнення.
Поблизу селища Матвіївка розташований Матвіївський ліс, перші насадження якого було закладено 1952 року, а до того на його місці були сади з криницями. Основними представниками дерев є сосна та робінія (звана «акацією»). У лісі водиться багато видів тварин і птахів.
Природно-заповідний фонд
Гідрологічний заказник Вітовське водосховище.
Гідрологічна пам'ятка природи: Турецький фонтан.
Зоологічний парк: Миколаївський (загальнодержавного значення).
Ботанічні пам'ятки природи: Волошка білоперлинна, Горизонтальний дуб (дендропарк «Дружба»), Дуб (пам'ятка природи, Миколаїв, вул. Адмірала Макарова), Дуб (вул. Велика Морська), Дуб черешчатий, Дуб черешчатий по вул. Адміральська, 22, Сквер «Пам'ять».
Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: Аркасівський сквер, Ліски, Народний сад, Парк ім. 68 моряків-десантників, Перемоги, Сквер Юних героїв, Сквер суднобудівників, Флотський бульвар, Юність.
Населення

Станом на 1 січня 2022 року чисельність населення Миколаєва становила 470 011 осіб (42,5 % населення Миколаївської області). На початку 2022 р. за чисельністю населення серед міст України Миколаїв посідає 9-те місце.
На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, коли російські окупанти були на підступах до Миколаєва, його населення скоротилось більш ніж вдвічі. Станом на березень 2022 року в місті перебувало не більше, ніж 200 000 цивільних мешканців. Станом на травень 2023 року довоєнне населення міста практично відновилося. Зараз там проживає близько 420 тисяч осіб. Це близько 90 % від довоєнного населення[джерело?].
Мовний склад
Наприкінці 1980-х, внаслідок тривалого зросійщення України, у Миколаєві не залишалося практично жодної повністю українськомовної школи.
Мовний склад населення районів Миколаєва за переписом 2001 року, %
Під час перепису 2001 року українську мову рідною у місті Миколаєві вказали 56,54 % етнічних українців і 3,11 % етнічних росіян, тоді як російську мову — 96,85 % етнічних росіян і 43,44 % етнічних українців. Серед населення, що вказало українську мову рідною, 97,44 % були етнічними українцями, 1,70 % — етнічними росіянами. Серед населення, що вказало російську мову рідною, 39,33 % були етнічними росіянами, 55,58 % — етнічними українцями.
Українська мова є єдиною офіційною мовою Миколаєва.
Російське вторгнення в Україну спровокувало нову хвилю українізації у місті, дедалі більше у минулому російськомовних мешканців міста переходять на українську мову. Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 30 % населення міста, російською — 61 %.
Відповідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 49 % населення міста, російською — 75 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів).
Адміністративний поділ

У жовтні 1938 року створено два міських райони — Центральний та Сталінський, тоді ж було розширено межі Миколаїва.
У серпні 1948 року районний поділ скасовано, у серпні 1951 року поновлено.
15 листопада 1996 року Верховна Рада України включила у межі міста селища Велика Корениха, Матвіївка, Тернівка та село Мала Корениха.
Райони
Місто поділено на чотири адміністративних райони:
Центральний — на північному заході міста. Включає історичний центр міста, Ракетне Урочище, місцевості Соляні, Північний, Тернівка (тут діє власна селищна рада), Матвіївка, Варварівка.
Заводський — на заході міста, де розташована основна промзона. До його складу входять житлові «спальні» мікрорайони Намив, Ліски та новий мікрорайон Ліски-2.
Інгульський — на сході міста. Включає місцевості ПТЗ, Новий Водопій та Старий Водопій. На території району містяться автовокзал, залізничний вокзал, зоопарк.
Корабельний — на півдні міста. Включає такі місцевості, як Широка Балка, Богоявленський (Вітовка), Балабанівка, Кульбакине.
Економіка
Станом на 2014 рік суб'єктами переробної промисловості реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 9,44,0[прояснити] млрд грн, у тому числі:
металургійне виробництво — на 3,52 млрд грн,
машинобудівної галузі — на 2,76 млрд грн,
Промислові підприємства міста забезпечують до 50 % обсягів продукції суднобудування України, понад 90 % державного виробництва газових турбін, 80 % глинозему.
Крім важкої промисловості в місті розвинута харчова промисловість (особливе піднесення відбулося після 1991 року завдяки іноземним інвестиціям) — так, в Україні й за її межами користується незмінною популярністю продукція ТОВ «Сандора», ЗАТ «Лакталіс-Україна», пивзаводу «Янтар» тощо.
Акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівельний завод», найбільше суднобудівельне підприємство в Україні й одне із найпотужніших у Європі.
Державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод».
Миколаївський суднобудівний завод «Океан».
Дослідно-проєктний центр кораблебудування.
«Миколаївський глиноземний завод», найбільший виробник глинозему в Європі.
Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».
Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт».
Державне підприємство «Дніпро-Бузький морський торговельний порт».
Державне підприємство «Миколаївський ремонтно-механічний завод».
Спеціалізований морський порт «Ніка-Терра».
ТОВ «Миколаївський тепловозоремонтний завод».
ТОВ «Миколаївський завод мастильного та фільтрувального обладнання».
Інфраструктура

У місті є декілька мостів. Більшість з них розвідні. Унікальним є міст через Буг, відомий як Варварівський міст, він поєднує місто з одним з мікрорайонів на протилежному березі річки. Варварівський міст є частиною пан-європейського маршруту E58 (М14), що проходить півднем України ближче до моря. Варварівський міст є критично важливою переправою через Буг, найближчою альтернативою якому є переправа біля Вознесенська. Заплановане будівництво нового мосту.
В умовах радянської економіки та адміністрування місто було не здатне на спорудження додаткових переправ попри зріст населення[джерело?]. У Миколаєві також відсутній об'їздний маршрут.
Транспорт
Місто є транспортним вузлом, через який пролягають низка автошляхів:
європейського значення: E58 (Відень — Братислава — Кошиці — Ужгород — Бая-Маре — Ясси — Кишинів — Одеса — Миколаїв — Маріуполь — Ростов-на-Дону);
міжнародного значення: М14 (Одеса — Мелітополь — Новоазовськ);
національного значення: Н14 (Олександрівка (Кіровоградська область, селище) — Миколаїв); Н11 (Дніпро — Кривий Ріг — Миколаїв).
Місто є вузлом залізничних ліній на Одесу, Херсон, Снігурівку, Долинську. Відстань від Миколаєва до Києва — 494 км.
маршрутні таксі — як і в багатьох містах сучасної України є основним видом громадського транспорту;
тролейбуси — перша черга стала до ладу 30 жовтня 1967 року;
трамваї — з 5 січня 1915 року. На початку 21 — го століття на вулицях міста курсувало 145 трамвайних вагонів, які перебувають у власності «Миколаївелектротранс».
Головною магістраллю міста є Центральний проспект (колишні назви — Херсонська вулиця, проспект Леніна), що переходить у Херсонське шосе.
Миколаїв є важливим вузлом автомобільного, автобусного, залізничного, морського і повітряного сполучення.
У стані відновлення авіасполучення міжнародний аеропорт. Окрім міжнародного аеропорту, який знаходиться дещо на північ від міста, на східних околицях Миколаєва є авіабаза Кульбакине, яка відігравала критичну роль під час «холодної війни».
Символіка
Невіддільною частиною історії міста є його символіка. До неї відносяться герб, прапор, гімн і логотип Миколаєва.
7 жовтня 1803 року імператором Олександром I затверджено перший герб Миколаєва, котрий було змінено 16 березня 1883. 26 вересня 1997 року на засіданні Миколаївської міської ради було затверджено сучасний герб Миколаєва.
У 1883 році, до 100-річчя міста, Миколаївська міська Дума затвердила прапор міста. 10 вересня 1999 року, з нагоди 210-річчя Миколаєва, прапор було освячено і піднято над будівлею міськвиконкому.
11 вересня 2004 року Миколаївська міська рада затвердила гімн Миколаєва, створений авторським колективом під керівництвом Анатолія Сироти.
У вересні 1996 року Миколаївська міська рада затвердила почесний знак «Городянин року», яким відзначають заслуги будь-якого громадянина в будівництві демократичного правового суспільства, в економічній, науково-технічній, гуманітарній, соціально-культурній сферах, у вихованні дітей, у спорті, у захисті інтересів міста Миколаєва та нарощуванні його авторитету як в Україні, так і на міжнародному рівні.
З 1998 року присвоєння звань «Городянин року» і «Людина року» здійснюється в рамках загальноміської програми «Людина року». Міський оргкомітет, який з 1998 по 2013 незмінно очолював Валерій Карнаух, присвоює звання за результатами експертного й газетного опитувань.
У вересні 2019 року, з нагоди 230-річчя міста, було презентовано туристичний та громадський логотип Миколаєва. Логотип являє собою літеру «М» стилізовану під повні вітрила над хвилями, зверху за вітром майорить прапор, що символізує рух вперед і розвиток міста. 24 грудня 2020 року міська рада Миколаєва ухвалила рішення затвердити цей логотип як офіційний туристичний логотип Миколаєва.
Ще одним неформальним символом міста став артоб'єкт «МИ», концепція якого стала переможцем у відкритому конкурсі серед дизайнерів міста. Автор ідеї, дизайнер Роман Дорошенко, спробував передати дух Миколаєва, як мультикультурного і багатонаціонального міста: «МИ різні, але живемо разом, розуміємо один одного і створюємо місто, у якому хочеться жити. МИ здатні змінити Миколаїв на краще. МИ відповідальні за свою територію».
Засоби масової інформації

У Миколаєві розвинуті як місцеві електронні, так і друковані ЗМІ (станом на кінець 2000-х років).
З Миколаєва здійснюють радіомовлення дві Міжнародні радіостанції «Шансон Плюс» та радіо «Sfera Music»
Прикметною рисою миколаївських ЗМІ є їхня майже тотальна російськомовність.
Преса
Первістком незалежної преси в місті була газета «Чорноморія» — орган ради осередків регіональної організації НРУ, видавалась від грудня 1989 по січень 1991 рр. (загалом 11 чисел). Головні сучасні друковані інформаційні суспільно-політичні періодичні видання Миколаєва (разові наклади, тис. прим.):
«Рідне Прибужжя» (30) — офіційне передплатне видання Миколаївської області українською мовою.
«Южная правда» (25) — найстарша за часом видання суспільно-політична обласна газета.
«Вечерний Николаев» (10) — міська суспільно-політична газета.
«Николаевские новости» — суспільно-політичний тижневик і популярним вебресурсом.
Журнал «NL» — друкована версія онлайн видання NikLife.
Також у місті бурхливо розвивається спектр комерційних інформаційних, бізнесових видань.
Електронні
Маяк.media [Архівовано 25 січня 2020 у Wayback Machine.] — міське інтернет-видання, запущене 2018 року колективом газети «Маяк» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».
Миколаївські телекомпанії
Суспільне Миколаїв — регіональний телеканал у Миколаєві та Миколаївській області.
Телерадіокомпанія «Сатурн» — виробництво власних програм і трансляція на 35-му каналі;
Комунальне підприємство телерадіокомпанія «МАРТ» — виробництво власних інформаційних і публіцистичних програм і трансляція на 31-му каналі.
TAK-TV — єдина в Україні ефірна студентська телекомпанія, яка транслює програми 24/7.
У Миколаєві діє незалежне інформаційно-аналітичне агентство «Контекст-Причорномор'я» (крім Миколаївської, працює також у Одеській та Херсонській областях).
Місцевий інтернет представлений переважно інформаційно-популярними порталами: інформаційно-аналітичне видання «Преступности. НЕТ», інтернет-журнал NikLife, онлайн-видання «Губернський Тиждень», обласна інтернет-газета «Новости— N», суспільно-політичне видання «НикВести», Новинний журнал Sfera — info.та деякі інші.
Спорт

У Миколаєві працюють 25 дитячих і юнацьких спортивних шкіл із 36 видів спорту, у яких займаються близько 9,2 тис. осіб (середина 2000-х рр.).
Підготовку професіональних спортсменів здійснюють міське вище училище фізичної культури і спорту, школа вищої спортивної майстерності.
У місті розташовані 5 стадіонів, зокрема, Центральний міський стадіон, також 118 спортивних залів, 4 плавальних басейни, 21 тенісний корт.
Честь міста у чемпіонатах України захищають баскетбольний клуб МБК «Миколаїв» і футбольна команда МФК «Миколаїв» (у сезоні 2016/2017 виступає в Першій лізі українського Чемпіонату з футболу). В американському футболі місто представляє команда «Миколаївські Вікінги».
У Богоявленському житловому масиві, розташований спортивний комплекс плавальних басейнів «Водолій». Комплекс має два блоки. У першому блоці розташований 50-ти метровий олімпійський басейн, басейн гідромасажу з гіркою та окремий дитячий басейн для дітлахів до 8 років. Влітку відкривається територія пляжу на якій розташовані дитячий та дорослий басейни без підігріву. У другому блоці розташований басейн для спортсменів зі стрибків у воду та синхронного плавання. На базі спортивного комплексу працюють дві дитячі спортивні школи комерційна «ВОДОЛІЙ» та міська КДЮСШ «Україна».
З огляду на географічне розташування міста розвиток у Миколаєві набули вітрильний спорт (міський яхт-клуб) та пірнання з аквалангом (клуб «Садко»).
Архітектура

Визначні пам'ятки і пам'ятники
У 1790 році було складено регулярний план міста (архітектори Іван Старов, Іван Князєв та Франц де Воллан) з прямокутною сіткою вулиць і центральною площею на перехресті двох головних магістралей.
До прикметних архітектурно-історичних пам'яток міста належать:
Штаб командувача Чорноморським флотом (1793 рік; архітектор Петро Неєлов) — нині це Музей суднобудування і флоту;
Свято-Микільський соборний храм (1817 рік);
Офіцерське зібрання (1824 рік; архітектор Рулєв);
Обсерваторія Чорноморського флоту (1827 рік; архітектор Федір Вунш) — нині це Миколаївська астрономічна обсерваторія;
Кафедральний собор Свято-Різдва Богородиці (1800—28);
Костел святого Йосипа (1891—1895; архітектор Владислав Домбровський);
Яхт-клуб (1904 рік; архітектор Леопольд Роде);
Миколаївська кенаса — культова споруда караїмів;
Станція телеграфної лінії Лондон-Делі (кінець XIX — початок XX ст.)
Будинок обкому (1954, архітектори С. Косенко та М. Бабаян).
Готель «Україна» (1958, архітектор В. Скуратовський).
Миколаївський педагогічний інститут (1966, архітектори Г. та В. Скуратовські).
Комплекс будівель — Будинок зв'язку, Будинок Спілок, Будинок проєктних організацій (1970, архітектори С. Якимович та В. Добровольська).
Будинок художника (1971, архітектор Є. Киндяков).
Будинок політосвіти (1974, архітектор М. Никифоров).
У місті значне число пам'ятників, зокрема, присвячених кораблям і командувачам російського флоту (деякі з них установлені до 1917 року).
Меморіали та кладовища
У 2015 році на балансі комунального підприємства «Миколаївська ритуальна служба» перебувають 15 кладовищ, з них закритих 9. Найбільшими з них є Мішковський цвинтар (122 га) і Некрополь Миколаєва (32,9 га).
Протизаконна забудівля
Починаючи з 2000-х років у місті було зведено значну кількість малих архітектурних форм (МАФ) та встановлено велику кількість білбордів, значна частина яких є протизаконною, що, загалом, призвело до захаращення міста. Новий архітектурний стиль міста отримав неофіційну назву «будкоград». Частково цю проблему почав вирішувати новообраний мер міста Олександр Сенкевич — з 2016 до 2017 року було ліквідовано 160 МАФів і 360 білбордів.
Кулінарія
Миколаїв — місто поблизу Дніпро-Бузького лиману, тому не дивно, що у фірмових стравах місцевої кухні є риба. Однією з таких рибних страв стала юшка по-миколаївськи. Кажуть, що юшка по-миколаївськи була народжена на Кінбурнській косі, на тій її частині, що знаходиться у Миколаївській області. Серед інгредієнтів для юшки по-миколаївськи є і звичні риба, картопля та спеції. Відмінною ж рисою фірмової миколаївської юшки є те, що під час готування до неї додається томатний сік або томатна паста. А подається юшка по-миколаївськи з пікантним соусом зі сметани з часником із сіллю та перцем.
Трапляються також інтерпретації рецепту юшки по-миколаївськи з консервованою рибкою.
Борщ із бичками, або як його ще називають, Матвіївський є стародавнім козацьким рецептом і може бути як червоним, так і зеленим. Справжній Матвіївський борщ треба варити в казані на багатті, адже, як правило, ця страва готувалася на велику кількість людей. Бичків для страви готували завчасно: після вилову їх промивали, висушували і смажили. Крім бичків, у рецепті борщу можна знайти картоплю, буряк, яйця, моркву, зелень, квасолю тощо. Борщ варять кілька годин, періодично помішуючи, а потім дають настоятися під закритою кришкою. Зрештою він виходить наваристий та густий.
Миколаївський наполеон — це солодка візитівка міста, навіть попри те, що рецепт був придуманий зовсім нещодавно, він дивує поціновувачів абрикосовим кулі, заварним та фісташковим кремом, вкритий солоною карамеллю та прикрашений подрібненими фісташками.
Відомі постаті

Аркас Микола Андрійович — командувач Чорноморського флоту Російської імперії, адмірал;
Аркас Микола Миколайович (молодший) — командир полку Дієвої армії Української Народної Республіки; завідуючий особистою охоронною командою гетьмана Павла Скоропадського; військовий комендант Києва;
Аркас Микола Миколайович (старший) — відомий український історик і композитор, засновник і голова Миколаївської «Просвіти»;
Бакаєв Олександр Олександрович — український учений-економіст, академік АН УРСР;
Бжизицький Георгій Костянтинович — фахівець у галузі лісництва, громадсько-політичний діяч;
Божій Михайло Михайлович — український живописець, народний художник СРСР;
Бойко-Блохін Юрій — український літературознавець, професор Українського вільного університету (Мюнхен), громадський і політичний діяч, член Проводу ОУН;
Бойченко Валерій Петрович — поет, громадський діяч;
Бредіхін Федір Олександрович — астроном;
Грегорі Брейт — американський вчений-фізик, один із піонерів прискорювальної техніки;
Брусилов Георгій Львович — дослідник Арктики;
Вишеславський Леонід Миколайович — поет, перекладач, літературознавець, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка;
Вротновський-Сивошапка Костянтин Германович — полковник ветеринарної служби Армії УНР;
Годзиківський Іполит Якович (псевдо — Хмара) — військовий діяч часів УНР; командир 144-ї Надбужанської повстанської дивізії Дієвої Армії УНР, отаман Вільного Козацтва;
Єгипко Микола Павлович — віцеадмірал Військово-Морського Флоту СРСР, Герой Радянського Союзу;
Зражевський Олександр Іванович — радянський актор театру і кіно, чотириразовий лауреат Сталінської премії, народний артист СРСР;
Ліппе Юрій Артурович — полковник Армії УНР;
Ліліан Розанофф Лібер — українсько-американська математик;
Макаров Степан Осипович — російський флотоводець, океанограф, кораблебудівник, віце-адмірал;
Міжнародна співпраця
Місто Миколаїв є членом Міжнародного чорноморського клубу, бере участь у роботі Всесвітньої ради екологічних ініціатив (ICLEI) та є учасником міжнародної ініціативи CIVITAS від Європейської Комісії.
Містами-побратимами Миколаєва є такі міста:
Тяньцзінь, Китайська Народна Республіка (2001)
Дечжоу, Китайська Народна Республіка (2009)
Чжоушань, Китайська Народна Республіка (2016)
Вейхай, Китайська Народна Республіка (2020)
Див. також
8141 Ніколаєв — астероїд, названий на честь міста
Джерела та посилання
Офіційний вебсайт Миколаївської міської ради. [Архівовано 18 листопада 2015 у Wayback Machine.]
Місто Миколаїв. Новини. [Архівовано 23 липня 2021 у Wayback Machine.] (укр.) (рос.) (англ.)
Ресурси бібліотек міста Миколаєва. Зведений електронний каталог. [Архівовано 9 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
Миколаїв (серпень 2007 року). Приватний сайт подорожей Україною Сергія Клименка. [Архівовано 27 квітня 2009 у Wayback Machine.] (укр.) (рос.) (англ.)
Віктор Жадько. Благословенне святим Миколаєм. — К., 2000. — 640 с.
П. М. Выборный. Николаев. — Одесса, 1979 (рос.)
Вахтанг Кіпіані. Шумимо, братці, шумимо!. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (про миколаївську діаспору в Києві)
Узбереги Божої ріки. Історичний календар Миколаївщини (300 років). Автор-упорядник Віктор Жадько. —К.,2003. — 760 с.
Е. О. Шорін. Миколаїв // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Том 6. — К., 1981. — С. 493.
Вікторія Степаненко. Вплив іноземного капіталу на суднобудівну галузь промисловості Миколаєва (кінець XIX — початок XX ст.) // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. — Одеса, 1999. — Вип. 9. — С. 124—132
Kaynak: Wikipedia – Миколаїв · CC BY-SA 4.0
Name

The city is known under two names, which differ in Ukrainian and Russian; there are several transliterations of each name. The Ukrainian name of the city is Миколаїв, transliterated as Mykolaiv. The Russian name, Никола́ев, transliterates as Nikolaev or Nikolayev.
The city was founded in the course of the Russian conquests during the Second Russo-Turkish War of 1787–1792. Founded by Prince Grigory Potemkin as Nikolaev, it was the last of the many cities he established. On 27 August 1789, Potemkin ordered its naming near the wharf at the mouth of the Ingul river, on a high, cool and breezy spot where the Ingul river meets the Southern Bug river. To build the city he brought in peasants, soldiers, and Turkish prisoners; 2,500 were working there during 1789. The shipyards were built first (1788).
Potemkin named the city after Saint Nicholas, the patron of seafarers, on whose day (6 December) he had obtained victory at the siege of Ochakov in 1788. The name Nikolaev is known from the legal order (writ) Number 1065 by Prince Potemkin to Mikhail Faleev dated 27 August 1789.
In 1920, after the establishment of Soviet power, the Odesa provincial council (of laborers and peasants' deputies) petitioned the Soviet Ukrainian government—the All-Ukrainian Central Executive Committee (VUTSIK)—to rename the city of Mykolaiv to Vernoleninsk ("Faithful to Lenin"). As the city of Mykolaiv was a district center of the Odesan province, presumably, the petition would have been initiated by the Odesa City Council, but documentary evidence of this so far has not been identified. On 15 April 1924 the Plenum of the Central Administrative-Territorial Commission of the VUTSIK considered and rejected the petition of the Odesan executive committee. Perhaps the members of the Soviet-Ukraine government thought that the name sounded too obsequious.
History

Early history
Archaeologists have found proof of ancient settlements on the territory of Mykolaiv. In 2018, archaeologists discovered a sunken Ancient Greek ship near the Mykolaiv region, dating from the fifth century BC, the period of Greek colonization of the Northern Black Sea. Researchers stated: "This Ancient Greek ship is one of the oldest known in the Northern Black Sea."
The city has long had close associations with shipbuilding.
The area was populated throughout time by Scythians, ancient Greeks, Slavic tribes, hordes of nomads and free Zaporozhian Cossacks.
The territory of the modern Mykolaiv Oblast encompassed the Buh-Hard Palanka with its center in Voznesensk, where, according to the 1756 Zaporozhian Host Register only 8,000 people resided; due to frequent Crimean Tatar raids, they lived predominantly on remote, fortified farmsteads for defensive reasons .
However, the intensive settlement of the Mykolaiv peninsula started in the last quarter of the 18th century already after the capture of the northern Black Sea coast region by Russia from the Ottoman Empire.
The Russian Empire's Black Sea Navy Headquarters was in Mykolaiv for more than 100 years until the Imperial Russian Navy moved it to Sevastopol, near the southern tip of the Crimean Peninsula. During the Crimean War (1853–1856), Mykolaiv became the main rear base to support Russia's efforts in the war. Most businesses that were created in the city belonged to the military-industrial complex, and, consequently, Mykolaiv was closed to foreigners for many decades.
By the late 19th century, Mykolaiv's port ranked third in the Russian Empire (after Saint Petersburg and Odesa) in trade with foreign countries. Grain-export suppliers of the steppe region (of Ukraine and Southern Russia) were the greatest in the Russian Empire. Mykolaiv had become a great industrial center in the Southern Ukraine.
Administrative status
Mykolaiv is the administrative center of Mykolaiv Oblast (region), as well as that of Mykolaiv Raion. It hosts the administration of Mykolaiv urban hromada, one of the hromadas of Ukraine.
Geography

Mykolaiv is located in a primarily flat terrain area, the fertile, grain-producing steppe region of southern Ukraine. The nearest mountains to Mykolaiv are 300 km (186 mi) south, at the southern end of the Crimean Peninsula. The lack of any mountain barriers north of Mykolaiv means that cold Arctic winds can blow south, unimpeded by any terrain elevation, to Mykolaiv in winter.
Mykolaiv is on a peninsula along the estuary of the Southern Bug river where it meets the Inhul River, 65 km (40 mi) from the Black Sea. Both the Inhul River and the Southern Bug River follow very winding courses just before they join at the northeast corner of Mykolaiv. This has created several long and narrow peninsulas just north of Mykolaiv, and the main part of Mykolaiv is itself on a peninsula at a 180-degree bend in the Southern Bug River.
The area of the city is 260 km2 (100 sq mi).
Mykolaiv is in the second time zone (Eastern European Time).
Ecology
Mykolaiv has environmental issues, which is common in many cities in Ukraine, such as pollution of water, the air, and groundwater; drinking water quality, noise, waste management, and conservation of biological diversity in the city. One of Mykolaiv's most urgent problems is the disposal of solid household waste.
The city has 18 preserved sites, totaling about 12 km2 (5 sq mi):
The monuments of landscape art: Park Peremohy, Park People's Garden, 68 Paratroopers Park, Square, The Sivašskij, The Boulevard Bunker, Linea (Line) Park, Young Heroes Park; Youth Park in the Inhulskyi District
The Botanical Natural Monument Memory Square
The Turkish Fountain Hydrological Natural Monument
The Dubka (oak) 4 Botanical Nature Monument
Climate
The city's climate is moderately continental- cold semi arid steppe climate with cold winters and warm to hot summers. Mykolaiv's average temperature is 10 °C (50 °F). The lowest average temperature is in January −1.9 °C (29 °F), the highest in July 23.1 °C (74 °F).
Population
Language
Distribution of the population by native language according to the 2001 census:
As of 2017, 63% of the population spoke Russian at home, 7% Ukrainian, and 28% spoke both Ukrainian and Russian equally.
According to a survey conducted by the International Republican Institute in April–May 2023, 30% of the city's population spoke Ukrainian at home, and 61% spoke Russian.
Awards
The Soviet Government awarded Mykolaiv the Order of the Red Banner of Labour on 31 December 1970, for successfully fulfilling its assignments for the development of industrial production, in the USSR's five-year economic plan.
On 25 March 2022 Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy awarded Mykolaiv the title of Hero City of Ukraine due to the Battle of Mykolaiv.
Administrative districts
Mykolaiv is divided into four urban districts:
Tsentralnyi District is located in the northwest of the city. It includes the historic center of Mykolaiv, Raketne Urochyshche, Temvod, Soliani, Pivnichnyi, Ternivka (with a separate village council), Matviivka, Varvarivka.
Zavodskyi District is located in the west of the city. In this area, many industrial enterprises are concentrated. It also includes neighborhoods Lisky and Namyv, as well as towns of Velyka Korenykha and Mala Korenykha.
Inhulskyi District (former Leninskyi District) is located in the east of Mykolaiv. Among other neighborhoods, it includes the PTZ, Novyi Vodopii, Staryi Vodopii. The district has a zoo, bus and railway stations.
Korabelnyi District is located in the south of the city. It includes a broad beam, Bohoiavlenskyi, Balabanivka, Kulbakyne.
Official symbols
Mykolaiv adopted its current coat of arms on 26 September 1997. Its design came from the one adopted in 1883, by removing the symbol of Kherson province to which Mykolaiv didn't belong anymore.
Mykolaiv adopted its current flag on 2 July 1999 and its anthem on 11 September 2004.
Economy

Mykolaiv is a major shipbuilding center of Ukraine since the time of both the Russian Empire (1721–1917) and the now defunct Soviet Union (1922–1991) and an important river port. The city has three major shipyards one of which is capable of building large navy ships. Other important industries are mechanical engineering, power engineering, metallurgy and food industry.
Mykolaiv was closed to foreign visitors until the late 1980s due to the large number of secret Soviet Navy projects that took place in the city (as well as due to its military air base, turbine factory and military port). The majority of the Soviet Navy's surface ships, including its only aircraft carrier, the aircraft carrier Kuznetsov, were built in Mykolaiv.
In May 2011, Ukrainian President Viktor Yanukovych visited Mykolaiv and said that Ukraine was serious about reviving and further developing its shipbuilding industry in the Mykolaiv region.
One of the largest industrial businesses in the city is the Mykolaiv Aluminia Factory (formerly part of Rusal and currently owned by Glencore), which produces aluminium oxide (alumina), raw material for the production of aluminum.
In addition to heavy industry, the city has a developed food processing industry, including a juice maker, Sandora (part of PepsiCo), a dairy products maker, Laktalis-Mykolaiv, and a brewery, Yantar. Nibulon (Ukrainian: Нібулон), one of Ukraine's biggest agriculture companies specialized in the production and exportation of grain such as wheat, barley and corn is headquartered in Mykolaiv. The company has its own maritime fleet and shipyard, the Nibulon Shipyard, and also developed its own river fleet to transport grain to export terminals.
In January 2017, the Mykolaiv Development Agency released a promo video of the city's investment potential.
Ukrainian military presence
Mykolaiv, being an important strategic city in southern Ukraine has a significant Ukrainian military presence, including the shipyards that build Ukraine's surface navy ships, the Mykolaiv Ukrainian Navy base, the "MARP" aircraft repair factory (Mykolaiv), and the Kulbakino army base (in the Mykolaiv Oblast, outside of the city of Mykolaiv).
Previously for many years after World War II the city had been home to the 92nd Guards Motor Rifle Division, the former 92nd Guards Rifle Division. The 79th Airmobile Brigade is based in the city.
Transportation

Mykolaiv is one of Ukraine's most important transportation junctions. It is a major commercial river and sea port, and a major highway and rail junction. Mykolaiv also has a dual-function passenger and freight airport, but passenger service at the airport is not significant, compared to Ukraine's major airports. In addition to the airport and sea and river port, Mykolaiv has two train stations, and an intercity bus station.
Air
Mykolaiv Airport (IATA code NLV) is one of the largest and most technically well equipped airports in the South of Ukraine, which serves the city. The airport, located northwest of Mykolaiv, is mainly used for air freight and only has limited passenger service. Russian airline UTAir Aviation offers flights from Mykolaiv to Moscow (Vnukovo – VKO airport). In addition, there are one-hour passenger flights from Odesa (the nearest major airport) to Mykolaiv. Almost all airline passenger service in the South West of Ukraine (where Mykolaiv is located) is through Odesa International Airport: to reach Mykolaiv by airplane, tourists generally reach Odesa by plane, and then take a bus, taxi or train, for approximately 2 hours, to Mykolaiv. Odesa, the largest city in South West Ukraine, is 132 km (82 mi) from Mykolaiv.
Kulbakyno airport, also known as Mykolaiv, is a Class I military air base located just to the southeast of the city center, in Kulbakyno. It primarily supports wings of Sukhoi Su-24, Sukhoi Su-25, Sukhoi Su-27, and Mikoyan MiG-29.
Bus travel long distance
Mykolaiv is an 8.5-hour bus ride from Kyiv's main bus station. Ukrainian private national bus companies Gyunsel and Avtoluks operate overnight buses from Kyiv to Mykolaiv seven nights per week. The bus station in Mykolaiv is located at Prospekt (Avenue) Bohoyavlenskyi 21.
Roads
The main north–south highway that passes through Mykolaiv is H (or M)-14.
Education

There are several universities in Mykolaiv. The main universities are: Admiral Makarov National University of Shipbuilding (leading shipbuilding university in Ukraine), Petro Mohyla Black Sea State University, Sukhomlinsky National University of Mykolaiv, and Mykolaiv State Agrarian University.
Sukhomlinsky National University of Mykolaiv is the oldest university in Mykolaiv. The idea of the university foundation arose in the 1860s, but it was realized only on 18 July 1913, when the Mykolaiv Teacher's Institute was founded. Nowadays there are 7,000 students studying at the university, 300 teachers working at 36 departments. Annually, the university graduates 1,000 specialists and 60-70 undergraduates.
There are 10 higher education institutions in Mykolaiv of level III or IV accreditation. 65 general education schools, lycees, gymnasium schools, 3 evening schools, and 12 private learning institutions are in the city.
In a survey in June–July 2017, adult respondents reported the following educational levels:
5% primary or incomplete secondary education.
38% university education (including incomplete university education).
Religion
Mykolaiv is the headquarters of the Mykolaiv Episcopate of the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate, which has 18 churches (temples) in the city.
Mykolaiv is also the headquarters of the Mykolaiv Episcopate of the Orthodox Church of Ukraine, which has succeeded the Kyiv Patriarchate.
A survey in June–July 2017 reported the following results for Mykolaiv:
19% Ukrainian Orthodox Church of the Kyivan Patriarchate.
16% Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate.
44% believe in God, but do not belong to any religion.
Culture
There are three performing arts theaters in Mykolaiv: the Academic Ukrainian Theater of Drama and Musical Comedy, the Mykolaiv State Puppet Theater, and the Mykolaiv Academic Art Russian Drama Theater. In addition, the Mykolaiv Oblast Philharmonic performs in the city.
Mykolaiv has the following museums: Mykolaiv Regional Museum of Local History, The Museum of Shipbuilding and Fleet, the Museum of the World War II Partisan Movement, the V. V. Vereshchagin Art Museum.
Three movie theaters operate in Mykolaiv: Rodina (Motherland), Pioneer, Multiplex. Movies shown include the latest Hollywood films dubbed into Ukrainian and modern Russian films.
Media
Publications include Vecherniy Nikolayev (Evening Mykolaiv), Nikolaevsckie Novosti (Mykolaiv News), and Yuzhnaya Pravda (Southern Truth). Many publications have an Internet version, but exist in an independent Internet publication.
Television programs that are broadcast in Mykolaiv include movies, news, dramas (some of which originated in other countries, such as Mexico and the US, and are dubbed), cartoons, and professional sporting events such as Ukrainian football (soccer). Mykolaiv has the following TV channels: 1+1; 2+2; 5 Kanal; ICTV; Inter; Real Estate TV; Tonis: K1: Kanal Ukraina; Kultura (Ukraina); CTB; TV: TET; and TRK.
Sports
Mykolaiv is represented within the Ukrainian Bandy and Rink-bandy Federation.
MFC Mykolaiv (Municipal Football Club "Mykolaiv", Ukrainian: Муніципальний футбольний клуб "Миколаїв") is a Ukrainian football club. Created back in 1920, it is one of the oldest sports clubs in Eastern Europe. The club existed as a football team of the Black Sea Shipyard. The club has been relegated three times from the Ukrainian Premier League. MFС Mykolaiv's best achievement in the Ukrainian Premier League was the 13th place (in 1994–95). Since the 2022 Russian aggression, the club has suspended its participation in professional competitions. Mykolaiv's main football stadium is Tsentralnyi Stadion. There are several smaller stadiums located within or nearby Mykolaiv, among which is the Stadion Parku Peremohy (Victory Park Stadium). As for other professional-level football clubs in the city, there were also FC Vast Mykolaiv, SC Enerhiya Mykolaiv, FC Sudnobudivnyk Mykolaiv. Besides those clubs, there are many smaller amateur-level clubs such as Varvarivka, Torpedo Mykolaiv, and many others.
Mykolaiv's professional basketball team is MBC Mykolaiv. The team has won or finished second or third in several international tournaments since 1988, and won the Ukrainian Championship in 1992. MBC Mykolaiv is part of the Ukrainian Basketball SuperLeague, which is the top professional basketball league in Ukraine.
The Mykolaiv students won two gold and bronze medals in the Ukrainian Academic Rowing Cup.
Among other types of sports, Mykolaiv hosts an American football team, Mykolaiv Vikings, and there are many enthusiasts of sailing sports.
International relations
Mykolaiv is part of the International Black Sea Club and The World Council of Environmental Initiatives, since ICLEI).
Kaynak: Wikipedia – Mykolaiv · CC BY-SA 4.0
