
Хрустальний
Хруста́льний — місто в Україні, адміністративний центр Хрустальненської міської громади Ровеньківського району Луганської області.
Government administration · Ukraine · 0 followers
Overview
Хруста́льний — місто в Україні, адміністративний центр Хрустальненської міської громади Ровеньківського району Луганської області. З весни 2014 року місто тимчасово окуповане російськими військами.
Interested in working with us in the future?
Follow to see new jobs and posts in your feed.
No news yet.
About

Хруста́льний — місто в Україні, адміністративний центр Хрустальненської міської громади Ровеньківського району Луганської області. З весни 2014 року місто тимчасово окуповане російськими військами.
Kaynak: Wikipedia · CC BY-SA 4.0
Географія
Місто Хрустальний розташоване за 62 км від Луганська фізична відстань до Києва — ~636,3 км.
Історія
Терен сучасного міста ймовірно було заселено ще у глибоку давнину, про що свідчать курганні поховання епохи пізньої бронзи. Перші значні поселення поблизу міста виникли у XVII столітті. Через них проходив шлях, яким доставляли сіль з Бахмута до Ростова, Таганрога й Новочеркаська. Згодом уздовж шляху оселилися люди, займаючись скотарством і землеробством.
У 1880-х роках на південних схилах Донецького кряжу знайшли значні поклади антрациту.
У 1894 році на території міста з'явилася перша шахта. Розвиток вугільних підприємств стримувала відсутність залізничного транспорту. Гужовий транспорт уже не задовольняв шахтовласників. Тому виникла нагальна потреба у будівництві залізничної гілки, що зв'язує рудники з найближчою станцією Штерівка. У 1900 році залізнична гілка завдовжки 12,5 верст сполучила вугільні підприємства з казенною Катерининською залізницею, з відкриттям станції Криндачівка, за іменем власника ділянки землі Криндача. Незабаром навколо станції утворено робітниче селище, яке отримало однойменну назву. До 1913 року в Криндачівці вже діяло 18 вугледобувних шахт.
Напередодні Першої світової війни Криндачівка була невеликим глухим містечком, що потопало у бруді. У 1913 році в містечку мешкало 3 500 осіб. На вузьких кривих вулицях тулилися одна до іншої глинобитні хатинки та землянки сімейних шахтарів. Було також близько 20 кам'яних казарм й дерев'яних бараків, схожих на труни, в яких жили сезонні робітники й шахтарі, що ще не мали власної халупи. У селищі не було жодної мощеної вулиці. Навесні та влітку стояла непролазна багнюка. За питною водою мешканці долали 2-3 км. Із заходом сонця Криндачівка поринала у темряву. Вкрай важкими були умови праці криндачівских шахтарів — робочий день тривав 12 годин. Заробітна плата у забійників, вагонників і саночників не перевищувала 1,50 карбованця на день, а у робітників інших категорій була ще менше.
Населення
За переписом населення 2001 року у Хрустальному проживало 94875 осіб.
Національний склад
Національний склад населення за даними перепису 2001 року:
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Економіка
Видобуток кам'яного вугілля (антрациту) — ДП «Донбасантрацит», Шахти «Краснолуцька», імені газ. Ізвєстія, «Княгининська», «Краснокутська», «Новопавлівська», «Міусинська», «Хрустальська»). Машинобудівний, ливарно-механічний заводи. Виробництво будматеріалів, легка, харчова промисловість. Швейна фабрика. Головна гордість міста (в економічному плані) — цегельня «Фагот».
Завод «Красний луч», що спеціалізується на випуску гідроакустичних та навігаційних систем для військово-морського флоту, нині не працює. Господарський суд Луганської області у серпні 2007 року схвалив план санації заводу. Передбачається вивіз з підприємства впродовж року основних ліквідних активів (близько 70 % тих, що є в наявності).
Транспорт
Північною околицею міста протягається автошлях міжнародного сполучення М03E50.
Пам'ятники

В районі річки Міус розташований меморіальний комплекс Міус-фронт. Під час німецько-радянської війни тут проходив однойменний оборонний рубіж. Деякі вулиці міста названі на честь Героїв Радянського Союзу, які загинули в боях за вигнання нацистів з Донбасу. Це відомий пілот-винищувач, «біла лілія Сталінграда» Лідія Литвяк, Погорелов тощо.
Спорт
У місті працює ДЮСШ, яка зростила чимало відомих спортсменів в різних видах спорту, особливо з легкої атлетики, футбол і важкої атлетики. Тривалий час у Палаці піонерів працював шаховий гурток під керівництвом Новоскольцева Миколи Федоровича, який виховав чимало спортсменів різного рівня: кандидатів у майстри спорту і першорозрядників.
Органи влади
Місцеві органи влади представлені Краснолуцькою міською радою, яка входить до складу Луганської області України.
Міський голова — Філіппова Марина Вікторівна. До міської ради входить 50 депутатів.
Відомі особи
Абдумаликов Фатхула (Федір Федорович) — військовий комісар міста, депутат міськради кількох скликань
Братченко Станіслав Никифорович — український археолог
Бєлих Михайло Аркадійович — український футболіст, тренер
Зеленець Микола Анатолійович — литовський дипломат. Почесний консул Литви в Луганську.
Овсюк Олександр Михайлович — український дипломат, правознавець, письменник. Кандидат юридичних наук.
Редькин Віктор Миколайович (1977—2014) — молодший лейтенант МВС України, учасник російсько-української війни.
Шматько Микола Гаврилович — український скульптор, художник.
Шух Михайло Аркадійович — український композитор, педагог, диригент. Заслужений діяч мистецтв України (2001).
Жемчугов Володимир Павлович — український партизан, учасник російсько-української війни, Герой України (2017).
Гресь Віктор Степанович — радянський і український режисер, сценарист, актор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1982). Народний артист України (2000).
Лук'янченко Володимир Валерійович (1964—2014) — український військовий, учасник війни на сході України.
Данілов Олексій Мячеславович — український політик, секретар РНБО. Голова Ради експертів з питань енергетичної безпеки.
Чупрін Михайло Русланович — старший лейтенант полку «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно).
Література
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152 с. ISBN 5-8326-0011-8
Василь Пірко. Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Г. Куромія. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870—1990-ті рр. — Київ: Основи, 2002. — 510 с. (резюме, djvu) [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
В. И. Подов, В. С. Курило. История Донбасса: в 3 т. Т.2: Донбасс в XIX в. — Луганск: Альма-матер, 2004. — 384 с.
М. А. Алфьоров. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
В. І. Полов, В. С. Курило. Історія Донбасу. — Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ ім. Т. Г. Шевченка», 2009. — 300 с.
М. А. Алфьоров. Урбанізаційні процеси в Україні у 1945—1991 роках: Монографія / М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Посилання
Краснолучский приборостроительный техникум. [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Украина избавилась от производителя навигационных систем для ВМФ. (рос.)
Мармурова скульптура Короля мармуру Миколи Шматька. [Архівовано 6 січня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
Kaynak: Wikipedia – Хрустальний · CC BY-SA 4.0
History

Russian Empire
The city was founded as a mining site named Kryndachivka in the 1880s in the Russian Empire. The foundation of the site was because of the recent discovery of rich coal deposits in the region. The original name of the city was derived from the name of the man who owned the land, 'Kryndach'. A village grew up around the mining site and rail station.
The first three major mines at the location were built in 1900–1903. At the time, there was a growing demand for coal due to rapid industrialization in the Russian Empire, especially in the southern parts near Kryndachivka. Kryndachivka became one of the most important coal mining centres of the Donbas. However, according to official Soviet sources written after the fact, working conditions were extremely brutal for workers in the mines, who were impoverished and lived in terrible conditions. There were mass demonstrations of workers in 1905, but the mine owners refused to meet the demands of the strikers, deploying Cossacks to disperse the workers with military force.
A single school opened in Kryndachivka in 1906. However, other than this, official Soviet historical sources describe Kryndachivka as a "small and dirty village" on the eve of World War I. There was reportedly no hospital, and residents had to walk long distance for drinkable water. Most residents lived in adobe shacks and dugouts. It had a population of 3,500 by 1913. During the beginning of World War I proper, there were anti-war rallies and protests in the village, with workers refusing to go to the front and clashing with Tsarist authorities. The economic situation worsened during the war, with wages being cut and food prices going up. There was another strike in early 1916 where workers demanded better conditions, but according to Soviet sources it was brutally suppressed, with six workers being jailed and 350 sent to the front.
Demographics
As of the Ukrainian Census of 2001, the ethnicities and languages of the population were:
Kaynak: Wikipedia – Khrustalnyi · CC BY-SA 4.0
