Одеса
Оде́са — місто в Україні, Одеська область, Одеський район.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Оде́са — місто в Україні, Одеська область, Одеський район. Адміністративний центр області та району. Третє за кількістю мешканців місто країни після Києва та Харкова. Розташоване на узбережжі Чорного моря. Найбільший морський торговий порт держави. Культурно-освітній, туристичний, торговий, транспортний центр. Складова Одеської міської територіальної громади. Населення — ▼1 007 000 осіб. Основа економіки — транспортні перевезення, машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, харчова та легка промисловості. Працюють 37 закладів вищої освіти, шість театрів, вісім кінотеатрів, філармонія, цирк, музеї, галереї тощо.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Оде́са — місто в Україні, Одеська область, Одеський район. Адміністративний центр області та району. Третє за кількістю мешканців місто країни після Києва та Харкова. Розташоване на узбережжі Чорного моря. Найбільший морський торговий порт держави. Культурно-освітній, туристичний, торговий, транспортний центр. Складова Одеської міської територіальної громади. Населення — ▼1 007 000 осіб. Основа економіки — транспортні перевезення, машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, харчова та легка промисловості. Працюють 37 закладів вищої освіти, шість театрів, вісім кінотеатрів, філармонія, цирк, музеї, галереї тощо.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Назва
Одеса (МФА: [ɔˈd̪ɛsɐ] ( прослухати)) — сучасна українська назва, від 1795 року. Уперше назва Одеса з'явилася 10 (21) січня 1795 року. Назва може бути пов'язана з давньогрецькою колонією Одесо́с (грец. Οδησσός; нині встановлено, що колонія є на місці міста Варна). Наприкінці XVIII століття була мода називати міста грецькими іменами, пов'язана з «Грецьким проєктом» Катерини II (наприклад, Ольвіополь, Севастополь, Сімферополь, Тирасполь тощо).
Коцюбіїв — литовська назва до XVI століття. Наприкінці XIV — початку XV століття північно-західне Причорномор'я перейшло під владу Великого князівства Литовського, це пов'язано з іменем польського шляхтича Кочуби Якушинського. Точна дата появи поселення невідома, а назви в різний час та в різних джерелах відрізняються, наприклад: Кочубїїв, Качубїїв, Качубий, Качибей, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей. Перша письмова згадка про порт Коцюбіїв (in portu … Kaczubyeiow) Великого князівства Литовського і Руського, датується 19 травня 1415 року у польського хроніста Яна Длугоша.
Коджабе́й (крим. Qocabey), Хаджибе́й (з османської: «той, що здійснив хадж»[джерело не вказане 368 днів]) — назва турецької фортеці (відомої з XV століття) до 1795 року. Подальшу назву міста як «Хаджибей» дослідники зустрічають виключно у російських письменних джерелах та, скоріш за все, ця назва є наслідком редукування турецько-кримськотатарських «о» та «а» у російськомовні «а» та «и».
Істріан — ймовірна назва до VI—III століть до н. е.
Місто має багато «народних назв». Поширеною є «Одеса-мама», що має відношення до кримінального світу. Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «Перлина Чорного моря», «Південна Пальміра» (у порівнянні з Пальмірою — містом дивовижної краси; відносно сирійської Пальміри. Одеса насправді розташована північніше, проте, відповідно до російського імперського наративу, «Північна Пальміра» — це Санкт-Петербург), «Південна столиця», «Столиця гумору» тощо.
Символіка
Офіційно затвердженими символами Одеси є герб, великий герб, прапор та гімн, опис і порядок використання яких визначаються положенням міської ради «Про міську символіку». Герб міста становить іспанський щит червоного кольору із зображенням у середині білого якоря з чотирма лапами. Щит, на великому гербі, обрамлено декоративним золотим картушем й увінчано срібною міською короною у вигляді трьох веж. Під вежею розташовано зображення Золотої Зірки міста-героя, ограненої золотом та діамантом. Прапор складається з прямокутного полотнища, поділеного на три прямовисні смуги — червону, білу та жовту. У центральній, білій, смузі посередині розташований герб міста. Остання зміна стягу та гербу була затверджена 29 квітня 2011 року. 25 серпня 2011 року було затверджено «Статут територіальної громади міста Одеси». Згідно з ним, офіційним гімном міста є «Пісня про Одесу» з оперети Ісака Дунаєвського «Біла акація». Фрагмент мелодії грають куранти на будівлі мерії міста на Приморському бульварі. Крім того, від 5 червня 2012 року місто має свій туристичний логотип.
18 листопада 2025 року депутати міської ради ухвалили новий «Статут територіальної громади міста Одеси», згідно якого замість арії Тоні з оперети «Біла акація» гімном міста стала пісня «Край Чорного моря» на музику Модеста Табачникова і слова Семена Кірсанова в перекладі на українську Сергія Осоки.
Географія
Розташування та фізична географія
Одеса розташована на північно-західному узбережжі Чорного моря, на перетині шляхів з Північної та Центральної Європи на Близький Схід та в Азію, у центрі Одеського району однойменної області. Місто перебуває у східноєвропейському часовому поясі. Площа міста сягає 162,42 км². Джерела питної води на території міста нині — це бюветні комплекси, а також централізоване постачання водою Одеси та прилеглих околиць підприємством Інфоксводоканал, що здійснюється з річки Дністер по 40-кілометровому водогону через водозабір у місті Біляївка. Поблизу міста лежать три великих лимани: Куяльницький, Хаджибейський та Сухий.
Місто розташоване на відстані близько 39 км від кордону з Молдовою. Зокрема, саме така відстань між Одесою та пунктом пропуску через державний кордон України «Маяки-Удобне». Одеса розташована у Причорноморській низовині. Середня висота міста над рівнем моря — 50 м. Найвища точка Одеси — Жевахова гора (65 м над рівнем моря), а найнижча — Куяльницький лиман (4,2 м нижче рівня моря).
Клімат
Клімат Одеси помірно-континентальний з рисами субтропічного, з м'якою зимою, відносно затяжною весною, теплим і довгим, нерідко дуже спекотним, літом, а також довгою та теплою осінню. За класифікації Кеппена — вологий континентальний (Dfb), близький до субтропічного (Cfa). Середньорічна температура повітря становить +13,0 °C, найнижча вона у січні (0,7 °C), найвища — в липні (+24,4 °C). В середньому за рік ув Одесі випадає 592 мм атмосферних опадів, найменше — у жовтні, найбільше — в липні. Мінімальна річна кількість опадів (196 мм) спостерігалась у 1921 році, максимальна (765 мм) — у 2004 році. Максимальну добову кількість опадів (103 мм) зафіксовано 8 червня 1926 року. У середньому за рік у місті спостерігається 112 днів з опадами; найменше їх (6) у вересні, найбільше (14) — у грудні. Відносна вологість повітря становить в середньому 76 %, найменша вона в серпні (66 %), найбільша — у грудні (84 %). Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — у грудні. Найбільшу повторюваність в Одесі мають вітри з півночі, найменшу — з південного сходу. Найбільша швидкість вітру спостерігається у січні-лютому, найменша у червні-липні. У січні вона в середньому становить 4,6 м/с, у липні — 3,2 м/с. Найбільше ясних днів спостерігається у серпні, найменше — у грудні. Упродовж року в Одесі спостерігаються різноманітні атмосферні явища: гроза, туман, роса, ожеледиця тощо. Зокрема, туман найчастіше спостерігається у січні-березні, гроза — у червні та липні.
Історія

Стародавні часи
Перші ознаки людей на території сучасної Одеси та її околиць стосуються епохи верхнього палеоліту (58 — 38 століття до нашої ери). У V столітті до н. е. на місці сучасного центру Одеси існувало стародавнє грецьке поселення — «Гавань Істріан». Залишки цієї колонії були знайдені під сучасним Приморським бульваром на глибині 1,5 м, а також на інших вулицях міста. Окрім цього поселення, на території Одеси також налічується близько дванадцяти інших давньогрецьких колоній. Крім інших, на протилежному березі Одеської затоки було поселення «Гавань Ісіякон». Суперництво між мешканцями цих колоній було зумовлене тим, що між ними проходив кордон грецьких міст-колоній Ольвії (на північному сході зі сторони гавані Ісіякон) та Істрії (на півдні зі сторони гавані Істріан). У другій половині IV — початку III століття до н. е. Ольвія вступила в конфлікт із сусідніми грецькими колоніями, Херсонесом та Істрією. Причиною війни стало невдоволення правителями Ольвії сферами впливу в цьому регіоні. На той час гавань Істріан була прикордонним форпостом Істрії, тому через війну це поселення прийшло у запустіння наприкінці IV століття до н. е., а гавань Ісіякон проіснувала ще два століття. Занепад грецьких колоній також був зумовлений вторгненням союзу кочових племен гунів у 375 році нашої ери. Прихід кочовиків на ці землі повністю розорив місцеве населення та перетворив ці землі у Дике Поле, де населення практично не було.
VII—XIV століття
Близько VII століття тут оселилися тиверці — слов'янське плем'я, що жило у лісостеповій зоні між Дністром, Прутом і Дунаєм, на територіях біля Чорного моря. Тиверці і уличі, як вважають сучасні дослідники, були нащадками антів і входили до Антського союзу. Близько VII століття тут оселилися уличі — східнослов'янське плем'я південно-західної групи, що заселяло у VI—IX ст. пониззя Дніпра від р. Росі до Чорного моря у межах розселення антів, нащадками яких вони (як і тиверці) були. Входили до Антського союзу, згодом ці землі увійшли до складу Київської Русі.
Населення

Чисельність
Одеса — центр Одеської агломерації з населенням до 1,5 мільйонів осіб. Станом на 1 січня 2022 року населення Одеси становило 1 010 537 особи. Під час останнього перепису населення, який відбувся 2001 року, населення Одеси становило 1 010 тисяч осіб; під час передостаннього радянського перепису, у 1989 році, — 1 115 тисяч осіб.
Статевий та віковий склад
Щодо статевого складу населення, то згідно з переписом населення 2001 року, у місті проживає 470 353 чоловіків та 539 945 жінок, у відсотках відповідно 46,6 % та 53,4 %. Станом на той же рік діти до 16 років становлять 14,6 %, а пенсіонери, себто чоловіки старше 59 та жінки старше 54 років, становлять 22,5 %, що вказує на старіння населення міста. Відсоток осіб працездатного віку ж становить 63,1 %.
Національний склад
За національним складом, згідно з переписом 2001 року, більшість населення міста становлять українці — 61,6 %, значну частку становлять росіяни — 29 %, а всі інші національності становлять не більше двох відсотків населення: болгари — 1,7 %, євреї — 1,2 %, молдовани — 0,7 %, білоруси — 0,6 %, вірмени — 0,4 % тощо. Порівнюючи з попередніми роками частка євреїв значно скоротилася, у 1926 році — вона становила 36,7 %, а у 1959 році вже 16,2 %, тоді як українців було відповідно 17,6 % та 41,5 %, росіян 39,0 % та 37,1 %.
Національний склад населення за даними перепису 2001 року:
Мовний склад
Наприкінці 1980-х, внаслідок тривалого зросійщення України, в Одесі залишилося лише три повністю українськомовні школи.
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Під час перепису 2001 року українську мову рідною у місті Одесі вказали 47,77 % етнічних українців, 2,06 % етнічних росіян, 5,81 % етнічних болгар, 3,62 % етнічних євреїв, 9,03 % етнічних молдован і 4,55 % етнічних білорусів, тоді як російську мову — 97,77 % етнічних росіян, 52,03 % етнічних українців, 67,57 % етнічних болгар, 92,75 % етнічних євреїв, 59,61 % етнічних молдован і 81,80 % етнічних білорусів. Серед населення, що вказало українську мову рідною, 96,86 % були етнічними українцями, 1,96 % — етнічними росіянами. Серед населення, що вказало російську мову рідною, 43,63 % були етнічними росіянами, 49,55 % — етнічними українцями, 1,38 % — етнічними болгарами, 1,75 % — етнічними євреями, 0,69 % — етнічними молдованами, 0,80 % — етнічними білорусами.
Адміністрація
Устрій
До складу Одеської міської ради входять 64 депутати, що обираються громадою міста строком на 5 років. За результатами місцевих виборів 2015 року, міська рада поділяється на такі депутатські групи та фракції: Довіряй ділам (27 депутатів), Блок Петра Порошенка «Солідарність» (12), Опозиційний блок (7), Українська морська партія Сергія Ківалова (5), Опозиційна платформа — За життя (5) і позафракційні (8). Виконавчу владу в місті очолює міський голова та виконавчий комітет. Останньому підпорядковані 25 департаментів, кожен з яких відповідає за певну сферу міського життя: містобудування, економічну політику, фінансову політику, житлове господарство та інфраструктуру тощо У ході місцевих виборів 2014 року міським головою Одеси було обрано Геннадія Труханова, якого у 2015 році було переобрано на цю ж посаду. Великий політичний вплив в Одесі має Одеська обласна державна адміністрація та, зокрема, її голова. Він, як представник Президента України керує виконавчою владою не тільки на рівні Одеси, а й на території всієї області. 27 листопада 2020 року на цю посаду було призначено Гриневецького Сергія Рафаїловича. Єдиного загальноміського органу судової влади в Одесі немає, натомість існує 4 районних суди, юрисдикції яких розповсюджуються на відповідні адміністративні райони міста.
Адміністративний поділ
Адміністративно Одеса поділяється на 4 райони: історичний центр та схід — Приморський район, південь — Київський район, захід — Хаджибейський район та північ — Пересипський район. До 1 січня 2003 року в Одесі, окрім сучасних адміністративних районів, існували ще чотири: Жовтневий (до 14.11.1961 — Сталінський), Іллічівський, Ленінський та Центральний (до 21.05.1958 — Ворошиловський). До 13 червня 1958 року існував Воднотранспортний район, який увійшов до складу Сталінського та Центрального районів). До того ж, серед мешканців міста чимало хто вживає історичні назви місцевостей Одеси: 1-а Застава, 2-а Застава, Аркадія, Більшовик, Ближні Млини, Бугаївка, Великий Фонтан, Відрада, Дальні Млини, Дерибасівка, Крива Балка, Куяльник, Преображенське (Ленселище), Лиманчик, Лузанівка, Люстдорф, Малий Фонтан, Молдаванка, Пересип, Сахалінчик, Селище Котовського, Селище Таїрова, Середній Фонтан, Слобідка, Суднобудівельник, Черемушки, Чубаївка. Деякі з цих місцевостей нині використовуються у назвах вулиць.
Економіка та промисловість
Одеса — один з головних економічних центрів України, що поєднує в собі найбільший морський порт, розвинену промисловість, курортно-рекреаційний комплекс, транспортну, фінансову та соціальну інфраструктуру. Основними господарськими функціями, які виконує Одеса на рівні міжнародного поділу праці, є транспортна та зовнішньоторговельна. Місто є єдиним повністю сформованим в українському Причорномор'ї місцевим територіально-виробничим комплексом. Місто забезпечене висококваліфікованою робочою силою, що володіє іноземними мовами. Це дозволяє розвивати в Одесі бізнес з високими стандартами та вимогами до трудових ресурсів. Станом на 1 жовтня 2013 року в економіку Одеси було інвестовано 756,2 мільйона доларів США, що становить 44,7 % від загального обсягу інвестицій в Одеську область. Загальний обсяг доходів міського бюджету Одеси, станом на 2013 рік, встановлено у розмірі ₴2 632 408. У серпні 2013 року середня заробітна плата по місту становила ₴3381. 1 жовтня 2014 року зареєстроване безробіття становило 0,46 %.
Розвинена мережа автодоріг, розташування міста поблизу річок Дністер, Південний Буг; також великі морські порти Одеса, Чорноморськ та Південне — у поєднанні з міжнародним аеропортом «Одеса» та залізницею створюють сприятливі умови для приймання, обробки, зберігання і транспортування вантажів, а також обробки потужних пасажиропотоків. Тут працюють понад 460 спільних підприємств з іноземним капіталом. Загальний обсяг реалізованої продукції містом становив: за 2008 рік — ₴15,6 мільярда, за 2010 рік — ₴14,6 мільярда. Нині беззаперечними лідерами у своїх галузях промисловості є такі підприємства: «Нафтопереробний завод», Стальканат, Телекарт-Прилад тощо, Одеський машинобудівний завод.
Міжнародна співпраця

Ще з часів Української Народної Республіки Одеса стала одним з центрів міжнародної співпраці України. На початку XX століття у місті налічувалося три генеральних консульства: Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, Австро-Угорської та Німецької імперій, а також консульства Сполучених Штатів Америки, Королівства Іспанії та Третьої французької республіки.
Нині в Одесі налічується 22 міста-побратими та 12 міст-партнерів.
На честь деяких із міст-побратимів названо навіть вулиці «Південної столиці», зокрема, вулиці Балтиморська, Варненська, Генуезька, Марсельська, Сегедська, Ліверпульський провулок тощо. Водночас, в угорському місті Сегед на честь Одеси названо мікрорайон.
Також у місті налічується вісім генеральних консульств:
Окрім того, у місті працюють консульства
Польський та Французький культурні центри та
Місія Європейського Союзу з прикордонної допомоги Молдові та Україні
22 травня 2012 року у місті також було відкрито перший ув Україні дипломатичний клуб, що має допомогти дипломатам та представника інших країн, що живуть в Одесі, проводити зустрічі та вирішувати найважливіші політичні та дипломатичні питання.
Також Одеса є членом організацій: «Eurocities» та «League of Historical Cities».
Інфраструктура

Комунальне господарство
Міським монополістом із послуг водопостачання та водовідведення є комунальне підприємство «Інфоксводоканал», що у грудні 2003 року міською владою було передано в оренду на 49 років іншому підприємству — ООО «Інфокс». Вода для Одеси передається із річки Дністер, що є за 41 км від міста, міські водогінні мережі мають довжину 1,3 тисячі км. Вуличне освітлення здійснюється в Одесі комунальним підприємством «Одесміськсвітло». Постачання електроенергії міським споживачам здійснює АТ «Одесаобленерго» — найбільша енергопостачальна компанія на півдні України. Постачання теплової енергії здійснюють комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси». А постачанням газу до осель жителів міста займається ПАТ «Одесагаз». Вивіз сміття здійснюється трьома компаніями: «Экоград», «Эко-Ренессанс» та «Союз».
Сфера послуг
Станом на 1 лютого 2014 року в Одесі налічується 1 п'ятизірковий, 15 чотиризіркових, 7 тризіркових та 51 інших готелів. У місті велика кількість ресторацій. Станом на 2010 рік в Одесі наявні 648 об'єктів ресторанного бізнесу: ресторанів, кав'ярень, барів тощо. Найвідоміші з них: кафе «Fanconi 1872», «Печескаго», ресторани «Бульваръ», «Кав'ярня-книгарня» тощо. Також представлені такі мережі харчування: McDonald's, Пузата хата, Піца Челентано тощо.
У місті розвинена інфраструктура роздрібної торгівлі. Мережа роздрібної торгівлі становить 14 670 об'єктів. У місті присутні як деякі європейські, так і багато національних мереж супермаркетів; велику популярність мають мережі: «Auchan», «METRO», «Сільпо», «Таврія В», «Фуршет». Найвідоміші міські базари — «Ринок Привоз», «Новий ринок».
У місті розвинена соціальна інфраструктура. Діє 10 театрів, 9 кінотеатрів. У місті функціюють 126 загальноосвітніх навчальних закладів комунальної власності. До послуг жителів близько 1,5 тисячі спортивних споруд: тенісні корти, футбольні поля, спортивні зали, басейни, тири тощо. В Одесі знаходиться 168 АЗС. Як українські, так й іноземні банки мають у місті близько 267 відділень та 585 банкоматів. Міська система охорони здоров'я представлена 61 лікувально-профілактичним закладом.
Природоохоронні території та об'єкти
Серед природоохоронних об'єктів загальнодержавного значення в місті розташовані Одеські катакомби, Одеський ботанічний сад та Одеський зоопарк. Серед об'єктів місцевого значення — 33 ботанічні пам'ятки природи та 13 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.
Освіта і наука

Станом на 2011 рік охоплення дошкільною освітою становить 70 % серед усіх дітей (минулого року — 60 %). Зокрема, серед дітей 5-річного віку ця цифра становить майже 100 % (минулого року — 89 %). За тими ж даними, станом на 2010 рік, у місті працюють 152 дошкільних закладів, де навчаються 26 247 дітей. Однак, місць у дитячих садках Одеси на усіх охочих не вистачає, через що батькам доводиться ставати у чергу для того, щоб їх дитина отримала освіту. Одеса — великий центр вищої освіти й академічної та галузевої науки.
У місті діють 136 середні навчальні заклади, 25 ЗВО I-II рівнів акредитації та 19 ЗВО III—IV рівнів акредитації, 11 з них мають статус національних. У всіх ЗВО навчаються близько 130 тисяч студентів. Серед найвідоміших ЗВО міста є Одеський національний університет імені І. І. Мечникова та Одеський національний політехнічний університет, кожний з яких охоплює багато спеціальностей та працює у сферах гуманітарних та технічних наук відповідно. Одним із провідних закладів вищої освіти України в галузі юриспруденції є Національний університет «Одеська юридична академія». У 2019 році у рейтингу ТОП-200 вишів України було представлено 15 одеських вишів з дев'ятнадцяти.
Найвизначнішими академічними інститутами Одеси є Фізико-хімічний інститут імені О. В. Богатського НАН України та Інститут морської біології. Серед інших наукових установ міста слід також відзначити: Одеський археологічний музей відділення гідроакустики севастопольського Морського Гідрофізичного інституту; радіоастрономічну обсерваторію «Уран-4» Радіоастрономічного інституту тощо. Також у місті та на його околицях існує багато науково-дослідних, проєктно-конструкторських інститутів та інші організації, що працюють у різних галузях науки. Серед відомих науковців, що працювали, народилися або вчилися в Одесі багато видатних постатей: Ераст Андрієвський, Олександр Богомолець, Микола Гамалія, Георгій Гамов, Валентин Глушко, Микола Зелінський, Дмитро Знойко, Петро Каришковський, Сергій Корольов, Олександр Ляпунов, Леонід Мандельштам, Петре Мелікішвілі, Дмитро Менделєєв, Ілля Мечников, Микола Пирогов, Іван Сєченов, Василь Таїров, Ігор Тамм, Костянтин Ушинський, Володимир Філатов тощо.
Засоби масової інформації
FM-радіостанції
Міжнародне мовлення здійснюють радіостанції: «Sfera Music» та «Шансон Плюс».
Культура
Одеса у мистецтві
Тема «Південної Пальміри», як називають Одесу, неодноразово потрапляла до робіт різних митців — письменників, художників, архітекторів, музикантів тощо. Так перший вірш про Одесу з однойменною назвою було опубліковано 1806 року у петербурзькому журналі «Ліцей». Його автором став невідомий, що підписався як «П. Ф. Б.».
Дія німого художнього фільму Сергія Ейзенштейна «Броненосець „Потьомкін“» (Мосфільм, 1925), який неодноразово в різні роки визнавався найкращим або одним з найкращих фільмів усіх часів і народів за підсумками опитувань критиків, кінорежисерів і публіки, розгортається в Одесі у червні 1905 року, коли на броненосці «Князь Потьомкін Таврійський» команда підняла повстання. Знаменита сцена розстрілу на Потьомкінських сходах стала класикою світового кінематографу. 11 липня 2015 року на Потьомкінських сходах відбулося урочисте відкриття пам'ятного знака Європейської Кіноакадемії (англ. European Film Academy, EFA). Цей знак закріплює за Потьомкінськими сходами звання «Скарб європейської кінокультури» (англ. Treasure of European Film Culture). У пресрелізі Європейської Кіноакадемії зазначено, що «Потьомкінські сходи, безсумнівно, одне з найвідоміших історичних місць у світі кіно». Такі знаки встановлені раніше в чотирьох місцях: в Ліоні (Франція) на будинку, де народилися брати Люм'єр; науково-методичному кабінеті-музеї Сергія Ейзенштейна в Москві; Центрі Бергмана на Форйо (Швеція) і Світі Тоніно Гуерра в Пеннабіллі (Італія).
Одеські пейзажі стали провідною темою в роботах українського живописця Володимира Литвиненка.
Місто Одеса описане у низці романів і повістей, написаних різними мовами.
Відомі особи

Борис Барський — актор, поет, учасник комік-трупи «Маски». Народний артист України.
Борис Бурда — гравець інтелектуальних ігор («Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг»), телеведучий, журналіст.
Борис Нечерда — український поет-шістдесятник.
Валерій Залужний — український військовослужбовець, генерал, Головнокомандувач Збройних сил України.
Віра Холодна — видатна українська кіноакторка епохи німого кіно.
Володимир Жаботинський — єврейський письменник і публіцист, один із лідерів сіоністського руху; співзасновник держави Ізраїль та її збройних сил.
Всеволод Змієнко — генерал-хорунжий Армії УНР. Визначний військовий діяч Армії УНР, один з організаторів військової спецслужби Державного Центру УНР в екзилі. Під час перебування в еміграції у Польщі працював у Генеральному штабі Армії УНР, упродовж 1928—1936 років очолював підрозділи розвідки і контррозвідки.
Георгій Делієв — актор, режисер, художній керівник театру «Маски-шоу». Народний артист України.
Данило Заболотний — український мікробіолог, епідеміолог, Президент ВУАН, засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві.
Зельман Ваксман — американський біохімік, лауреат Нобелівської премії з фізіології й медицини.
Ігор Бєланов — український радянський футболіст, нападник, лауреат «Золотого м'яча» 1986 року, віцечемпіон Європи-1988, володар Кубка кубків-1986.
Ілля Мечников — український, російський науковець, один з основоположників порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології і мікробіології.
Ісак Бабель — російський письменник українського єврейського походження.
Кирило Буданов — український військовик, генерал-майор начальник Головного управління розвідки МОУ під час російсько-української війни.
Марко Безручко — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, творець і один із командирів так званого «Дива на Віслі» — військової операції з відбиття наступу російсько-більшовицьких окупантів під Варшавою, яка врятувала незалежність Польщі в 1920 році.
Релігія

Християнство
Сьогодні місто є центром Одеської єпархії Православної церкви України, єпархії УПЦ МП (РПЦ в Україні), екзархату УГКЦ, дієцезії Римо-католицької церкви, а також громада Вірменської апостольської церкви. Крім того, у місті діють громади Баптистів, Адвентистів, Свідків Єгови.
Православна церква
Серед найвідоміших культових споруд православної церкви є:
Спасо-Преображенський кафедральний Собор;
Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир;
Свято-Успенський патріарший чоловічий монастир;
Свято-Троїцький собор, православний храм, побудований грецькою громадою міста;
Храм Ікони Пресвятої Богородиці Всіх Скорботних Радість.
Католицька церква
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії
Катедральний храм святого Апостола Андрія Первозванного УГКЦ
Протестантизм
Перша Одеська Церква Євангельських Християн-Баптистів (Баптизм)
Іслам
Мечеть Аль-Салам має всі шанси з часом стати пам'яткою архітектури. Будівлю збудовано в мавританському стилі у 2001 році на кошти українського бізнесмена сирійського походження Ківана Аднана. 2018 року Ківан Аднаном було збудовано другу мечеть під назвою «Східний культурний центр імені Ахмеда Сулеймана Ківана».
Також громадою Духовного управління мусульман України будується нова Одеська соборна мечеть.
У місті Одеса проживає декілька тисяч мусульман. Серед них турки, азербайджанці, араби, сирійці, кримські татари, пуштуни, узбеки, пакистанці, українці, що прийняли Іслам.
Юдаїзм
Бродська синагога, також Синагога Ор Самеах — одна з найдавніших дієвих синагог України.
Цвинтарі
В Одесі є близько 34 некрополів, але відкритим для поховань є лише п'ять з них. Найвідомішим є Другий Християнський цвинтар, де поховано багато відомих людей. За радянської влади було знищено більшість одеських кладовищ, зокрема культових, як Перший Християнський цвинтар, Перше Єврейське кладовище та інших, де було поховано найвизначніших жителів міста за минулих часів.
Архітектура та пам'ятки

Від захоплення цих земель Російською імперією Одеса активно розвивалася не тільки економічно, але й у містобудуванні. Зокрема, перший план міста було розроблено ще наприкінці XVIII століття відомим інженером Францом де Волланом. План міста, розроблений Волланом, передбачав заснування центральної частини міста з чіткою системою вулиць і кварталами з однаковою довжиною й шириною. З першої половини XIX століття в Одесі почалося масова забудова. У XIX столітті місто пережило кілька архітектурних етапів, що відзначалися різними стилями. Зокрема, класицизмом (Спасо-Преображенський Кафедральний Собор, Рішельєвський ліцей, Свято-Троїцький Собор, Циркульний корпус тощо, архітектори — Франческо Боффо, Олександр Дігбі, Тома де Томон, Джованні та Франсіско Фраполлі, Франсуа Шаль), ампіром (Стара біржа, Воронцовський палац, пам'ятник Дюку де Рішельє, будинок Маразлі, Потьомкінські сходи, Успенський собор Святоуспенського монастиря, Будинок Фелікса де Рібаса, Сабанські казарми тощо, архітектори — Каетано Даллаква, Джорджо Торрічеллі, Никифор Черкунов, Вільгельм Шмідт), палладіанством (Пале-Рояль, будинки на Театральній площі, будинок Археологічного музею), неоготикою (палац Бжозовського, Бродська синагога, Нова біржа, дача Маразлі, Кірха, Головна одеська синагога, церква Петра і Павла (зруйнована), архітектори — Олександр Бернардацці, Франц Боффо, Фелікс Ґонсьоровський, Йосип Колович, Адольф Мінкус, Франц Моранді, Микола Толвінський) тощо.
На зовнішньому вигляді міста великий вплив позначив клімат. Зокрема це стосується широкого застосування у виді будівельного матеріалу вапнякового каменя, черепашнику. Він допомагав жителям від пекучої спеки, також для цього застосовували при будуванні портики, лоджії, криті галереї тощо. Наприкінці століття популярним стало змішання різних стилів, а також необароко, модерн тощо, що зобразилися у Пасажі, готелях «Імперіал» та «Велика Московська», будинках Руссова та Блюмберга, будівлі Оперного театру, будівлі одеської синагоги тощо.
Спорт
Найпопулярнішим командним видом спорту в Одесі є футбол. Найпопулярніший одеський футбольний клуб «Чорноморець» неодноразово здобував спортивні трофеї як у СРСР, так і в Україні, а також брав участь у міжнародних змаганнях найвищого ґатунку. Окрім того, «Чорноморець» став спортивним символом міста. Також слід відзначити аматорський футбольний клуб «Рішельє», що є дійсним рекордсменом чемпіонату України серед ветеранів. Історія футболу в Одесі починається з 1884 року, коли членами міського атлетичного клубу, вихідцями з Великої Британії було побудоване перше в місті закрите футбольне поле, яке розташовувалось навпроти сучасної кіностудії на Французькому бульварі. Крім ОБАКу варто відзначити й такі спортивні клуби: Местран, Спортінг-Клуб, Шереметьєвський гурток спорту, єврейський спортивний клуб «Маккабі» тощо. Уже в 1910 в Одесі була заснована футбольна ліга, яка входила до Всеросійського футбольного союзу. У також популярному виді спорту, баскетболі, місто також має свого вагомого представника в українському чемпіонаті — БК «Одеса», що неодноразово привозив до рідного міста золоті медалі. У жіночому волейболі в Одесі відомий клуб «Джинестра», у рядах якого багато років волейбольні професіоналки беруть участь у змаганнях найвищого рівня.
Головною спортивною спорудою Одеси є стадіон «Чорноморець», що вміщає 34 164 глядачів. Крім того, у місті функціонують стадіони «Спартак», «СКА» тощо.
Також у місті існує іподром, що є найстарішим в Україні. На ньому, окрім кінно-спортивних змагань, також проводилися перші польоти літаків у Російській імперії: льотчики Михайло Єфімов (21 березня 1910 року) та Сергій Уточкін (13 квітня 1910 року). Причорноморське місто також неодноразово дарувало країнам різних епох чудових спортсменів у найрізноманітніших видах спорту. Серед них багато олімпійських чемпіонів України та СРСР. Зокрема — Геннадій Авдєєнко, Микола Авілов, Оксана Баюл, Тетяна Гуцу, Яків Железняк, Євген Лапинський, Микола Мільчев, Віктор Михальчук, Надія Мушта-Олізаренко, Маргарита Ніколаєва, Віктор Петренко, Сергій Петренко, Едуард Сибіряков, Юлія Рябчинська, Юрій Чебан, Ольга Шкурнова. Серед інших:
Туризм

Основна характеристика
Одеський клімат вирізняється м'якістю та великою кількістю сонячних днів. Улітку, завдяки бризам, навіть у спекотні дні тут комфортніше, ніж у прилеглих степах. Лікувальні грязі лиманів та мінеральні джерела приваблюють до Одеси багато охочих відпочити. Курортна зона Одеси простягнута на десятки кілометрів уздовж берега та лиманів і є однією з найстаріших та найпопулярніших у країні. Популярність має Куяльницький лиман — унікальна природна лабораторія з лікувальною солоною водою та муловими грязями. Куяльник є одним з найстаріших грязьових курортів у країні. У місті безліч різноманітних місць відпочинку: боулінг-клуби, картинги, роликодроми, ковзанки, цирк, зоопарк, яхт-клуби тощо. Одеса має значний туристичний потенціал та передумовами для його розвитку. Уздовж всього узбережжя Одеси розташувалися пляжі: Лузанівка, Ланжерон, Відрада, Дельфін, Аркадія, група пляжів Великого Фонтану, Люстдорфу, а також безліч пляжів-санаторіїв та будинків відпочинку. На пляжі «Ланжерон» працює найбільший у країні дельфінарій. У 2021 році на узбережжі моря, неподалік від пляжу «Дельфін», відкритий перший та єдиний інклюзивний пляж «БЕЗМЕЖ», інфраструктура якого передбачає умови доступності для осіб з обмеженими можливостями.
Готелі та санаторії
Одеса відома своїми санаторіями, курортами, пансіонатами тощо. Здебільшого такі заклади є в колись малозаселених приморських місцевостях, як Малий, Середній та Великий Фонтани, Аркадія та Люстдорф. Серед відомих санаторіїв можна відзначити такі заклади: санаторій імені Горького, «Одеський», «Одеса», «Біла акація», «Червоні зорі», «Магнолія», імені Чкалова та «Лермонтовський». Серед відомих курортів, що існують у місті або біля нього треба відзначити курорти, що розташовані у селищах Затока, Сергіївка та Чорноморське, у селах Грибівка та Кароліно-Бугаз, а також курорт «Куяльник», що є біля однойменного лиману. В Одесі багато готелів. Станом на 1 лютого 2014 року в Одесі налічується 1 п'ятизірковий, 15 чотиризіркових, 7 тризіркових та 51 інший готель. Деякі з них мають столітню історію. Там зупинялися такі відомі особистості, як Роберт Луїс Стівенсон, Іван Айвазовський, Анрі Барбюс, Жорж Сіменон. Серед таких готелів можна відзначити «Бристоль», «Велика Московська», «Імперіал», «Лондонський» тощо. Серед готелів, що були засновані нещодавно, можна насамперед відзначити: «Лондон», «Моцарт», «Одеса» тощо.
Інше
Визнання
1 травня 1945 року місту було надано звання «Міста-героя».
1998 року Одеса стала першим містом серед країн колишнього Радянського Союзу, яке отримало нагороду «Прапор Честі Ради Європи». Вона вручається тим містам, що «поширюють європейську ідеологію». Але тільки 28 грудня 2006 року нагороду було передано місцевій владі.
2009 року Одеса отримала іншу нагороду Ради Європи — «Таблиця Ради Європи», що є другою за важливістю нагородою цієї організації.
У лютому 2010 року Аналітично-дослідницький центр «Інститут міста» назвав Одесу найкращим українським містом за якістю життя населення.
Того ж року, журнал «fDi Magazine» у рейтингу найбільш привабливих європейських міст визнав Одесу четвертою. Обігнали українське місто лише представники ЄС — Амстердам, Рига та Вільнюс.
2011 року за версією журналу «Фокус», Одеса посіла перше місце у рейтингу українських міст за рівнем життя.
2024 року, за рейтингом numbeo, найбільшої в світі бази даних користувачів про міста та країни по всьому світу, Одеса стала лідером за рівнем злочинності в Східній Європі.
Див. також
Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)
Посилання
Одеса // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1189-1190. — 1000 екз.
Одесса // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Українська ідентичність Одеси. Ukraїner. 18 січня 2023. Архів оригіналу за 15 липня 2026.
Сапожников И. В.Лафитт-Клаве в Хаджибее в 1784 году
«Одеса в кишені»: створений новий мобільний гід по Одесі
Одеса 24 Слідкуйте за актуальними новинами на нашому сайті та соціальних мережах.
Джерела та література
Література
Odessa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 377. (пол.)
Одесса // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Стара Одеса: архітектура Причорномор'я / Одес. держ. худож. музей. — Одеса: Вид. Одес. держ. худож. музею, 1927. — 55 с., 48 с. іл.
Саркисьян К., Ставницер М. Улицы рассказывают: Очерки. — 6-е, испр. и доп. — Одесса : Маяк, 1979. — 263 с.(рос.)
Болдирєв О. В. Одесі — 600: Іст. нарис. — Одеса : Юг, 1994. — 72 с.
Сапожников И. В., Сапожникова Г. В. Запорожские и черноморские казаки в Хаджибее и Одессе (1770—1820-е годы). — Одесса, 1998. — 272 с.(рос.)
Герлігі П.. Одеса: Історія міста, 1794—1914. — Київ : Критика, 1999. — ISBN 966-7679-04-7.
Литвиненко Л. Одеса літературна // «День». — 2003. — Вип. № 133 (2 серпня).
Відродження Одеси: Архітектура повоєнного десятиріччя / Тимофієнко В. І. ІПСМ АМУ. — К.: Музична Україна, 2006. — 484 с.: іл.
Історико-містобудівні дослідження Одеси / В. І. Тимофієнко, В. В. Вечерський, О. М. Сердюк, Т. А. Бобровський ; за ред. В. Вечерського ; М-во культури і туризму України, Держ. служба з питань нац. культ. спадщини, Н.-д. ін-т пам'яткоохорон. дослідж. − К. : Фенікс, 2008. − 156 с. : іл., карти. − Бібліогр. : с. 132−155 (485 назв). − ISBN 978-966-651-648-3.
Орловський О. С. Аналітичний звіт за результатами громадського моніторингу дій органів місцевого самоврядування міста Одеси. — Одеса : ХОББІТ ПЛЮС, 2009.
Семенов В. Є., Ткачук Л. І., Лепьошкін О. В. Стан навколишнього природного середовища в Одеській області / Гаврилова Т.О., Борейко А.О. — Одеса, 2009. — 68 с.
Бондаренко Н. І., Вовк Л. В., Горбатюк А. І., Закіпна Г. В., Красножон А. В., Мельниченко Л. О., Розенберг Р. М., Суворова Н. А., Тарасенко О. А., Яворська О. Л. Одесознавство. Навчальний посібник. — Одеса, 2010. — 384 с.
Kaynak: Wikipedia – Одеса · CC BY-SA 4.0
Tarih
Kent, Yaş Antlaşması'yla (1792) Rusya'ya bağlanan Tatar yerleşimi olan Hacıbey'in bulunduğu yere kuruldu. Ruslar, 1794'te inşa etmeye başladıkları deniz üssü ve limanın çevresinde gelişen bu yeni şehre 1795'te, Milet kolonisi Odessos'un (günümüzde Varna) anısına, Odessa adını verdiler.
1803'ten 1814'e kadar dük Armand de Richelieu'nün yönetimdeki şehir, 1805'te Yeni Rusya'nın yönetim merkezi olarak hızla gelişti. 1865'te bir Odessa Üniversitesi'nin kurulmasından sonra nüfusu artmaya devam eden şehir, 19. yüzyıl sonunda, Rus İmparatorluğu'nun ikinci büyük liman kenti haline geldi.
Şehir tarihindeki en önemli olaylardan biri ise, günümüzde en çok Sergei Eisenstein'ın Potemkin Zırhlısı (1925) filmi sayesinde hatırlanan 1905 yılında şehir limanında demirlenen Potemkin zırhlısında meydana gelen ayaklanmadır. Potemkin Zırhlısı Ayaklanması olarak bilinen bu olayda, Rusya'nın Karadeniz filosuna bağlı savaş gemisi Potemkin'de dayanılmaz yaşama şartlarından bezmiş mürettebatın Çar rejimine bağlı subaylara karşı başlattıkları ayaklanmanın sonunda gemiyi ele geçirmişlerdir.
Dünya Savaşları
Birinci Dünya Savaşı başlangıcında 400.000'e ulaşan nüfusun içinde, kalabalık bir Yahudi topluluğuna ev sahipliği yapmaktaydı. 1914'te şehir nüfusunun %34'ü veya 165.000 kişi, Yahudi'ydi. Yahudi nüfusu, Odessa pogramlarıyla hızlı bir şekilde azaldı.
1918-1919'da büyük bir Bolşevik ayaklanmasının patlak verdiği Odessa, sırasıyla Avusturyalılar ve sonra da Komünizm tehditine karşı birleşen Yunan ve Polonya ordularının askerlerle güçlendirilmiş Fransız Ordusu tarafından işgal edildi (18 Aralık 1918-22 Nisan 1919).
İkinci Dünya Savaşı'na gelindiğinde ise, Rundstedt tarafından yönetilen Alman-Rumen güçleri tarafından 16 Ekim 1941'de ele geçirilen şehir, 10 Nisan 1944'te Sovyet komutanı Malinovskiy tarafından geri alındı. Kızıl Ordu'nun Odessa'yı "kurtarması" şerefine kent Kahraman Şehir ilan edilmiş, kent savunmasında savaşan askerlere Odessa Savunması Madalyası taltif edilmiştir.
Coğrafya
Odessa, güneybatı Ukrayna'da Dinyester'in ağzının yaklaşık 31 km. kuzeyinde ve Kiev'in yaklaşık 443 km. güneyindedir. Şehir, Karadeniz kıyısının sığ bir girintisi olan Odessa Körfezi'nde yer alır.
Nüfus
Karadeniz havzasının, Samsun'dan sonra en büyük şehridir. Odessa'nın 2021 yılı itibarıyla nüfusu 1.015.826'dır.
Konsolosluk

1923 yılında kurulan Türkiye Cumhuriyeti'nin ilk açtığı baş konsolosluklardan biri Odessa olmuştur ve bu şehirde 1936 tarihine kadar hizmet vermiştir. Yaklaşan 2. Dünya Savaşı nedeniyle konsolosluk boşaltılmıştır. Mülkü, Türkiye Cumhuriyeti'ne ait olan bina hâlen Fransuzki Bulvarı'ndadır.
Kardeş şehirler
Odessa'nın kardeş şehirleri, 2020 yılı itibarıyla aşağıda listelenmiştir.
"İşbirliği" şehirleri
Odessa, aynı zamanda aşağıda şehirlerle işbirliği antlaşması vardır.
Kaynak: Wikipedia – Odessa · CC BY-SA 4.0
Name
Ukrainian: Одеса, romanized: Odesa [oˈdɛsɐ]
Russian: Одесса, romanized: Odessa [ɐˈdʲes(ː)ə, ɐˈdɛs(ː)ə]
Odesa is sometimes called the Pearl by the Sea, the Southern Capital, or Southern Palmyra, as well as Odesa-mama.
In 1795 the city was named Odessa in accordance with the Greek Plan of Empress Catherine II. Catherine's Secretary of State Adrian Gribovsky claimed in his memoirs that the name was his suggestion. Some expressed doubts about this claim, while others noted the reputation of Gribovsky as an honest and modest man. Odesa is located between the ancient Greek cities of Tyras and Olbia and it was named using a Slavic feminine form for the ancient Greek city of Odessos (Ancient Greek: Ὀδησσός; in Roman times, Odessus). This refers to the second ancient Odessos, founded between the end of the 5th and beginning of the 4th centuries BC (the first one, identified with modern Varna in Bulgaria, is the older of the two, founded c. 610 BC). The exact location of this ancient Odessos is unknown, but modern efforts have attempted to localize it 40 km northeast of Odesa, near the village of Koshary, Odesa Oblast., near the Tylihul Estuary.
Odessa, the transliteration of the name from Russian, was the traditional English spelling of the city's name favoured before Ukraine's independence in 1991 (similar to the spelling of Kiev versus Kyiv). It remained the predominant spelling until the mid-2010s, when international usage began to adopt the official transliteration Odesa as endorsed by the Ukrainian government.
Odesa became the internationally standardized Latin-alphabet transliteration of the Ukrainian name according to the Ukrainian National romanization system, which was adopted for official use by Ukraine's cabinet in 2010, approved by the UN Group of Experts on Geographical Names in 2012, and adopted by the BGN/PCGN in 2019. This spelling appears in Encyclopædia Britannica and in dictionaries as the spelling for the Ukrainian city. The spelling Odesa has also been adopted as the Library of Congress Name Authority Heading. As noted by the Christian Science Monitor, many in the English-language media outlets historically spelled the city Odessa, even after changing the spelling of Kiev to Kyiv, but since the beginning of Russia's 2022 invasion of Ukraine more outlets and style guides have been shifting away from Russian transliterations.
History
![The remains of an ancient Greek settlement (under the glass roof) on Prymorskyi Boulevard in Odesa[36]](https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c1/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%BD%D0%B0_%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B5.jpg/500px-%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%BD%D0%B0_%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B5.jpg)
Early history
Odesa was the site of a large Greek settlement no later than the middle of the 6th century BC (a necropolis from the 5th–3rd centuries BC has long been known in this area). Some scholars believe it to have been a trade settlement established by the Greek city of Histria. Whether the Bay of Odesa is the ancient "Port of the Histrians" cannot yet be considered a settled question based on the available evidence. Archaeological artifacts confirm extensive links between the Odesa area and the eastern Mediterranean.
In the Middle Ages successive rulers of the Odesa region included various nomadic tribes (Petchenegs, Cumans), the Golden Horde, the Crimean Khanate, the Grand Duchy of Lithuania, and the Ottoman Empire. Yedisan Crimean Tatars traded there in the 14th century.
Since the middle of the 13th century the city's territory belonged to the Golden Horde domain. On Italian navigational maps of 14th century on the place of Odesa is indicated the castle of Ginestra, at the time the center of a Gazarian colony of the Republic of Genoa. During the reign of Khan Hacı I Giray of Crimea (1441–1466), the Khanate was endangered by the Golden Horde and the Ottoman Turks and, in search of allies, the khan agreed to cede the area to Lithuania. The site of present-day Odesa was then a fortress known as Khadjibey (named for Hacı I Giray, and also spelled Kocibey in English, Hacıbey or Hocabey in Turkish, and Hacıbey in Crimean Tatar). Khadjibey was first mentioned in 1415 in Polish chronicles by Jan Długosz, when a ship with grain sailed from there to Constantinople. By the middle of the 15th century, the settlement was depopulated.
Ottoman conquest
Khadjibey came under direct control of the Ottoman Empire after 1529. In the mid-18th century, the Ottomans rebuilt the fortress at Khadjibey (also known as Hocabey), which was named Yeni Dünya (literally "New World").
Geography
Location
Odesa is located in the Black Sea Lowland in Southern Ukraine which being part of the greater Eastern European Plain gradually slopes towards the Black Sea and the Sea of Azov. The city lies on the northwestern coast of the Black Sea along the southwestern shore of the Gulf of Odesa, approximately 31 km (19 mi) north of the estuary of the Dniester river and some 443 km (275 mi) south of the Ukrainian capital Kyiv. The international border between Ukraine and the Republic of Moldova lies some 40 km (25 mi) west of the city.
The city is situated on terraced hills overlooking a small harbor. The average elevation at which the city is located is around 50 metres (160 feet). The maximum is 65 metres (213 feet) and minimum (on the coast) amounts to 4.2 metres (13.8 feet) above sea level. There are three large estuaries near the city: Kuialnyk, Khadzhibey and Sukhyi.
The city currently covers a territory of 162.42 km2 (63 sq mi). The population density for which is around 6,139 persons/km2. Sources of running water in the city include the Dniester River, from which water is taken and then purified at a processing plant just outside the city. Being located in the south of Ukraine, the topography of the area surrounding the city is typically flat and there are no large mountains or hills for many kilometres around. Flora is of the deciduous variety and Odesa is known for its tree-lined avenues which, in the late 19th and early 20th centuries, made the city a favourite year-round retreat for the Russian aristocracy.
The city's location on the coast of the Black Sea has also helped to create a booming tourist industry in Odesa. The city's Arkadia beach has long been a favourite place for relaxation, both for the city's inhabitants and its visitors. This is a large sandy beach which is located to the south of the city centre. Odesa's many sandy beaches are considered to be quite unique in Ukraine, as the country's southern coast (particularly in the Crimea) tends to be a location in which the formation of stoney and pebble beaches has proliferated.
Demographics

Historical ethnic and national composition
Odesa Oblast is also home to many nationalities and minority ethnic groups, including Albanians, Armenians, Azeris, Crimean Tatars, Bulgarians, Georgians, Greeks, Jews, Poles, Roma, Romanians, Turks, among others. Up until the early 1940s the city had a large Jewish population. As the result of mass deportation to extermination camps during the Second World War, the city's Jewish population declined considerably. Since the 1970s, the majority of the remaining Jewish population emigrated to Israel and other countries, shrinking the Jewish community. Through most of the 19th century and until the mid-20th century, the largest ethnic group in Odesa was Russians, with the second largest ethnic group being Jews.
Italians trace their presence in what later would become Odessa to as early as 1200, when Genoese "Ginestra" trade ships anchored there. In 1797 there were about 800 Italians in Odesa, equal to 10% of the total population. For more than a century the Italians of Odesa greatly influenced the culture, art, industry, society, architecture, politics and economy of the city. Among the works created by the Italians of Odesa there were the Potemkin Stairs and the Odesa Opera and Ballet Theater. At the beginning of the 19th century the Italian language became the second official language in Odesa, after Russian. Until the 1870s, Odesa's Italian population grew steadily. From the following decade this growth stopped, and the decline of the Italian community in Odesa began. The reason was mainly one, namely the gradual integration into the Slavic population of Odesa, i.e. Russians and Ukrainians. Surnames began to be Russianized and Ukrainianized. The revolution of 1917 sent many of them to Italy, or to other cities in Europe. In Soviet times, only a few dozen Italians remained in Odesa, most of whom no longer knew their own language. Over time they merged with the local population, losing the ethnic connotations of origin. They disappeared completely by World War II.
Government and administrative divisions

Odesa is the administrative centre of Odesa Raion and Odesa Oblast, and it is the only constituent of Odesa urban hromada, one of the hromadas of Ukraine. The city of Odesa was previously governed by a mayor and city council which work cooperatively to ensure the smooth-running of the city and procure its municipal bylaws. The city's budget was also controlled by the administration. The mayoralty played the role of the executive in the city's municipal administration. Above all came the mayor who was elected by the city's electorate for five years in a direct election. In the 2015 mayoral election Hennadii Trukhanov was re-elected in the first round with 52,9% of the vote, and again in the second round of the 2020 election, receiving 54.28% of the vote.
On 15 October 2025 Ukrainian president Volodymyr Zelenskyy created the Odesa city military administration. Serhiy Lysak was appointed head of the military administration. Mayor Trukhanov was deemed ineligible to continue in office, as Ukrainian law prohibits officials from holding dual citizenship. One day earlier, Zelenskyy had signed a decree revoking Trukhanov's Ukrainian citizenship after the Security Service of Ukraine (SBU) released a Russian passport it said belonged to him.
There are five deputy mayors, each of which is responsible for a certain particular part of the city's public policy.
The City Council of the city makes up the administration's legislative branch, thus effectively making it a city 'parliament' or rada. The municipal council is made up of 120 elected members, who are each elected to represent a certain district of the city for a four-year term. The current council is the fifth in the city's modern history, and was elected in January 2011. In the regular meetings of the municipal council, problems facing the city are discussed, and annually the city's budget is drawn up. The council has seventeen standing commissions which play an important role in controlling the finances and trading practices of the city and its merchants.
Cityscape

Many of Odesa's buildings have, rather uniquely for a Ukrainian city, been influenced by the Mediterranean style of classical architecture. This is particularly noticeable in buildings built by architects such as the Italian of Odesa Francesco Boffo, who in the early 19th-century built a palace and colonnade for the Governor of Odesa, Prince Mikhail Vorontsov, the Potocki Palace and many other public buildings.
In 1887 one of the city's most well known architectural monuments was completed – the theatre, which still hosts a range of performances to this day; it is widely regarded as one of the world's finest opera houses. The first opera house was opened in 1810 and destroyed by fire in 1873. The modern building was constructed by Fellner and Helmer in neo-baroque; its luxurious hall was built in the rococo style. It is said that thanks to its unique acoustics, even a whisper from the stage can be heard in any part of the hall. The theatre was projected along the lines of Dresden's Semperoper built in 1878, with its nontraditional foyer following the curvatures of the auditorium; the building's most recent renovation was completed in 2007.
Odesa's most iconic symbol, the Potemkin Stairs, is a vast staircase that conjures an illusion so that those at the top only see a series of large steps, while at the bottom all the steps appear to merge into one pyramid-shaped mass. The original 200 steps (now reduced to 192) were designed by Italian architect Francesco Boffo and built between 1837 and 1841. The steps were made famous by Sergei Eisenstein in his film, Battleship Potemkin.
Most of the city's 19th-century houses were built of limestone mined nearby. Abandoned mines were later used and broadened by local smugglers. This created a gigantic, complicated labyrinth of tunnels beneath Odesa, known as the Odesa catacombs. During World War II, the catacombs served as a hiding place for partisans and natural shelter for civilians, who were escaping airplane bombing.
Education

Odesa is home to several universities and other institutions of higher education. The city's best-known and most prestigious university is the Odesa 'I.I. Mechnykov' National University. This university is the oldest in the city and was first founded by an edict of Tsar Alexander II of Russia in 1865 as the Imperial Novorossian University. Since then the university has developed to become one of modern Ukraine's leading research and teaching universities, with staff of around 1,800 and total of thirteen academic faculties. Other than the National University, the city is also home to the 1921-inaugurated Odesa National Economic University, the Odesa National Medical University (founded 1900), the 1918-founded Odesa National Polytechnic University.
In addition to these universities, the city is home to the National University "Odesa Law Academy", the National Academy of Telecommunications, the Odesa State Environmental University and the Odesa National Maritime Academy. The last of these institutions is a highly specialised and prestigious establishment for the preparation and training of merchant mariners which sees around 1,000 newly qualified officer cadets graduate each year and take up employment in the merchant marines of numerous countries around the world. The South Ukrainian National Pedagogical University is also based in the city, this is one of the largest institutions for the preparation of educational specialists in Ukraine and is recognised as one of the country's finest of such universities.
In addition to all the state-run universities mentioned above, Odesa is also home to many private educational institutes and academies which offer highly specified courses in a range of subjects.
With regard to primary and secondary education, Odesa has many schools catering for all ages from kindergarten through to lyceum (final secondary school level) age. Most of these schools are state-owned and operated, and all schools have to be state-accredited in order to teach children.
Culture
Museums, art and music
Fine Arts museum is the biggest art gallery in the city, which collection includes canvas mostly of Russian painters from 17th-21st centuries, icon collection and modern art. The Odesa Museum of Western and Eastern Art is big art museum; it has large European collections from the 16–20th centuries along with the art from the East on display. There are paintings from Caravaggio, Mignard, Hals, Teniers and Del Piombo.
Of note is Odesa's Alexander Pushkin Museum, which is dedicated to detailing the short time Pushkin spent in exile in Odesa, a period during which he continued to write. The poet also has a city street named after him, as well as a statue. Other museums in the city include the Odesa Archeological Museum, which is housed in a neoclassical building, the Odesa Numismatics Museum, the Odesa Museum of the Regional History, Museum of Heroic Defense of Odesa (411th Battery).
Among the city's public sculptures, two sets of Medici lions can be noted, at the Vorontsov Palace as well as in the Starosinnyi Garden.
Jacob Adler, the major star of the Yiddish theatre in New York and father of the actor, director and teacher Stella Adler, was born and spent his youth in Odesa. The most popular Russian show business people from Odesa are Yakov Smirnoff (comedian), Mikhail Zhvanetsky (legendary humorist writer, who began his career as a port engineer) and Roman Kartsev (comedian). Zhvanetsky's and Kartsev's success in the 1970s, along with Odesa's KVN team, contributed to Odesa's established status as "capital of Soviet humor", culminating in the annual Humoryna festival, carried out around the beginning of April.
Odesa was also the home of the late Armenian painter Sarkis Ordyan (1918–2003), the Ukrainian painter Mickola Vorokhta and the Greek philologist, author and promoter of Demotic Greek Ioannis Psycharis (1854–1929). Yuri Siritsov, bass player of the Israeli Metal band PallaneX is originally from Odesa. Igor Glazer Production Manager Baruch Agadati (1895–1976), the Israeli classical ballet dancer, choreographer, painter, and film producer and director grew up in Odesa, as did Franco-Israeli École de Paris painter and sculptor Isaac Frenkel Frenel, Israeli artist and author Nachum Gutman (1898–1980). Israeli painter Avigdor Stematsky (1908–89) was born in Odesa.
Economy

Odesa's economy largely stems from its traditional role as a port city. The nearly ice-free port lies near the mouths of the Dnieper, the Southern Bug, the Dniester and the Danube rivers, which provide good links to the hinterland.
During the Soviet period (until 1991) the city functioned as the USSR's largest trading port; it continues in a similar role as independent Ukraine's busiest international port. The port complex contains an oil and gas transfer and storage facility, a cargo-handling area and a large passenger port. In 2007 the Port of Odesa handled 31,368,000 tonnes of cargo.
The port of Odesa is one of the Ukrainian Navy's most important bases on the Black Sea. Rail transport is an important sector of the economy in Odesa – largely due to the role it plays in delivering goods and imports to and from the city's port. The Container Terminal Odesa (CTO) in the port is the largest container terminal in Ukraine. It has been operated by the Hamburg-based HHLA Group since 2001 and, in addition to containers, also handles bulk goods, general cargo and project cargo. This means that Odesa is networked with the ports of Hamburg, Muuga and Trieste via the logistics group HHLA.
Industrial enterprises located in and around the city include those dedicated to fuel refinement, machine building, metallurgy, and other types of light industry such as food preparation, timber plants and chemical industry. Agriculture is a relatively important sector in the territories surrounding the city. The Seventh-Kilometer Market is a major commercial complex on the outskirts of the city where private traders now operate one of the largest market complexes in Eastern Europe. The market has roughly 6,000 traders and an estimated 150,000 customers per day.
Daily sales, according to the Ukrainian periodical Dzerkalo Tyzhnia, were believed to be as high as US$20 million in 2004. With a staff of 1,200 (mostly guards and janitors), the market is also the region's largest employer. It is owned by local land and agriculture tycoon Viktor A. Dobrianskyi and three partners of his. Tavria-V is the most popular retail chain in Odesa. Key areas of business include: retail, wholesale, catering, production, construction and development, private label. Consumer recognition is mainly attributed to the high level of service and the quality of services. Tavria-V is the biggest private company and the biggest tax payer.
Scientists
A number of scientists have lived and worked in Odesa. They include: Illya Mechnikov (Nobel Prize in Medicine 1908), Igor Tamm (Nobel Prize in Physics 1958), Selman Waksman (Nobel Prize in Medicine 1952), Dmitri Mendeleev, Nikolay Pirogov, Ivan Sechenov, Vladimir Filatov, Nikolay Umov, Leonid Mandelstam, Aleksandr Lyapunov, Mark Krein, Alexander Smakula, Waldemar Haffkine, Valentin Glushko, Israel Dostrovsky, Catherine Chamié, and George Gamow.
Transport

Maritime transport
Odesa is a major maritime-transport hub that includes several ports including Port of Odesa, Port of Chornomorsk (ferry, freight), Pivdennyi (freight only). The Port of Odesa became a provisional headquarters for the Ukrainian Navy, following the Russian occupation of Crimea in 2014. Before the fall of the Soviet Union, the Port of Odesa harbored the major Soviet cruise line Black Sea Shipping Company.
Passenger ships and ferries connect Odesa with Istanbul, Haifa and Varna, whilst river cruises can occasionally be booked for travel up the Dnieper River to cities such as Kherson, Dnipro and Kyiv.
Roads and automotive transport
The first car in the Russian Empire, a Mercedes-Benz belonging to V. Navrotsky, came to Odesa from France in 1891. He was a popular city publisher of the newspaper Odesskii listok ("Odesa leaf").
Odesa is linked to the Ukrainian capital, Kyiv, by the M05 Highway, a high quality multi-lane road which is set to be re-designated, after further reconstructive works, as an 'Avtomagistral' (motorway) in the near future. Other routes of national significance, passing through Odesa, include the M16 Highway to Moldova, M15 to Izmail and Romania, and the M14 which runs from Odesa, through Mykolaiv and Kherson to Ukraine's eastern border with Russia. The M14 is of particular importance to Odesa's maritime and shipbuilding industries as it links the city with Ukraine's other large deep water port Mariupol which is located in the south east of the country.
Odesa also has a well-developed system of inter-urban municipal roads and minor beltways. However, the city is still lacking an extra-urban bypass for transit traffic which does not wish to proceed through the city centre.
Intercity bus services are available from Odesa to many cities in Russia (Moscow, Rostov-on-Don, Krasnodar, Pyatigorsk), Germany (Berlin, Hamburg and Munich), Greece (Thessaloniki and Athens), Bulgaria (Varna and Sofia) and several cities of Ukraine and Europe.
Sport

The most popular sport in Odesa is football. The main professional football club in the city is FC Chornomorets Odesa, who play in the Ukrainian Premier League. Chornomorets play their home games at the Chornomorets Stadium, an elite-class stadium which has a maximum capacity of 34,164. The second football team in Odesa is FC Real Pharma Odesa, another team dissolved in 2013 was FC Odesa.Basketball is also a prominent sport in Odesa, with BC Odesa representing the city in the Ukrainian Basketball League, the highest tier basketball league in Ukraine. Odesa will become one of five Ukrainian cities to host the 39th European Basketball Championship in 2015.
Athletes
The cyclist and aviator Sergei Utochkin was one of the most famous natives of Odesa in the years before the Russian Revolution. Chess player Efim Geller was born in the city. Gymnast Tatiana Gutsu (known as "The Painted Bird of Odesa") brought home Ukraine's first Olympic gold medal as an independent nation when she outscored the USA's Shannon Miller in the women's all-around event at 1992 Summer Olympics in Barcelona, Spain.
Figure skaters Oksana Grishuk and Evgeny Platov won the 1994 and 1998 Olympic gold medals as well as the 1994, 1995, 1996, and 1997 World Championships in ice dance. Both were born and raised in the city, though they skated at first for the Soviet Union, in the Unified Team, the Commonwealth of Independent States, and then Russia. Hennadiy Avdyeyenko won a 1988 Olympic gold medal in the high jump, setting an Olympic record at 2.38 metres (7.81 feet).
Cited sources
Richardson, Tanya (2008). Kaleidoscopic Odessa: History and Place in Contemporary Ukraine. University of Toronto Press. ISBN 978-0-8020-9563-3. Retrieved 7 November 2009.
Imperial, Odesa Society of History and Artifacts (1848). Notes of the Imperial Odesa Society of History and Artifacts. Vol.2. Odesa: Odesa City Typography. Retrieved 29 April 2019.
Yefimenko, Aleksandra (2018). History of Ukraine and its people (История Украйны и ее народа). Litres. ISBN 9785457887299. Retrieved 29 April 2019.
Kaynak: Wikipedia – Odesa · CC BY-SA 4.0
