Харцизьк
Харци́зьк — місто в Україні, у Донецькому районі Донецької області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Харци́зьк — місто в Україні, у Донецькому районі Донецької області. Адміністративний центр Харцизької міської громади. Засноване 1869 року.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Харци́зьк — місто в Україні, у Донецькому районі Донецької області. Адміністративний центр Харцизької міської громади. Засноване 1869 року.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Населення
Чисельність наявного населення на 1 січня 2011 року — 60016 осіб. За 2010 рік чисельність наявного населення міста скоротилася на 594 особи.
Українську мову під час перепису 2001 року назвали рідною 16,3 % населення.
Народжуваність — 7,8 на 1000 осіб, смертність — 17,6, природний приріст — −9,8, сальдо міграції негативне (-0,8 на 1000 осіб).
Історична динаміка чисельності населення (без населених пунктів, підпорядкованих міськраді)
Національний склад населення Харцизької міськради за переписом 2001 року
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
За даними перепису 2001 року населення міста становило 63672 особи, з них 16,05 % зазначили рідною мову українську, 82,72 %с — російську, 0,23 %с — циганську, 0,13 %с— білоруську, 0,08 %с — вірменську, 0,03 %с — молдовську, 0,02 %с — болгарську, 0,02 %с — грецьку, німецьку та єврейську, а також польську мову.
Історія

Заснування
Заснований 1869 року як селище при станції, введеній в дію на Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.
На місці сучасного міста 1786 року була заснована слобода Харцизька, яка належала генерал-майору Івану Іловайському.
Назва його походить від слова «харцизи» («розбійники, грабіжники») — так у XVI столітті називали турки й татари селян-утікачів і запорозьких козаків, що селись біля південних кордонів Московської держави. Місця їх поселень іменували «харцизькими». У 1883 році була проведена залізнична гілка на Макіївський рудник, а в 1884 році — на станцію Кринична та Ясисівка (сучасна Макіївка-Пасажирська), у 1898 році — на макіївський металургійний завод «Уніон».
Російська імперія
У 60-х роках XIX століття поблизу станції почалася розробка кам'яного вугілля. У 1880-ті роки в пристанційному селищі було декілька десятків дворів і трактир. У 1897 році тут налічувалося 674 жителі, 53 двори. Росіян було 486 осіб, українців — 188. Уродженцями області Війська Донського були 99 чоловік, інших місцевостей — 575. Вихідцями із селян були 550 осіб, з міщан — 92, із дворян та духовенства — 13 осіб.
У 1895 році Харцизьке товариство Дебальцівського механічного заводу в Харцизьку побудувало котельно-механічний завод. У 1897 році побудовані майстерні Шліхта (сучасний машинобудівний завод).
Під час революції 1905—1907 в Харцизьку діяла місцева дружина, яка була утворена на початку грудня 1905. Для озброєння дружини з місцевих торговців примусово були зібрані кошти на загальну суму близько 800—1000 карбованців. Після розгрому повсталих у Горлівці 20 грудня 1905 до міста прибули козаки. Лідерів дружини було заарештовано і засуджено.
У 1910 році котельно-механічний завод став філією макіївського металургійного заводу, а в 1914 році — окремим підприємством Харцизький трубний завод. З 1914 року механічні майстерні об'єднані у 2 промислові підприємства — заводи «Фрессе» й «Рено» (у 1920 році об'єднані в завод «Ремруд», у 1928 році його перейменували в «Главармліт», сучасна назва — «Армлит»).
Визначні пам'ятки
Основним місцем відпочинку є Парк імені А. П. Чехова, Парк Поколінь та площа імені Леніна.
Вулиця Краснознаменська (будівля виконкому, міська лікарня);
Вулиця Жовтнева (Музей історії міста Харцизька, Харцизький міський дім культури, прокуратура);
Вулиця Вокзальна (Залізничний вокзал, будівля поліції, меморіал другої світової війни).
Економіка
Харцизький канатний завод — Силур (компанія),
Українсько-канадське підприємство СП «Донбас-Ліберті»,
Харцизький завод металевих виробів «Авангард»,
3 будівельно-монтажних управлінь, міськпобуткомбінат, автобаза. Понад 50 % зайнятих у народному господарстві трудяться в промисловості.
Загальний обсяг реалізованої промислової продукції у відпускних цінах підприємств за 2008 рік склав 6952 млн грн.
Транспорт
Міськелектротранспорт: тролейбус (з 1982 року) — 3 маршрути:
№ 1 — Залізничний вокзал — Пром. район.;
№ 4 — Залізничний вокзал — Міська лікарня.
Фінанси
Дохід бюджету міста в 2004 році склав 33 849,3 тис. гривень, з них перерахував до державного бюджету України 3 611,9 тис. гривень.
Експорт товарів у 2003 — 133,5 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 15,2 млн доларів США. Обсяг вироблених послуг у 2003 році — 190,9 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 2,7 %. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 585 гривень.
Соціальна сфера
Музей, музична, художня та спортивна школи, готелі «Силур» і «Трубники», 2 лікарні (650 ліжок, 200 лікарів, 400 медпрацівників), центр лімфохірургії, 9 шкіл (8300 учнів та 450 педагогів), металургійний технікум ДонНТУ, палац культури, палац піонерів, 2 ПТУ (900 учнів), спортивний клуб настільного тенісу — ЧЕМПІОН — (колишня ЗОШ № 23).
Пам'ятки
На території Харцизької міськради на обліку перебуває 29 пам'яток історії та монументального мистецтва.
Люди

Атаманчук Лариса Василівна — український музикант, педагог;
Залозний Никандр Семенович — сотник, командир 2-ї летунської сотні Летунського відділу Української Галицької армії;
Зубанов Володимир Олександрович — український політик. Член Партії регіонів (з 2005). Радник Президента України (з травня 2013).
Ігнатов Ігор Валентинович — український громадський діяч, секретар Федерації Профспілок України.
Кириленко Євген Григорович — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Єгипті;
Лихолєтов Петро Якович — Герой Радянського Союзу.
Максименко Василь Іванович — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
Радіон Редько — український спортсмен-вершник.
Денис Шафоростов — музикант, фронтмен відомого британського гурту «Asking Alexandria».
Яблуновський Петро Антонович — український живописець.
Віра Філатова — українська актриса театру, кіно і телебачення.
Дерментлі Федір Семенович (1937—2013) — український промисловець, економіст, керівник «Харцизького трубного заводу» з 1986 по 2013 рік, кандидат економічних наук, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, почесний громадянин міста Харцизька.
Павленко Микола Микитович (1920—1997) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу, почесний громадянин міста Харцизька.
Ткачук Станіслав Порфирович (1938—2006) — фахівець в галузі охорони праці, кандидат технічних наук, президент Міжнародної Академії безпеки життєдіяльності, почесний громадянин міста Харцизька.
Див. також
Регіональний ландшафтний парк "Зуївський"
Посилання
«Весь Харцызск» [Архівовано 20 січня 2007 у Wayback Machine.] — сайт міста (наразі під контролем влади терористів)
Управління праці та соціального захисту населення Харцизької міської ради
Література
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с. — 15 000 прим.
Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Додаткові джерела
Харцизьк — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 26 липня 2015 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Бойовики з мінометів обстріляли Харцизьк [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Kaynak: Wikipedia – Харцизьк · CC BY-SA 4.0
History

It was founded in 1869 as a settlement at the station put into operation on the Kursk-Kharkiv-Azov railway. The Khartsyzsk settlement, which belonged to Major General Ivan Ilovaysky, was founded on the site of the modern city in 1786.
Its name comes from the word "khartsyzy" ("robbers, plunderers"), which was the name used by Turks and Tatars in the sixteenth century for fugitive peasants and Zaporizhzhia Cossacks who settled near the southern borders of the Moscow state. The places of their settlements were called "Khartsyzsk". In 1883, a railway line was laid to the Makiivka mine, and in 1884—to the Krynychna and Yasysivka stations (modern Makiivka-Pasazhyrska), and in 1898—to the Makiivka metallurgical plant "Union".
During the Ukrainian War of Independence, from 1917 to 1920, it passed between various factions. Afterwards, it was administratively part of the Donets Governorate of Ukraine.
Starting Mid-April 2014 pro-Russian separatists took control of several towns in Donetsk Oblast.
Unknown armed men took control of the Khartsyzk city hall on 13 April 2014, and declared it part of the Donetsk People's Republic.
By the beginning of Russia's large-scale invasion, Khartsyzsk was under Russian occupation. Preparing for the resumption of the active phase of hostilities, in mid-February, Russian troops staged provocations under the pretext of announcing a mobilization in the city and the occupied part of Donbas in general to join the ranks of armed groups operating in the region. Serhiy Bratchuk, a spokesperson for the Odesa Regional Military Administration, reported the destruction of a Russian military depot in the city of Khartsyzsk on 9 July 2022.
Demographics
Ethnicities in the city as of the 2001 Ukrainian Census:
Kaynak: Wikipedia – Khartsyzk · CC BY-SA 4.0
