Покровськ
Покро́вськ — місто в Україні, адміністративний центр Покровської міської громади та Покровського району Донецької області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Покро́вськ — місто в Україні, адміністративний центр Покровської міської громади та Покровського району Донецької області.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Покро́вськ — місто в Україні, адміністративний центр Покровської міської громади та Покровського району Донецької області.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Географія
Покровськ розташований у західній частині Донецької області, тому його називають «західними воротами Донбасу». Містом тече річка Гришинка. На півдні міста бере початок Балка Созонова. Місто розташовано в помірних широтах за 180 км від моря, тому клімат тут помірно континентальний з недостатньою вологістю та засушливо-суховійними явищами. Середньорічна температура повітря становить +7,9 С, найтепліший місяць — липень, найхолодніший — січень, за рік понад 180 теплих днів.
Історія

Російська імперія
Первинна назва міста — Гришине, походить від назви найближчого на той час волосного центру Гришине. Залізнична станція Гришине (Покровськ), що дала життя місту, будувалася на віддалі від нього за 7,9 версти (8,5 км). За даними 1859 року, у казеній слободі Гришине Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 3016 осіб (1523 чоловічої статі та 1493 — жіночої), налічувалося 435 дворових господарств, існували православна церква й поштова станція, відбувалися три ярмарки за рік.
Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Гришинської волості, мешкало 4135 осіб, налічувалося 411 дворових господарств, існували православна церква, школа, арештантський будинок, 2 винні склади, 6 крамни́ць і поштова станція, щороку відбувалися три ярмарки.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6633 осіб (3233 чоловічої статі та 3400 — жіночої), з яких 6450 — православної віри.
1908 року в селі мешкало 8038 осіб (3965 чоловічої статі та 4079 — жіночої), налічувалося 1227 дворових господарств.
Виникнення пристанційного селища Гришине пов'язане з будівництвом Катерининської залізниці. Згідно із офіційними даними, у 1875 році за рішенням Міністерства шляхів сполучення Росії у Гришинської сільської громади придбали ділянку землі для будівництва залізничної станції. Частину зі вказаних земель відвели під майбутнє локомотивне депо, будівництво якого розпочалося 1881 року. Це було основне депо на 4 стійла.
Одночасно, у 1881—1882 роках почали будувати інші об'єкти станції Гришине, у тому числі будівлю вокзалу (станом на 1917 рік — загальною площею 200 квадратних сажнів). 1883 року, коли на східній ділянці Катерининської залізниці розпочався тимчасовий товарний і пасажирський рух, вокзальна будівля станції Гришине була готова до експлуатації. У 1884 році був відкритий регулярний вантажний і пасажирський рух Катерининською залізницею.
Населення
За даними перепису 2001 року населення міста становило 68740 осіб, із них 39,39 % зазначили рідною мову українську, 59,84 % — російську, 0,18 % — вірменську, 0,10 % — білоруську, 0,03 % — молдовську, 0,02 % — циганську, 0,01 % — грецьку та німецьку, а також польську, болгарську, гагаузьку, угорську, словацьку та єврейську мови.
Національний склад
Національний склад населення за даними перепису 2001 року:
Мовний склад
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Економіка

До війни Покровськ був великим промисловим містом, тут працювало 20 підприємств у шести галузях промисловості. Старий центр вугільних шахт Донецького басейну (з 1884 року). У місті працювали флагмани вугільної промисловості України — шахта «Краснолиманська» та ПАТ Шахтоуправління «Покровське» (видобуток вугілля в 2005 році — 6 241 тис. тонн). Крім того, розвинена індустрія будівельних матеріалів й обслуговування залізниці.
5 заводів машинобудівної галузі (у тому числі, випуск електродвигунів), два підприємства з виробництва будматеріалів (вогнетриви, динасовий завод), швацька фабрика, хлібозавод, м'ясокомбінат, молокозавод, харчова фабрика.
1999 — Красноармійськ (нині — Покровськ) визнано територією пріоритетного розвитку.
У промисловості працювало понад 50 % загальної кількості зайнятих в народному господарстві, на транспорті — близько 20 %.
ВАТ «Автобаза» Укрбуд (вул. Захисників України)
Бізнес-центр ТОВ «Красноармійський електромеханічний завод» (мікрорайон «Південний»)
Обсяг промислового виробництва — 797 млн гривень (на 1 жителя — 9 781 грн). Індекс промислового виробництва — 102,8 % у 2003 році відповідно до 1990 року.
Викиди шкідливих речовин у 2003 році в повітря від джерел забруднення міста — 39,3 тис. тонн. Місто було центром значного сільськогосподарського району.
Транспорт
Територією міста проходить автошлях М30E50. У місті розташована однойменна вузлова залізнична станція на перетині ліній Дніпро — Ясинувата та Лозова — Рутченкове.
№ 3: Залізничний вокзал — Магазин «Люкс»
№ 5: Залізничний вокзал — (АС) Колгоспний ринок
№ 10: Залізничний вокзал — Мікрорайон «Лазурний»
№ 25: (АС) Колгоспний — Шахтарська (Родинське)
№ 28: Залізничний вокзал — Селище Шевченко
№ 107: Залізничний вокзал — Мікрорайон «Сонячний»
№ 108: Залізничний вокзал — (АС) «Покровськ»
Екологія
Викиди забруднюючих речовин у атмосферу стаціонарними та пересувними джерелами забруднення (тис. т)
Фінанси
Дохід бюджету міста в 2004 році склав 34 409,8 тис. гривень, з них перераховано до державного бюджету України 9 628,1 тис. гривень. Бюджет міста в 1976 році — 11 100 тис. карбованців, у тому числі на охорону здоров'я — 5 тис. 500 карбованців, на культуру й освіту — 4 200 тис. карбованців, на впорядкування та житлово-комунальні господарства — 1 000 тис. карбованців.
Експорт товарів у 2003 році — 62,6 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 3,7 млн доларів США. Обсяг вироблених послуг у 2003 році — 72,2 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 3,3 %. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 868 гривень.
Культура та освіта

Центральна міська бібліотека імені Т. Г. Шевченка (вул. Європейська),
Свято-Михайлівський храм (Сквер Соборний),
Пам'ятник Миколі Леонтовичу (Парк Ювілейний),
КПСМНЗ «Покровська музична школа ім. М. Д. Леонтовича» (вул. Поштова, 2),
Донецький національний технічний університет (пл. Незалежності, 2),
Палац культури ПАТ Шахтоуправління «Покровське» (пл. Незалежності),
Центр творчості та дозвілля (вул. Поштова),
Покровський навчально-виховний комплекс (мікрорайон «Лазурний»),
Ліцей № 2 Покровської міської ради (колишня загальноосвітня школа № 9),
Ліцей зі структурним підрозділом гімназії № 1 Покровської міської ради (колишня багатопрофільна гімназія № 1),
Ліцей зі структурним підрозділом гімназії № 6 Покровської міської ради (колишня загальноосвітня школа № 6),
Гімназія № 12 Покровської міської ради (колишня загальноосвітня школа № 12),
Гімназія № 5 Покровської міської ради (колишня загальноосвітня школа № 5),
Гімназія № 3 Покровської міської ради (колишня загальноосвітня школа № 3),
Гімназія № 2 Покровської міської ради (колишня загальноосвітня школа № 2),
Гімназія зі структурним підрозділом початкової школи № 14 (колишня загальноосвітня школа № 14),
Гімназія зі структурним підрозділом початкової школи № 15 (колишня загальноосвітня школа № 15),
Початкова школа № 4 Покровської міської ради (колишня загальноосвітня школа № 4),
Покровський навчально-виховний комплекс,
В місті діяло наукове історико-краєзнавче об'єднання «Спадщина».
Релігія
До Жовтневого перевороту велика кількість вірян-католиків мала власну каплицю, котра належала до парафії св. Йосифа у Катеринославі (тепер — Дніпрі). Її доля невідома. 7 квітня 2013 року єпископ Мар'ян Бучек освятив скульптуру Фатимської Матері Божої, котра є перед будинком, у якому розташовано сучасну каплицю. Також у місті є православний Свято-Михайлівський храм УПЦ МП, Православна парафія прп. Амфілохія Почаївського ПЦУ, парафія святого Юрія УГКЦ.
Серед протестантів діє Церква адвентистів сьомого дня.
Соціальна сфера
У місті розташовується зелений масив на 80 га, 11 палаців культури, 6 лікарень та 8 поліклінік (140 лікарів, 425 медичних працівників), 10 шкіл (в тому числі ЗОШ № 4, НВК № 2) (9 000 учнів), бібліотеки.
Донецький національний технічний університет
КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області (вул. Івана Сірка, 73)
КНП «Покровська міська лікарня» Покровської міської ради Донецької області (вул. Степана Бовкуна 20)
Відомі особи
Анчишкін Владлен Миколайович — прозаїк, драматург, перекладач.
Благонадежин Владислав Васильович — просвітній і громадський діяч на Катеринославщині, юрист, член Просвіти.
Зварич Петро Юрійович — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Костянтин Єлісєєв — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України. Заступник Міністра закордонних справ України (2007—2010). Представник України при Європейському Союзі з 2010 року.
Валерій Курінський — науковець, письменник, поет, поет-пісняр, філософ, композитор, музикант, перекладач із більш як сотні мов, дослідник.
Віталій Мандрик (1987—2015) — старший лейтенант МВС України, учасник російсько-української війни.
Маричев Дмитро Михайлович (1996—2022) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Мірошкін Іван Сергійович — офіцер Добровольчої армії.
Іван Надточій — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.
Олександр Рябокрис — український режисер, лавреат премії ім. Василя Стуса. Творець телефільмів, що досліджують життя України й українців у минулому.
Андрій Ткачук — майор Збройних сил України, учасник війни на сході України (2014 — понині), Герой України.
Мільковський Євген Геннадійович — музикант, соліст гурту «Нервы».
Юденич Сергій Володимирович — поручик Добровольчої армії.
Москаленко Кирило Семенович (1902—1985) — український радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу.
Тендітник Ярослав Володимирович (1980—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
У Покровську останні роки життя прожив учасник українського руху опору Данило Шумук..
Микола Леонтович (1877—1921), український композитор, хоровий диригент, музикант, педагог — деякий час працював учителем співу в школі на ст. Гришине (тепер м. Покровськ). У серпні 2018 року в Покровську на честь Леонтовича встановили пам'ятник.
Джерела та література
Г. О. Гаврильченко. Красноармійськ [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2026. — ISBN 966-02-2074-X.
Красноармійськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. Год: 1929 Автор: Острогорский М. (сост.)
Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152 с. ISBN 5-8326-0011-8
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Кордюков В. В. Покровщина як частина Запорозького краю. — Краматорськ: «Каштан», 2018.
Посилання
Інга Павлій (12 грудня 2025). Памʼять крізь попіл: історія заснування та розвитку міста Покровськ. Східний Варіант. Архів оригіналу за 25 березня 2026.
Kaynak: Wikipedia – Покровськ · CC BY-SA 4.0
Names
2016–present: Pokrovsk (Ukrainian: Покровськ; Russian: Покровск)
1964–2016: Krasnoarmiisk (Ukrainian: Красноармійськ) or Krasnoarmeysk (Russian: Красноармейск, lit. 'Red Army city')
1938–1964: Krasnoarmeyskoye (Russian: Красноармейское, lit. 'Red Army village') or Krasnoarmiiske (Ukrainian: Красноармійське)
1934–1938: Postyshevo (Russian: Постышево) or Postysheve (Ukrainian: Постишеве)
1884–1934: Grishino (Russian: Гришино) or Hryshyne (Ukrainian: Гришине)
History

Foundation
Pokrovsk was founded as Grishino in 1875 by a decision of the Ministry of Railways of the Russian Empire authorizing a railway station. The railway settlement had two thousand inhabitants.
In 1881, a locomotive depot which became one of the main locomotive repair companies, Ekaterinoslavskaya railway, was built in the town. Two years later, in 1883, there was an enlargement to the station building; the central portion survives to this day. In May 1884, trains began transiting the rail station in Grishino.
With the development of the railway station, Grishino grew and there were new businesses, in particular for exploitation of underground minerals, starting with coal. By 1913, the population around Grishino station had more than doubled to about 4.5 thousand people.
During the Ukrainian War of Independence, from 1917 to 1920, it passed between various factions. Afterwards, Hryshyne was administratively part of the Donets Governorate of Ukraine.
After the war, Hryshyne continued its growth and by 1925 had a locomotive depot, a brick factory, and six mines. The name of the station was changed to Postyshevo in 1934 to honor Pavel Postyshev, and in 1938, the name of the city became Krasnoarmeyskoe, commemorating the Soviet Red Army, after Postyshev was repressed during the Great Purge.
World War II
World War II heavily impacted the population of the city. The first Axis forces to arrive were Italians, followed by the Germans who occupied it on 19 October 1941. German forces proceeded to forcibly transfer many civilians by train to labor camps in Austria. Many residents defended their hometown. 8,295 Soviet soldiers perished on the battlefield and 4,788 residents of the town were killed in World War II. The Germans operated a Nazi prison, a penal forced labour camp and a subcamp of the Stalag 378 prisoner-of-war camp in the city.
Demographics
The population of Pokrovsk as of 1 August 2017 was 75,205 people.
According to 2001 census data, the breakdown by ethnicity was:
Native language per 2001 Ukrainian census:
Culture
Memorial – mass grave of Soviet soldiers who died during the Great Patriotic War;
Palace of Culture of the Krasnoarmeyskaya-Zapadnaya Mine No. 1;
Monuments to the "Afghans" and "Chernobyl" liquidators and victims (opened in 2011);
Monument to twice Hero of the Soviet Union Marshal of the USSR Kirill Moskalenko;
Monument to Vladimir Lenin on Prokofieva Street (opened in 2012, destroyed);
Monument to Taras Shevchenko (opened in 2019);
Monument to Nikolay Leontovych in Yubileiny Park (opened in 2018).
The city's welcome stele was destroyed on 2 January 2025 as a result of Russian shelling. A Ukrainian soldier, Pavlo Vyshebaba, took the letter "P" which was thrown on the road, saying that it should become an artifact in a future museum about the Russian-Ukrainian War.
Economy

Pokrovsk has central importance for the Ukrainian steel industry. The city is home to 20 enterprises in six main industries. The main coal industry enterprises are the Krasnolimanskaya Mine and PJSC Pokrovskoe Mine Administration (formerly OJSC Krasnoarmeyskaya-Zapadnaya Mine No. 1 Coal Company) — coal production in 2005 was 6,241 thousand tons.
The Pokrovsk Mine Management also operates one of the largest coal mines in Ukraine in the village Udachne. In July 2021, an explosion occurred in the Udachne coal mine, injuring 10 miners in the blast. The affected workers were hospitalized in the Pokrovsk-based Central District Hospital. Because of the war, the site is under constant danger of shelling.
Pischane, besides Pokrovsk Mine Management, is the largest plant for coking coal production in Ukraine. The site provided half of Metinvest's coal volume, used to produce steel at the company's plants. Loss of the Pokrovsk coal mine would thus be a major blow to Ukraine's steel production industry. According to the head of Ukraine's steelmakers' association, Oleksandr Kalenkov, a full closure of the plant could diminish Ukrainian steel production to only 2–3 million metric tons, down from a projected 7.5 million by the end of 2024.
Pokrovsk is known for its industrial enterprises, including the Pokrovsk Machine-Building Plant, Krasnoarmeysk Electrodvigatel Plant, Krasnoarmeysk Silica Plant, Krasnoarmeysk Large-Panel Housing Construction Plant, Krasnoarmeysk Repair and Mechanical Plant, Krasnoarmeysk Foundry and Mechanical Plant, and Donetskstal.
In addition, the city had light industry:
PJSC Metinvest PokrovskUgol (Metinvest PU; Zashchitnikov Street) Ukraine);
Business center of Krasnoarmeysk Electromechanical Plant LLC (Yuzhny microdistrict);
Education

Following the loss of Ukrainian government control over Donetsk in 2014 during the War in Donbas, the Donetsk National Technical University was evacuated to Pokrovsk. On 28 February 2024, the university was partially destroyed by a Russian missile attack.
Kaynak: Wikipedia – Pokrovsk · CC BY-SA 4.0
