Харків
Ха́рків — місто на північному сході України, на Слобожанщині, науковий центр України, адміністративний центр Харківської міської громади та Харківського району Харківської області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Ха́рків — місто на північному сході України, на Слобожанщині, науковий центр України, адміністративний центр Харківської міської громади та Харківського району Харківської області. Друге за кількістю мешканців місто України з населенням 1 421 125 осіб. Площа міста — 350 км². Разом із прилеглими містами й районами утворює Харківську агломерацію з населенням понад 2 млн осіб. Територія Харкова поділена на 9 адміністративних міських районів.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About
Ха́рків — місто на північному сході України, на Слобожанщині, науковий центр України, адміністративний центр Харківської міської громади та Харківського району Харківської області. Друге за кількістю мешканців місто України з населенням 1 421 125 осіб. Площа міста — 350 км². Разом із прилеглими містами й районами утворює Харківську агломерацію з населенням понад 2 млн осіб. Територія Харкова поділена на 9 адміністративних міських районів.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Символіка
У 2024 в архівах Києва знайдено документ, на якому позначена печатка з імовірним найдавнішим гербом Харкова (1724), на якому зображені корона, серце, пронизане стрілами, і лаврові гілки. Від 1651 чи 1659 до 1765 року, коли Харків був полковим центром Харківського слобідського козацького полку, він мав своє знамено: лук на жовтому щиті. Герб Слобідсько-Української губернії, що слугував також міським гербом Харкова, затверджено 1781 року. Тоді розроблялися герби для всіх міст Російської імперії з ознаками приналежності — монархічними атрибутами, які відображали б основні принципи внутрішньої політики уряду. Герб Харкова мав срібляний щит, у середині якого розміщена чорна кінська голова, з червоними оком і язиком; у верхній частині щита на чорному тлі золота шестипроменева зірка між двома золотими візантійськими монетами. Нашоломник — Імператорська корона російських монархів. Навколо решти щита — вінок з золотих дубових листів, переплетений Андріївською стрічкою. У 1887 році змінено герб міста: замість голови коня, зірки та монет на зеленому щиті зображено перехрещені ріг достатку і золотий крилатий кадуцей з двома срібними зміями (символ бога торгівлі Меркурія).
Герб Харкова радянського періоду з'явився лише 26 грудня 1968 року. Його автор — художник Євген Єгоров. Колірна гама герба — червоний, голубий, білий кольори, де білий колір на гербі — символ миру, поєднання червоного й синього — кольори прапора Української РСР; на верхній частині щита на червоному тлі зображена шестерня як символ машинобудівної промисловості міста, на білому тлі в центрі зображений золотий колос із золотими орбітами електронів як символ внеску міста в розвиток ядерної фізики України.
14 вересня 1995 року на сесії Харківської міської ради затверджено сучасний Герб Харкова, в основі якого є герб міста 1887 року: чотирикутний геральдичний щит, з пропорціями висоти до ширини 8:7, загострений знизу, на зеленому тлі якого зображено перехрещені золотий ріг достатку і золотий кадуцей.
Нагороди міста
За часів радянської окупації Харкову присвоєно орден Леніна (указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1970 р.) та орден Жовтневої Революції (22 серпня 1983 р.)
Харків має повний комплект нагород Парламентської Асамблеї Ради Європи: Європейський Диплом, Почесний Прапор, Почесну Відзнаку і Приз Європи.
6 березня 2022 року Указом Президента України з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України місту присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України».
Географія

Харків розташований на схилах Середньоруської височини, в долинах річок Уди (ліва притока Сіверського Дінця), Лопань (ліва притока Уди) та Харків (ліва притока Лопань). Рельєф — яружно-балковий, з високими правими берегами річок. На території міста є штучні озера: водосховища та затоплені кар'єри. У заплавах річок трапляються стариці. Клімат Харкова — помірно-континентальний. Зима прохолодна й сніжна, з декількома відлигами; літо — спекотне, з короткочасними дощовими періодами; весна та осінь — короткі, з заморозками на ґрунті. Середня температура року становить +8,7 °C, середня річна кількість опадів — 520 мм. Харків розташований у лісостеповій природній зоні. З рослинності домінують породи широколистяних лісів. Природно-заповідний фонд Харкова становлять 15 територій та об'єктів, серед яких 2 загальнодержавних (зоопарк і ботанічний сад ХНУ).
Загальні відомості
Площа міста — 350 км², займає 5-те місце серед міст України. Довжина території Харкова по меридіану та паралелі:
Харків розташований на північному сході України, в етнокультурному регіоні Слобожанщина, на 50-й паралелі північної півкулі.
Будова поверхні
Харків розташований на схилах Середньоруської височини, в долинах річок Уди (басейн Сіверського Дінця), її притоки Лопані й Харкова, притоки Лопані. Ухил поверхні міста спрямований з півночі на південь, різниця між висотами становить 110 м. Найвища точка над рівнем моря становить 202 м та розташована на півдні міста (П'ятихатки), найнижча — 94 м (гирло річки Жихорець). Рельєф — яружно-балковий, з високими правими берегами річок. Долини річок створюють пониження в рельєфі, а надзаплавні тераси — пагорби. Балки і яри в межах міста Харкова займають близько 1390 га (близько 3 % загальної площі міста) Відносно фізико-географічного районування Харків належить до схилово-височинної області північно-західної лісостепової провінції.
Історія

Давні часи
На місці Харкова ще за часів Київської Русі розташовувалося стародавнє місто Донець.
Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків. Інша, мітична версія — від засновника поселення хутора Харкова козака Харитона (Харька). Половецька версія — від половецького міста Шарукань (Харукань). З початку XVII століття землі сучасної Харківщини номінально належали Московській державі, але до 1650 року тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи зі служивих людей, будували укріплення й оборонні лінії («білгородська», «ізюмська» та «українська») для стримування кримських татар і ногайців. Проте московитські «служиві люди» не були постійним населенням. Одночасно починається українська колонізація з сусідньої Гетьманщини.
Гетьманщина
Заснування Харкова найчастіше відносять до 1654 року, існують версії з роками від 1643 до 1656. За козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю з вежами та підземними ходами. Харківськими полковниками були Донці-Захаржевські. У 1670-х роках фортеця занепала та почала називатися Старим містом, а острогом звалося нове укріплення, побудоване за воєводи Сухотіна. Харків збільшувався навколо фортеці, а його міська територія на початку XVIII століття поширювалася за річки Лопань та Харків.
У 1724 році в Харкові налічувалось 61 вулиця та 1 300 дворів.
У 1726 році бєлгородський єпископ Є. Тихорський перетворив монастирську школу в Харкові на колегію, яка до заснування Харківського університету була найвідомішим навчальним закладом Слобожанщини та в якій викладав відомий український філософ Григорій Сковорода.
Кошти на утримання Харківської колегії виділялися з доходів монастирів та церков, великі пожертви зробили Є. Тихорський та князь Михайло Голіцин. У Харківській колегії вчилися діти як духівництва, так і різних верств населення, а також з інших слов'янських країн. Програма навчання була побудована за зразком Києво-Могилянської академії. Згодом в Харківському колегіумі запроваджено викладання математики, історії, французької та німецької мов. Згодом цьому навчальному закладові підпорядковувалися всі інші духовні школи Бєлгородсько-Обоянської єпархії, що перетворило Харківський колегіум на центральний навчальний заклад Слобідської України.
Катойконім
Харківці — катойконім, назва та самоназва жителів міста Харкова та харківського регіону, з середини XVII століття до 1930-х років, що набуває популярности й нині. Цей варіант вживається у дорадянських книгах, газетах та офіційних документах, домінував і в розмовній мові, а форма «харків'яни» не зустрічалася взагалі. Первинно етнохоронім «харківці» використовувався щодо козаків-засновників Харківської фортеці.
Форма «харків'яни» з'явилася пізніше, приблизно в 1930-х роках, у період радянської стандартизації мовних норм, та повністю витіснила форму «харківці» до початку 1940-х років. У цей час багато українських катойконімів зазнали впливу російської мови, через що набули нових суфіксів, зокрема «-янин», що є характерним для російської мови.
З філологічного погляду форма «харківці» є більш природною для української мови, оскільки відповідає типовому словотворенню за допомогою суфікса «-ець», як у словах «полтавець», «луганець», «маріуполець» тощо. Форма «харків'яни» є аналогічною до таких катойконімів, як «кияни» та «львів'яни», однак її доцільність у випадку Харкова є дискусійною.
Нині назва мешканців міста Харкова має дві основні форми: «харківці» (чоловіча форма — харківець, жіноча — харківка) та «харків'яни» (чоловіча форма — харків'янин, жіноча — харків'янка).
Адміністрація

Адміністративно-територіальний поділ
Місто Харків є Харківською міською територіальною громадою Харківського району Харківської області. Громаду утворено 12 червня 2020 року шляхом перетворення Харківської міської ради Харківської області на Харківську міську громаду. Перші вибори Харківської міської ради й міського голови відбулися 25 жовтня 2020 року.
Територія Харківської міської територіальної громади поділяється на дев'ять адміністративно-територіальних одиниць — районів: Шевченківський, Новобаварський, Київський, Слобідський, Холодногірський, Салтівський, Індустріальний, Немишлянський і Основ'янський. Найбільшим за площею є Київський район, а найменшим — Немишлянський.
Райони
В місті збереглися історичні назви «сторін» території, поселень і слобідок, що поступово увійшли до Харкова: Поділ, Залопань, Захарків, Клочківська Слобідка, Павлівка, Кінний базар, Основа, Панасівка, Довголівка, Заїківка, Гончарівка, ХТЗ, Холодна гора, Лиса гора, Салтівка, Олексіївка, Павлове Поле, Шатилівка, Шишківка, Тюринка, Журавлівка, Верещаківка, Іванівка, Петінка, Москалівка, Нова Баварія, Велика Данилівка, П'ятихатки тощо.
Міська влада
Харківська міська рада є представницьким органом територіальної громади Харкова, через який вона, від імені громади та в її інтересах, здійснює функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України, а також ухвалює від її імені рішення. Міська рада складається зі 100 депутатів, які обираються на п'ять років. Міський голова є головною посадовою особою територіальної громади, що представляє її інтереси, обирається на п'ять років та здійснює свої повноваження на постійній основі. Він очолює виконавчий комітет міської ради, головує на засіданнях міської ради. Посаду міського голови з 17 грудня 2020 року займає Ігор Терехов. Департаменти, управління, відділи та інші виконавчі органи Харківської міської ради є виконавчими органами міської ради, створювані нею у межах затвердженої структури і штатів. Вони підзвітні та підконтрольні міській раді, підпорядковані виконавчому комітету, міському голові. Керівники департаментів, управлінь, відділів та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади міським головою.
Населення
Чисельність населення
З 1901 по 1926 роки в місті збільшилось населення у більш ніж 2 рази та становило 417 505 осіб. У той період Харків був третім в УСРР після Києва й Одеси за численністю населення. Тенденція до зростання кількості мешканців виразно помітна й в 1930-ті роки, головним чином через індустріальний напрям розвитку міста та відповідну урбанізацію. Станом на 1939 в Харкові мешкало 832 913 осіб. За німецької окупації кількість населення впала через мобілізацію до армії, масове вивезення на роботи за кордон та шукання притулку в селах, і в 1942—1943 роках його лишилося 160—180 тис., після 1944 року населення міста почало зростати.
У 1950 році налічувалося в місті 718,2 тис. мешканців, у 1959-му — 953 000, у 1962-му населення наблизилось до 1 млн, у 1970 році — 1 223 000 осіб, у 1979-му — 1 444 000, у 1989-му — 1 610 000.
Загальна чисельність населення Харкова при перепису населення у 2001 році становила 1 470 900 осіб.
На 1 січня 2014 року, населення Харкова становило 1 423 000 осіб (2-ге місце після Києва).
На початок 2022 року в місті мешкало 1 421 125 осіб.
З початком російського повномасштабного вторгнення чисельність населення міста почало різко скорочуватись через часті російські обстріли та загрозу окупації, Станом на березень 2022 року в місті залишалося не більше, ніж 400 тисяч людей, а на початку червня 2022 року, за даними Харківської військово-цивільній адміністрації, в місто почали повертатися й чисельність була вже близько 700 тисяч осіб. У червні 2022 року кількість мирних жителів у Харкові перевалила за мільйон.. Після українського контрнаступу на Харківщині, кількість мирних жителів у листопаді в Харкові досягла 1100 тис.. У червні 2023 року в Харкові вже мешкало приблизно ≈1,15 мільйона жителів. На квітень 2024 року, за даними мерії міста, в Харкові мешкало ≈1,3 млн.
На початку 2023 року в Харкові майже 150 тис. містян залишилося без житла через обстріли міста російськими окупантами. Станом на початок літа 2024 року в місті проживає близько 211 тисяч тимчасово переміщених осіб.
Економіка

Промисловість
Харків — один із найбільших промислових центрів України. Промисловий потенціал міста складають підприємства машинобудівної галузі (Харківський тракторний завод, Завод імені Малишева (випускає танки та бронетехніку, а також двигуни для теплотягів), «Турбоатом» (турбіни для електростанцій), «Електроважмаш» (генератори для парових і гідравлічних турбін), Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, «Південкабель» тощо), а також хімічної, електроенергетичної, паливної, харчової галузей (кондитерська фабрика «Харків'янка», Харківська бісквітна фабрика тощо). У 2019 році в Харкові працювали 19 410 великих, малих і середніх підприємств, що становить 77,5 % від загальної кількості підприємств області (це на 5,9 % більше в порівнянні з 2018 роком). Із них 99,9 % становили малі та середні підприємства, з них — 844 середні підприємства (4,3 % від загальної кількості підприємств), 18 551 — малі та мікропідприємства (95,6 %). На підприємствах міста працюють 285,6 тис. осіб.
Ключові підприємства машинобудівного промислового комплексу Харкова: ПАТ «Харківський машинобудівний завод „СВІТЛО ШАХТАРЯ“», ПАТ «ТУРБОАТОМ», ДП Завод «Електроважмаш», ДП «Завод імені В. О. Малишева», АТ «ХТЗ».
Чільні підприємства хімічної, нафтохімічної та фармацевтичної галузі: ПАТ Хімфармзавод «Червона Зірка»; ТОВ Фармацевтична компанія «Здоров'я»; АТ «Лекхім-Харків»;ТОВ «ХАДО-технологія».
Чільні підприємства харчової галузі регіону на стан 01.01.2022 року: ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»; ПАТ «Кондитерська фабрика „Харків'янка“», ТОВ «Техноком»; ТОВ «Харківський молочний комбінат», ТОВ «Харківський м'ясокомбінат», ТОВ «Салтівський м'ясокомбінат», АТ «Хладопром», ТДВ «Салтівський хлібзавод», ТМ «Кулиничі», ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод «Прайм».
Промислові підприємства міста входять до складу промислових утворень: 5 промислових вузлів, 9 промислових районів, що своєю чергою, сформували 5 промислових зон, а також 14 груп підприємств. Тобто міська промисловість сформувалася за територіальною ознакою навколо великих промислових підприємств у такі промислові зони:
Інфраструктура
Основна інфраструктура
Житло-господарський комплекс обслуговується комунальним підприємством «Житлокомсервіс». 2014 року посадові особи «Житлокомсервісу», стали фігурантами кримінального провадження через розкрадання коштів у великих розмірах, уклавши фіктивні угоди з низкою фірм на суму 23 млн грн. Підприємство накопичило також значні борги за послуги водозабезпечення міста, прибирання прибудинкових територій тощо. Через це було перевірено діяльність підприємства від часу його заснування. Серед фірм, через які гроші виводилися з підприємства, можливо були пов'язані з колишнім лідером проросійської організації «Оплот» Євгеном Жиліним.
Забезпечення міста водою та послугами з водовідведення відбувається комунальним підприємством «Харківводоканал», а гарячою водою та теплом — КП «Харківські теплові мережі». У листопаді 2014 року було відкрито кримінальну справу проти керівників «Харківводоканалу» через завдані збитки на сотні тисячі гривень.
Від березня 2012 року в Харкові працює перинатальний центр.
Завдання швидкої медичної допомоги здійснює комунальне підприємство «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», створене 20 вересня 2012 року.
У Харкові планується впровадження системи «Безпечне місто» з системою відеоспостереження і будування ситуаційного центру в районі аеропорту, який має об'єднати всі екстрені й комунальні служби для швидкого реагування на надзвичайні події, для чого місто планувало взяти кредит у Європейському інвестиційному банку на суму 21 млн грн.
2020 року в Харкові працюють майже 3,3 тис. підприємств торгівлі; близько 3 тис. підприємств ресторанного господарства на 129,1 тис. посадкових місць, 2 тис. підприємств побутового обслуговування населення, 53 ринки й торговельні майданчики, зокрема 45 змішаних, 1 продовольчий, 7 непродовольчих. Найбільшими ринками є Торговий центр Барабашово, Центральний (колишній Благовіщенський базар) і Кінний ринки.
Засоби масової інформації

Друковані видання
У 1921 році до Харкова було перенесено видавництво «Рух», яке видавало здебільшого твори українських дореволюційних письменників у серіях, призначених для масового поширення.
У 1920—1930-х роках у Харкові з'явилася низка республіканських газет і журналів. Виходили обласні та міські газети: «Соціалістична Харківщина» (з 1934), «Ленінська зміна» (1938), «Красное знамя» (1958), «Вечірній Харків» (1969).
Нині у Харкові друкується понад 65 різних газет і журналів. Серед суспільно-політичних видань відома газета «Вечірній Харків», найпопулярніше інформаційно-розважальне видання — це тижневик «Телескоп», відомі рекламно-інформаційні видання: «Прем'єр Дайджест», «Харьков на Ладонях», «Авізо», «Бизнес Тайм», «Прем'єр Експрес», «Час Пик» та «СтройПрайс», «Харківський кур'єр». Головні газети: «Вечерний Харьков», «Время», «Слобідський край», «Теленеделя» харківський випуск, «Известия», літературний місячник «Березіль». Упродовж 2007—2012 років виходила газета «Главное».
Видавництва
У Харкові працюють численні видавництва, серед головних — «Фактор», «Прапор», «Folio», «Торсінг», «Vivat». Тут працювала Книжкова Палата УРСР, наразі з видавничих і книговиробничих підприємств діють книжкова фабрика «Глобус», книжкова фабрика імені Фрунзе та приватні друкарні.
Радіо та телебачення
У Харкові в межах радіочастот УКХ- та FM-діапазону працюють 27 загальноукраїнські та регіональні радіостанції. Крім того, мовлення здійснює Харківська обласна державна телерадіокомпанія (06:45—06:55, 08:10—08:30, 15:40—16:00, 18:10—19:00, 20:00—20:30) та радіо «Слобожанщина» (на хвилі Першого каналу Українського радіо (06:30—06:45, 10:30—11:00; щонеділі — 23:00—23:30).
FM-радіостанції
З середини 1990—2010-х років їх кількість сягала десятка на будь-який смак та формат: «Радіо 50», «Мастер», «Онікс», «Simon», «Фора», «Фаворит», «Нова хвиля», «Вєна», «L-fm», «Зроблено в СРСР»[джерело?], «Голден радіо». Остання радіостанція — «Нова хвиля» — остаточно припинила мовлення влітку 2014 року.
Освіта і наука

За рівнем освіти та науки Харківські виші й наукові установи є одними з найкращих у країні (а подекуди й Східної Європи), часто конкурують зі столичними. Формування освітніх і наукових установ почалось ще з 18 століття, у 20 столітті мережа розвивалась. Харків мав станом на 1979 рік 21 вищий навчальний заклад із понад 130 000 студентів. Станом на початок 2020 року, у Харкові працювало 59 вишів (19 мали статус національних) та один відокремлений підрозділ, в яких навчалось 154,8 тис. студентів. За видатками на вищу освіту з держбюджету Харківська область посідає друге місце серед регіонів країни після Києва — вони становлять 2,1 млрд гривень (Київ — 4,8 млрд гривень).
У сучасному Харкові діють 38 середніх спеціалізованих освітніх закладів і 40 професійно-технічних шкіл, понад 50 науково-дослідних інститутів при вищих навчальних закладах або міністерствах
Серед відомих науковців та освітян, що народилися, вчилися або працювали в місті, багато видатних постатей: Григорій Сковорода, Василь Данилевський, Саймон Кузнець, Віктор Кирпичов, Юрій Кнорозов, Іван Обреїмов, Леонард Гіршман, Олександр Потебня, Лев Синицький, Дмитро Багалій, Григорій Ганзбург, Юрій Шевельов, Марин Дринов, Микола Костомаров, Христина Алчевська, Олексій Бекетов тощо.
Найвідоміший заклад міста — Харківський національний університет імені В. Каразіна. Після Львівського, найстаріший університет України. Згідно з рейтингом чільних університетів світу «Webometrics» 2019 року, Харківський університет посідав третю позицію серед університетів України та 2245-те місце у світі. З університетом пов'язані навчання та діяльність щонайменше двох нобелівських лауреатів, фізика Лева Ландау та біолога Іллі Мечникова.
Серед вищих шкіл Харкова найважливіші: Державний біотехнологічний університет, Харківський політехнічний інститут, Харківський національний економічний університет, Харківський національний медичний університет, Національна юридична академія ім. Я. Мудрого, Національний фармацевтичний університет, Національний аерокосмічний університет, Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського тощо. У місті діє також низка інженерно-економічних ВНЗ: Українська державна академія залізничного транспорту, Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Харківський національний університет радіоелектроніки, Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова.
Культура

Література
У Харкові народилися або жили тривалий час поети Павло Тичина, Володимир Сосюра, Майк Йогансен, Семен Климовський, Петро Гулак-Артемовський, Амвросій Метлинський, Василь Еллан-Блакитний, Левко Боровиковський, Остап Вишня, Гнат Хоткевич, Михайль Семенко, Михайло Кульчицький, Борис Чичибабін, Олександр Введенський, Василь Мисик, Вадим Левин, Ігор Муратов, Кость Гордієнко, Лариса Васильєва; прозаїки Григорій Квітка-Основ'яненко, Микола Хвильовий, Антін Дикий, Петро Панч, Іван Багряний, Григорій Данилевський, Гнат Михайличенко, Аркадій Аверченко, Марко Вовчок, Микола Куліш, Володимир Добровольський, Валер'ян Підмогильний, Михайло Яловий, Андрій Заливчий, Микола Сказбуш, Вадим Собко, Олександр Мільштейн та інші відомі письменники. З Харкова родом, там навчався та якийсь час працював всесвітньовідомий український мовознавець та видатний літературознавець Юрій Шевельов.
У Харкові працюють літератори Сергій Жадан, Генрі Лайон Олді (колективний псевдонім Дмитра Громова та Олега Ладиженського), Андрій Валентинов, Ірина Євса та інші.
Події декількох романів розвиваються в Харкові.
До найбільших харківських бібліотек належать Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка Інституту радіофізики та електроніки імені О. Я. Усикова НАН України, Наукова бібліотека Харківського Університету, Харківська державна наукова медична бібліотека тощо. Щорічно організовувався книжковий фестиваль «Світ Книги», з 1999 по 2011 роки організовувався фестиваль письменників-фантастів «Зоряний міст».
Харківський правопис української мови ухвалений 1927 року на Всеукраїнській правописній конференції. Уже 31 березня 1929 року його ухвалила Українська академія наук, а 29 травня Наукове товариство ім. Шевченка у Львові. На сьогодні правописом послуговується українська діаспора в значній частині своїх видань, найвідоміше з них — найстаріший україномовний часопис «Свобода», що виходить і досі. Його використовують деякі сучасні українські автори, літературні редактори, а також українські мовознавці.
Архітектура

Харків є культурним та історичним центром Лівобережної України, у якому кожна епоха представлена своєю архітектурою.
Давні будівлі та відомі об'єкти
З давніх будівельних пам'яток збереглися Покровський (1689) та Успенський (1777, пошкоджений у середині 1930-х pp.) собори, Губернаторський палац, де у 1804 році розмістився університет, провіантський магазин та деякі інші будівлі кінця XVIII — початку XX століть у різних стилях: від бароко до модерну. Особливого поширення набув конструктивізм, в цьому стилі зведено багато визначних пам'яток міста доби радянської окупації. Також стиль зустрічається у старовинних будівлях, зведених за проєктами Олександра Гінзбурга, якого вважають передвісником і основоположником цього стилю. В місті нараховується понад 20 пам'яток в стилі українського архітектурного модерну, а також поширені інші відгалуження цього стилю, зокрема північний модерн.
У Харкові є низка пам'ятників: крім радянських Т. Шевченкові (1935, скульптор М. Манізер, архітектор Й. Лангбард), М. Коцюбинському (проєкт Н. Рябініна, 1957) — давніших: В. Каразіну (1906), М. Гоголеві (1909), є сучасні: пам'ятний знак воїнам УПА, пам'ятник репресованим кобзарям й інші. Найдавнішим пам'ятником був монумент на честь заснування міста (1785 р., демонтований у 1920-х) і пам'ятник гарматам Слобідсько-Української фортечної артилерії (1820-ті). В місті був встановлений перший в Україні пам'ятник Шевченкові, він також є першим пам'ятником людині в місті.
Найвідомішим некрополем Харкова є Івано-Усікновенський цвинтар, знесений у 1970-х роках. Однак, збереглися могили Кропивницького, Гулака-Артемовського, Васильківського, Бутевича, встановлено умовні надгробки Хвильового та Еллана-Блакитного. Декілька могил відомих харківців перенесені на 13-те кладовище, зокрема, могили Алчевських, Бекетова, Корнієнка, Погорілка, Потебні, Багалія тощо. Частково збереглося лютерано-католицьке кладовище, де окрім дореволюційних могил поляків, французів, німців, поховані Гіршман, Трінклер, Бокаріс, Саєнко та перенесена могила (можливо, без решток) Квітки-Основ'яненка.
Спорт
У Харкові працюють 17 стадіонів (серед них «Металіст» — третій найбільший стадіон України, розрахований на 40 003 глядачів, «Динамо», «Сонячний», «Нова Баварія», ХТЗ тощо), 4 легкоатлетичних манежі, понад 2 тис. площинних споруд, 387 спортивних залів, 23 плавальні басейни, 112 стрілецьких тирів, стрілецький стенд, стрільбища для стрільби з лука, велотреку; 3 споруди зі штучним льодом; 2 веслувально-спортивних бази, лижна база та інші спортивні споруди. У місті діють Палаци спорту «Ювілейний», «Локомотив», велосипедний трек «Динамо», Харківський палац спорту.
Харківський футбольний клуб «Металіст» був срібним призером чемпіонату України 2012/13, шестиразовим бронзовим призером чемпіонатів України, чвертьфіналістом Ліги Європи УЄФА 2011/12, володарем кубка СРСР 1987/88. Влітку 2016 року клуб розформовано. Водночас було засновано футбольний клуб «Металіст 1925», який більшість вболівальників вважають наступником попередньої команди. Новий клуб у сезоні 2021/22 виступав в українській прем'єр-лізі.
Один раз на рік у серпні, в місті організовується марафонський забіг «Марафон — визволення». Двічі на рік у Харкові відбуваються шосейні велосипедні перегони: у травні — багатоденні перегони на призи газети «Вечірній Харків», та на початку серпня — велогонка «Золоті колеса».
Харківський іподром — найдавніший в Україні — заснований у 1848 році. 1874 року на іподромі здійснював показові польоти на аеростаті власної конструкції Михайло Лаврентьєв. На іподромі можна брати уроки з верхової їзди — при ньому працює кінний клуб. У його стайнях розміщено коней, які служать у харківському кавалерійському взводі поліції.
В історію світового спорту вписано імена багатьох харків'ян. Це чотирикратна олімпійська чемпіонка Яна Клочкова (плавання), дворазові олімпійські чемпіони Рустам Шаріпов (спортивна гімнастика), Людмила Джигалова (легка атлетика), Юрій Поярков (волейбол), олімпійські чемпіони Марія Гороховська (спортивна гімнастика), Ігор Рибак (важка атлетика), Василь Матушевич, Юрій Венгеровський (волейбол), Олексій Баркалов (водне поло), Ігор Целовальніков, Володимир Мовчан (велоспорт).
Інше
У Харкові розташовано п'ять виправних колоній та одна установа виконання покарань (колишній Харківський СІЗО) Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції: Диканівська виправна колонія № 12, Олексіївська виправна колонія № 25, Холодногірська виправна колонія № 18, Харківська виправна колонія № 43, Качанівська виправна колонія № 54 та Харківська установа виконання покарань (№ 27).
Міжнародна співпраця
Станом на 2024 рік у Харкові працює Генеральне консульство Республіки Польща, 16 інститутів Почесних консулів (Австрії, Вірменії, Німеччини, Туреччини, Казахстану, Словенії та інших країн), представництва міжнародних організацій (Консультативна місія ЄС, Постійне представництво Асоціації міст-володарів Призу Європи, Ізраїльський Культурний Центр «НАТІВ», Представництво «Джойнт», Французький Альянс у місті Харкові, Центр сприяння торгівлі В'єтнаму, «Будинок Нюрнберга», Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні, Регіональне представництво ЄБРР у місті Харкові). Харкову, першому в Україні, присуджено Премію Європи 2010.
Джерела
В. Л. Маслійчук. Харків // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 346. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Маркітан Л. Харків // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.. — С. 425.
Харків // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. Аркадій Жуковський. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1995. — Кн. 2, [т. 11] : Доповнення і виправлення. — С. 3549-3556. — ISBN 5-7707-4049-3.
Харків // Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014. — 544 с. — С. 491—492.
Харків // Географічна енциклопедія України. 3 Том. П-Я. — Київ, вид. «Українська енціклопедія» ім. М. П. Бажана, 1993. — 480 с. — С. 351.
Карпов В. Харьковская старина.— X. 1900;
Гусев А. Харьков, его прошлое и настоящее.— X. 1902;
Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II, X. 1905, 1912;
Альбовский Е. Харьковские казаки.— П. 1914;
Таранушенко С. Старі хати Харкова.— X. 1922;
Окладочной Р. Социалистический Харьков.— X. 1951;
Глобенко М. Харкову минуло 300 років, ж. Вісник, ч. 3, 1955;
Михайлик О. Харкову — 300 років.— X. 1956;
Касьянов О. Харків. Історико-архітектурний нарис.— К. 1956;
Дяченко М., Росін С., Рябко В. Харків.— X., 1957;
Історія сіл і міст УРСР. Харківська область.— К. 1967;
Дяченко И. Улицы и площади Харькова.— X., 1974;
Семененко О. Харків, Харків… — Нью-Йорк, 1976;
Андреева Г., Олейник В. Знакомьтесь — Харьков. X. 1979;
Гавриленко О. А., Логвиненко І. А. Більшовицький переворот у Харкові: як це було // Наукові записки кафедри українознавства Харківського ун-ту. Вип. 1. — Харків, 1994. — С. 48—55;
Література
Брехуненко В. Міф 12. Харків - перша столиця України // Війна за свідомість: російські міфи про Україну та її минуле / Віктор Брехуненко; [наук. ред. Т. Пархоменко]; Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. — Київ, 2017. — С. 77—80. — ISBN 978-966-02-8249-0
Посилання
Офіційний сервер Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету
Галерея «Старий Харків». Фотографії, листівки, малюнки
Пивні заклади Харкова: паби, бари та ресторани на порталі BeerPlace.com.ua (рос.)
Зруйновані пам'ятки архітектури та культури, школи, університети Харкова. Харків — місто-герой.
Яким буде Харків після війни // Новинний портал GX, 04.02.2023
Харків: місто освіти й національного відродження. Ukraїner. 23 серпня 2023. Архів оригіналу за 15 липня 2026.
Kaynak: Wikipedia – Харків · CC BY-SA 4.0
Coğrafya

Harkiv Ukrayna kuzeydoğu bölgesinde yer almaktadır. Tarihsel olarak, Harkiv ana şehir kabul edildiği eski (Slobozhanshchyna da Slobozhanshchyna olarak da bilinir) Sloboda Ukrayna, Harkiv Oblastı bölgesinde yer almaktadır. Şehir, Donets havzasına akan Harkiv, Lopan ve Udy nehirlerinin, kesişiminde uzanmaktadır.
Şehrin en yüksek noktasının denizden yüksekliği 202 m ile Pyatihatki (Ukraynaca: П'ятихатки), en alçak noktası ile - 94 m ile Novoselivka'dır (Ukraynaca: Новоселівка).
İklimi
Harkiv iklimi soğuk ve kar yağışlı, kışlar ve sıcak yazlar nemli karasal'dır (Köppen iklim sınıflandırması - Dfb). Mevsimlik ortalama sıcaklıklar, ne yaz aylarında çok sıcak ne de kış ayları için çok soğuktur: Ocak ayında -4,6 °C (23.7 °F), Temmuz ayında 21,3 °C (70.3 °F). Ortalama yağış Haziran ve Temmuz aylarında çoğu düşmek üzere, yılda 513 mm (20 in) toplam yağışa ulaşır.
Ulaşım

Harkiv şehri hava, demir ve karayolu ile dünyanın birçok şehirlerine bağlı, Ukrayna'nın en büyük ulaşım merkezlerinden biridir. Toplu taşıma, taksi, demiryolları ve hava trafiği dahil olmak üzere birçok ulaşım yöntemleri vardır. Yaklaşık olarak da 250 bin taşıt kentte bulunmaktadır.
Toplu taşıma
Ukrayna'nın önemli bir ulaşım merkezi olan Harkiv'de ulaşım çok farklı araçlarla sağlanır. Harkiv Metrosu toplam 29 istasyon ile üç farklı hattı içeren, 1975 yılından bu yana faaliyet gösteren kentin hızlı toplu ulaşım sistemidir. Harkiv'de otobüsler yılda yaklaşık 12 milyon yolcu taşımaktadır. (2006 yılında 100. hizmet yılı kutlanan) Troleybüsler, tramvay ve marşrutkalar (özel minibüsler) da kentteki ulaşımın önemli araçlarıdır.
Demiryolları
Harkiv ilk demiryolu bağlantısı 1869 yılında kurulmuştur. 22 Mayıs 1869'da kuzeyden gelen ilk trenin Harkiv'e gelmesi ile hat açılmış, 6 Haziran 1869'da Kursk-Harkiv-Azov hattı trafiği başlamıştır. Harkiv yolcu treni istasyonu yeniden inşa edilmiş ve daha sonra İkinci Dünya Savaşı'nda tahrip edilene dek 1901 yılında genişletilmiştir. Yeni tren istasyonunun inşası 1952 yılında tamamlanmıştır.Harkiv'den, Ukrayna ve yurt dışına düzenli tren seferleri yapılmaktadır. Elektrichka olarak bilinen bölgesel trenler, yakın kasaba ve köyleri Harkiv'e bağlamaktadır.
Havayolları
Harkiv günde yaklaşık 20 uçuşla yolcu taşımacılığı alanında hizmet vermektedir. Harkiv Uluslararası Havalimanı, uluslararası statüde bir havaalanıdır. Havaalanı, Kiev'deki Borispol Havaalanı kadar büyük olmasa da, Ukrayna'nın diğer havaalanlarına göre yeterli kapasitededir ve şehir merkezinden güneyde, şehir sınırları içinde yer almaktadır. Şehirden iç hat Kiev ile dış hat İstanul, Dubai, Şarm El Şeyh, Tel-Aviv, Minsk, Varşova, Umman gibi seferlerle yolcu taşımacılığı yapılır. Yaz sezonunda da Antalya, Selanik, Burgaz, Dalaman, gibi charter uçuşlar da bulunmaktadır. Şehrin Kuzeyinde bulunan havaalanı ise bir fabrika sahasıdır ve Antonov uçak şirketi için önemli bir üretim tesisidir. Askeri/Sivil olarak teknik tedarik ve bakım/onarım burada yapılmaktadır. Sivil havayolu şirketlerine hizmet vermemektedir.
Kaynak: Wikipedia – Harkiv · CC BY-SA 4.0
Etymology
English: KAR-kiv, KH-, H-; UK: KAR-kov; US: KAR-kawf;
Ukrainian: Харків, pronounced [ˈxɑrkiu̯]
The city's name can be originated from its namesake river, Kharkiv. There is a folk etymology that connects the name of both the settlement and the river to a legendary Cossack founder named Kharko (a diminutive form of the Greek name Chariton, Ukrainian: Харитон, romanized: Kharyton, or Zechariah, Ukrainian: Захарій, romanized: Zakharii). But the river's name is attested earlier than the foundation of the fortress.
Kharkov, the transliteration of the name from Russian, was the traditional standard English spelling of the city's name favored prior to Ukraine's independence in 1991 (similar to the spelling of Kiev versus Kyiv).
Like all other cities across the country, Kharkiv became the internationally standardized Latin-alphabet transliteration of the Ukrainian name according to the Ukrainian National romanization system, which was adopted for official use by Ukraine's cabinet in 2010, approved by the UN Group of Experts on Geographical Names in 2012, and adopted by the BGN/PCGN in 2019. This spelling appears in Encyclopædia Britannica and in dictionaries as the spelling for the Ukrainian city. The spelling Kharkiv has also been adopted as the Library of Congress Name Authority Heading. As noted by the Christian Science Monitor, many in the English-language media outlets historically spelled the city Kharkov, even after changing the spelling of Kiev to Kyiv, but since the beginning of Russia's 2022 invasion of Ukraine more outlets and style guides have been shifting away from Russian transliterations.
History
![Kharkiv's alleged founder Kharko [uk] (1890s postcard).](https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a0/Kharko.jpg/330px-Kharko.jpg)
Early history
The earliest historical references to the region are to Scythian and Sarmatian settlement in the 2nd century BC. Between the 2nd to the 6th centuries AD there is evidence of Chernyakhov culture, a multiethnic mix of the Geto-Dacian, Sarmatian, and Gothic populations.
In the 8th to 10th centuries the Khazar fortress of Verkhneye Saltovo stood about 25 miles (40 km) east of the modern city, near Staryi Saltiv. During the 12th century, the area was part of the territory of the Cumans, and then from the mid-13th century of the Mongol/Tartar Golden Horde.
By the early 17th century the area was a contested frontier region with renegade populations that had begun to organize in Cossack formations and communities defined by a common determination to resist both Tatar slavery and Polish, Lithuanian and Russian serfdom. Mid-century, the Khmelnytsky uprising against the Polish-Lithuanian Commonwealth saw the brief establishment of an independent Cossack Hetmanate.
Kharkiv Fortress
During this period of turmoil in Right-bank Ukraine, groups of settlers arrived at the banks of the Lopan and Kharkiv rivers and, in 1654, rebuilt and fortified an abandoned settlement.
The settlement reluctantly accepted the protection and authority of a Russian voivode from Chuhuiv 40 kilometres (25 mi) to the east. The first appointed voivode from Moscow was Voyin Selifontov in 1656, who began to build a local ostrog (fort). In 1658, a new voivode, Ivan Ofrosimov, commanded the locals to kiss the cross in a demonstration of loyalty to Tsar Alexis. Led by their otaman Ivan Kryvoshlyk, they refused. However, with the election of a new otaman, Tymish Lavrynov, relations appear to have been repaired, the Tsar in Moscow granting the community's request (signed by the deans of the new Dormition Cathedral and parish churches of Annunciation and Trinity) to establish a local market.
Geography

Kharkiv is located at the banks of the Kharkiv, Lopan, and Udy rivers, where they flow into the Siverskyi Donets watershed in the north-eastern region of Ukraine.
Historically, Kharkiv lies in the Sloboda Ukraine region (Slobozhanshchyna also known as Slobidshchyna) in Ukraine, in which it is considered to be the main city.
The approximate dimensions of city of Kharkiv are: from the North to the South — 24.3 km; from the West to the East — 25.2 km.
Based on Kharkiv's topography, the city can be conditionally divided into four lower districts and four higher districts.
The highest point above sea level, in Piatykhatky, is 202m, and the lowest is Novoselivka in Kharkiv is 94m.
Kharkiv lies in the large valley of rivers of Kharkiv, Lopan, Udy, and Nemyshlia. This valley lies from the North West to the South East between the Mid Russian highland and Donets lowland. All the rivers interconnect in Kharkiv and flow into the river of Northern Donets. A special system of concrete and metal dams was designed and built by engineers to regulate the water level in the rivers in Kharkiv.
Kharkiv has a large number of green city parks with a long history of more than 100 years with very old oak trees and many flowers. Central Park is Kharkiv's largest public garden. The park has nine areas: children, extreme sports, family entertainment, a medieval area, entertainment center, French park, cable car, sports grounds, retro park. This park was previously named after Maxim Gorky until June 2023 when it was renamed Central Park for Culture and Recreation.
Climate
Kharkiv's climate is humid continental (Köppen climate classification Dfa/Dfb) with long, cold, snowy winters and warm to hot summers.
The average rainfall totals 519 mm (20 in) per year, with the most in June and July.
Governance
Legal status and local government
The Mayor of Kharkiv and the Kharkiv City Council govern all the business and administrative affairs in the City of Kharkiv.
The mayor of Kharkiv has the executive powers; the city council has the administrative powers as far as the government issues are concerned.
The mayor of Kharkiv is elected by direct public election in Kharkiv every four years.
The city council is composed of elected representatives, who approve or reject the initiatives on the budget allocation, tasks priorities and other issues in Kharkiv. The representatives to the city council are elected every four years.
The mayor and city council hold their regular meetings in the City Hall in Kharkiv.
Administrative divisions
While Kharkiv is the administrative center of the Kharkiv Oblast (province), the city affairs are managed by the Kharkiv Municipality. Kharkiv is a city of oblast subordinance.
The territory of Kharkiv is divided into 9 administrative raions (districts), until February 2016 they were named for people, places, events, and organizations associated with early years of the Soviet Union but many were renamed in February 2016 to comply with decommunization laws. Also, owing to this law, over 200 streets have been renamed in Kharkiv since 20 November 2015.
Kholodnohirskyi (Ukrainian: Холодногірський район); namesake: Kholodna Hora, a city neighborhood (formerly Leninskyi; namesake: Vladimir Lenin)
Shevchenkivskyi (Ukrainian: Шевченківський район); namesake: Taras Shevchenko (formerly Dzerzhynskyi; namesake Felix Dzerzhinsky)
Kyivskyi (Ukrainian: Київський район); namesake: Kyiv (formerly Kahanovychskyi; namesake: Lazar Kaganovich)
Saltivskyi (Ukrainian: Салтівський район); namesake: Saltivka residential area (formerly Moskovskyi; namesake: Moscow)
Nemyshlianskyi (Ukrainian: Немишлянський район); namesake: Nemyshlia river (formerly Frunzenskyi; namesake: Mikhail Frunze)
Demographics
According to the 1989 Soviet Union Census, the population of the city was 1,593,970. In 1991, it decreased to 1,510,200, including 1,494,200 permanent residents. The population in 2023 was 1,430,885. Kharkiv is the second-largest city in Ukraine after the capital, Kyiv. The first independent all-Ukrainian population census was conducted in December 2001, and the next all-Ukrainian population census is decreed to be conducted after the end of the ongoing Russo-Ukrainian war. As of 2001, the population of Kharkiv Oblast is as follows: 78.5% living in urban areas, and 21.5% living in rural areas.
Notes
1788 year – without the account of children
1920 year – times of the Russian Civil War
1941 year – estimation on 1 May, right before German-Soviet War
1941 year – next estimation in September varies between 1,400,000 and 1,450,000
1941 year – another estimation in December during the occupation without the account of children
1943 year – 23 August, liberation of the city; estimation varied 170,000 and 220,000
Kharkiv has a sizable Vietnamese community who dominate the local Barabashovo market (one of the largest markets in Europe). At the market most of these (Vietnamese) traders use a Ukrainianized version of their names.
Language
Distribution of the population of the city of Kharkiv by native language according to the 2001 census:
According to a survey conducted by the International Republican Institute in April–May 2023, 16% of the city's population spoke Ukrainian at home, and 78% spoke Russian.
Religion

Kharkiv is an important religious center in Eastern Ukraine.
There are many old and new religious buildings, associated with various denominations in Kharkiv. Dormition Orthodox Cathedral was built in Kharkiv in the 1680s and rebuilt in the 1820s and 1830s. Holy Trinity Orthodox Church was built in Kharkiv in 1758–1764 and rebuilt in 1857–1861. Annunciation Orthodox Cathedral, one of the tallest Orthodox churches in the world, was completed in Kharkiv on 2 October 1888.
Recently built churches include St. Valentine's Orthodox Church and St. Tamara's Orthodox Church.
Kharkiv's Jewish population is estimated to be around 8,000 people. It is served by the old Kharkiv Choral Synagogue, which was fully renovated in Kharkiv in 1991–2016.
There are two mosques including the Kharkiv Cathedral Mosque and one Islamic center in Kharkiv.
Economy

The 2016–2020 economic development strategy: "Kharkiv Success Strategy", is created in Kharkiv. Kharkiv has a diversified service economy, with employment spread across a wide range of professional services, including financial services, manufacturing, tourism, and high technology.
Industrial corporations
During the Soviet era, Kharkiv was the capital of industrial production in Ukraine and a large center of industry and commerce in the USSR. After the collapse of the Soviet Union the largely defense-systems-oriented industrial production of the city decreased significantly. In the early 2000s, the industry started to recover and adapt to market economy needs. The enterprises comprise machine-building, electro-technology, instrument-making, and energy conglomerates.
State-owned industrial giants, such as Turboatom and Elektrovazhmash occupy 17% of the heavy power equipment construction (e.g., turbines) market worldwide. Multipurpose aircraft are produced by the Antonov aircraft manufacturing plant. The Malyshev factory produces not only armored fighting vehicles, but also harvesters. Khartron is the leading designer of space and commercial control systems in Ukraine and the former CIS.
IT industry
As of April 2018, there were 25,000 specialists in IT industry of the Kharkiv region, 76% of them were related to computer programming. Thus, Kharkiv accounted for 14% of all IT specialists in Ukraine, which made it the second largest IT location in the country, right after the capital Kyiv.
At the time, the number of active IT companies in the region was 445, five of them employing more than 601 people. Besides, there were 22 companies employing between 201 and 600 workers. More than half of IT companies located in the Kharkiv region fell into the "extra small" category with less than 20 persons engaged. The list was compiled with 43 medium (81–200 employees) and 105 small companies (21–80).
Science and education

Higher education
The Vasyl N. Karazin Kharkiv National University is the most prestigious reputable classic university, which was founded due to the efforts by Vasily Karazin in Kharkiv in 1804–1805. On 29 January [O.S. 17 January] 1805, the Decree on the Opening of the Imperial University in Kharkiv came into force.
The Roentgen Institute opened in 1931. It was a specialist cancer treatment facility with 87 research workers, 20 professors, and specialist medical staff. The facilities included chemical, physiology, and bacteriology experimental treatment laboratories. It produced x-ray apparatus for the whole country.
The city has 13 national universities and numerous professional, technical and private higher education institutions, offering its students a wide range of disciplines. These universities include Kharkiv National University (12,000 students), National Technical University "KhPI" (20,000 students), Kharkiv National University of Radioelectronics (12,000 students), Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv National Aerospace University "KhAI", Kharkiv National University of Economics, Kharkiv National University of Pharmacy, and Kharkiv National Medical University.
More than 17,000 faculty and research staff are employed in the institutions of higher education in Kharkiv.
Scientific research
The city has a high concentration of research institutions, which are independent or loosely connected with the universities. Among them are three national science centers: Kharkiv Institute of Physics and Technology, Institute of Meteorology, Institute for Experimental and Clinical Veterinary Medicine and 20 national research institutions of the National Academy of Science of Ukraine, such as the B Verkin Institute for Low Temperature Physics and Engineering, Institute for Problems of Cryobiology and Cryomedicine, State Scientific Institution "Institute for Single Crystals", Usikov Institute of Radiophysics and Electronics (IRE), Institute of Radio Astronomy (IRA), and others. A total number of 26,000 scientists are working in research and development.
Culture

Kharkiv is one of the main cultural centers in Ukraine. It is home to 20 museums, over 10 theatres and a number of art galleries. Until 2022, large music and cinema festivals were hosted in Kharkiv almost every year.
Theatres
The Kharkiv National Academic Opera and Ballet Theatre named after N. V. Lysenko is the biggest theatre in Kharkiv.
In 2017 the Kharkiv Ukrainian Drama Theatre named after T. G. Shevchenko was especially popular among theater audiences more prone to speak Ukrainian in daily life. Since the Russian invasion, the theatre has operated underground.
The Kharkiv Academic Drama Theatre was recently renovated, and it is quite popular among locals. Until October 2023 this theater was named after Russian poet Alexander Pushkin; the derussification of Ukraine campaign of that area led to its renaming that also meant the removal of (the word) "Russian" from the name.
The Kharkiv Theatre of the Young Spectator (now the Theatre for Children and Youth) is one of the oldest theatres for children.
The Kharkiv Puppet Theatre (The Kharkiv State Academic Puppet Theatre named after VA Afanasyev) is the first puppet theatre in the territory of Kharkiv. It was created in 1935.
The Kharkiv Academic Theatre of Musical Comedy is a theatre founded on 1 November 1929 in Kharkiv.
Literature
In the 1930s Kharkiv was referred to as a Literary Klondike. It was the center for the work of literary figures such as: Les Kurbas, Mykola Kulish, Mykola Khvylovy, Mykola Zerov, Valerian Pidmohylny, Pavlo Filipovych, Marko Voronny, Oleksa Slisarenko. Over 100 of these writers were repressed during the Stalinist purges of the 1930s. This tragic event in Ukrainian history is called the "Executed Renaissance" (Rozstrilene vidrodzhennia). Today, a literary museum located on Frunze Street marks their work and achievements.
Language
The majority spoken language in Kharkiv is Russian. Even after Ukraine gained its independence, Russian was still used predominantly by ethnic Russians and Ukrainians alike, although after the onset of the 2022 Russian invasion of Ukraine, many of the city's residents attempted to transition to Ukrainian.
Media
There are a large number of broadcast and internet TV channels, AM/FM/PM/internet radio-stations, and paper/internet newspapers in Kharkiv. Some are listed below.
Transport

The city of Kharkiv has been one of the largest transportation centers in Ukraine, connected to numerous other cities of the world by air, rail and road traffic. Kharkiv is one of four Ukrainian cities with a subway system.
Kharkiv's Metro is the city's rapid transit system operating since 1975. It includes three different lines with 30 stations in total. Trolleybuses, trams (which celebrated its 100-year anniversary of service in 2006), and marshrutkas (private minibuses) are also important means of transportation in the city.
The first railway connection of Kharkiv was opened in 1869. The first train to arrive in Kharkiv came from the north on 22 May 1869, and on 6 June 1869, traffic was opened on the Kursk–Kharkiv–Azov line. Kharkiv's passenger railway station was reconstructed and expanded in 1901, to be later destroyed in the Second World War. A new Kharkiv railway station was built in 1952.
Kharkiv is connected with all main cities in Ukraine and abroad by regular railway services. Regional trains known as elektrychkas connect Kharkiv with nearby towns and villages.
Until the closure of Ukrainian airspace to civilian flights due to the Russian invasion of Ukraine, Kharkiv was served by Kharkiv International Airport. Charter flights are also available. The Kharkiv North Airport was an industrial airfield serving the Antonov aircraft company.
Sport

Kharkiv International Marathon
Prior to the Russian invasion, Kharkiv International Marathon was considered as a prime international sportive event, attracting many thousands of professional sportsmen, young people, students, professors, locals and tourists to travel to Kharkiv and to participate in the international event.
Football (soccer)
The most popular sport was football. The city had several football clubs playing in the Ukrainian national competitions. The most successful is FC Dynamo Kharkiv that won eight national titles back in the 1920s–1930s.
FC Metalist Kharkiv, which plays at the Metalist Stadium
FC Metalist 1925 Kharkiv, which plays at the Metalist Stadium
FC Helios Kharkiv, a defunct club, which played at the Helios Arena
FC Kharkiv, a defunct club, which played at the Dynamo Stadium
FC Arsenal Kharkiv, which played at the Arsenal-Spartak Stadium (participates in regional competitions)
FC Shakhtar Donetsk also play at the Metalist Stadium since 2017, due to the war in Donbas
There is also a female football club WFC Zhytlobud-1 Kharkiv, which represented Ukraine in the European competitions, and like other clubs briefly suspended activity in the wake of the Russian invasion.
Metalist Stadium hosted three group matches at UEFA Euro 2012.
Other sports
Kharkiv also had some ice hockey clubs, MHC Dynamo Kharkiv, Vityaz Kharkiv, Yunost Kharkiv, HC Kharkiv, who competed in the Ukrainian Hockey Championship.
Avangard Budy is a bandy club from Kharkiv, which won the Ukrainian championship in 2013.
There are a men's volleyball teams, Lokomotyv Kharkiv and Yurydychna Akademiya Kharkiv, which performed in Ukraine and in European competitions.
RC Olymp is the city's rugby union club. They provide many players for the national team.
Tennis has also been a popular sport in Kharkiv. There are many professional tennis courts in the city. Elina Svitolina is a tennis player from Kharkiv.
Awards and honors
During the Soviet period, Kharkiv was awarded the Order of Lenin by a decree of the Presidium of the Supreme Soviet of the USSR on 4 December 1970, and the Order of the October Revolution on 22 August 1983.
Kharkiv has received the full set of awards from the Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE), including the European Diploma, the Flag of Honour, the Plaque of Honour, and the Europe Prize.
On 6 March 2022, by a decree of the President of Ukraine, Kharkiv was awarded the honorary title "Hero City of Ukraine" to recognize the heroism, mass bravery, and resilience shown by its citizens in defending the city during the Russian invasion of Ukraine.
Places of interest
The city is famous for its churches as well as Art Nouveau and constructivist architecture:
Dormition Cathedral, built in 17th century in Baroque style and rebuilt in 18th and 19th centuries
Intercession Cathedral, built in 18th century in Baroque style
Annunciation Cathedral, built in 1887–1901 in Neo-Byzantine style
Kharkiv Ukrainian Drama Theatre, built in 1841
Kharkiv Puppet Theatre, former Volga-Kama Commercial Bank, built in 1907 in Art Nouveau style
Kharkiv State Academy of Design and Arts, built in 1912 in Art Nouveau style
Derzhprom building, built in 1925–1928 in constructivist style
Railway Pochtamt (post office), built 1927–29 in constructivist style
Palace of Culture of Railway Workers, built 1928–31 in constructivist style
Kharkiv railway station, rebuilt in socialist-realist style in 1952
Kharkiv Opera, built in 1970–1990 in brutalist style
Other attractions include: Taras Shevchenko Monument, Mirror Stream, Historical Museum, T. Shevchenko Gardens, Kharkiv Zoo, Children's narrow-gauge railroad, World War I Tank Mk V, Memorial Complex, and many more.
After the 2014 Russian annexation of Crimea the monument to Petro Konashevych-Sahaidachny in Sevastopol was removed and handed over to Kharkiv.
Kaynak: Wikipedia – Kharkiv · CC BY-SA 4.0
